MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Нормотворчу діяльність Державного департаменту України з питань виконання покарань – під контроль громадськості

28.01.2008   
Валентина Бадира

17.09.2007 року благодійна організація «Чернігівський жіночий правозахисний центр» направила на адресу Генеральної прокуратури України звернення про те, що Державний департамент України з питань виконання покарань  видав низку наказів, положення яких в тій чи іншій мірі призводять до порушення прав і законних інтересів засуджених. 

У зверненні ми зазначили, що пунктом 43 наказу Департаменту з питань виконання покарань №275 від 25.12.2003 року (з наступними змінами і доповненнями), яким затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, передбачалося вилучення листів, виконаних тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також тих, що містять відомості, які не підлягають розголошенню, і що вони адресату не надсилалися, засудженому не вручалися, а вилучалися і знищувалися. 

Така редакція пункту 43 вище згаданого наказу  привела до обмеження права засудженого на листування, його листи можуть безслідно зникати, не говорячи вже про скарги та заяви на неправомірні дії адміністрації виправних колоній. Фактично цим наказом було запроваджено  цензуру кореспонденції в колоніях.

Також зверталася увага на невідповідність пункту 2.4 Наказу №13 від 25.01.2006, яким була затверджена Інструкція з перегляду кореспонденції, нормам наказу №275 від 25.12.2003 року, якими передбачено порядок відправлення кореспонденції до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також до інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна та до прокурорів.

Інструкцією з перегляду кореспонденції також порушувались права засуджених,  передбачені статтею 301 «Право на особисте життя та його таємницю» та статтею 302 «Право на інформацію» Цивільного кодексу України.

 Ми просили відповідно до Закону України «Про прокуратуру»  розглянути відповідність наказів Державного департаменту України з питань виконання покарань  вимогам Конституції України,  Європейським Пенітенціарним правилам, Законам України та Кримінально-виконавчому кодексу України та прийняти міри реагування.

Замість мір прокурорського реагування  28 вересня 2007 року  наше звернення було направлене в Державний департамент України з питань виконання покарань для «організації перевірки викладених у зверненні доводів  і вжиття при наявності підстав заходів до внесення змін до відомчих наказів».

У листопаді 2007 року ми отримали повідомлення з Державного департаменту України з питань виконання покарань,  яким вони нас проінформували, що наведені нами приклади не суперечать чинному законодавству та Конвенції про захист прав людини і основних свобод. З такою відповіддю Державного департаменту України з питань виконання покарань ми погодитись не могли.

У грудні  2007 року ми звернулися до Мінюсту України, як органу, який реєструє  накази Державного департаменту України з питань виконання покарань, з проханням розглянути відповідність вище згаданих нормативно-правових актів ДДУПВП національному законодавству та міжнародним стандартам. Крім того, висловили свої побоювання щодо правового характеру наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №167  від 10.10.2005 року «Про затвердження Положення про підрозділ спеціального призначення»  особливо пунктів  3.5., 3.6, 3.9, якими передбачений порядок проведення оглядів і обшуків засуджених та осіб, взятих під варту,  а  також огляд інших осіб та їх речей, що знаходяться на території установи. Пунктом 3.9 на  підрозділ спеціального призначення покладено функції забезпечення правопорядку і дотримання вимог режиму та правил внутрішнього розпорядку  в установах виконання покарань і на прилеглих до них територіях, що, на нашу думку, є безпосередньою функцією адміністрації установ виконання покарань.

Не правовий  характер цього наказу спровокував, на нашу думку, акти непокори в ряді виправних колоній України. Причиною протестів стало введення на територію колоній особового складу спецпідрозділів в спеціальному обмундируванні для проведення оглядів і обшуків засуджених та їх речей,  приміщень, де вони проживають і працюють; застосування особливим складом цих підрозділів надмірної фізичної сили та спеціальних засобів. 

У січні цього року ми отримали відповідь, в якій Міністерство юстиції України нам повідомило, що завершується робота щодо внесення змін до Наказів №275 та №13.

А найголовнішим результатом нашої діяльності ми вважаємо те, що 26 грудня 2007 року за №1302-5 Мінюстом прийнято рішення про скасування реєстрації наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №167  від 10.10.2005 року «Про затвердження Положення про підрозділ спеціального призначення».

Міністерством юстиції України було також висловлено  вдячність організації за активну діяльність в сфері гуманізації виконання покарань та надані пропозиції щодо змін і доповнень до кримінально-виконавчого законодавства.

 Поділитися