Україна видала шукачів притулку з Шрі-Ланки

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та Міжнародна Амністія висловили стурбованість з приводу примусового повернення на Батьківщину групи з 11 шукачів притулку тамільського походження з Шрі-Ланки. Висилка мала місце у вівторок 4-го та в середу 5-го березня 2008 року, повідомляє офіційний сайт УВКБ ООН). 11-х шріланкійців повернули до Коломбо через Дубай.

Всі 11 шукачів притулку зареєструвались та мали документи від київського УВКБ ООН про те, що вони є шукачами притулку в Україні. Шестеро з них подали заяви до української влади про надання їм статусу біженців, повідомляє Міжнародна Амністія.

За офіційною версією, яку українське СБУ представило УВКБ ООН в Женеві, шріланкійців було затримано за незаконне перебування на території України наприкінці січня 2008 року.

УВКБ ООН стурбоване порушенням фундаментальних процедурних прав цієї групи. Відповідно до підписаної Україною Конвенції ООН про статус біженців 1951 року, шукачі притулку мають бути забезпечені доступ до перекладача та правової допомоги, право на подання апеляції в випадку отримання ордеру на депортацію, так само як і доступ до процедури набуття статусу біженця. Крім того, Управління нагадує українській владі і про важливість принципу non-refoulement, який відповідно до міжнародного та українського законодавства передбачає те, що жоден біженець чи шукач притулку не може бути примусово повернутий до країни походження.

Міжнародна Амністія в свою чергу також засуджує дії України та вказує на те, що ними вона порушила як підписані міжнародні договори, так і вітчизняний закон про статус біженця, який до речі вважається найкращим у Європі. Відповідно до інформації цієї міжнародної правозахисної організації, один із затриманих заявив, що вони боялись висилки до Шрі-Ланки, тому що вони таміли.

Конфлікт, що зараз продовжується між урядом Шрі-Ланки, «Тиграми звільнення Таміл Елама» та іншими збройними угрупуваннями триває з квітня 2006 року та супроводжується серйозними порушеннями прав, міжнародного правового законодавства з усіх сторін, зловживаннями, нападами на цивільних осіб, неспровокованими нападами, покараннями без суду, примусовими зникненнями, залученням дітей до участі збройних конфліктах як солдатів, тортурами та іншими видами порушень. Більшість жертв цього конфлікту складало тамільське населення. Права тамілів часто порушуються і за межами їх батьківщини.

З іншого боку Україна має весняний рецидив з видачі тих, кого видавати не можна. Так у березні 2006 року правозахисні українські та міжнародні організації висловили протест та стурбованість з приводу примусового повернення 11 шукачів притулку з Узбекистану. Зокрема, вони висловлювали сподівання про те, що подібна історія більше не повториться. На жаль, сподівання не виправдались.