MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Як Фінляндія запрошує на допит біженця Сусарова

06.11.2008    джерело: www.helsinki.org.ua
Марина Говорухіна
В кожному рядку повістки відчувається повага до людини з боку держави
Якщо Російська Федерація вимагає екстрадиції біженця, різні держави ставляться до цього по різному. Яскравим прикладом цього є справа Льоми Сусарова. Нагадаємо, наприкінці 2005 року громадянин Росії Л.Сусаров утік з Чеченської республіки, де проживав в селі Самашки, до Азербайджану. У 2006 році представництво Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) в Баку визнало його біженцем і зареєструвало під № 6030.

Реєстраційний № 6032 отримав його односелець Руслан Елієв. У Баку, за словами Л.Сусарова, вони проживали в одній квартирі. Увечері 9 листопада 2006 року Р.Елієв був викрадений невідомими. Побоюючись за власне життя, Л.Сусаров виїхав до України.

У кінці березня 2007 року на сайті "Кавказ-центр" з’явилося повідомлення про те, що понівечений труп Р.Елієва був скинутий в мішку з російського гелікоптера поряд з селом Самашки. Тоді ж МВС Республіки Інгушетія оголосило Л.Сусарова в міжнародний розшук за звинуваченням в участі у викраденні карток телефонного мобільного зв’язку на загальну суму близько $220. Сам п.Сусаров свою причетність до крадіжки заперечував.

16 червня 2007 р. Л.Сусарова було затримано невідомими в цивільному, які, на його думку, були співробітниками Служби безпеки України. За словами захисника Льоми Сусарова, Олега Левицького, в момент затримання на голову його підзахисному було надіто мішок, його відвезли в невідомому напрямку, піддаючи побоям та погрожуючи віддати на розправу „майору ФСБ”. Лише ввечері Сусарова доправили до відділка міліції, де він без законних підстав утримувався до 25 червня (замість передбачених українським законодавством 72 годин).

20 липня Солом’янський районний суд м. Києва санкціонував тримання Л.Сусарова під вартою. 27 липня 2007 року Генеральна прокуратура України ухвалила рішення передати п.Сусарова російським силовим структурам. 6 серпня Апеляційний суд Києва ухвалив рішення залишити його під вартою "до вирішення питання про екстрадицію".

Проте, правозахисники перемогли і Київський окружний адміністративний суд визнав рішення Генпрокуратури про екстрадицію Льоми сусарова до РФ неправомірним.

Генпрокуратура в свою чергу скасувала своє рішення, та звільнила Льому Сусарова з-під варти.

Сусаров виїзжає до Фінляндії, яка гостинно приймає біженця.

Та, як вже повідомляла УГСПЛ, Російська сторона на цьому не заспокоїлась, і вимагає екстрадиції Сусарова вже від фінів.

Проте, посадові особи Фінляндії, на відміну від України зовсім по іншому поставилися до вимоги Російської Федерації.

Переконатися у цьому можна прочитавши повістку на допит Центральної Кримінальної поліції. Цитую: «Генеральна прокуратура Російської Федерації звернулася до Фінляндії з проханням видати Вас до Росії, і тому Міністерство юстиції Фінляндії попросило Центральну кримінальну поліцію провести розслідування по справі про видачу. Ви будете допитані для з’ясування того, чи заперечуєте Ви проти можливої видачі чи погоджуєтеся на неї.

Допит буде проведений за участю перекладача російської мови та адвоката.

Якщо вищезазначений час Вам не підходить, просимо Вас якомога скоріше в робочий день з 10 до 15 год. зателефонувати по телефону **** (*****, розмовляє російською), аби узгодити час допиту. Допит буде проведений в приміщенні поліцейського управління за адресою……

Для Вас призначили захисника, члена Спілки адвокатів Фінляндії, яка буде брати участь у допиті. Якщо Ви бажаєте скористатися послугами іншого адвоката, просимо повідомити про це за телефоном ****.

Погодьтеся, в кожному рядку повістки відчувається повага до людини з боку держави. Коли Україна навчиться такої поваги? Чи для наших чиновників завжди добросусідські відносини з РФ будуть важливіші за долю та життя людини?

 Поділитися