Дайте шанс на виправлення!
Позбавлення волі – чим воно загрожує? Позбавлення засудженого волі на певний термін, як кримінальне покарання за скоєний злочин, є ізоляцією засудженого від суспільства і примусове спрямування його до кримінально-виконавчої установи. Воно призначається у тому випадку, коли суд визнає підсудного небезпечним для суспільства, і що його виправлення і перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
Але що ми отримуємо в результаті? Людина, відбувши встановлений судом термін, повертається назад до соціуму, і йому доводиться наново пристосовуватися до життя в нормальному соціальному середовищі.
Часто перебування у в’язниці накладає значний негативний відбиток на психіку засудженого, на його подальшу долю. У більшості випадків від таких людей відвертаються близькі, після звільнення їм нелегко влаштується на роботу (мало хто з керівників бажає мати серед своїх підлеглих судимого), часто їм навіть ніде жити, оскільки за час відбування покарання втрачають можливість повернутися на своє колишнє місце проживання. Все це робить людину розлюченою на все людство, вразливою для скоєння нових злочинів. І нерідко ті, хто вже побував в «місцях не таких віддалених», повертаються туди знову.
Але чи можливо попередити такий розвиток подій, дати можливість людині, що зробила помилку (адже людям властиво помилятися), виправитися, не міняючи його соціальне середовище, не позбавляючи його звичайної життєдіяльності в суспільстві?
У більшості країн світу ведуться пошуки позатюремних видів покарань і удосконалення способів і методів впливу на правопорушників. Ще в 1980 році VI Конгрес Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності і поводженню з правопорушниками прийняв резолюцію № 8, яка рекомендує країнам – членам ООН розширити застосування альтернативних тюремному ув’язненню санкцій і здійснювати інтенсивний пошук нових видів покарань.
VII Конгрес ООН (1985 р.) у своєї резолюції № 61 закликав до скорочення чисельності осіб, засуджуваних до тюремного ув’язнення, і розширення застосування альтернативних заходів. Результатом діяльності VIII Конгресу став проект Мінімальних стандартних правил ООН щодо заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійських правил), які були прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН. Значення цього міжнародного документа полягає в тому, що на підставі вивчення розвитку національних законодавств і багаторічної пенітенціарної практики проголошені основні принципи використання заходів, не пов’язаних з позбавленням волі, визначені мета і сфера застосування альтернативних покарань.
У Україні виконання альтернативних позбавленню волі покарань здійснює кримінально-виконавча інспекція. До її компетенції відноситься виконання таких покарань, як заборона посідати певні посади або займатися певним видом діяльності, суспільні роботи, виправні роботи, а також направлення осіб, засуджених до обмеження свободи, до місця відбування покарання. Основну масу роботи кримінально-виконавчої інспекції займає така функція, як здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від покарання з випробуванням.
У місті Чугуєві та Чугуївському районі ці функції виконує Чугуївський міжрайонний відділ кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, керує яким начальник відділу підполковник внутрішньої служби Володимир Анатолійович Чоботок.
Орієнтуючись на західні країни, на прийняті міжнародні акти, Чугуївська кримінально-виконавча інспекція веде активний пошук нових способів і методів роботи з правопорушниками. Сьогодні це вже не тільки контролюючий орган, а, так би мовити, «орган соціальної реабілітації засуджених». Першорядним завданням працівників інспекції є переконати засудженого встати на шлях виправлення, вести соціально адекватний, правослухняний спосіб життя. А також вивчити соціальну ситуацію і психологічні особливості кожного підоблікового, сприяти їх змінам на краще.
Для реалізації соціальної функції Чугуївська кримінально-виконавча інспекція уклала договори про співпрацю і тісно співпрацює з Чугуївськими міським і районним центрами соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, службами у справах дітей. Фахівцями цих служб спільно з інспекторами КВІ проводяться обстеження матеріально-побутових умов підоблікових за місцем проживання з метою надання подальшої допомоги в працевлаштуванні, вирішенні соціально-побутових проблем, питань медичного характеру, подоланні наркотичної, алкогольної залежності.
Організовуються спільні групові заходи профілактичної спрямованості для неповнолітніх і молоді із залученням спеціалістів різних професій для навчання засуджених, привчання до здорового, правослухняного способу життя. Із засудженими працюють фахівці – психологи, медики, педагоги, соціальні працівники, а також представники інших професій.
Така різностороння робота із засудженим дозволяє впливати не тільки на його особу, але і на його соціальне середовище, не ізолюючи його від суспільства. А суспільство, у свою чергу, повинне позитивно впливати на засудженого.
Аналіз діяльності кримінально-виконавської системи показує, що засуджені до альтернативних покарань, рідше скоюють повторні злочини, ніж ті, хто побували в місцях позбавлення волі.
Безумовно, особи, винні в здійсненні злочинів, що представляють серйозну небезпеку для держави і суспільства, заслуговують покарання у вигляді позбавлення свободи.
Але якщо у людини, що оступилася, є прагнення виправитися, вести нормальний спосіб життя, так чому ж не дати йому такий шанс?!
Дивись також: