MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Айн, цвай, поліцай...

16.11.2009    джерело: www. human-rights.unian.net
Катерина Бессарабова
виявляється, держава, яка зусиллями лева – цегла за цеглою – зводить демократію,... забула побудувати для неї фундамент. Адже саме мирні зібрання, поряд зі свободою слова, думки, релігії та асоціацій, є надійною основою демократичного суспільства, якого своїми діями прагне сам народ і своїми передвиборними обіцянками – політики. А в нас виходить: закони, які покликані насправді захищати права, їх відверто порушують.

Дежавю: не встигли відсвяткувати хоча б двадцятирічний ювілей незалежності, як нинішня влада вже повертається до «старих, добрих» методів контролю над людьми. Тоталітаризм в Україні, схоже, знову процвітатиме. Вітчизняні правозахисники б’ють на сполох: у державі планують обмежити свободу зібрань, мітингів, демонстрацій. Що там – «обмежити», додають вони, очевидно, все котиться до того, що в країні можуть взагалі знищити будь-які масові волевиявлення. Красномовно доводить це свіжий законопроект № 2450 «Про порядок організації і проведення мирних заходів». Верховна Рада прийняла його в першому читанні ще влітку, але під «грипозну» шумиху про проект знову згадали і вирішили просунути. Мовляв, під умови карантину він підходить чи не найкраще.

«Родзинка» документу в тому, що він загрожує істотно обмежити свободу зібрань, містить неконституційні обмеження свободи, численні порушення  міжнародних зобов’язання України щодо забезпечення права на мирні збори. 

Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Володимир Яворський переконує: «Цей законопроект нас відкидає назад — на декілька десятиріч, такої несвободи в Україні давно не було – з часів Радянського Союзу, ми навіть з дня прийняття Конституції мали іншу практику, а тут у цьому проекті стикаємось із проблемою на кожному кроці — проблема в усьому: хто  має право проводити, як організовувати демонстрації, як карати за несанкціоновані мітинги?»

Українські правозахисники зробили аналіз цього законопроекту і дійшли висновку, що недоліків в ньому – а інакше кажучи: порушень прав людини – хоч греблю гати: по-перше, проект обмежує місця збору для мітингів; по-друге, встановлює терміни для проведення акцій; по-третє, істотно збільшує повноваження міліції та чиновницького апарату для перешкоджання волевиявлення громадян.

Як пояснює Володимир Яворський, проект закону, наприклад, забороняє проведення спонтанних мирних зібрань, оскільки без попереднього повідомлення мирні зібрання, згідно з законодавчою ініціативою, не дозволяється проводити: «Заборонено спонтанне проведення мирних зібрань, тобто,  якщо ви, наприклад, почули новину і хочете її опротестувати, то треба декілька днів треба чекати, бо — як виходить з логіки цього законопроекту — спочатку треба про це хоча б заявити у відповідні органи, про спонтанні мітинги тоді й годі думати. Окрім того, заборонена контрдемонстація. Що це за закон, який не регулює право на виявлення своєї думки і опротестування чиєїсь?!»

Член громадської ради при Міністерстві внутрішніх справ України з питань забезпечення прав людини Володимир Чемерис обурюється ще й тим, що сама ідея цього законопроекту, запропонованого урядом, взагалі є абсурдною, оскільки ані в Конституції, ані в інших документах, немає навіть і слова про те, що Кабінет Міністрів має право регулювати організацію мирних зібрань: «В цілому, цей документ і юридичної сили-то немає, але практичної – уже набув: наприклад, в Одесі в розвиток цієї ініціативи вже заборонено будь-які масові заходи. В принципі, заборонити  їх можна, але за умов надзвичайного стану і за підписом Президента, та й то – у випадку, якщо цей указ прийме Верховна Рада протягом двох днів».

Володимир Яворський переконує, що цей законопроект ще й перетворює людей, які проводять демонстрації, просто на роту солдатів, адже побудований за принципом, що особи, які проводять мітинги та демонстрації, повністю підпорядковуються одному начальнику. Крім того, така людина має ще й виділятися з-поміж інших.

«Постійний активіст», як він сам себе називає, Сергій Мовчан стверджує: «Організатори  акції мають бути відзначені, щоб у міліції не було сумнівів, кого першим  забирати?!? Якщо він вам каже: чого ви тут голосуєте, а ви на мітингу, то це вже невиконання умов! Мене особисто лякає влада, яка пише сама для себе закони і збирається загнати людей, які протестують, в якісь рамки».

Організатор ще й зобов’язаний нести відповідальність за людей, які беруть участь у мирних зборах. Між іншим, всупереч Цивільному кодексу України, проект покладає відшкодування усіх збитків, завданих учасниками мирного зібрання, на його організаторів.

«Це не зібрання тоді, а паради військових. Це ж очевидно, що зібрання так не відбуваються, учасники можуть переформувати зібрання на свій розсуд. Автор законопроекту бажає, щоби вони відбувалися, як паради військових, де всі мають свої чітко визначені обов’язки і всі би безумовно слухалися організаторів мирного зібрання. Він не враховує специфіки великих мирних зібрань, коли його учасниками є звичайні перехожі, котрі не зобов’язані слухатися організаторів мирного заходу. Автор проекту явно не враховує певну хаотичність подібних заходів, їхній стихійний характер», – каже Володимир Яворський.

За словами ж голови київського осередку всеукраїнської молодіжної організації «Фундація регіональних ініціатив» Михайла Лебедя, подібні – відверто антидемократичні – закони вже діють, зокрема, в Казахстані та Білорусі. Там їх систематично використовують проти громадських активістів та звичайних громадян, але Україна, здавалося б, позиціонує себе правовою державою.

Володимир Яворський розповідає, що ще у 2006 році Міністерство юстиції на виконання зобов’язань України перед Радою Європи розробило законопроект „Про порядок організації і проведення громадянами зборів, мітингів, походів, демонстрацій та пікетувань», який був розміщений для громадського обговорення на сайті Мін’юсту в розділі „Обговорюємо законопроекти».

«До цього часу постійно обговорювалися різні редакції цього проекту, проте вони не розглядалися парламентом. Тоді УГСПЛ виступила зі значними зауваженнями до цього проекту й висунула альтернативний законопроект. Після громадського обговорення ці обидва законопроекти були спрямовані до Венеціанської комісії Ради Європи для дачі висновку щодо їхньої відповідності міжнародним стандартам у сфері прав людини. Був підготовлений висновок цих експертів із значними зауваженнями до урядового законопроекту», – каже він.

Власне, на основі цих висновків було прийнято рішення про об’єднання цих законопроектів в один. Була навіть підготовлена одна редакція законопроекту, котра в подальшому постійно змінювалася.  У 2007 – 2008 роках розробка законопроекту тривала без залучення громадськості. Тоді-то й внесли чимало зауважень, які і змінили проект докорінно. І рекомендації Венеціанської комісії тут або не побачили, або не помітили, або про них забули, або взагалі – проігнорували.

«Несподівано для громадськості, без обговорення, цей законопроект у результаті був поданий до парламенту в травні 2008 року Кабінетом Міністрів України. Проте, як було зазначено, проект зазнав істотних змін, що не враховували висновок Венеціанської комісії Ради Європи та пропозицій УГСПЛ», – продовжив Володимир Яворський.

Нині ж проект взагалі вирішили розглядати за зачиненими дверима за сімома замками: обговорення його було непублічним, і внести до нього якісь пропозиції або зміни стає справою із розряду фантастики. «Мало того, що закон перекриває всі можливості мирних зібрань, дає право владі заборонити будь-яку демонстрацію, волевиявлення, тому що за цим документом виходить, що всі зібрання – це суцільні порушення. Такого закону просто не може існувати демократичній країні! Ми подали свої пропозиції, але відповіді не отримали, нині підготовка до другого читання відбувається непублічно. Висновок невтішний: один з базових законів для громадянського суспільства ледве не таємниця, за якою ховається порушенням норм міжнародного права», - каже Володимир Яворський:

Але вражає й те, що запропонували його самі політики, яким, до речі, у передвиборній гонитві аж ніяк не обійтися без демонстрацій, мітингів, зустрічей та публічних зібрань. Це навіть не дивно – це абсурдно і в рамки логіки не вкладається. «Політики ж мають розуміти, що вмить можуть стати опозицією, це вже доведено на практиці», – нагадує член Національного комітету всеукраїнської громадської кампанії «Молодіжна варта» Дмитро Сінченко.

«Молодіжна Варта» з’ясувала, що закон суперечить передвиборчим програмам усіх без винятку політичних сил, представлених у парламенті. В той же час за ухвалення його проекту у першому читанні проголосували 228 народних депутатів – представники усіх фракцій, окрім КПУ.

Наприклад, у передвиборчій програмі Блоку Юлії Тимошенко обіцяли і справедливу правову державу для кожної людини, і розбудовувати громадянське суспільство, і зміцнювати демократію, і створити можливості для активної участі суспільного життя тощо. В той час, як за новий «демократичний» законопроект проголосували 146 депутатів.

Суперечить проект закону і передвиборчій програмі Блоку «Наша Україна – Народна самооборона». Там також наобіцяли і створити підзвітну громадянам правову державу і працювати заради людей, а не політиків. А голосують „за» -  60 депутатів.

У програмі Блоку Литвина також обіцяли і особисту свободу кожному, і правовий захист громадян, а за антидемократичний проект підняли руки усі 20 депутатів.

Подібна ситуація і з Партією Регіонів: щоправда, там тільки двоє депутатів голосували «за». Втім, у програмі всі обіцяли і свободу слова, і можливість самовираження та відстоювання думок.

Дмитро Сінченко каже: «Ми проаналізували всі програми і дійшли висновку: жодна з політичних сил звужувати свободу зібрань не обіцяла, але своїм голосуванням це робить. Молодіжна варта планує звернутися до керівників всіх фракцій одуматися».

Сергій Мовчан – учасник багатьох акцій (якщо дотримуватися цього законопроекту, то тепер уже – систематичний порушник) переконує, що влада і нині дуже вибірково ставиться до різного роду акцій, а з прийняттям нового закону міліції розв’яжуть руки, і вона почне «в’язати» всіх учасників зібрань.

«Я – активіст, який організовує ці акції, ходить а них, цей законопроект мене стосується. З новим законопроектом це просто нереально, міліція забере всіх та одразу. По-перше, згідно з законом, на мітингу має бути представник від міліції. А я з власного досвіду знаю: міліція розглядає будь-яку акцію протесту як небезпеку, нас розцінюють як ворогів. Якщо запалюєш «фаєр», одразу підлітають «омонівці». Спілкуються вони також не на «вищому рівні»: ми зараз вас всіх запакуємо. Такі в них методи роботи, а сперечатися неможливо, оскільки суди за протоколом «Беркута» їх приймають, свідків до уваги не беруть «, – розповідає Мовчан.

Словом, законопроект не відповідає ані вимогам Європейської конвенції про захист прав людини, ані рекомендаціям ОБСЄ щодо перегляду законодавства щодо свободи мирних зібрань (схвалених Венеціанською комісією).

Українські активісти переконані: законопроект потребує концептуального доопрацювання й приймати його у такій редакції чи з певними косметичними змінами – просто злочин.

Відтак, виявляється, держава, яка зусиллями лева – цегла за цеглою – зводить демократію,... забула побудувати для неї фундамент. Адже саме мирні зібрання, поряд зі свободою слова, думки, релігії та асоціацій, є надійною основою демократичного суспільства, якого своїми діями прагне сам народ і своїми передвиборними обіцянками – політики. А в нас виходить: закони, які покликані насправді захищати права, їх відверто порушують. Тож, про будівництво демократичного суспільства ще й говорити зарано. Такими законопроектами нас намагаються перетворити на сіру масу, на «роту керованих солдат».

17.11.2009

 Поділитися