Акредитація – за бажанням чиновників чи ЗМІ?
До нової «кампанії» акредитації при Харківській міській раді
Право на свободу вираження поглядів, гарантоване Конституцією України, Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод та Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, включає право на доступ до інформації.
Ст. 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», закріпила за журналістами право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації та право відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами. Таким чином, фактично всі журналісти мають право на доступ до інформації в органах місцевого самоврядування, в тому числі – і в Харківській міській раді.
Але для того, щоб робота журналістів при владних установах була краще організована, законодавці закріпили інститут акредитації. Як зазначено у «Пояснювальній записці» до «Типових правил акредитації працівників засобів масової інформації та незалежних журналістів при органі влади», розроблених парламентським Комітетом з питань свободи слова та інформації, «метою акредитації є створення особливих сприятливих умов для журналістів з тим, щоб вони могли ефективно виконувати свою функцію інформування суспільства».
Нещодавно прес-служба Харківської міської ради розповсюдила інформацію про те, що «з 2 квітня 2007 р. протягом місяця проводиться акредитація журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при Харківській міській раді». При цьому наголошується, що «акредитація журналістів і технічних працівників засобів масової інформації проводиться строком на 1 рік». Тим ЗМІ, що бажають отримати акредитацію, у відповідній заявці пропонується надати певний перелік інформації про свою діяльність. А друковані засоби масової інформації повинні додати також два останні примірники видання.
Закінчується це повідомлення погрозливим попередженням: «заявки на акредитацію, які не містять відомостей, передбачених у Положенні про акредитацію при Харківській міській раді, прес-службою міськради не розглядаються».
По-перше, хотілось би зазначити, що згідно зі ст. 3 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «акредитація журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при органах державної влади та органах місцевого самоврядування здійснюється в цих органах шляхом їх реєстрації на підставі офіційного подання засобу масової інформації до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або за заявою журналіста і технічного працівника з пред’явленням ними відповідних документів, що підтверджують їх професійний фах, або рекомендації професійного об’єднання журналістів.»
Таким чином, у Законі не встановлено чітких вимог щодо інформації, яка повинна міститись в офіційному поданні про акредитацію від ЗМІ до органу влади або місцевого самоврядування. Існує лише норма, яка передбачає необхідність доведення професійного фаху тільки у разі, коли таку заяву подає сам журналіст (із контексту можна дійти висновку, що мається на увазі незалежний журналіст, який не працює на постійній основі в якомусь ЗМІ, отже, за нього немає кому «замовити слово»).
У вищезгаданій «Пояснювальній записці» чітко зазначено, що «акредитація є повідомною, а не дозвільною процедурою… Процедура акредитації повинна бути автоматичною. Перелік документів (інформації), що мають подаватись до акредитуючого органу, повинен бути мінімальним та необхідним для проведення акредитації».
А «Положення про порядок акредитації журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при Харківській міській раді» носять чітко дозвільний характер акредитації. В принципі, ті відомості, що прес-служба Харківської міської ради вимагає надавати від ЗМІ у заявці на акредитацію, є необхідними для того, щоб чиновники прес-служби отримали чітку уяву про те, з якими засобами масової інформації їм доведеться працювати.
Втім, не зовсім слушним тут є надмірне регламентування необхідної для заяви інформації. Наприклад, подання двох останніх примірників від друкованих видань. Незрозуміло, хто і на що вигадав таку норму. А якщо друковане ЗМІ тільки нещодавно розпочало свою діяльність і ще не має у тиражі 2 випуски (скажімо, вийшов тільки 1), або представник такого ЗМІ необачно подасть до прес-служби 2, але не «останні» примірники – акредитації при Харківській міській раді їм годі й чекати?!
По-друге, і найголовніше: необґрунтованим є обмеження акредитації терміном в 1 рік. Акредитація мусить бути постійною та її ініціатором виступають, безумовно, самі ЗМІ, що мають бажання отримати більш вільний доступ до інформації у певному органі влади, місцевого самоврядування тощо. На підтвердження цієї тези наведу цитату з «Типових правил акредитації працівників засобів масової інформації та незалежних журналістів при органі влади»: «Акредитація може бути постійною (безстроковою) та тимчасовою. Тимчасова акредитація надається працівникам засобів масової інформації та незалежним журналістам і технічним працівникам за їх заявою на строк виконання конкретного редакційного завдання або для заміни постійно акредитованої особи в разі її хвороби, відпустки, відрядження тощо.»
Крім того, ст. 27 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» прямо наголошує, що «редакції друкованих засобів масової інформації мають право за погодженням з державними органами… безкоштовно акредитувати при них своїх журналістів на визначений або на невизначений строк.» Підкреслюю, редакції ЗМІ визначають, на який строк вони акредитують своїх журналістів, а не чиновники! А погодженням у даному випадку є письмове повідомлення від ЗМІ та відповідна реакція на нього з боку органу влади чи місцевого самоврядування.
І, безумовно, якщо у заявці на акредитацію не міститься якихось відомостей, що вважає за необхідне прес-служба Харківської міської ради (але таких вимог немає в жодному законі України), це ні в якому разі не може бути підставою для того, щоб ця заявка зовсім не розглядалася, отже, ЗМІ взагалі позбавлялося права на акредитацію. Будь-які правила та нормативні акти, у тому числі правила акредитації, не можуть звужувати зміст існуючих прав, закріплених в Конституції України.