Рейдерський напад на офіс Всеукраїнського Товариства політв’язнів і репресованих
Електронна газета «Майдан» 25 березня 2008 року за підписом Юрія Гнаткевича, народного депутата України, Голови підкомітету у справах репресованих, етнополітики і попередження міжнаціональних конфліктів, зокрема, повідомила:
«24 березня по обіді до офісу Всеукраїнського Товариства політв’язнів і репресованих, що розмістився на Подолі по вул. Межигірській 7/16, увірвалося біля п’ятнадцяти молодиків характерної зовнішності. Вони вирвали з рук Голови цього Товариства Героя України Євгена Пронюка портфель і стали виштовхувати його з приміщення. Чоловік, який керував нападниками, вигукував, що це приміщення викуплене, і показав на відстані документ з назвою «Договір купівлі-продажі». Нападники, викрикуючи брудні лайки, стали поспіхом виносити до вантажного автомобіля речі, що були власністю Товариства. Їм вдалося викрасти два комп’ютери, сейф та низку важливих документів. Нападники зняли зі стіни будинку табличку з написом «Всеукраїнське Товариство політв’язнів і репресованих» і повісили замість неї іншу: «Музей православної ікони».
Приміщення, про яке йдеться, було орендоване Товариством політв’язнів і репресованих у 1996 р. терміном на 25 років з переоформленням договору оренди кожних п’ять років. Оскільки термін чергової п’ятирічної оренди закінчується 24 квітня ц.р., керівництво Товариства кілька разів зверталося до Леоніда Черновецького з проханням продовжити термін оренди. Проте столична влада вперто мовчала. За версією колишніх політв’язнів, орендоване ними приміщення було таємно комусь продане. Відчуваючи, що крісло під столичним міським головою захиталося, покупці не стали чекати, а вирішили діяти у рейдерський спосіб. Важко повірити, що рейдерський напад організувала Православна церква Московського патріархату, святі отці якої розуміють, що іконам місце не в музеях, а в храмах».
До цього слід додати таке. Очевидець подій Віра Лісова (дружна політв’язня) сказала, що до приміщення Товариства негайно була викликана міліція (Подільське районне відділення – буквально за 100 м), але міліціонери не втручалися в події, вони лише стежили, щоб не було бійки. Аж коли Євген Сверстюк, який надійшов сюди, звернувся по телефону до Секретаріату Президента, до Товариства прибула інша група міліції. Нападники втекли.
Вивезено все, що було в кабінеті Голови ВТПВіР Євгена Пронюка, в тому числі сейф з документами, два комп’ютери, меблі, книги. У нього відібрали портфель із документами та ключами від сейфа. Куди вивезено речі – не відомо.
Експонатів Музею шістдесятництва, який займає дві кімнати в приміщенні Товариства, повантажити не встигли. Втім, Микола Плахотнюк, директор Музею, відчайдушно захищав ці скарби.
Не зачепили й видавництва «Пульсари», яке має в цьому будинку окремий хід, з двору.
Стало відомо, що напад учинило якесь ТОВ «Алекс-Компані», керівником якого є Хорошун Валерій Миколайович. Проти нього в міліції порушено справу.
26 березня колишні політв’язні і колишні народні депутати України Микола Горбаль і Левко Горохівський, а також члени Товариства Василь Лісовий та Василь Овсієнко мали розмову з заступником голови Київської державної міської адміністрації Сергієм Рудиком та заступником начальника Головного управління комунальної власності м. Києва Юрієм Стретовичем. Вони пояснили, що Київська міська рада своїм рішенням від 26.07.2007 №38/1872 визначила переможця конкурсу на право оренди цього приміщення. Оголошення про конкурс було опубліковане ще 31.05.2007 р. в газеті «Хрещатик». За їхніми словами, це голосування було проведене «з голосу депутата Київради від Партії реґіонів на прізвище Прогніма». Лист про це нібито 11.09. 2007 був надісланий Товариству під № 042/11/7-6215 за підписом Ю.Стретовича.
Що найцікавіше, ВТПВіР не одержувало цього листа і не відало, що його приміщення вже продане. Певно, що нападникам не потрібне це стареньке двоповерхове приміщення. Їм потрібна земля, що під ним.
Нагадаємо, що Всеукраїнське Товариства політичних в’язнів і репресованих було створене 3 червня 1989 року. Тоді біля сотні недавно звільнених політв’язнів зібралися біля Будинку художників у Києві. Виявилося, що Спілка художників під тиском КГБ відмовилася надати обіцяне для зборів приміщення, то збори відбулися прямо на Львівському майдані в оточенні міліції. Товариство поставило мету об’єднати зусилля і досвід колишніх політв’язнів на утвердження і розбудову соборної самостійної демократичної української держави, а також на надання матеріальної допомоги членам Товариства. Головою Товариства тоді був обраний Євген Пронюк – він і досі його очолює. Указом Президента від 25 вересня 2006 року йому присвоєне звання Герой України. ВТПВіР нараховує зараз біля 40 тис. членів – це вже не тільки колишні політв’язні, а й їхні родичі, дослідники історії політичних репресій.
Підлі дії київської влади і цей напад на Товариство політв’язнів якнайкращим чином характеризують моральне падіння цієї влади. Крах її неминучий.
26 березня 2008 року.