Радянська „технологія”

Якщо звітування про діяльність уряду сучасної України з перефразуванням сталінської фрази, виголошеної напередодні Великого Терору, що „жити стало краще, жити стало веселіше" ,можна приписати разючому бракові такту чи тупості прем’єр-міністра Азарова, від інших відгомонів радянських часів уже не так легко відмахнутися.

У неділю 27 червня керівнику представництва у Києві німецького Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланґе впродовж десяти годин не позволяли в’їхати до України. Тримали його в  приміщенні для нелегальних мігрантів, повідомили лише, що його затримали за вказівкою Служби безпеки України й що його депортують. . Причини не пояснили. Що тривожніше, багатьом здавалось, що можна й не пояснювати з огляду на критичну статтю п. Ланґе про перші 100 днів президентства В. Януковича, та інтерв’ю на початку червня під промовистою назвою „Україна віддалилася від демократичних стандартів”. 

Втрутились дипломати, провели переговори та й близько пів на першу ночі „німецьке посольство досягло таки для Ланґе дозволу в’їхати в Україну”.

Про що вели переговори, не повідомляється. А шкода!  Адже аргументи німецької сторони про загрозу взаємним відносинам, бізнесовим зв’язкам, та зрештою, репутації держави, жодних перескоків через культурні чи політичні бар’єри не вимагають. Натомість не надто легко зрозуміти, якою мовою, якими поняттями могли оперувати представники нібито демократичної України?  „Антиукраїнською агітацією і пропагандою”?  Справляє не те враження, бо за неконструктивну критику”, що так дратує нинішню владу, в’їзд до демократичної держави не забороняють.

Не зайве згадати про реакцію голови СБУ Валерія Хорошковського на інше звинувачення в тиску з її боку. Кореспондент газети "Коммерсант-Україна" Артем Скоропадський, громадянин Росії, стверджує, що під час неофіційної розмови, співробітники СБУ спитав, чи журналіст не „занадто багато пише про опозицію”, й натякнув на можливість його депортації з України.
            Голова СБУ, в ефірі власного телеканалу Інтер, відкинув те, що він назвав „певною технологією, закидом інформації”.  Треба його спитати, чи маємо й затримання Ніко Ланґе вважати „певною технологією”, й в такому випадку яка роль належить високопоставленим німецьким дипломатам та урядові Німеччини.

            Розуміння голови СБУ „технології”, треба визнати, трохи спантеличує.  Воно – офіційно – не збігається з поглядами Президента та його Адміністрації. Адже останні неодноразово запевнили представників західних держав, що візит співробітника СБУ до Ректора Українського католицького університету 18 травня жодним чином не був тиском, чи поверненням до гнилої практики радянської влади, що вони самі обурені інцидентом, та й планується офіційне розслідування.

            Коментарії Хорошковського, як завжди, упаковані з навиками фахівця з маркетингу, проте вони ніяк не свідчать про визнання того, що в демократичній країні до ректорів університетів не завітають співпрацівники спецслужб, й їх не просять підписати листи, які відбирають, не залишаючи навіть копію. Навпаки, голова СБУ в інтерв’ю "Комерсант-Україна",  знову звинувачує когось (чи ректора, чи журналістів, чи якусь іншу неконструктивну особу, він не уточнює) в „технології”.  Він заявляє: „"Профілактика злочинів - святий обов’язок будь-якого правоохоронного органа. Тому, коли до нас надходить інформація про підбурювання до протизаконних дій, і вона має підтвердження, то єдине, що ми хочемо зробити і, до речі, завжди будемо робити, - спробувати уберегти студентське середовище від втягування в ці процеси"  Тобто, подібні візити, щоби ректори „застерігали” студентів про відповідальність за „протиправну діяльність”, зокрема й „пікети, що блокують доступ до робочих місць урядових службовців (або будь-які інші протести, не санкціоновані владою)” (http://ucu.edu.ua/ukr/community/article;4689)  будуть і далі проводитися.

            Запевнення з боку Президента та його Адміністрації, таким чином, виявляються порожніми. З огляду на оприлюднену запис зустрічі Хорошковського з представниками руху „Стоп цензурі!”, важко також розуміти, як Президент може всерйоз заявити, що „під час ініційованої ним розмови учасників об’єднання «Стоп-цензурі» з Головою СБУ було знайдено механізми вирішення більшості порушених питань”.

Сам Хорошковський, знову на рідному каналі, ствердив, що в Україні немає цензури, є тільки „випадки”.

Забагато було подібних випадків, зокрема й звернення СБУ до Нацради з вимогами документів по конкурсу на телерадіочастоти від 27 січня.  Як відомо, 8 червня Окружний адміністративний суд міста Києва повністю задовольнив позовні вимоги групи телеканалів «Інтер» проти Нацради і скасував результати січневого конкурсу. 

За словами шеф-редактора "Телекритики" Наталії Лігачової, „насправді мова йде про політичну мету – зробити телевізійний простір України повністю підконтрольним нинішній владі. І в цьому безпосередню роль грає пан Хорошковський, саме призначення якого - як де-факто власника групи телеканалів "Інтер" - головою СБУ викликає дуже багато питань".

На тривожні тенденції вже вказували міжнародні організації, Рада Європи та представники західних демократій.  Обережно висловлюються, підбираючи „дипломатичні” слова та вітаючи будь-які фрази про відданість свободі слова, нібито ними можна зняти всі запитання.

Втім, за останні тижні запитань накопичилось стільки, що найгостріше бажання нічого не помічати не зможе ігнорувати зяюче провалля між словами влади та її діями.

Кричущий конфлікт інтересів, де голова спецслужб є й власником ЗМІ, не тільки не знято, а навпаки поглиблено. Хорошковського, котрий не має ані вищої юридичної освіти, ані стажу роботи в галузі права, Президент призначив членом Вищої ради юстиції. Цей орган, згідно із законопроектом, який Президент і Уряд намагаються представити як „судову реформу”, має набути значно більше повноважень.  Після недавнього рішення суду на користь медіа групи Інтер, дивуватися важко, що ТВі вже оскаржив указ президента № 644/2010 про призначення членом Вищої ради юстиції Валерія Хорошковського й міжнародна НУО «Репортери без кордонів» застерегла, що позиції України у рейтингу свободи преси можуть різко погіршитись.

Стурбованість уже висловили й співдоповідачі Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), зокрема й роллю голови СБУ, „близького соратника п. Януковича та власника телеканалу Інтер”. Вони згадують про заяву ректора Українського католицького університету та запит, який „нагадує радянську еру”, та зазначають, що „Президент Янукович нещодавно призначив п. Хорошковського членом Вищої ради юстиції, незважаючи на потенційний конфлікт інтересів, оскільки СБУ відповідальна за розслідування та обвинувачення проти суддів в Україні”. 

Хоча згадуються про всі красиві слова та запевнення у відданості найшляхетнішим демократичним цінностям, все це „дещо підривається політичною роллю, що її відіграє Хорошковський в цій адміністрації та його нещодавнє призначення на посаду члена Вищої ради юстиції”.

Подібні запевнення, засудження та інші гарні слова можемо очікувати й після поводження з громадянином Німеччини в неділю. 

            За затримання Ніко Ланґе та завдану шкоду Україні несе відповідальність Валерій Хорошковський – голова СБУ, член Вищої Ради Юстиції та власник Інтеру.  За неминучі висновки щодо неповаги нинішньої влади до свободи слова та демократичного вибору сучасної України, за повернення найгірших традицій радянських часів несуть відповідальність ті, хто виявляються неспроможними зрозуміти, що люди не козли, й їх порожніми словами не обдуриш.