Стипендія – дохід чи «дріб’язок на цяцьки»?
Прем’єр-міністр зробив широкий жест – пообіцяв підняти стипендію: http://ukrinform.ua/ukr/order/?id=986301 . В тому числі для студентів поширених в державі університетів та академій «стипендії збільшаться до 742 грн, а надбавка за рік становитиме близько 800 грн».
На наше переконання, це говорить в першу чергу про бажання заспокоїти студентство, яке останнім часом стало згадувати, про те, що можна об’єднуватись для захисту своїх інтересів. Передбачувано, що більшість цих інтересів так чи інакше можна назвати економічними. Нелюдський стан гуртожитків, вартість освітніх та супутніх послуг (ксерокопіювання, наприклад) постійно формують одну й ту ж вимогу – грошей. Люди, котрі досить давно закінчили вчитися, коли чують про це, одразу ж відповідають: студент має «підпрацьовувати», на стипендію розраховувати сенсу немає і ніколи не було. Сучасна «оболонська» система освіти вимагає від усіх відвідування пар, отримання на всіх чи майже всіх заняттях хоч якихось балів, щоб до сесії набрати їх достатню кількість для отримання нормальної оцінки, незалежно від знань, продемонстрованих на іспиті. Часи, коли можна було семестр займатись чим завгодно, а сесію здати на відмінно, пішли. Фактично, нормально оплачувана трудова діяльність зараз майже позбавляє шансів на червоний диплом (хіба що витратити свою зарплатню на неформальне вирішення проблеми «енок»). А на дрібних «підробітках» і грошей не заробиш і час на підготовку домашніх завдань втратиш.
Тож, насправді, очевидно, що не «робота», а родина утримує студента. Це ж підтверджує той самий прем’єр. Порівняємо обіцяний розмір стипендії студентам, в яких є батьки, – 742 грн та сиротам – 1453 грн. Фактично уряд визнає – тим, кому не можуть допомогти батьки для виживання під час навчання треба вдвічі більше грошей!
Цю ситуацію треба докорінно змінювати. Для початку, було б не погано, прирівняти мінімальну стипендію до мінімальної з/п і піднімати їх одночасно. Щоб це зробити, треба дещо перерозподілити бюджет. Але, логічно, що такий розподіл відбудеться саме на користь «українського майбутнього», бо як ще інакше назвати наше студентство? І з кого ж взяти ті гроші, як не з майбутніх роботодавців молодих спеціалістів? Це буде хоч трохи чесно, бо навантаження студента, котрий вчиться добре щоб потім збільшувати чужий прибуток не менші, а дуже часто набагато більші, за навантаження тих, хто заробляє мінімальну з/п.
Політики, мабуть, побоюються єднання інтересів найманих працівників та молоді, яка ще навчається, саме через вибухонебезпечний потенціал останньої. Але нам боятись нічого, а враховуючи рівень вітчизняної науки, і втрачати нічого. Наша вимога одностайна: особа, яка витрачає свій час на навчання, має утримуватись на гідному рівні державою.
А Азарову відповідь коротка – ми прокидаємося і подачкою нас не приспиш!
Нагадаємо, близько 20 000 студентів та наукових співробітників 12 жовтня прийняли участь у протестах у 14 містах України проти розширення переліку платних послуг. 31 січня в 7 обласних центрах України відбулися «попереджувальні акції протесту проти Законопроектів «Про вищу освіту» та планів Міністерства скоротити держзамовлення на 42%. В столиці на пікет під Комітетами Верховної Ради зібралося близько півтисячі незадоволених студентів, викладачів, школярів та їхніх батьків. Через тиждень активісти висунули свої вимоги: автономія ВНЗ, прирівняти здобуття освіти до трудової діяльності, можливість обирати предмети, вільне відвідування лекцій, вирішення принципових питань на загальноуніверситетських референдумах та обмеження доступу працівникам МВС, СБУ на територію гуртожитків.