В Україні немає гарантії безпеки для біженців (прес-реліз Міжнародної амністії в Україні)

Льома Сусаров, етнічний чеченець та громадянин Російської Федерації, був затриманий і з липня 2007 року знаходиться під вартою у в’язниці м. Києва в очікуванні екстрадиції до Російської Федерації. Маючи серйозні проблеми зі здоров’ям, він, тим не менше, утримується у переповненій камері та перебуває під постійною загрозою повернення до Російської Федерації, де йому загрожують серйозні порушення прав людини. Amnesty International звертається до уряду України з проханням гарантувати Льомі Сусарову негайне звільнення для його переселення до Фінляндії.

Офіс Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) визнав Льому Сусарова біженцем, проте йому відмовляють в  наданні притулку, а тривале вирішення цього питання ставить його у важке положення. У 2006 році, у Баку, республіка Азербайджан, Льому Сусарова вперше було визнано біженцем. У відповідності до інформації УВКБ ООН, до України він прибув наприкінці 2006 року, а Російська Федерація звернулася з проханням про його екстрадицію 16 лютого 2007 року – таке рішення було схвалене Генеральним Прокурором 27 липня 2007 року. 20 липня 2007 року Льому затримали в Україні , а 8 серпня 2007 року він звернувся до Державного Комітету у справах Національностей та Релігій  за наданням статусу біженця в Україні. Проте, під час його звернення, жодні рішення про надання статусу біженця в Україні не виносилися через реорганізацію Держкомнацрелігії і таке положення тривало до листопаду 2007 року. Офіс УВКБ ООН у Києві надав індивідуальну оцінку справі Льоми Сусарова і 22 серпня 2007 року визнав його  біженцем у відповідності до мандату УВКБ ООН. Згодом УВКБ ООН представило заяву про його негайне переселення – 11 жовтня 2007 року Фінляндія визнала його біженцем і дала згоду на його переселення. Заява Льоми Сусарова про надання статусу біженця в Україні була відхилена Держкомнацрелігії 15 січня 2008 року. Його адвокат продовжує оскаржувати рішення про видачу і про відмову у набутті статусу біженця. Наступне засідання суду, що розглядає його заяву про набуття статусу біженця в Україні, відбудеться 9 червня, а чергове слухання про його видачу пройде 10 червня 2008 року.

Amnesty International вважає, що Льомі Сусарову загрожують серйозні порушення прав людини, у випадку йгого видворення до  Російської Федерації. Amnesty International і інші правозахисні організації, що працюють в регіоні, занепокоєні інформацією про велику кількість чеченських чоловіків, яких піддавали тортурам та жорстокому поводженню працівники служби безпеки Росії для отримання "зізнань".

Викликає стурбованість також те, що згодом на основі таких "зізнань" ці особи були звинувачені в злочинах, зокрема, в причетності до  озброєних формувань або тероризмі. Існують твердження, що свідчення чеченських підозрюваних використовуються у сфабрикованих справах. Омбудсмен Чечні Нурді Нухаджієв у лютому 2006 року заявив, що велика кількість чеченців утримується  у в’язницях Росії через помилкові звинувачення і що більшість подібних випадків  вимагає повторних розслідувань. На даний час не зафіксовано жодного прецеденту судового переслідування осіб, що застосовували тортури до затриманих  під час чеченського конфлікту. Це створює клімат безкарності в подібних справах.

Україна, як держава-учасниця Конвенції про Статус Біженців 1951 року, має зобов’язання не повертати біженців або шукачів притулку до будь-якої країні, де їх життю або свободі загрожує небезпека. Конвенція про Статус Біженця також вимагає, щоб держави співпрацювали з УВКБ ООН. Далі, як держава-учасниця Угоди ООН проти тортур і жорстокого поводження, Міжнародного Пакту з цивільних і політичних прав і Європейської Конвенції  з захисту прав людини і основних свобод, Україна має зобов’язання не повертати нікого до країни або на територію, де особі загрожують тортури або інші форми жорстокого поводження чи покарання. Мінські Угоди Співдружності Незалежних Держав Україна є також стороною  таких угод- зобов’язують гарантувати громадянам всього СНД на її територіях цивільні, політичні, економічні і культурні права і привілеї відповідно до визнаних міжнародних норм з прав людини та без дискримінації. Amnesty International вважає, що насильницьке повернення Льоми Сусарова до Росії було б порушенням зобов’язань України щодо міжнародного права.

Україна вже неодноразово насильницьки повертала шукачів притулку в країни, де вони ризикували стати жертвами порушень прав людини, і тому Amnesty International стурбована тим, що українська влада може видати Льому Сусарова Росії. Востаннє це відбулося 4 і 5 березня 2008 року, коли 11 шукачів притулку, етнічних тамілів з Шрі-Ланка, були насильницьки повернуті в країну походження, незважаючи на те, що всі вони знаходились у процедурі набуття статусу біженця в Україні. Вночі з 14 на 15 лютого 2006 року, 10 громадян Узбекистану, які шукали міжнародний захист в Україні, були насильницьки повернуті до Узбекистану українською владою. Вони були повернуті без права оскарження чи права просити притулок. Amnesty International отримала повідомлення, що деякі з депортованих були піддані жорстоким тортурам після повернення до Узбекистану.

6 березня 2008 року, Amnesty International звернулася до Президента України Віктора Ющенко, закликаючи його застосувати важелі своєї влади і гарантувати Льомі Сусарову опіку УВКБ ООН для того, щоб він міг переселитися до Фінляндії. На жаль, до цього часу Amnesty International не отримала ніякої відповіді.

У відповідності до міжнародного права та стандартів, для тих, кому надається статус біженця, Україна повинна надати захист або дозволити переселитися до третьої країни. Amnesty International нагадує Україні про її зобов’язання щодо міжнародного права не повертати людей, незалежно від їх статусу, в ситуації, в яких їм загрожуватимуть тортури або інші серйозні порушення прав людини.

5 червня 2006 року