Головне – не боятися
Бесіда з помічником міністра внутрішніх справ з прав людини в Харківській області Юрієм Чумаком
З точки зору Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейського суду з прав людини, проблему катувань можна умовно розбити на два моменти: це безпосереднє катування, тобто такі дії, які завдають морального чи фізичного страждання людині, та дії, що принижують гідність, тобто, погане поводження. Що стосується другого, в українській міліції взагалі, і зокрема в Харківській області, умови в ізоляторах тимчасового тримання, спецприймальниках, приймальниках-розподільниках значно покращилися. 2008 року для цих установ було закуплене нове обладнання, постільна білизна, посуд, у коридорі в кожному ІТТ встановлено кондиціонери, які очищують повітря не тільки для спецконтинґенту, а й для працівників міліції. На пропозицію Харківської правозахисної групи у всіх ІТТ встановлені бактерицидні лампи, є водонагрівачі – утримувані можуть приймати душ у будь-яку пору року, закуплені холодильники, в яких можна зберігати продукти харчування, зроблено ремонти. І стан ІТТ зараз відповідає якщо не європейським, то, принаймні, українським нормам. Змінилося і ставлення працівників міліції до цього питання. Раніше працівники міліції казали: чим гірші умови тримання, тим краще – це був, з їх точку зору, виховний фактор: опинившись у поганих умовах, правопорушники задумаються і більше, мовляв, не будуть вчиняти злочинів. Можна сказати, що завдяки порозумінню, яке відбулося за останні роки між громадськістю, а саме правозахисною спільнотою, та міліцією, цьому питанню було надано належну увагу.
– Чи є однією з причин покращання умов збільшення прозорості системи, через що у працівників правоохоронних органів збільшився й острах покарання за вчинення ними протизаконних дій?
– Відбулися певні зміни у свідомості працівників міліції. В тих умовах, в яких раніше знаходився спецконтинґент, знаходилися й працівники міліції, які вимушені були тим самим повітрям дихати. Також з усіх правоохоронних органів міліція виявилася найвідкритішою. Позитивну роль відіграє й можливість проведення незалежного моніторинґу із залученням представників громадськості, адже коли один працівник міліції приїжджає й перевіряє іншого працівника міліції, через певну корпоративність він може на щось закрити очі. А до складу мобільних груп з моніторингу дотримання прав людини входять, крім міліціонерів, помічники Міністра з прав людини та правозахисники.
– А щодо проблеми катувань?
– Поступ тут є, але незначний. Як кажуть, для того, щоб людина не порушувала закон, треба створити умови, щоб їй було вигідно діяти в рамках закону. Щоб працівники міліції не застосовували незаконні методи слідства, треба зробити так, щоб їм це було невигідно. Нажаль, деякі працівники міліції і зараз застосовують такі методи, бо їх роботу оцінюють за кількістю розкритих злочинів.
– А хіба не скасовано цей процент розкриття?
– Це неписане правило. Згадаємо одну з гучних справ минулого року – вбивство в Орджонікідзевському районі міста Харкова, коли дівчину зґвалтували, вбили й розчленили. Працівники міліції, розкриваючи цей злочин, кілька десятків людей привозили до райвідділу, тримали понад встановлений законом час – це, фактично, були незаконні затримання, хоча люди й називалися «запрошеними» (це такий евфемізм міліцейський), але фактично вони були затримані, були позбавлені свободи пересування, вони в неналежних умовах утримувалися, в непристосованих кімнатах або в ґратованій камері. В кінці кінців цей злочин розкрили, але під час оперативних дій були попрані права багатьох невинних людей. А можуть виникнути такі ситуації, коли злочин «розкрито», а злочинця не покарано, як, наприклад, у резонансній справі Чикатила, коли за його злочини були карані, і навіть страчені невинні люди. Але від працівників міліції вимагають, щоби злочини, насамперед, тяжкі, розкривалися, і це розкриття у нас досягає 70–80%; якщо порівняти – у західних країнах – 30–40%.
– Що робить у таких випадках прокуратура?
– У нас, фактично, на сьогоднішній день, якщо казати відверто, не створено незалежного органу, який би відслідковував і контролював законність діянь працівників міліції, бо прокуратура опиняється в двозначному становищі: по-перше, вона підтримує обвинувачення в суді, і якщо злочин резонансний, прокуратура зацікавлена в тому, щоб він якомога скоріше був розкритий, а з іншого боку, вона мусить проводити контроль того, наскільки законними були дії працівників міліції. І в деяких випадках прокуратура дивиться крізь пальці на деякі порушення, вважаючи їх необхідними, вимушеними. Створення нашої інституції – управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ – було пов’язано, зокрема, з цією проблемою. Зараз, до речі, створюється національний комітет протидії катуванням, хочеться вірити, що він належним чином зможе організувати роботу по цьому питанню. Складність ще в чому? Б’ють тепер менше, тепер застосовують, так би мовити, більш витонченні способи катувань, які не залишають по собі слідів, або залишають ушкодження, які класифікують як легкі. Скажімо по справі, яку вже згадували (вбивство в Орджонікідзевському районі) – жінка, яка спочатку проходила як свідок, потім її примушували «зізнатися» у вбивстві, каже, що її били, а прокуратура кримінальну справу не порушує. Зараз адвокати ХПГ намагаються оскаржити це рішення прокуратури і добиваються порушення кримінальної справи.
– А злочинця затримано?
– Так.
– І наскільки справжній цей злочинець?
– Хочеться вірити, що справжній. Принаймні, ніяких звернень, ніяких скарг щодо того, що ця людина зазнала незаконних дій з боку працівників міліції, не було. І ця людина визнала, що вона дійсно скоїла цей злочин.
– Кілька слів, будь ласка, по справі Світлани Поміляйко.
– Працівники міліції, які брали участь у незаконних діях, про які пані Світлана заявила, звільнені з лав органів внутрішніх справ. До речі, в даному випадку прокуратура порушила кримінальну справу, але міліціонери намагалися скасувати постанову про порушення кримінальної справи в суді, вони її скасували. Було подано дві апеляції – прокуратурою Орджонікідзевського району і адвокатами постраждалої. В кінці кінців суд (апеляційна інстанція) визнав, що там є підстави порушити кримінальну справу. Кримінальну справу порушено, але сказати, що на сьогоднішній день відбуваються якісь значні дії з її розслідування, у мене підстав нема. Я спілкувався з пані Поміляйко, вона каже, що, фактично, зараз ця справа, як кажуть, «повисла». Ані закривають її, ані активних дій щодо розслідування не проводиться, на жаль.
– Чи є якісь зміни у справі Петра Бушманова, якого в липні затримали правоохоронці, побили у Дзержинському райвідділі Харкова, підкинули наркотики й вимагали гроші?
– Прокуратура порушила кримінальну справу, відбулося судове засідання, до працівника міліції, який проходить по цій справі, судом застосована міра взяття під варту – він зараз знаходиться в СІЗО, справа триває.
– Буває, що люди під час слідства визнають свою провину, а на суді відмовляються від своїх показань, пояснюючи це тим, що показання ці з них вибили. Часом натрапляємо у ЗМІ на повідомлення про це. Інколи складається враження, що люди, знаючи про незаконність застосування таких методів, а може й користуючись порадами не дуже сумлінних адвокатів, вигадують факти побиття, щоби уникнути покарання.
– Як на мене, можуть бути такі випадки. Але, якщо б не існувало практики «вибиття» показань, не було б і підґрунтя для подібного роду вигаданих заяв у судах.
– Що ж можна зробити для покращення ситуації з протидії катуванням взагалі?
– По-перше, треба домогтися того, щоб усі процесуальні дії відбувалися не в кабінетах працівників міліції, а в спеціальних кімнатах для слідчих дій, в яких встановлені відеокамери та архіватори. Але таких кімнат хронічно не вистачає, їх зараз лише по одній на райвідділ – необхідно добитися того, щоб їх кількість збільшилася, а задля цього потрібні великі фінансові вливання. По-друге, треба домогтися того, щоб людина, яка спілкується з правоохоронцем, з перших хвилин користувалася послугами адвоката. Зараз правові підстави для цього є – Конституційний суд 30 вересня минулого року ухвалив рішення, яким надав можливість усім людям отримувати правову допомогу з будь-якого моменту в спілкуванні з будь-якими державними органами.
І от така новина: 30 грудня 2009 року прокуратура Харківської області порушила кримінальну справу за ч. 2 ст. 127 (катування) проти працівників УБОЗ, які катували одного підприємця, вимагали в нього гроші. І це, як на мене, певний поступ, бо кримінальну справу порушено саме за 127 статтею. Як правило, прокуратура порушує справу за ч. 2 ст. 365 (перевищення службових повноважень, що супроводжувалися насильницькими діями).
– Що б ви порадили нашим читачам?
– Порада в мене буде така: якщо, не дай Боже, до вас були застосовані незаконні методи з боку працівників правоохоронних органів, по-перше, якомога швидше треба звертатися до лікарів, щоб вони засвідчили тілесні ушкодження. Як тільки людину відпустять, треба викликати швидку допомогу, щоб вона забрала людину прямо від приміщення райвідділу, тому що інакше працівники міліції будуть говорити, що вони цю людину відпустили цілу-цілісіньку, а вона потім ішла й по дорозі десь натрапила на хуліганів. По-друге, треба звертатися до адвокатів, щоб вони допомогли правильно написати скаргу до прокуратури, до помічника міністра. Головне – не боятися.
– Дякую дуже за бесіду.
Розмовляв Володимир Бацунов