MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

“Гаряча кава” або 10 ударів по сідницях гумовим кийком, — як у Первомайської виправної колонії №117 зустрічають новоприбулихЗвіт за результатами моніторингового візиту до Диканівської виправної колонії №12 Звіт за результатами моніторингового візиту до Покровської виправної колонії №17 Almost 600 Ukrainians prosecuted for ‘discrediting’ Russian invading forces by supporting Ukraine in occupied Crimea Звіт за результатами моніторингового візиту до Дніпровської виправної колонії №89Звіт за результатами моніторингового візиту до Дніпропетровської спеціалізованої туберкульозної лікарні №89Звіт за результатами моніторингового візиту до Дніпропетровської багатопрофільної лікарні №4 Звіт за результатами моніторингового візиту до Дніпровської установи виконання покарань №4 Звіт за результатами моніторингового візиту до Софіївської виправної колонії №45Звіт за результатами моніторингового візиту до Менської виправної колонії №91Звіт за результатами моніторингового візиту до Новгород-Сіверської установи виконання покарань №31Звіт за результатами моніторингового візиту до Сумської виправної колонії №116 Звіт за результатами моніторингового візиту до Конотопського виправного центра №130Звіт за результатами моніторингового візиту до Роменської виправної колонії №56Лікарня ‘Морг’ — звіт за результатами моніторингового візиту до Софіївської багатопрофільної лікарні №45Звіт за результатами моніторингового візиту до Коломийської виправної колонії №41Звіт за результатами моніторингового візиту до Івано-Франківської установи виконання покарань №12 Звіт за результатами моніторингового візиту до Городищенської виправної колонії № 96Тяжке травмонебезпечне виробництво — моніторинговий візит до Катеринівської виправної колонії №46 ‘Відсутність паліативної допомоги та нестача лікарів’, — звіт за результатами моніторингового візиту до Львівської установи виконання покарань №19

Чи мало місце побиття спецназом засуджених колонії №60?

15.11.2007   

Заява Харківської правозахисної групи

 

10 листопада Харківська правозахисна група повідомила, що, при спробі втечі кількох довічно ув’язнених з колонії №60 Луганської області, було вбито одну людину. На територію колонії введено спецназ, який масово б’є засуджених, і що близько 30 осіб вчинили самокаліцтво, щоб уникнути побиття.

У своєму повідомленні ми підкреслювали, що не можемо перевірити цю інформацію. Але оскільки йдеться про масове насильство, ми розповсюдили повідомлення про події в Слов’яносербській колонії № 60 Луганської області і звернулися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Н.І. Карпачової та до Генеральної прокуратури України з проханням негайно перевірити викладені нами відомості та прийняти відповідні заходи.

Реакція Державного Департаменту з питань виконання покарань була швидкою: на сайті з’явився прес-реліз, де повідомлялися деякі подробиці спроби втечі і дані про особистість вбитого. Але жодного слова про введення на територію колонії спецназу не було. Повідомлялося, що на місці працює комісія на чолі з генералом Миколою Ільтяєм, першим заступником Голови Департаменту, та слідча група прокуратури Луганської області.

У зв’язку з розголосом в ЗМІ цієї історії свою слідчу групу до колонії №60 спрямувала Генеральна прокуратура України. Відкрила провадження по цій справі парламентський Уповноважений з прав людини Ніна Карпачова, працівники її Секретаріату перебувають у колонії.

13  листопада Генеральна прокуратура визнала дії співробітників міжобласного підрозділу спеціального призначення в Луганській області щодо визволення заручників законними, тим самим підтвердивши факт введення спецназу. За висновками Генеральної прокуратури, не знайшли підтвердження повідомлення про побиття засуджених бійцями спецпідрозділу та спричинення самими засудженими, які утримуються в секторі довічного увУязнення та в приміщеннях камерного типу, тілесних ушкоджень. Як повідомила прес-служба Генеральної прокуратури, «опитуванням засуджених та оглядом їх співробітниками обласного бюро судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень не виявлено. Упродовж: 10-12 листопада 2007 р. не надходило жодної заяви від засуджених щодо застосування до них заходів фізичного та психологічного впливу. Лише у двох осіб на тілі були помічені подряпини, які, з їх пояснень, вони спричинили випадково і власноруч».

14  листопада генерал Ільтяй також спростував інформацію стосовно того, що до засуджених виправної колонії № 60 було застосовано силу. За його словами, засуджені написали заяви до слідчої групи прокуратури, що їх ніхто не бив.

Тим часом нам знову повідомляють: що насправді 52 засуджених вчинили самокаліцтво і що медичну допомогу їм обіцяють надати тільки за умови підписання заяви, що їх ніхто не бив. Під страхом смерті засуджені підписують такі заяви. Тим, хто підписав, видають мазь для заживлення ран і накладають скоби. Перевірити цю інформацію ми знову ж таки не можемо: система закрита.

Безумовно, бувають випадки, коли засуджені намагаються використати правозахисників у своїй боротьбі з адміністрацією. Але найпростіший спосіб довести відсутність незаконного насильства – надіслати в колонію №60 комісію з незалежних експертів. Лікарі, адвокати, правозахисники зустрілися би із персоналом, засудженими, з’ясували, який їх стан здоров’я. Такі візити передбачені Факультативним протоколом до Конвенції ООН проти катувань, який Україна ратифікувала в липні 2006 року, але жодних кроків, спрямованих на його реалізацію, не зробила...

Історія з побиттям в Слов’яносербській колонії нагадує вже відомі нам події щодо побиття засуджених в Ізяславській колонії 22 січня цього року, в Бучанській колонії №85 7 червня цього року та інші. Спочатку засуджених лупцюють, а потім примушують написати папірця, що претензій вони не мають. І зламаний зек покірно повторює усе це прокурору, судмедексперту, бо знає: він повністю залежний від адміністрації. А якщо він таки буде скаржитися, то адміністрація знайде купу засобів для помсти: тримання в ШІЗО, ПКТ, додання терміну за вигадані порушення режиму. Деякі засуджені сподівалися на допомогу Уповноваженого. Однак працівники Секретаріату просто переправляли їхні скарги... до того ж самого Департаменту з питань виконання покарань. Наслідки зрозумілі.

То ж було побиття засуджених 10 листопада в колонії №60? Ми вважаємо, що так, було. Але доказів не маємо, і залишаємо у назві нашої заяви великий знак запитання.

Співголови ХПГ Євген Захаров та Ірина Рапп

15 листопада 2007 року

 Поділитися