Інфекції чиновникам не загрожують?

Історія с закриттям протитуберкульозних стаціонарів в м. Харкові висвітила цілу низку кричущих проблем, які прямо загрожують національним інтересам України.

Проблема перша: наші народні обранці майже 10 років не можуть, а, скоріше не хочуть приймати закон про страхову медицину. Обов’язкове медичне страхування, навіть у такому примітивному вигляді, як в Російській федерації, все ж таки краще, ніж те, що існує в Україні. Бо медичне страхування акумулює певні кошти в бюджеті саме на медичні витрати, робить прозорим їх надходження та витрати. В усіх країнах обов’язкове медичне страхування існує разом з приватними медичними страховими компаніями – лікарняним касами -  держава має в цих касах або контрольний пакет акцій, або іншим чином пильно контролює ці установи. Тіньові гроші за таких умов в медицині неможливі, принаймні, як правило.

Саме тому, на наш погляд, і не приймають наші народні обранці закон про медичне страхування. Бо в Україні все робиться для чиновників і заради чиновників, а ніхто з чиновників від медицини не зацікавлений в прозорості галузі. Хто тоді буде отримувати «відкати» за тендерні закупівлі ліків, медичного обладнання, тощо?

І, коли трапляється фінансова криза, ці чиновники не знаходять нічого ліпшого ніж викидати хворих на туберкульоз на вулицю, не намагаючись на законодавчому рівні забезпечити їх лікування.

Друга проблема. Міністерство охорони здоров’я чудово  розуміє, що закриття в Харкові протитуберкульозних стаціонарів є повним свавіллям місцевих чиновників, але можуть тільки рекомендувати міській та обласній владі не робити цього, бо Закон України про місцеве самоврядування практично робить міське і обласне управляння охорони здоров’я некерованими  з боку міністерства. І це при збереження старої радянської системи охорони здоров’я (див. п.1).

Більш того, радянські чиновники вкрай боялися скорочувати медичні заклади на підпорядкованій їм території, бо відразу скорочували і кількість чиновників. А в сучасній Україні вони тільки плодяться і множаться. Навіть, якщо міські чиновники взагалі ліквідують всі комунальні медичні заклади, то управління з охорони здоров’я почнуть керувати приватними медичними закладами.

І третя проблема – найстрашніша – це повна бездіяльність правоохоронних органів. Ну в якій цивілізованій країні дозволять навіть подумати про те, що хворих можна викинути на вулицю і лікарів –спеціалістів з відповідним досвідом роботи те, і тим спровокувати в регіоні спалах епідемії?