MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Адвокати: Убивця Політковської працював на ФСБСкандал у справі Політковської: суддю можуть зняти, а присяжних розпуститиСправа Політковської - судять, але кого…Суд по делу Анны Политковской продолжится 17 ноябряМитинг памяти ПолитковскойЖурналисты всего мира примут участие в акции памяти Политковской30 августа - день рождения Анны ПолитковскойОна останется с намиДень памяти Анны ПолитковскойВспоминать запрещеноУ Росії зірваний міжнародний форум пам’яті Анни ПолітковськоїВшануй пам’ять загиблої журналістки хвилиною мовчанняГанна Політковська номінована на премію Сахарова за 2007 рікОрганизатора митинга в память Анны Политковской будут судить из-за большого количества участников акцииКолеги Анни Політковської не згодні з версією Генерального прокурора РосіїГенеральный прокурор РФ сообщил о продвижении в расследовании дела об убийстве журналистки Анны ПолитковскойМир читает книгу ПолитковскойМіліція розігнала дубинками маніфестацію на честь ПолітковськоїСегодня девятый день со дня гибели Анны ПолитковскойОб Анне Политковской и о словах Путина по поводу её убийства

Наймані вбивці в ролі головних цензорів

26.12.2008    джерело: www.imi.org.ua
Старший науковий співробітник Hudson Institute Девід Сеттер вважає, що "безкарність російських найманих вбивць не випадкова" й що правоохоронні органиможуть бути причетні до їх виконання

З 2000 року, - пише на сторінках Forbes старший науковий співробітник Hudson Institute Девід Сеттер, - в Росії було вбито щонайменше 16 журналістів. В жодному з цих випадків не було арештовано замовника злочину, причому в більшості випадків особа замовника не була встановлена і не оголошена в розшук". Все це наводить Сеттера на думку, що "безкарність російських найманих вбивць не випадкова". Він робить сміливе припущення, що "правоохоронні органи, на яких лежить відповідальність за розслідування вбивств... можуть бути насправді причетні до їх виконання".
5 грудня Сергій Соколов, заступник головного редактора "Нової газети", повідомив на процесі у справі Анни Політковської, що, за тими даними, що є у нього, один з обвинувачених – Джабраїл Махмудов – служив у ФСБ, а сама ця організація вела за журналісткою стеження.

Підкріпивши гіпотезу про наявність "зв’язку між обвинуваченими у вбивстві Політковської і російськими органами правопорядку" ще декількома доказами, Сеттер пише: "Причетність співробітників правоохоронних органів до замовлених вбивств, здавалося б, повинна привести до серйозного скандалу, але за усунення незалежних центрів влади при прем’єрові (а раніше - президентові) Володимирі Путіні виникла ситуація, коли правоохоронні органи інтегровані в корумповані структури олігархів, яким підвладна країна". Тому, вважає Сеттер, органи правопорядку не лише не можуть опиратися злочинній волі олігархів, але інколи самі стають її виконавцями.
На завершення статті автор згадує декілька випадків, коли агентів російських спецслужб звинувачували у виконанні не санкціонованих судом вироків і співпраці з кримінальними елементами", зокрема у зв’язку із справою "Трьох китів" і вбивством Щекочихина.

 Поділитися