MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Земля тривоги нашої

08.04.2010   
Олександр Степаненко
глухою та безжальною до сільського трудівника, аніж більшовицька деспотія... Про факти нахабного обкрадання сільських громад державними чиновниками стало відомо під час виїзного прийому громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) у селі Малі Чорнокінці Чортківського району, що на Тернопільщині.

Для галицьких селян земля споконвіку була не лише годувальницею, але й обєктом обожнення. Мірилом життєвого успіху та суспільного престижу традиційно сприймалося володіння землею та вміння працювати на ній. Якщо селянин за свій вік спромігся прирізати до батьківського поля новий наділ, він вважався добрим газдою, та й уся його родина мала громадську повагу. Метою більшості трудових мігрантів на початку ХХ століття було саме це – заробити за кордоном грошей на придбання землі, повернутися і продовжувати працювати на ній.

Можна стверджувати, що однією з причин ворожого ставлення українських селян до влади міжвоєнної Польщі стала їхня дискримінація у ході парцеляції панських землеволодінь та земельної реформи 20 – 30-х років. А розпач від того, що Радянська влада позбавила землероба його власності разом з пережитим жахом від репресій НКВС згодом привели його до загонів УПА...

Хотілося б вірити, що історичні уроки засвоєно, і живемо у час, коли подібні речі вже неможливі. На жаль, українська сучасність переконує у протилежному. І нинішня гендлярська диктатура видається не менш глухою та безжальною до сільського трудівника, аніж більшовицька деспотія...

Про факти нахабного обкрадання сільських громад державними чиновниками стало відомо під час виїзного прийому громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) у селі Малі Чорнокінці Чортківського району, що на Тернопільщині.

Селян, котрі зібралися у приміщенні сільської ради, збентежили повідомлення про два розпорядження райдержадміністрації, якими 62,5 гектари сільськогосподарських земель запасу та резервного фонду на території сільської ради передається у приватну власність 34 невідомим громадянам, жоден з яких не мешкає не те що у селі, але й у районі. Але кожен з них безкоштовно отримує у приватну власність від 1,7 до 2-х гектарів родючої землі! Землі, про які йдеться, споконвіку належали сільським господарям, у 1939 році були у насильницький спосіб відібрані до колгоспу, а вже після розпаювання земель колективного господарства включені до запасу та резервного фонду.

Як з’ясовується, Голова Чортківської РДА Тарас Капуста впродовж останніх місяців підписав два розпорядження: «про відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Малочорнокінецької сільської ради».

Головною правовою підставою для приватизації земель районні посадовці вважають п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу. Згідно з цим пунктом до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють місцеві органи виконавчої влади. При цьому ними навмисно ігнорується та законодавча норма, що в процесі розмежування землі запасу переходитимуть до комунальної власності територіальних громад. Тож до тих пір, поки розмежування не проведено, чиновна камарилья може безкарно шматувати землі громад...

При цьому з сільською громадою та місцевим самоврядуванням ніхто плани тієї лихої приватизації, звісно ж, не обговорює і не погоджує. Райдержадміністрація жодного разу не запросила посадових осіб сільської ради та представників територіальної громади Малих Чорнокінців взяти участь у розгляді питання про вилучення у неї земель, висловити зауваження і пропозиції. Їх просто поставили перед фактом – «от наші декретики про вашу землю, ознайомтеся, посполиті!»....

Відтак сільський голова Малих Чорнокінців Ольга Яницька вважає, що районна влада своїми діями порушила законні права територіальної громади та Малочорнокінецької сільської ради, встановлені ст. 13, 140 Конституції України, ст. 10 Земельного Кодексу України, ст. 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Згадані розпорядження Чортківської РДА не зареєстровані у районному управлінні юстиції, хоча вони безперечно та безпосереднім чином зачіпають права та інтереси мешканців села.

За оцінкою сільського голови Чортківська райдержадміністрація проігнорувала й Указ Президента України від 8.08.1995 року № 720/95, що визначає засади використання земель резервного фонду. Адже відповідно до указу «резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання». Наскільки ж відомо, жоден з громадян, що претендують на отримання у приватну власність земельних ділянок, не працював у соціальній сфері на селі, а також не переселяється у сільську місцевість для постійного проживання.

Можна також стверджувати, що набуття права приватної власності за рішенням РДА на землі запасу та резерву у згаданому випадку взагалі неможливе, оскільки воно не відповідає жодній з правових підстав, встановлених ст. 81 Земельного Кодексу України.

Чи не найбільш обурює селян те, що майже ніхто з них – навіть ті, хто по 30-40 років пропрацював у колгоспі! – не отримав у ході паювання активів колгоспу земельних паїв площею 2,0 га! У даний час у сільській раді лежить 18 заяв від місцевих молодих сімей стосовно виділення земель для ведення селянського господарства – але схоже на те, що земель резерву у сільської ради вже й нема! Селяни питають, які надзвичайні заслуги мають ті невідомі люди перед державою та селом, що отримують від пана Капусти з компанією такий щедрий дарунок? Що отримує в результаті приватизації 62 гектарів чорнозему сільська громада, місцевий бюджет, держава? А якщо ані село, ані держава не збагатилася у цій афері – то хто збагатився?

Не надто сподіваються селяни на дії правоохоронних органів. З даного питання депутатом Чортківської районної ради Наталією Равлюк подано депутатський запит в інтересах громади села. За цим запитом сесія Чортківської районної ради одностайно звернулася до прокуратури з пропозицією провести перевірку, а при виявленні порушень закону – внести протест на горезвісні розпорядження РДА. На жаль, досі процес відчуження земель Малочорнокінецької сільської ради не зупинено.

Під час прийому селяни наводили чимало свідчень про махінації з паями та приватизацією земель у багатьох інших селах району. «Мідасові вуха» наших містечкових царків стирчать вже й у селах Біла, Джурин, Нагірянка... Земельний спір між сільською радою с. Бичківці та Чортківською РДА, предметом якого є порушення засад справедливого розподілу земельних паїв, другий рік розглядається у Вищому адміністративному суді України...

Цікаво, що такі речі відбуваються у той час, коли райдержадміністрацією практично не розпочато створення землевпорядної та містобудівної документації для сільських населених пунктів, невиправдано гальмується розроблення місцевих схем екологічної мережі, винесення у натуру водоохоронних зон, видача громадянам державних актів на право власності на присадибні ділянки тощо. Вже шість років діють норми закону «Про розмежування земель державної та комунальної власності», але сільські громади краю наразі не дочекалися від державних адміністрацій якого-небудь сприяння у замовленні проектів розмежування земель, виготовленні землевпорядної документації та проходження складної процедури погоджень.

Дивує й те, що у випадках, коли земельні ділянки з поза меж населених пунктів належить вилучити для суспільних або державних потреб – приміром, для створення національних природних парків – державні адміністрації не демонструють активності. І власний саботаж у справі виконання державних програм тут вже охоче прикривається інсинуаціями про «негативну думку місцевих громад»...

Схоже на те, що не боячись ані людського, ані Божого суду, посадники державних адміністрацій власні повноваження у сфері земельної політики бачать переважно у приватизації земель за «сірими схемами». Зрозуміло – собі, своїм близьким та й просто «вдячним перехожим» не на шкоду....

Та чи не час вже зупинити це свавілля? – принаймні допоки малочорнокінецькі селяни не виконали свою погрозу: «вийдемо з вилами на поле та не віддамо!»

 Поділитися