Висновки за результатами моніторингу дотримання прав пацієнтів в двох сільських районах Харківської області

- Доступними й досить якісними медичними послугами для мешканців області сьогодні можна назвати тільки послуги лікарів швидкої допомоги й дільничних лікарів. Дані дослідження говорять про те, що робота в цих двох напрямках медичної допомоги в області є налагодженою. Так, більшість опитаних респондентів (81,3 %) знають свого дільничного лікаря й позитивно оцінюють його роботу. Більше 80 % опитаних указують, що не стикаються зі складностями при виклику швидкої допомоги й більше 69 % повідомляють, що вона приїжджає протягом півгодини. Досить мало нарікань також на безпосередню діяльність лікаря - так, більше половини респондентів (65,5%) вказують, що лікар «ретельно оглядає, вислуховує, надає негайну медичну допомогу», а ще 21,2 % на те, що «лікар швидко оглядає, може дати знеболююче, транспортує до лікарні». Далеко не останнім за значенням, є той факт, що більше половини опитаних (58,1%) вказали на те, що за послуги швидкої нічого не потрібно платити. Як показують дані дослідження це є дуже важливим чинником, що забезпечує доступність цього виду медичної допомоги.

- Дані дослідження показують, що дві третини опитаних не квапляться відвідати лікаря й звертаються рідко, у гострих випадках (37,2%), або тільки в самих крайніх випадках (29%).

Ключовою причиною, через яку жителі області відкладають візит до лікаря до загострення хвороб або до зовсім крайнього випадку, перше місце займає неможливість платити за послуги лікарів, аналізи, процедури й операції - це зазначили 50,3% опитаних. Те, що платити прийдеться не викликає сумніву в опитаних, тому що згідно з даними дослідження близько 70% респондентів сплачували за медичні послуги.

- Істотною проблемою, що впливає на доступність і якість медичної допомоги в області є доступ до медичного обладнання. Згідно даним дослідження такого доступу позбавлена більшість опитаних. Так, практично кожний п’ятий опитаний (19%) указав, що доступ до частини діагностичного й лікувального встаткування можливий тільки за гроші в його районній лікарні. Однак, гроші в цьому питанні далеко не вирішальний фактор, тому що в багатьох населених пунктах просто немає необхідного медичного обладнання. Саме тому 23,3% опитаних вказали, що для того, щоб отримати до нього доступ їм необхідно не тільки платити, але й кудись їхати, заздалегідь записуватися. Взагалі не уявляють собі як одержати такий доступ ще 24, 3 % опитаних.

- Однією із самих загрозливих перспектив для хворого в області стає перспектива проведення операції. По-перше, медичне забезпечення населених пунктів сьогодні не дозволяє проводити ніяких операцій і більшість людей повинна їхати для цього до райцентру або міста - на це вказали більше половини (56,2%) опитаних. По-друге, у багатьох респондентів існують побоювання стосовно результату операції. Так, у ході опитування 23% опитаних вказали, що взагалі уникають звертатися до лікарів саме через недовіру. Однак найістотнішою причиною для побоювань є те, що це пов’язане зі значними матеріальними витратами, яких може просто не витримати сімейний бюджет. Так, серед тих, хто зіштовхувався з необхідністю операції, тільки 6,4% відзначили, що всі операції були виконані безкоштовно. Тих, хто зазначив, що частина операцій була виконана безкоштовно для хворого, крім самих складних, небагато - 1,4 %. Таким чином, безкоштовні операції - це деяка можливість, якою у разі потреби можуть скористатися не більше 8% мешканців Харківської області. Іншим прийдеться платити. Що саме підлягає оплаті в ході проведення операції - розкривають відповіді інших респондентів. Так, з необхідністю сплачувати за ліки, перев’язні матеріали і т.і. зіштовхнулися 14,3% опитаних. Сплатити не тільки за матеріали та ліки, але й роботу лікаря були змушені 41,3% опитаних, а ще 36,4% платили й за матеріали та ліки, й за роботу лікаря, й навіть за саму можливість проведення операції. Таким чином, переважна більшість людей (92,1%), які зіштовхувалися з необхідністю проведення операції, були змушені платити, щоб операція була зроблена.

- Дослідження продемонструвало, що більшість населення Чугуївського й Шевченківського районів практично не мають змоги одержувати адекватне лікування у зв’язку з недоступною вартістю лікарських препаратів. Причому, це стосується не тільки малозабезпечених верств населення, але також й родин з більш високими статками, незалежно від місця їхнього проживання – чи це районний центр, селище міського типу або село.

- Близько 70% респондентів з тією або іншою частотою надавали винагороди за надані медичні послуги. Це черговий раз підтверджує, що в досліджуваних районах медицина de-facto є платною. иРПиПриПриКонституція України і Основи законодавства про охорону здоров’я містять ключовий принцип безкоштовності медичних послуг для всіх верств населення. De-jure така практика, тобто стягнення плати за надання медичних послуг, є незаконною.

- 87,3% респондентів ніколи у своєму житті не користувалися послугами медичного страхування. На тлі фактично тотальної оплати медичних послуг у досліджуваних районах переважна більшість населення ніколи не користувалися до послуг страхової медицини. Куди ж тоді направляються винагороди за надані медичні послуги? Можливо, єдиним рішенням, яке б змогло підняти рівень медичних послуг - це система медичного страхування. Населення, у своїй більшості частині, готово сплачувати за якісні медичні послуги, потрібно йому тільки запропонувати єдину відпрацьовану систему медичного страхування, що була б доступною у всіх населених пунктах. Однак існуючі системи медичного страхування недоступні більшості жителів області й навіть серед тих, хто зміг ними скористатися багато хто оцінюють їх як неефективні і таким, що потребують доопрацювання.

Коментар ПЛ: Організація із захисту прав пацієнтів дуже вчасно й на високому фаховому рівні провела свій моніторинг, як з вражаючою безкомпромісністю розставляє крапки над І: система медичної допомоги, система охорони здоров’я в Україні не існує як така. Як би фахово не працювали дільничні лікарі, якою б «швидкою» не була швидка допомога, вона не може врятувати хворих, які потребують сучасної негайної допомоги або встановлення діагнозу, від якого залежить життя пацієнта. Медичне обладнання у райцентрах або застаріле, або його взагалі немає. Коштів на обстеження у більшості населення не вистачає. Боротьба із своїм народом, яку дуже вдало ведуть вже багато років українські можновладці, йде з успіхом. Смертність в Україні вдвічі перевищує смертність в Європі. А парламент приймає закони про боротьбу з порнографією, чи щось ще дуже «важливе» на тлі суспільної катастрофи, яку ми маємо в медицині.

Проекти законів про медичне страхування лежать собі у депутатів «під сукном» і хто і коли це буде приймати – невідомо.

Висновки моніторингу страшні. Громадськість повинна осмислити це та подолати свою байдужість. Тільки тиск на народних обранців для прийняття нового закону про страхову медицину може поліпшити ситуацію в країні.

Інна Сухорукова