Близько чверті підозрюваних в Україні утримуються в слідчих ізоляторах безпідставно
Щорічно від 10 до 15 тисяч осіб в Україні безпідставно утримуються в слідчих ізоляторах. Про це у пятницю заявив Міністр юстиції України Микола Оніщук у ході "круглого столу", присвяченого проблемам попереднього увязнення.
За словами Міністра, саме таку кількість осіб звільнюють з під варти через припинення справ органами слідства і дізнання; зміну запобіжного заходу; припинення справ судами і за виправдувальними вироками; судові вироки про умовне звільнення і про засудження до покарань, не повязані з позбавленням волі.
Це, наголосив Міністр, складає близько 25% від усіх підозрюваних, обвинувачених та підсудних, що утримуються в слідчих ізоляторах.
Міністр юстиції підкреслив, що вітчизняна система попереднього увязнення характеризується високим ризиком порушення прав людини, урегульована суперечливими правилами й вимагає занадто великих видатків.
Щорічно, за словами Міністра юстиції, держава витрачає більше 145 млн. грн. на попереднє увязнення підозрюваних, обвинувачених та підсудних.
«Цей фінансовий тягар лягає на самих утримуваних, їхні родини і на суспільство в цілому. Утримувані щороку втрачають близько 103 млн. грн. у вигляді не отриманої зарплатні та фінансових витрат, які несуть їхні близькі та родичі, що повязані з відвідуваннями увязнених, передачами, оплатою додаткових послуг адвоката, що були викликані взяттям особи під варту», - наголосив керівник головного юридичного відомства країни, озвучуючи дані аналітичного звіту, який було зроблено за замовленням Міністерства юстиції в співробітництві з Американською асоціацією юристів "Ініціатива у верховенстві права".
Суттєвим недоліком чинної системи запобіжних заходів та попереднього увязнення, за словами Міністра юстиції, є відсутність вичерпного переліку випадків та критеріїв застосування взяття під варту у порівнянні з іншими запобіжними заходами.
Міністр наголосив, що міжнародні стандарти вимагають застосування взяття під варту лише у виняткових випадках, коли іншими засобами неможливо досягти мети кримінального правосуддя, і наполягають на переважному використанні альтернативних запобіжних заходів.