Нарада під стінами Фортеці Європи

4-5 вересня Київ приймає 8-му міністерську конференцію Ради Європи з питань міграції. Основна заявлена тема конференції - «Економічна міграція, розвиток та соціальна єдність: комплексний підхід». Точнішою була б назва «Фортеця Європа: нарада керівництва та охорони євров’язниці» - бо міністри внутрішніх справ, займаючись питаннями міграції у поліційному стилі, менше за все думають про розвиток чи соціальну єдність.

Це – не таке вже перебільшення. Попередня, 7-ма подібна конференція, відбулася шість років тому в Хельсінкі – і тепер у Києві заплановано «оцінку діяльності і кроки, які були прийняті країнами-членами Ради Європи на попередній Міністерській Конференції» (цитата з сайту конференції). Деякі з цих кроків добре відомі:

Україна стала новою прикордонною країною Євросоюзу

Через розширення ЄС усі західні країни-сусіди України запровадили для її громадян візовий режим. Як і раніше, подорожі до країн Європи для більшості громадян України обертаються дедалі відвертішим знущанням у посольствах та на кордонах. Доля українців-заробітчан у більшості країн Європи не покращилася: експлуатовані та більшість – без відповідних документів, вони і надалі не мають жодних прав. Тим часом Євросоюз, фактично, не виконує угоду про полегшення візового режиму, укладену з Україною.

Євросоюз пішов на подальші кроки у поділі людей на «бажаних» і «непотрібних», зводячи дедалі вищі мури на кордонах Фортеці Європи

Від 1993 року на кордонах Фортеці Європи щороку гинуло, за приблизними підрахунками, не менше тисячі людей, які намагалися зробити протилежне - врятувати своє життя. Вихідці з країн, зруйнованих війнами, диктатурами і голодом - тонули на Середземномор’ї, замерзали у Карпатах, гинули у вантажівках та вантажних відсіках суден і літаків. Тим часом, невдовзі по попередній конференції, ЄС запровадив угоду «Дублін-2». Ця угода зробила жорсткішим ставлення європейських держав до біженців і шукачів притулку, зробивши реальним для багатьох з них під ризик бути висланими до країн походження. А цього року єврооргани мають намір ухвалити рішення про єдину систему депортації всіх «небажаних» мігрантів. Тим часом такі документи, як життєво важлива для заробітчан Конвенція ООН із захисту трудових мігрантів та членів їх родин, дотепер не підписана та ратифікована жодною країною-членом Євросоюзу. Не зробили цього і «про-європейські» українські політики.

ЄС створив спільну службу, аби оберігати свої кордони – «Frontex». Однак основна роль в охороні європейських кордонів відведена тим державам, чиїх громадян в себе євробюрократи бачити не хочуть – прикордонникам та поліції таких прикордонних держав, як Марокко та Україна. В обмін на підписання та ратифікацію Україною угоди про реадмісію (тобто прийняття назад спійманих у Європі мігрантів, які перетинали на своєму шляху Україну) Євросоюз фінансує будівництво в Україні нових в’язниць для мігрантів. Українські прикордонники мають робити брудну роботу для європейських урядів. Те, що Україна при цьому не є безпечною країною для біженців, ЄС до уваги не взяв.

Україна зміцнила свій імідж порушника прав біженців та мігрантів

Система притулку біженцям в Україні є майже недієздатною. Кількість тих, хто таки отримує притулок – менша, ніж 3% від тих, хто подав прохання про притулок. Багато рішень у цій сфері є непрофесійними, а критерії надання притулку - непрозорими.

Протягом останніх років, українська влада неодноразово порушувала власне та міжнародне законодавство, висилаючи біженців та шукачів притулку до країн, де їм загрожує небезпека – зокрема, Узбекистану, Росії та Шрі-Ланки. Представники перших двох радо запрошені до участі у теперішній конференції – організатори якої обіцяють учасникам «можливість неформальних зустрічей та спілкування в невимушеній обстановці» (цитата з сайту конференції).

В самій Україні, багатьом біженцям та мігрантам загрожує як здирництво з боку корумпованих державних органів – так і приниження й небезпека дискримінації через поширені ксенофобію та расизм. Мова не лише про банди неонацистів: найбільш ксенофобні та расистські висловлювання останнім часом лунають з вуст керівників Міністерства внутрішніх справ, включно з учасником теперішньої конференції Юрієм Луценком. І саме МВС збирається підпорядкувати міграційну службу теперішній український уряд на чолі з іншою учасницею конференції – Юлією Тимошенко.

Втім, і незаконні депортації, і ксенофобія деяких українських колег не дуже турбують керівництво Євросоюзу - поки Україна відіграє роль буферної зони ЄС.

У проблемі міграції, як у краплі води, відбиваються основні проблеми сучасного світу: від економічної нерівності – до расизму та порушення права людей на життя і на свободу пересування.

Але дотепер ті органи, які надіслали своїх представників до Києва, - не вирішували ці проблеми, а лише поглиблювали їх. За рахунок людських життів і свободи. Навіть страшно подумати, яким в проміжку між цією і наступною конференціями виглядатиме розвиток «ефективної політики вирішення поточних та нагальних питань міграції країнами-членами  і Радою Європи, а також зміцнення двосторонньої та багатосторонньої співпраці в сфері міграції» (цитата з сайту конференції).

За солідарність між народами, право на вільне пересування та право на притулок – проти Фортеці Європи!

«Без кордонів» / No Border

Повідомлення надіслав Максим Буткевич