MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Права людини в Україні 2009–2010. XIII. Право громадян на вільні вибори та участь у референдумах

22.02.2011   

 

XIII. Право громадян на вільні вибори та участь у референдумах[1]

 

У 2009 – 2010 році в Україні відбулися 352 позачергових виборів міських, селищних та сільських голів, депутатів місцевих рад, вибори Президента України й чергові вибори до місцевих рад всіх рівнів.

Також громадяни України намагалися реалізувати своє право на проведення референдумів. В окремих випадках й лише на місцевому рівні їм це вдавалося зробити.

У нашому огляді ми проаналізували головні тенденції дотримання права громадян вільно обирати й бути обраними до органів влади та місцевого самоврядування або брати участь у референдумах у 2009 – 2010 рр.

У зазначений період спостерігалися порушення виборчих прав громадян, серед яких найбільш розповсюдженими стали застосування адміністративного ресурсу, у тому числі впливу на виборчий процес через судові рішення, створення нерівних умов для суб’єктів виборчого процесу та виборців шляхом сумнівних законодавчих змін, перешкод у здійсненні права на проведення вільних виборів та референдумів, у тому числі шляхом незадовільної організації виборчого процесу та втручання правоохоронних органів тощо.

В кінці періоду, що розглядається, ситуація із дотриманням виборчих прав значно погіршилася.

У нашому огляді ми порушимо хронологічний принцип та розпочнемо із аналізу дотримання прав виборців під час виборів Президента України. Потім проаналізуємо ситуацію із дотриманням прав під час позачергових місцевих виборів та під час загальнонаціональної кампанії із місцевих виборів. Завершимо огляд аналізом дотримання прав громадян на проведення референдумів.

 

1. Вибори Президента України [2]

 

Усі міжнародні та вітчизняні незалежні спостерігачі відзначили, що вибори Президента України відбулися без системних порушень та фальсифікацій й відповідали більшості демократичних стандартів.

Так, за остаточними оцінками місії ОБСЄ/БДІПЛ, проведення виборів Президента України відповідало більшості зобов’язань перед ОБСЄ та іншим міжнародним стандартам проведення демократичних виборів[3] та закріпило успіхи, що були досягнуті, починаючи з 2004 р. На думку міжнародних спостерігачів, виборчий процес був прозорий, а виборці мали справжній вибір, обираючи кандидатів, які представляли різні політичні погляди.[4]

За оцінками міжнародної місії ENEMO «голосування на президентських виборах в Україні відбулося без системних порушень і фальсифікацій». Атмосфера під час повторного голосування «залишалася вільною від тиску, залякувань чи погроз стосовно учасників процесу» – про це заявила голова місії ENEMO Таскин Рахімбек.[5]

Всеукраїнська громадська організація Комітет виборців України (КВУ), яка здійснювала спостереження за виборчою кампанією, зробила висновок, що вибори були вільними, конкурентними та прозорими. КВУ не зафіксував значних та системних порушень або фактів тиску на виборців, хоча були виявлені порушення виборчих прав громадян.

Найбільш поширеними стали порушення, що були викликані недосконалістю виборчого законодавства та застосуванням політичної доцільності під час прийняття змін до нього. На рівень дотримання виборчих прав також вплинуло зменшення термінів підготовки до виборів, незадовільний стан підготовки виборів із боку влади, зокрема, і з боку відділів ведення державного реєстру виборців, організаційні проблеми, відсутність належного фінансування, низький кваліфікаційний рівень членів дільничних виборчих комісій (ДВК).

Також були зафіксовані несистемні факти застосування службового становища для агітації, «не грошового» підкупу виборців, інші випадки «політичної корупції», а також кримінального втручання у виборчий процес, спроби перешкоджання діяльності спостерігачів та журналістів тощо.

Кількість подібних фактів збільшилася у другому турі, але необхідно зазначити, що передвиборчі штаби головних конкурентів свідомо утрималися від спроб систематичного порушення виборчого законодавства та від фальсифікацій, й це стало найбільшим позитивним досягненням виборчої кампанії.

 

1.1. Виборче законодавство як джерело проблем та порушень

 

За рік до виборів Президента України, у лютому 2009 року прес-служба всеукраїнської громадської організації КВУ зробила заяву про те, що «протягом 4 років, які минули після проведення останніх виборів Президента держави, Україна не виконала переважної більшості рекомендацій місії спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ, інших міжнародних місій і рекомендацій місцевих спостерігачів».[6]

У подальшому ситуація із імплементацією міжнародних рекомендацій до існуючого виборчого законодавства лише погіршилася. За п’ять місяців до дня голосування, 24 липня 2009 року Верховна Рада прийняла поправки до Закону про вибори Президента, які набули чинності у серпні 2009 року. Підготовка до прийняття Закону проходила без громадського обговорення й викликала серйозну критику з боку експертів, на думку яких ситуація з дотриманням виборчих стандартів суттєво погіршилася. Так, на думку відомого експерта із виборчих питань Андрія Дуди завдяки новим змінам до Закону про вибори дві найбільші політичні сили спробували перевести виборчий процес «у змагання адміністративного ресурсу».[7]

Критично оцінили нове виборче законодавство й представники громадських організацій. Наприклад, серед найголовніших загроз, які виникли із прийняттям змін до виборчого законодавства КВУ називав: обмеження виборчих прав громадян, створення механізмів фальсифікацій через можливість включати виборців у списки в день голосування, обмеження контролю за виборчим процесом з боку громадськості, фактичне унеможливлення оскарження правопорушень та результатів виборів.[8]

Тривогу експертного середовища підтвердив й Спільний висновок Венеціанської Комісії та ОБСЄ/БДІПЛ[9].

Конституційний суд України 19 жовтня визнав деякі із зазначених положень неконституційними[10].

Незважаючи на всі зусилля громадськості та міжнародного експертного середовища, українські законодавці не скасували найбільш суперечливі норми. Більш того, народні депутати продовжили змінювати виборче законодавство й в період між двома турами голосування, скасувавши вимоги щодо кворуму виборчих комісій для прийняття обов’язкових до виконання рішень та надавши повноваження місцевим радам замінювати членів виборчих комісій, які не з’явилися у день голосування.

На думку незалежних громадських спостерігачів, подібні зміни до Закону про вибори Президента України, які набули чинності 5 лютого 2010 р., не сприяли підвищенню демократичності та якості організації повторного голосування, тому що приймалися за кілька днів до голосування та порушували принцип колегіальності у виборчих комісіях і надавали місцевій владі додаткові важелі впливу на рішення виборчих комісій.[11]

Усі ці суперечності, непослідовності та прогалини у виборчому законодавстві могли стати джерелом масових фальсифікацій та перетворилися на серйозний фактор порушення рівних виборчих прав громадян, дестабілізації політичної ситуації, підриву довіри виборців до законності виборчого процесу та чесності результатів голосування.

Невизначеності Закону про вибори спонукали кандидатів звертатися до судів, які напередодні голосування приймали непослідовні рішення та вносилися зміни до виборчих процедур безпосередньо напередодні або навіть й в день голосування, про що вже неможливо було поінформувати виборчі комісії належним чином. Як результат, за спостереженнями місії ОБСЄ[12], виборці стикалися з різним ставленням виборчих комісій в залежності від того, на якій виборчій дільниці вони голосували. Наприклад, їх могли включати або не включати у витяг зі списку тих, хто голосує за місцем перебування, або до списку виборців у день голосування.

Під час обох турів кандидати оскаржували спроби Центральної виборчої комісії (ЦВК) роз’яснити деякі неоднозначні та непослідовні положення виборчого законодавства, що призвело до ситуації, коли питання перекидалися від суду до ЦВК та назад. ЦВК також скористалася двозначністю закону при вирішенні питання, які положення закону мають застосовуватися при проведенні другого туру виборів. Наприклад, вранці дня голосування другого туру ЦВК надала роз’яснення щодо проведення голосування на дому, згідно з яким дозволялося, щоб пересувну скриньку для голосування супроводжували два члена виборчої комісії, хоча закон передбачає трьох. Київський апеляційний адміністративний суд (КААС) визнав таке роз’яснення незаконним, втім, його рішення було скасоване Вищим адміністративним судом.

Таким чином, відсутність сталого виборчого законодавства, політична доцільність та невиконання рекомендацій міжнародних організацій призвели до того, що національне виборче законодавство перетворилося на джерело проблем та порушень виборчих прав громадян, стало одним з головних загроз вільним та демократичним виборам в країні та спровокувало чисельні порушення принципів загального та рівного виборчого права.

Багатьох з вищеназваних проблем можна було уникнути, якби закон був чіткім та зрозумілим, а зміни до нього не вносилися б в останню хвилину, коли партії намагалися отримати політичні переваги.

На наш погляд, масових фальсифікацій, які були потенційно закладені у прогалини виборчого законодавства, вдалося уникнути завдяки наявності політичної конкуренції, відсутності монополії однієї сили на владу та значної уваги громадськості й світової спільноти до виборів Президента України.

 

1.2. Приклади основних проблем та порушень прав виборців під час президентської виборчої кампанії

 

1.2.1 Свобода виборців формувати свою думку

 

На думку медіа-експертів, засоби масової інформації не змогли надавати об’єктивну інформацію про перебіг виборчої кампанії 2010 року. Так, виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар вважає, що ЗМІ під час виборів були лише інструментом в руках політиків та спотворювали висвітлення дійсності.

На думку Тараса Петріва, президента Фундації «Суспільність», голови Нацкомісії з утвердження свободи слова при Президенті України, основними больовими точками в українських ЗМІ в ході виборів були: «По-перше – використання службового становища кандидатами, які безкоштовно показували ретрансляцію політичної реклами. По-друге – формування чорних списків журналістів, яких кандидати не бажали бачити на політичних шоу. По-третє – «джинса[13]»».

На думку експертів, однією з основних проблем українських ЗМІ є те, що вони зосереджені в руках кількох представників великого бізнесу та не є основним бізнесом для їх власників. «В результаті ми отримали цензуру власників мас-медіа, на зміну цензури влади, яка була раніше», – зазначила Вікторія Сюмар.[14]

Кількісний та якісний моніторинг загальнонаціональних випусків новину прайм-тайм з 4 грудня 2009 р. до 15 січня 2010 р. та з 26 січня до 5 лютого 2010 р, який провели представники Місії ОБСЄБДІПЛ[15] продемонстрував, що більшість телекомпаній загальнонаціонального мовлення у своїх новинах надавали перевагу Ю.Тимошенко та В.Януковичу. Як зауважили міжнародні монітори, – це було помітно як з точки зору кількості ефірного часу, присвяченого висвітленню їхньої кампанії, так і з точки зору тональності висвітлення.

Державна телекомпанія УТ-1 не забезпечила збалансованого та неупередженого висвітлення, як передбачено законом. У другому турі УТ-1 виділила 65% часу, відведеного на висвітлення кампанії у новинах, Ю.Тимошенко, а В.Янукович отримав 35% часу.

Результати моніторингу регіональних ЗМІпродемонстрували упередженість на користь політичної сили, що переважала у регіоні.

Незважаючи на те, що Закон про вибори забороняє державним газетам «Голос України» та «Урядовий кур’єр» віддавати перевагу будь-якому кандидатові, остання демонструвала явне упередження на користь Ю.Тимошенко.

Таким чином, не зважаючи на те, що в цілому в країні дотримувалися свобода слова, був відсутній тиск на журналістів, ЗМІ під час виборчої кампанії не дотримувалися основних стандартів надання інформації, тим самим порушуючи права виборців на вільне формування власної думки.

 

1.2.2 Неналежна організація виборчого процесу

 

Найбільшою проблемою цих виборів та джерелом багатьох порушень прав виборців став незадовільний рівень організації виборчого процесу.

За оцінками незалежних спостерігачів, рівень матеріально-технічного забезпечення роботи виборчих комісій на виборах був найгіршим за всію історію проведення виборчих кампаній в Україні.[16] Головною причиною цього було недостатнє та невчасне фінансування виборчого процесу з державного бюджету України, а також випадки безвідповідального ставлення місцевих органів влади до забезпечення належної організації виборчого процесу. Члени виборчих комісій мали проблеми з якісними приміщеннями, транспортом, телефонним зв‘язком, навіть канцтоварами і папером.

Робота комісій також ускладнювалася несприятливими погодними умовами.

Проблемою стала також низька мотивація й слабка підготовка членів ДВК. Траплялися випадки, коли людей включали в комісії без їх згоди, фальсифікуючи заяви про їх бажання працювати в комісіях. Фіксувалися випадки, коли різні кандидати подавали до складу ДВК одних й тих же осіб. Ця проблема носила тотальний характер (іноді до 200 «двійників» на один округ).

Також члени комісій не були задоволенні умовами роботи в окружних виборчих комісіях (далі – ОВК) та ДВК. Як результат – досить поширеним стало явище відмов у роботі комісій.

В результаті ОВК були вимушені виключати таких членів, як наслідок, у комісіях відбувалися постійні ротації, що збільшувало навантаження на тих, хто забезпечував голосування.

Лише трохи більше половини ДВК розпочали свою роботу у передбачений законодавством термін.

У зв’язку із вищеназваними проблемами на фоні скорочення виборчого процесу члени комісій не встигали виконувати необхідні виборчі процедури, наприклад, уточнення списків виборців фактично були провалені.

На початку виборчого процесу громадські спостерігачі повідомляли, що більшість виборчих дільниць, розташованих в сільській місцевості, не опалюється, що ставило під загрозу належне проведення виборів.  

 

1.2.3 Проблеми із реєстром виборців призводили до порушень загальності виборчих прав

Однією з найбільш розповсюджених проблем президентських виборів, які на минулих позачергових парламентських виборах у 2007 році привели до масових порушень принципу загальних виборів, залишалися проблеми із списками виборців.

За два роки, що минули із тих виборів, ситуація кардинально не поліпшилася, хоча вперше в Україні був створений єдиний централізований та комп’ютеризований Державний реєстр виборців (ДРВ), а підготовкою списків виборців займалися відділи з ведення Державного реєстру виборців.

База даних ДРВ створювалася з лютого до серпня 2009 року на основі списків виборців, що використовувалися на виборах 2006 та 2007 рр.

Списки виборців для проведення першого туру виборів готувалася в три етапи. Попередні списки виборців складалися з бази даних ДРВ та надсилалися до ДВК для загального ознайомлення, починаючи з 28 грудня. Остаточні списки виборців були роздруковані до 10 січня та містили виправлені та оновлені дані, надані громадянами та установами до цього часу.

Необхідно відзначити, що з дванадцяти днів, що відводилися на попереднє уточнення списку виборців, шість днів припадала на свята та вихідні дні, під час яких багато комісій не працювало. Крім цього, існували розбіжності у кінцевих термінах підготовки списків виборців, що були закріплені у Законі про вибори та існували в інструкціях ДРВ. Відповідно до закону, оновлена інформацію про виборців могла подаватися до першого туру виборів до 10 січня, водночас, база даних ДРВ була технічно закрита для внесення змін вже 9 січня, а деякі відділи державного реєстру виборців у зв’язку із святами вже не приймали заяви виборців ще з 6 січня.

Перед підготовкою виборчих списків для проведення другого туру ЦВК прийняла рішення про включення змін, внесених ДВК під час проведення першого туру, у нові списки для голосування. Невчасне прийняття цього роз’яснення завадило виконанню цього рішення[17]. Лише суперечливе положення в Законі про вибори Президента, яке дозволяло включати виборців до списку виборців в день голосування, допомогло зняти ймовірні проблеми для кількох сотень тисяч громадян, які не потрапили до списку виборців.

Необхідно відзначити, що це положення суперечить Кодексу належної практики виборів, прийнятим Європейською комісією за демократію через право (Венеціанською комісією) у 2002 році, [18] та могло би стати одним з джерел фальсифікації результатів голосування.

За підрахунками Місії ОБСЄ, з 13 січня до кінця голосування 17 січня, ДВК вносили зміни на основі заяв громадян, причому кількість виборців збільшилася приблизно на 666 тисяч осіб або 1, 8% від загальної кількості виборців.

В другому турі кількість виборців у списках збільшилася ще на 83, 4 тисячі осіб. [19] Частина цих осіб були членами виборчих комісій, яких включили до списку виборців за місцем їхньої роботи в останні дні перед голосуванням.

 

Наведемо типові приклади порушень прав виборців у зв’язку із незадовільною якістю списків виборців та включенням виборцівв день голосування.

Донецька область

Територіальний виборчий округ (далі – ТВО) № 47. Виборча дільниця (далі ВД) №48. За інформацією міжнародних спостерігачів, на дільницю прийшло близько 30 невідомих, яких не було у списку, написали заяви про включення до списку, потім отримали бюлетені та проголосували. В кабінки для голосування вони заходили по парам. Реакції спостерігачів чи інших виборців не було.

ТВО № 42, 43, 45. Спостерігачі та члени ДВК від кандидата Ю.Тимошенко фіксують масові включення до списку виборців.

ТВО №41, ВД № 19. На гарячу телефонну лінію зателефонував виборець, який проживає за адресою – вул. Танкерна, 24-а . В першому турі виборів до списку виборців була включена його бабуся, яка померла декілька років тому. Навпроти її прізвища стояла позначка і нерозбірливий напис, зроблений олівцем. Виборець почав сваритися – позначку стерли. Виборець відніс документи про смерть бабусі до органу ведення держреєстру. Але сьогодні, коли він прийшов голосувати, бабуся знов була у списку й навпроти неї стояла галочка та підпис, зроблені ручкою. Члени комісії коментувати цю ситуацію відмовились, і ніякої реакції на зауваження виборця не було.

 

Вінницька область

Відділи ведення державного реєстру м. Вінниці не змогли вчасно передати списки виборців ОВК ТВО №11 через відсутність кворуму у виборчих комісіях.

 

Житомирська область

Житомир. ТВО № 63, на ВД №105 та №108 були зафіксовані спроби масового включення до списків виборців. Поблизу дільниць стояли автобуси із солдатами. На ВД № 108 члени комісії вже встигли включити 46 солдат. Процес поповнення списку був припинений появою депутатів від БЮТ.

 

Закарпатська область

ТВО № 69, ВД №21 – половина мешканців будинку в Ужгороді, по вул.Капушанська, 149 під час другого туру виборів виявилась не внесена до списку виборців. Парадоксальність ситуації полягала в тому, що та половина мешканців цього будинку, яка була включена до списку виборців у першому турі виборів, у списку на другий тур – виключена, а друга половина навпаки була відсутня у списках на першому турі виборів, а під час другого – включена. Така ситуація є наслідком того, що після першого туру ЖЕК подав до реєстру списки тієї половини мешканців, яких не було на першому турі, і орган введення реєстру змінив старі прізвища на нові.

 

Запорізька область

ОВК №76, ВД № 25 (ДК Енергетиків) – спостерігачі фіксують масове включення в списки виборців, біля приміщення для голосування стоять 3 автобуси, також продовжується підвіз виборців іншими видами транспорту.

ОВК №76, ВД №10-14, 17, 18, 19, 23, 25 – масовий підвіз виборців (номер одного із мікроавтобусів АР 1049 АА). Виборців включають в списки на основі заяв, які уже були надруковані на дільницях, пам’ятка була зроблена в корпоративних кольорах Партії регіонів, де йде роз’яснення про те, що не слід звертатися в суди та реєстр, а слід вимагати включення в списки на місці.

 

Одеська область.

ВД ТВО № 144 (м. Арциз, Одеської області) і, частково, ТВО № 135 (Київський район р. Одеса). За вказівкою ОВК 8 січня 2010 р. передали до комісій попередні списки виборців, і таким чином на цих ділянках виборці не могли в період 8-14 січня ознайомитися із списками через їх відсутність.

ТВО № 137. Багато виборців у списку повторюються по два рази.

Також було виявлено, що у списку виборців за адресою м. Одеса, Військовий спуск, 12 значаться виборці, хоча за цією адресою відсутня будівля й там вже декілька років йде будівництво.

За адресою м. Одеса, вул. Транспортна, 54 – в будинку 60 квартир, а в списках – 124 квартири.

Фіксуються випадки, коли в списках присутня велика кількість як померлих виборців, так і тих, що виїхали.

 

Херсонська область

Херсон. В день голосування на першому турі відбувалося включення в день голосування виборців на великих дільницях в житлових масивах обласного центра в середньому 4 – 5%. Абсолютна більшість комісій включала виборців до списків на підставі заяви та оглядання паспорту, тобто із порушенням процедури.

В більшості випадків до відділів ведення державного реєстру виборців члени комісії для перевірки відомостей про виборців не зверталися, бо: «дуже поганий телефонний зв’язок», «ніхто не підходить, а якщо підходить то відразу говорить: «так, так, включайте до списку, все правильно».

Лише на одній дільниці було зафіксоване дотримання Постанови ЦВК № 475 – включення проводилося рішенням, які оформлювалися відповідними постановами ДВК.

Частина ДВК приймала звернення від виборців, їх реєструвала та наголошувала, що розгляне скаргу невідкладно після завершення голосування або включала виборців в уточнені списки виборців лише на підставі рішення суду.

ТВО №184, ВД № 23. На 14 годину включили в додатковий список вже понад 100 чоловік. Проблема полягає у тому, що у межах дільниці знаходиться декілька студентських гуртожитків, мешканці яких не були включені органом ведення реєстру у список. Натомість «забули» виключити тих студентів, які вже завершили навчання. На іншій студентській дільниці (ТВО №184, ВД № 22) включено вже 42 виборця до «додаткового» списку.

Як повідомив народний депутат України Юрій Одраченко, представники БЮТ виявили у списках виборців біля п’яти тисяч осіб, які не є громадянами України. Цю інформацію їм підтвердили з ОВІРУ. Представники БЮТу відразу звернулися до відповідних ОВК. Лише дві з них (ОВК №184 та №187) відреагували належним чином. Інші відмовили у розгляді скарг. Направлені скарги до правоохоронних органів.

ТВО №185, ВД №35. Члени комісії скаржаться, що передавали до органу ведення Державного реєстру виборців інформацію щодо внесення 73 виборців до списку, але вони так і не були внесені.

 

1.2.4 Адміністративний ресурс чи політична корупція як джерело порушення виборчих прав 

Під час президентської виборчої кампанії, яка цілком справедливо характеризувалася як вільна, влада активно використовувала для отримання переваг своїх ставленників так званий адміністративний ресурс, який став одним з джерел порушень виборчих прав громадян по всій території країни, хоча на відміну від першого та другого туру президентських виборів 2004 року та від місцевих виборів 2010 року, застосування адміністративного ресурсу не набуло широкого розмаху.

Під поняттям адміністративного ресурсу під час виборчої кампанії розуміється використання службового становища, організаційних, фінансових та людських ресурсів посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування для отримання переваг під час виборів. Серед експертів поширене уявлення, що адміністративний ресурс, якщо він не є монополізованим однією політичною силою, а навпаки, є «розпорошеним», тобто використовується представниками влади для отримання переваг для різних політичних сил, то він «нейтралізується» й тому є менш загрозливим для дотримання прав людини.

Вважаємо, це твердження помилковим.

Вираз «адміністративний ресурс» фактично є евфемізмом поняття «політична корупція». Політична корупція не може сама по собі «нейтралізувати» «себе» чи свій пагубний вплив на конкретну людину, права якої порушуються, так само, як не може мета виправдовувати засоби.

Незалежні спостерігачі під час цієї виборчої кампанії зафіксували такі форми політичної корупції, як використання представниками виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств і установ свого службового становища для організації зустрічей з кандидатами та їхніми довіреними особами, передвиборчої агітації в робочий час та адміністративного впливу на членів виборчих комісій.

В основному, за оцінками спостерігачів, адміністративний ресурс застосовувався на користь кандидатів, які займають найвищі посади в державі (Володимир Литвин, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко), а також на користь Віктора Януковича, який користувався підтримкою серед керівників багатьох органів місцевого самоврядування.

Найбільш широко застосовуваним і системним використанням адмінресурсу, на думку багатьох спостерігачів, можна вважати кампанію влади по роздачі земельних актів, шкільних автобусів та машин швидкої допомоги, які супроводжувалась агітацією за кандидата Юлію Тимошенко. Такі факти фіксувалися у більшості регіонів України.

Необхідно відзначити, що на відміну від минулої президентської кампанії подібні системні спроби влади використовувати подібні форми підкупу виборців державним коштом отримали належну оцінку. Так, 24 грудня 2009 року ЦВК, а 27 січня 2010 р. КААС винесли Ю.Тимошенко попередження з цього приводу щодо порушення виборчого законодавства.

Напередодні другого туру судова влада зазнала тиск з боку Генеральної прокуратури та Вищої ради юстиції, коли були порушені кілька справ, пов’язаних із рішеннями КААС стосовно виборчого процесу. Суддів «запросили» до прокуратури для того, щоб вони пояснили свої рішення щодо незадоволення вимог В.Януковича, а Вища рада юстиції внесла пропозиції про звільнення п’ятьох суддів за порушення присяги.

Були й інші порушення. Слід зауважити, що громадські організації, що здійснювали спостереження за виборами, фіксували лише поодинокі випадки тиску та залякування виборців з боку посадових осіб, а також нечисленні факти незаконного перешкоджання представниками влади веденню виборчої агітації, що є безумовно, позитивним явищем.

 

Ось приклади найбільш типових порушень.

Донецька область

Обласні штаби А.Гриценко, В.Литвина та С.Тігіпко заявляють, що їм відмовляють в організації зустрічей з виборцями в трудових колективах Красноармійська. Також місцева влада відмовляє іншим кандидатам, окрім В.Януковича, у наданні приміщень для зустрічей з виборцями.

Народний депутат від Партії Регіонів В.Джарти та місцеві посадовці у Макієвці проводили 25 та 26 листопада 2009 р. з використанням службового становища публічні заходи на підтримку кандидат Януковича.

 

Одеська область

Голова Одеської обласної ради М. Скорик в приміщенні Білгород-Дністровської міської Ради проводив зустріч з представниками освіти та медицини і агітував за В. Януковича.

У місті Ізмаїл місцева влада заборонила проводити агітаційні заходи усім кандидатам, окрім представників кандидата Януковича.

Голова Котовської райради Володимир Синько заявив працівникам сфери освіти та працівникам райради, що якщо вони хочуть працювати в 2010 р на своїх місцях, то мають проголосувати за Віктора Януковича.

 

Рівненська область

В Міжнародному економіко-гуманітарному університету імені Степана Дем’янчука (м. Рівне), на викладачів тиснули, щоб вони протягом певного часу працювали агітаторами в агітаційних наметах В. Литвина.

 

Херсонська область

Голова Херсонської облдержадміністрації Борис Сіленков зобов’язав голів районних державних адміністрацій області надавати бензин та автотранспорт для потреб районних штабів В.Ющенка. Частина голів райдержадміністрацій ці усні вказівки просто саботують.

Голови органів місцевого самоврядування багатьох районів області відкрито агітують на користь кандидата в Президенти Віктора Януковича. Так, Скадовський міський голова Олександр Гавриш виступив по місцевому телебаченню та надрукував своє Звернення в кількох місцевих газетах («Новий день», «Булава» та інші) із закликом до всіх керівників органів місцевого самоврядування підтримувати Віктора Януковича.

В Каланчацькому, Каховському, Цюрупинському районах Херсонської області, за повідомленням місцевих активістів громадських організацій, представники БЮТ разом з чиновниками роздавали акти на землю та агітували за Юлію Тимошенко. При цьому проводилася роз’яснювальна робота у тому плані, що якщо селяни хочуть отримати безкоштовні акти на землю, то їм треба голосувати за Юлію Тимошенко.

 

1.2.5 Перешкоджання роботі спостерігачів і представників ЗМІ

«Традиційним» для українських виборів стали окремі спроби в день голосування перешкодити роботі спостерігачам та представникам ЗМІ, що призводило до порушень принципу рівного доступу та вільних виборів. Необхідно відзначити, що чи не вперше в історії виборів рішенням ЦВК було заборонено проводити спостереження цілій групі міжнародних спостерігачів. Мається на увазі рішення ЦВК про відмову в акредитації делегації спостерігачів від Грузії, у тому числі голові ЦВК Грузії, 20 депутатам парламенту Грузії, заступникам міністрів.[20]

Під час другого туру виборів Президента кількість випадків перешкоджань спостерігачам та журналістам, за оцінками експертів, збільшилася, хоча ці факти не були системними чи масовими.

 

Наведемо окремі випадки подібних порушень.

Донецька область

ТВО № 42, ВД № 43. Виборець отримав бюлетень за свою матір й намагався проголосувати. Журналісту, який зафіксував цей факт на відео, присутні стали погрожувати й обіцяти розбити відеокамеру.

ТВО № 60, ВД № 109. На дільницю не допустили міжнародного спостерігача від місії ENEMO. Причини недопущення спостерігачів: ДВК мотивувала своє рішення тим, що тільки реєстрації ЦВК для міжнародних спостерігачів недостатньо – на їх думку вони повинні були також зареєструватися в ОВК № 60.

 

Вінницька область

ТВО №12, ВД №111 (с. Стрижавка, спеціальна виборча дільниця – установа виконання покарань). Дільнична виборча комісія перешкоджала діяльності знімальної групи телекомпанії «Вінниччина».

 

Одеська область

 ТВО № 141, ВД №136 та №137 Після того, як журналісти газет КВУ «ВиборчКом» і «Точка Зору» намагалися сфотографували наявні в приміщенні для голосування агітаційні матеріали, представники ДВК викликали міліцію та намагалися вилучати у журналістів мобільні телефони і посвідчення.

ТВО № 137. Голова ОВК № 137 не пускав журналістів ТК «Нова Одеса» в приміщення ОВК з камерою. Вимагав залишити камеру зовні, і не дозволяв знімати.

ТВО № 142, ВД № 56 – члени ДВК не пускали в приміщення для голосування журналістів без особистого дозволу голови, який для прийняття рішення спеціально виходив на вулицю.

Не було допущено журналіста «Точки зору» на ВД № 74 (спеціальна дільниця) ТВО № 137. Представники ДВК мотивували це тим що начальника колонії не задовольнила форма посвідчення журналіста, нібито посвідчення «не по формє».

Журналістів телеканалу АТВ не пустили на ВД № 69 ТВО № 137 тому, що комісії не сподобалась форма посвідчення, і також в окружну виборчу комісію цього ж округу (мотивуючи це тим, що в них відбувається засідання).

 

Херсонська область

ТВО № 189, ВД № 3, Новотроїцький район Херсонської області. Перед початком голосування голова ДВК не пустив офіційного спостерігача на виборчу дільницю. Вимагали додаткової реєстрації на ДВК. Після втручання ОВК порушення виправлено.

ТВО № 185, місто Херсон. На двох виборчих дільницях не допускали офіційних спостерігачів. Мотивували це тим, що спостерігачі не з’явилися у суботу для реєстрації на дільниці. Після короткого конфлікту спостерігачі були допущені на дільницю.

ТВО 185, ВД №22, ВД № 32 були спроби не допустити журналіста на підставі, того, що посвідчення журналіста не співпадає з тими зразками, які показувалися членам комісії на «партійному» семінарі, що проводив представник з Києва.

 

Чернівецька область

ТВО №205, ВД №3, місто Сторожинець, О 08.30 члени ДВК не пускали на виборчу дільницю журналістів газети «Точка зору» без дозволу ОВК.

В день голосування фіксувалися нечисленні факти інших порушень та спроб фальсифікацій, зокрема, окремі випадки вкидання бюлетенів, підкладання в кабінки для голосування ручок з чорнилами, що зникають (Одеська та Донецька області), псування бюлетенів (Сумська та Миколаївська області), видача бюлетенів без документів.

За результатами різноманітних порушень представники МВС відкрили шість кримінальних справ.

 

1.2.6 Система оскарження та доступ до правосуддя

За оцінками міжнародних спостерігачів, система оскарження виборчих порушень не була ефективною та не забезпечувала доступу до ефективного відновлення виборчих прав. Більшість скарг ОВК та ЦВК розглядали не прозоро, та «склалося враження, що ЦВК та деякі ОВК створювали адміністративні перешкоди для розгляду скарг». Короткий термін, визначений для подання виборчих скарг, становив постійну проблему та призвів до того, що багато скарг відхилялися без розгляду.[21] ЦВК до 7 лютого отримала 260 скарг та прийняла по ним усього 22 постанови. Решта скарг була відхилена

 

Висновки

Таким чином, ми можемо констатувати, що вибори Президента України відбулися в цілому, у демократичній, прозорій обстановці, без системних випадків тиску на волевиявлення виборців та на суб’єктів виборчого процесу.

1. Завдяки існуючій реальній конкуренції, в першу чергу різних гілок влади, гострій політичній боротьбі, добрій волі суб’єктів виборчого процесу та підвищеного контролю з боку громадськості, вдалося уникнути масових фальсифікацій та порушень виборчих прав.

2. Джерелом найбільших порушень стали:

- непродумані зміни до виборчого законодавства,

- неналежна організація виборчого процесу

- випадки політичної корупції з боку представників влади.

3. Однією з найбільш розповсюджених проблем, які порушували принципи загальних виборів, залишалися неточні списки виборців. Лише вкрай суперечливий дозвіл на включення виборців за рішенням ДВК в день голосування до списку разом із доброю волею учасників виборчого процесу відмовитися від спроб сфальшувати списки, дали можливість кільком сотням тисяч виборців, що не були у списках, проголосувати.

4. Серед найбільш розповсюджених форм політичної корупції стало використання посадовцями свого службового положення для організації чи забороні зустрічей із виборцями, факти передвиборчої агітації, у тому числі в державних та комунальних ЗМІ, надання різного роду товарів та пільг від свого імені за рахунок державних коштів.

5. Хоча в цілому в країні дотримувалися принципи свободи слова під час висвітлення виборчого процесу та був відсутній тиск на журналістів, ЗМІ не дотримувалися основних стандартів надання інформації. Замість цензури з боку влади проявилися тенденції обмежень надання інформації з боку власників ЗМІ, а також намагання видати політичну рекламу під виглядом об’єктивної інформації, що вводило в оману виборців та порушували їхні права на вільне формування власної думки.

6. В день голосування, особливо під час другого туру виборів, фіксувалися не системні факти тиску на спостерігачів та журналістів.

7. Система оскарження порушень виборчого законодавства, за оцінками міжнародних експертів, не була ефективною.

 

2. Позачергові вибори міських, селищних та сільських голів

Позачергові місцеві вибори, які відбувалися в країні у 2008 – 2009 рр. часто становилися випробувальним стендом для відпрацювання чорних технологій фальшування, маніпулювання та застосування адміністративного, правоохоронного й судового ресурсу.

У 2009 – 2010 роках в Україні відбулися 352 позачергових виборів міських, селищних та сільських голів, депутатів місцевих рад.

З кількох сотень виборів, що відбулися в період, який аналізується, кілька виборів стали серйозним випробуванням для суспільства. Проаналізуємо деякі з них з точки зору порушень прав людини та подальшого їхнього впливу на загальнонаціональну кампанію з місцевих виборів.

Це вибори до Тернопільської обласної ради, вибори міського голови Світловодська (Кіровоградська область) та вибори міського голови Ізмаїла (Одеська область)сної ради, нопольської обдбулися в період, який аналізується, кілька виборів привернули стали серйозним випробуванням для су.

 

2.1. Вибори до Тернопільської обласної ради як предтеча масових порушень

Проведенню виборів депутатів Тернопільської облради, які відбулися 15 березня 2009 р. передували події, що привернули до них увагу всієї України.

Фактично, громадськість стала свідком початку нового етапу застосування різноманітних технологій позавиборчих впливів на процес волевиявлення громадян після перерви 2006 – 2007 роках (варто зауважити, що хоча вибори Президента у 2010 р. хронологічно відбулися після виборів до Тернопільської обласної ради, але за рівнем дотримання прав виборців належать до «справедливих» виборів 2006 – 2007 рр.).

Спочатку Верховна Рада 3 березня скасувала власну постанову про призначення виборів. Це призвело до низки судових спорів, і лише в переддень виборів Київський та Львівський апеляційний суди розблокували виборчий процес. Елементами цього процесу стали заангажовані рішення судів (судовий адмінресурс), використання правоохоронних органів у політичних цілях (міліція на певному етапі усунулася від виконання обов’язків щодо забезпечення охорони бюлетенів при їхньому транспортуванні), відкликання членів дільничних комісій з метою зриву кворуму, застосування різних схем підкупу виборців.[22]

Після оголошення виборів Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко чи не вперше активно задіяв органи МВС для перевірки можливих фактів фальсифікацій та підкупу виборців, але громадськість так й не отримала звіту щодо результатів розслідувань виборчих зловживань.

Пізніше, «страхи» тернопільських виборів перетворилися на контраверсійні виборчі норми, що призвели до чисельних порушень виборчих прав частково під час виборів Президента та, особливо, під час місцевих виборів.

А використання судів, правоохоронних органів, керованих виборчих комісій, отримання контролю над виготовленням бюлетенів стануть важливими елементами місцевих виборів в жовтні 2010 р.

 

2.2. Невдалі вибори Світловодського міського голови 2007 – 2010

Мешканці територіальної громади Світловодська (Кіровоградської області) так й не змогли реалізувати свого права обрати собі міського голову.

Ще в жовтні 2006 року депутати Світловодської міської ради відправили у відставку міського голову Павла Солодова та його заступників й розпустили міськвиконком. Після завершення всіх судових спорів, у січні 2007 р. Світловодська міська рада направила клопотання про проведення позачергових виборів міського голови. У зв’язку із політичною ситуацію в країні та із позачерговими парламентськими виборами, Верховна Рада лише через одинадцять місяців, 28 грудня 2007 року змогла розглянути питання про вибори у Світловодську. Позачергові вибори Світловодського міського голови були призначені на 16 березня 2008 р.

Подальші події розвивалися наступним чином. На початку січня майже всі члени старого складу міської територіальної виборчої комісії раптово подали у відставку. Депутати міської ради, порушив норми Закону про вибори, не створили вчасно нову виборчу комісію. В результаті, всі часові норми, які регламентуються Законом про вибори (оголошення виборчої кампанії, реєстрація кандидатів, створення дільничних виборчих комісій, початок передвиборчої агітації) були зірвані й, після низки судових рішень, територіальна виборча комісія вирішила визнати вибори 16 березня такими, що не відбулися, та призначити повторні вибори на 18 травня. Відразу виникло ще кілька правових колізій, найголовніша з яких та, що повторні вибори, на відміну від позачергових, фінансуються з місцевого бюджету. Депутати міської ради вирішили, що не зможуть профінансували весь обсяг витрат на вибори. Подібні дії Світловодської міської ради рішенням суду були визнані протиправними. Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради на підставі рішення суду рекомендував народним депутатам розпустити Світловодську міську раду та провести одночасні вибори до міської ради та міського голови, але двічі, в грудні 2008 та в лютому 2009 р. народні депутати не підтримували цю ініціативу.[23]

У зв’язку із маніпулюванням членами виборчої комісії, затягуванням часу, відведеним на підготовку до виборів, нефінансуванням виборчого процесу, блокуванням народними депутатами з політичних мотивів розгляду цього питання у Верховній Раді, члени територіальної громади так й не змогли реалізувати свої виборчі права. А вищеперераховані елементи пізніше будуть активно застосовуватися під час місцевих виборів 2010 р.

 

2.3. Системне втручання органів влади у роботу виборчих комісій. Вибори Ізмаїльського міського голови

В травні 2010 р. Верховна Рада України призначила на 1 серпня проведення п’ятидесяти позачергових виборів, у тому числі й міського голови Ізмаїла (Одеська область), але 8 липня того ж року [24] це рішення Верховною Радою було визнано таким, що втратило чинність у зв’язку з тим, що напередодні народні депутати нарешті остаточно назвали дату чергових місцевих виборів – 31 жовтня 2010 р.

На той момент фінансування виборчого процесу по виборам Ізмаїльського міського голови було здійснено у повному обсязі, були сформовані дільничні виборчі комісії, які працювали в належному режимі, виборці отримали запрошення на вибори. Було зареєстровано вісім кандидатів, які проводили передвиборчу агітацію.

У зв’язку з тим, що Постанова Верховної Ради України щодо втрати чинності рішення про призначення виборів суперечило Рішенню Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України «Про призначення позачергових виборів депутатів Тернопільської обласної ради» від 10 червня 2009 року № 14-рп/2009 та на підставі рекомендацій ЦВК, Ізмаїльська міська територіальна виборча комісія продовжувала здійснювати підготовку до виборів.

Але у ситуацію втрутився місцевий адміністративний ресурс. Проти проведення позачергових виборів мера виступили представники влади, зокрема голова Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук, а також в. о. Ізмаїльського міського голови, секретар міськради Ірина Рудніченко, яка також балотувалася на посаду міського голови.

Вона відмовилася підписувати платіжні доручення, що передбачають фінансування виборчого процесу. Потім рішенням позачергового засідання виконкому Ізмаїльської міської ради 380 тис. грн., передбачені на проведення виборчого процесу, були повернуті до обласного бюджету.

З 22 липня Ізмаїльську територіальну виборчу комісію почали перевіряти співробітники Одеського облфінуправління, районного управління відділення КРУ та прокуратури. Внаслідок цього робота територіального виборчкому була майже паралізована.

Виборчі дільниці почали відвідувати представники МНС, які виписували приписи на припинення діяльності дільниць у зв’язку з невідповідністю їх вимогам пожежної безпеки. До речі, керівник районного управління МНС на той момент очолював міську організацію Партії регіонів, а також був кандидатом у мери. Зауважимо також, що на цих же самих дільницях взимку 2010 року проводилося голосування по виборах Президента України, і тоді у МНС претензій до них не було.

Ізмаїльська міська рада зробила спробу заборонити друк бюлетенів під надуманим приводом. Зокрема, заборона мотивувалася тим, що друкарня не охороняється МВС.

23 липня керівники підприємств і установ почали отримувати від Ізмаїльської міської ради листи, в яких повідомлялося, що розпорядження в. о. Ізмаїльського міського голови про передачу дільничним виборчим комісіям приміщень та обладнання втратило силу. Відповідно, керівникам установ наказувалося забезпечити до 27 липня повернення всіх матеріальних засобів, виданих комісіям.

Також в.о. Ізмаїльського міського голови звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду з позовом, для забезпечення якого попросила накласти арешт на бюлетені. Суд відмовив в задоволенні позову, проте доручив міліції взяти бюлетені під охорону на два дні. Тоді в. о. міського голови оскаржила рішення суду в Апеляційному суді Одеської області.

Начальник відділу ведення державного реєстру виборців Ізмаїльської міської ради Сергій Федюра відмовився передати місцевій ТВК уточнені списки виборців, а міліція відмовилася видавати бюлетені для голосування.

Таким чином, у цих обставинах в п’ятницю, 30 липня, територіальна виборча комісія прийняла рішення про неможливість проведення позачергових виборів міського голови.[25]

За підсумками дій представників влади та правоохоронних органів, голова Одеської облдержадміністрації Е.Матвійчук заявив 2 серпня 2010 р. на нараді в облдержадміністрації: «В Ізмаїлі відновлено порядок. Провести приватні вибори, прикриваючись певною політичною силою, не вдалося».[26]

Нагадаємо, що територіальні виборчі комісії є незалежними органами, які в рамках своїх повноважень, організовують вибори. Органам влади заборонено втручатися в їхню діяльність. Рішення, дії чи бездіяльність територіальних виборчих комісій можуть бути оскаржені в суді чи в ЦВК.

Оцінка громадських спостерігачів ситуації із виборами в Ізмаїлі була жорсткою. Так, прес-служба Одеської обласної організації КВУ розповсюдила заяву, в якій, зокрема, говориться, що «проведення голосування було зірване в результаті грубого систематичного втручання у виборчий процес місцевих органів влади»[27] Представники КВУ також звернулися до Генеральної прокуратури.

Таким чином, ми стали свідками системного втручання органів влади та правоохоронців, контролюючих органів у виборчий процес та бойкотування заходів виборчої комісії.

Ці факти через кілька місяців фіксувалися вже повсюдно.

 

Висновки

Ситуація, коли під час позачергових місцевих виборів активно порушуються виборчі права громадян, поки що залишається традиційною для нашої країни.

У зв’язку з тим, що правоохоронні органи не надали належної оцінки порушенням прав виборців під час проведення низки позачергових виборів, вже під час виборчої кампанії до місцевих рад восени 2010 р. ми опинилися перед серйозною проблемою масових та різноманітних порушень виборчих прав.

 

3. Місцеві вибори 2010 року[28]

Місцеві вибори у 2010 році проходили на фоні політичної та соціально-економічної кризи, що поглиблювалась, під час переформатування системи влади, яке відбувалося після президентських виборів та супроводжувалося значним погіршенням дотримання прав людини та основположних свобод. Дата самих виборів переносилася, виходячи з політичних міркувань законодавців, що додавало напруженості в політичній ситуації.

Особливість та складність виборчої кампанії полягала у тому, що фактично в країні відбувалися одночасно та незалежно один від одного двадцять три з половиною тисячі виборів міських, селищних, сільських голів та місцевих рад всіх рівнів. Але під час абсолютної більшості локальних місцевих виборів можна було виокремити схожі загальнонаціональні тенденції та однакові методи та схеми порушень, що робили тисячі й тисячі самостійних та незалежних виборів подібними, а порушення виборчих прав набували загальнонаціонального масштабу.

Проаналізувавши ситуацію із дотриманням виборчих прав під час двох виборчих кампаній 2010 року, а також на позачергових виборах 2009 року, ми можемо констатувати, що в більшості випадках на чергових місцевих виборах 2010 р отримали своє логічне продовження ті негативні тенденції, які проявилися й на позачергових місцевих виборах, й під час виборів президентських. Особливістю стало те, що випадки порушень виборчих прав, які проявлялися на локальному рівні, набули системного характеру на загальнонаціональному рівні. Загалом, місцеві вибори ознаменували різке погіршення ситуації із дотриманням виборчих прав. Ми можемо назвати найголовніші з них.

Це – масове застосування адміністративного ресурсу на користь однієї політичної сили, активна роль правоохоронних органів та судової гілки влади як знаряддя боротьби із конкурентами владних кандидатів, підконтрольні владі виборчі комісії, які вибірково застосовували норми законодавства про вибори, низький рівень підготовки членів виборчих комісій всіх рівнів, що став перешкодою для однакового застосування виборчих прав громадян, обмеження виборцям доступу до інформації про перебіг виборчих подій, нехтування виборчими процедурами під час підрахунку голосів, брутальне поводження з правами тих, хто обирає, та тих хто обирався.

 

3.1. Оцінка місцевих виборів міжнародними та національними спостерігачами

Громадськість та демократичне міжнародне співтовариство негативно оцінило дотримання демократичних стандартів під час місцевих виборів.

Так, керівник місії Конгресу регіональної влади Ради Європи Ґудрун Мозлер-Тернстрем заявила: «голосування не відповідало стандартам, які ми хотіли побачити, зокрема, всім вимогам європейських стандартів про чесні, прозорі і професіонально організовані вибори».[29]

Вона зазначила причини своєї оцінки: «По-перше, це ухвалення нового виборчого закону напередодні виборів. По-друге, ми зіткнулися з порушеннями при реєстрації кандидатів, невнесенням у бюлетені кандидатів від опозиції, непропорційним формуванням і поганою роботою дільничних комісій. Серед виборчих порушень також неможливість збереження таємниці голосування через черги на дільницях і так звані «голосування родиною». Крім того, на кількох дільницях, які були щойно відчинені, європейські спостерігачі побачили в урнах уже заповнені бюлетені. А десятки прізвищ кандидатів у бюлетенях ускладнювало прочитання списків виборцями, дезорієнтувало багатьох літніх людей.[30]

Представники громадянської мережі «Опора», які здійснювали спостереження за голосуванням по всій території України, у своїй післявиборчій заяві констатували, що місцеві вибори в Україні відбулися з порушенням міжнародних стандартів та недотриманням належної практики організації і проведення виборів[31]

Схожі оцінки надали й інші представники громадських організацій, що проводили незалежне спостереження в окремих регіонах України. Наприклад, представники коаліції громадських організацій Херсонщини, що проводили спостереження напередодні та в день голосування, констатували, що «цьогорічна виборча кампанія в Херсонській області стала значним кроком назад у дотриманні виборчих стандартів прозорості, законності та чесності».[32] Керівник Донецької обласної організації КВУ Сергій Ткаченко був ще більш жорстким в своїй оцінці виборів в Донецькій області: «в день голосування ми фіксували велику кількість порушень, які не мають нічого спільного з демократичними та вільними виборами»[33].

 

3.2. Виборче законодавство знову стало джерелом для порушень виборчих прав

Ситуація із підготовкою та прийняттям нового Закону про місцеві вибори віддзеркалила ситуацію із прийняттям виборчого законодавства під час президентської кампанії. Прийняття закону, всупереч міжнародним стандартам та рекомендаціям, відбувалося напередодні виборчої кампанії та кардинально змінило виборчі процедури, що надало перевагу провладній більшості.

Новий закон викликав різку критику ще на стадії його прийняття. Експерти та народні депутати висловлювали незадоволення тим, що він, по-перше, не пройшов стадію громадського обговорення та в його тексті не були враховані думки представників місцевого самоврядування, експертного середовища, громадськості.

Наприклад, народний депутат Юрій Ключковський під час свого виступу на парламентських слуханнях з питань місцевих виборів відзначив: «Я впевнений, що інтереси, висловлені тут (на слуханнях – Д.Б.) представниками місцевого самоврядування до цього закону не будуть мати жодного відношення. Тому почекайте, виконає коаліція свій конституційний обов’язок».[34]

По-друге, цей закон надавав значні преференції представникам влади. Так, на думку члена Венеціанської комісії від України Марини Ставнійчук, новий закон «дає можливість партії влади використати всі адміністративні важелі. «Здається, що суспільство повертається навіть не на десять років назад, а у радянські часи».[35]

По-третє, закон містив низку положень, що звужували права виборців. Керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук, аналізуючи виборче законодавство, відзначила, що «виборчі права громадян будуть, як і раніше, обмеженими. Тобто, повний обсяг тих конституційних прав, які пов’язані із правом балотуватися і брати участь у роботі органів самоврядування через депутатський мандат, дещо звужені» [36]

Найбільшу кількість дискусій викликала норма, що забороняла партійним осередкам, які були зареєстровані менше, ніж за 365 днів до виборів, брати участь у виборчій кампанії. Головне, що ця норма була введена за три місяці до дня голосування та відразу позбавила значну кількість громадян брати участь у виборах. На переконання голови КВУ Олександра Черненка, ця норма «дуже сильно б’є по місцевих елітах, місцевих популярних особистостях, які працювали із виборцями не один рік, утворювали локальні громадські об’єднання, але зараз, фактично, їм треба шукати якийсь партійний осередок, який їх висуне у кандидати».[37]

Під тиском громадськості та міжнародного співтовариства, народні депутати були вимушені внести зміни до виборчого законодавства та прибрати кілька найбільш одіозних положень, у тому числі про заборону балотуватися тим осередкам, які не були зареєстровані за 365 днів. Але ці положення були скасовані лише за два місяця перед голосуванням, що фактично поставило представників «молодих» політичних партій у нерівні умови.

Серед позитивних моментів змін у законодавстві необхідно відзначити, що були змінені принципи формування складу територіальних виборчих комісій. Зокрема, був збільшений склад ТВК до 18 осіб та надано право подавати кандидатури для формування ТВК не лише місцевим організаціям тих політичних партій, які представлені у Верховній Раді України поточного скликання, а й усім місцевим організаціям партій, що зареєстровані в Україні.[38]

На жаль, запропоновані зміни до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» лише зняли кілька суперечливих норм, й цей Закон залишився таким, який, за оцінкою незалежних спостерігачів, не відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам та традиціям проведення виборчих процесів в Україні. [39]

Так, Законом був нівельований принцип пропорційності представництва кандидатів та політичних партій у виборчих комісіях. У ньому були введені суб’єктивні принципи відбору членів комісій та розподілу серед них керівних посад. Були порушені засади колегіальності при прийнятті виборчими комісіями своїх рішень.

Для підготовки місцевих виборів Законом було відведено дуже мало часу, що призвело в деяких випадках до суцільного порушення виборчих процедур.

Закон не забезпечив прозорість інформації щодо кандидатів на виборах. Виборче законодавство про місцеві вибори не зобов’язувало кандидатів в депутати місцевих рад надавати до виборчих комісій свої передвиборчі програми.

Запропонована на місцевому рівні «змішана система» різко ускладнила можливість свідомого вибору громадян, які в більшості своїй погано орієнтувалися у великій кількості виборчих бюлетенів.

Закриті партійні списки та відсутність самовисування на місцевих виборах не дозволило провести повноцінний відбір кандидатів на посади в місцеві ради, полегшили боротьбу із конкурентами шляхом зняття їх з реєстрації за дрібні або навіть міфічні порушення та спростили можливості фальсифікацій під час проведення підрахунку голосів.

Спостерігачі були значно обмежені у своїх правах під час проведення голосування. Вони могли лише письмово повідомляти про порушення, які бачили під час голосування, їх можна було видалити з дільниць для голосування, лише керуючись суб’єктивним баченням членів комісій, а громадські спостерігачі навіть були позбавленні права складати акти про порушення та отримувати копію протоколу про підрахунок голосів. Крім цього, законом були передбачені обмеження для громадських організацій за статусом, оскільки лише всеукраїнські організації були наділені правом вести спостереження.

Закон про вибори також надавав широкі можливості для застосування адміністративного ресурсу з боку влади під час проведення передвиборчої агітації.

Ці та інші норми різко ускладнили можливість якісного дотримання виборчих прав громадян.

 

3.3. Упередженість виборчих комісій як фактор порушень

Громадські спостерігачі фіксували чисельні факти упередженого ставлення виборчих комісій до політичних партій та кандидатів. Причина цього ставлення полягала у непропорційності представлення політичних сил у виборчих комісіях. Подібне стало можливим завдяки порушенню принципів пропорційності та збалансованості під час формування територіальних, а пізніше й дільничних виборчих комісій. Ця незбалансованість виборчих комісій була закладена на рівні закону.

Як результат, на думку громадських спостерігачів, непропорційне представництво політичних сил у виборчих комісіях привело до безпідставної переваги партій владита підірвало довіру громадськості до їхньої неупередженої роботи.[40]

Згідно з законом формування ТВК відбувалося в два етапи. На першому етапі 15 вересня ЦВК (за поданням політичних партій) сформувало 669 ТВК, з яких лише 381 – у максимальному складі з 18 членів. На другому етапі виборчі комісії «першого рівня» сформували територіальні виборчі комісії «другого рівня» – районні у містах, міські в містах районного значення, сільські.

 

 Як наголосив на прес-конференції член ЦВК Михайло Охендовський, ТВК були сформовані ЦВК на паритетних засадах для всіх політичних сил. «На керівні посади в комісії призначено 2 тисячі 10 осіб. Можна відзначити, що такі політичні сили, як Партія регіонів та БЮТ отримали рівне представництво на керівних посадах в усіх ТВК».[41]

Михайло Охендовський навів такі дані: на посади голів, заступників голів та секретарів комісій призначено 453 особи від Партії регіонів (22, 54% керівних посад в ТВК) та 451 особа від БЮТ (22, 44%). Блок НУ-НС – 365 посад (18, 16%), Блок Литвина – 304 посади (15, 12%), КПУ – 247 посад (12, 29%). Інші позапарламентські партії отримали 190 керівних посад у ТВК, кандидатури від яких включались за результатами жеребкування.[42]

Громадські спостерігачі та представники політичних сил навели інші відомості. Так, за підрахунками активістів «Опори», «переважно керівні посади у сформованих ТВК зайняли представники 6 партій з 47, які брали участь у розподілі. Найбільше посад голів, заступників та секретарів ТВК у парламентської коаліції (ПР, Народна Партія, КПУ), яка в сумі отримала 1042 посади. В той же час, опозиційні парламентські партії, що входять до блоку БЮТ та НУ-НС, забезпечили собі вдвічі менше представництво».[43]

Ці розрахунки підтверджуються спостерігачами «з місць».

Так, за відомостями представників Комітету виборців України, в Донецькій області «партії, які входять до парламентської більшості у Верховній Раді України (Партія регіонів, Народна партія та КПУ) контролюють 73% посад голів виборчих комісій, 69% посад заступників голів виборчих комісій та майже 67% посад секретарів виборчих комісій».[44]

В Харківської області аналіз представництва політичних сил в 35-ти основних ТВК області показав, що «переважну більшість своїх представників у ТВК мають політичні сили, які входять до правлячої коаліції – 57% від загальної кількості всіх членів ТВК. 29% мають представники опозиційних партій та 14% – представники інших політичних сил. 

 

Така ж сама ситуація і з керівництвом у цих комісіях. 58% керівних посад у ТВК (голова, заступник голови, секретар) займають представники Партії регіонів, Народної партії (Литвин) та Комуністичної партії України. 32% мають опозиційні політичні сили та 9% – інші партії. Причому, якщо взяти окремо статистику щодо голів ТВК, то правляча коаліція має аж 74%, з яких 49% належить Партії регіонів.

Такі ж самі тенденції щодо представництва в ТВК показав і вибірковий аналіз складу селищних і сільських ТВК».[45]

При більш детальному аналізі представництва у виборчих комісіях парламентських блоків, виявляється, що квоти від опозиційних блоків в деяких випадках отримували представники правлячої більшості. Так у відкритому Зверненні представників політичних та громадських організацій Херсонщини до ОБСЄ[46] наводяться факти, згідно з якими керівники кількох районних осередків Української соціал-демократичної партії (УСДП), що входить до Блоку Юлії Тимошенко та також має право на своє представництво в комісіях, заявили, що не підписували ніяких документів по делегуванню у комісії тих своїх представників, які в результаті стали членами ТВК за квотою БЮТ. А у Верхньорогачицькому районі Херсонської області стався взагалі дивний випадок: подання до ТВК від імені УСДП зробив керівник районної організації Української селянсько-демократичної партії (скорочено теж УСДП). В результаті, – говориться у Зверненні, – від парламентської квоти БЮТ в ТВК опинилася значна кількість осіб, які на минулих виборах працювали від Партії Регіонів.

Під час формування ДВК ситуація повторилася. На підставі закону про вибори, який взагалі не брав до уваги чинник партійно-пропорційного розподілу посад в дільничних комісіях, ТВК масово відмовляли представниками опозиції у праві бути представленими в ДВК. Так, за повідомленням спостерігачів КВУ у Черкаській області близько 80% кандидатів в члени ДВК від опозиції отримали відмову в реєстрації з підстав відсутності належного досвіду.[47]

Таким чином, нечіткі принципи формування виборчих комісій всіх рівнів, який був закладений у законі про місцеві вибори, та відсутність демократичних традицій компромісу, стали основою непропорційності представлення політичних сил. Подібна ситуація спричинила в подальшому масові факти упередженого ставлення виборчих комісій до окремих кандидатів та порушення виборчих прав суб’єктів виборчого процесу, що масово фіксувалися під час реєстрації кандидатів, проведення виборчої агітації, голосування та, особливо, підрахунку голосів.

 

3.4. Штучні перешкоди під час реєстрації кандидатів у депутати

Громадські спостерігачі зафіксували під час виборів вже призабуту практику, коли кандидати, які могли б створювати реальну конкуренцію представникам правлячої партії, стикалися із різноманітними труднощами при подачі документів та реєстрації у виборчих комісіях.

Так, КВУ у своєму звіті відмічає занадто прискіпливе ставлення і заформалізований підхід ТВК до перевірки документів та реєстрації суб’єктів виборчого процесу. Відмови у реєстрації в основному стосувалося представників ВО «Свобода», «Сильної України», «Батьківщини», «Фронту змін».

Й хоча представники КВУ вважали, що кількість відмов у реєстрації не перевищувала 1% від загальної кількості висунутих кандидатів, вони стверджували у своїй заяві, що «в певній частині випадків відмови в реєстрації за формальними ознаками мали приховані політичні мотиви».[48]

Вже на етапі підготовки до місцевих виборів фіксувалися сумнівні факти затягування вирішення формальних питань, які пізніше мали серйозні наслідки для участі окремих громадян у виборах.

Найбільш резонансними стали факти відмови у реєстрації кандидатів від місцевих осередків «Батьківщини» або реєстрація кандидатів від нелегітимних місцевих організацій цієї партії. Це стало можливим тому, що територіальні управління юстиції використали процесуальні формальні зачіпки для затягування процесу перереєстрації осередків або внесення змін про керівний склад партійних осередків, через що центральне керівництво партії «Батьківщина» втратило контроль над кандидатами в дві обласні ради та кілька місцевих рад.[49] В результаті виник неприродний феномен партій-«клонів». Цей процес лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко назвала «рейдерським захопленням» місцевих осередків «Батьківщини».[50]

Внаслідок цих дій влади кандидати від «Батьківщини» не змогли взяти участь у виборах до Львівської обласної та міської рад, Луганської міської ради, Тернопільської міської ради, Олександрійської міської та Новоархангельської районної рад Кіровоградської області, Київської обласної ради, а також у восьми районах та шести містах на Київщині: до Богуславської, Бориспільської, Вишгородської, Києво-Святошинської, Обухівської, Ставищенської, Фастівської та Яготинської райрад та міських рад Борисполя, Броварів, Обухова, Переяслава-Хмельницького, Ржищева та Фастова.

 На виборах до більшості зазначених вище рад були зареєстровані списки від організацій-клонів «Батьківщини». Зрештою, під тиском міжнародних організацій, опозиції та громадськості у більшості вказаних територіально-адміністративних одиниць фальшиві списки «Батьківщини» рішеннями судів буквально за кілька годин до початку голосування таки були зняті з виборів. Але в цілому ситуація для цієї політичної сили не змінилася – представників «Батьківщини» до виборів допущено не було.

За підрахунками представників цієї політичної сили, було порушено права «сотень тисяч виборців, які були позбавлені можливості підтримати ту політичну силу, якій симпатизують». Як відомо, у Київській області за Юлію Тимошенко у першому турі, проголосували 42.29% (400 тис. виборців), на Львівщині відповідно 34, 7% (512 тис. виборців). Загалом в адміністративних одиницях, де до виборів не була допущена «Батьківщина», проживає 4 мільйони 123 тисячі виборців (11, 3% від загальної кількості) – і саме така кількість людей, на думку представників «Батьківщини», була позбавлена права вільного вибору, оскільки в бюлетенях була відсутня ця політична сила.[51]

За даними центрального штабу «Батьківщини», станом на ранок 31 жовтня з виборів в мажоритарних округах знято 219 кандидатів в депутати від «Батьківщини».

За даними голови політради партії «Наша Україна» Валентина Наливайченка, Хмельницька та Кримська організації НУ позбавлені можливості взяти участь у виборах, а Сумська, Волинська, Полтавська, Запорізька організації — мати своїх представників у ТВК і навіть ДВК. Не зареєстровано або знято з реєстрації десятки кандидатів у депутати різних рівнів. На рейтингових кандидатів з різних областей України чинять тиск силові органи.

Конфлікти та неоднозначні рішення територіальних виборчих комісій громадські спостерігачі зафіксували у різних регіонах. Наводимо лише деякі.

 

Дніпропетровська область

У Дніпропетровській області у місті Першотравенськ зняли з реєстрації список кандидатів партії «Єдиний Центр». Причому зроблено це було по дзвінку з міськвиконкому, про що на судовому засіданні відкрито заявив голова Першотравенської міської виборчої комісії Петров В.І. Не зважаючи на це, колегія суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду, не звернула увагу на цей факт і відмовила у задоволенні позову Першотравенській міській організації «Єдиного Центру».

 

Донецька область

В Донецькій області зафіксовано декілька резонансних відмов комісіями в реєстрації виборчих списків політичних партій та кандидатів-мажоритарників. Найбільш конфліктним процес реєстрації кандидатів був в Маріуполі, де міська виборча комісія відмовила в реєстрації ряду місцевих організацій політичних партій. Керівництво «Сильної України», якій було відмовлено в реєстрації кандидатів, заявляла про грубі порушення законодавства з боку цієї виборчої комісії.

У Донецьку місцева організація ПП «Єдиний центр» також публічно повідомляла про упереджені дії міської та районних в місті виборчих комісій щодо реєстрації її кандидатів.

Громадські спостерігачі зафіксували в Докучаєвську, Костянтинівці та Краматорську специфічну технологію, спрямовану на створення перешкод в реєстрації кандидатів або створення умов для скасування рішення про їх реєстрацію.[52]

28 жовтня за два дня до голосування ЦВК за скаргою Донецької обласної організації партії «Сильна Україна» зобов’язала Ясинуватську міську територіальну виборчу комісію зареєструвати список кандидатів у депутати від цієї партії до Ясинуватської міської ради і кандидата на пост міського голови Наталію Андрієнко.[53]

 

Луганська область

Напередодні початку виборчій кампанії в Луганській області розгорнувся конфлікт навколо реєстрації «Сильної України». Так, голова цієї обласної організації Олександр Кобітєв у вересні 2010 року пішов зі своєї посади, заявивши, що причиною цього є тиск з боку Партії регіонів. Одним з інструментів цього тиску, на думку спостерігачів від КВУ, був судовий позов щодо відміни реєстрації «Сильної України» в Луганській області, який подала до Луганського окружного адміністративного суду 27 серпня громадянка Валентина Л., і ухвала цього суду, яка фактично позбавляла партію можливості участі у виборах. Після відставки Кобітєва проблема з реєстрацією кандидатів була вирішена.

За інформацією, яка мається в ЛОО КВУ, через стороннє втручання «Сильна Україна» відмовилась від висування на посаду міського голови Алчевська кандидатури Миколи Кириченка і, можливо, деяких інших осіб. Яким, через це, прийшлося шукати місце в лавах висуванців від ПСПУ.

За добу до закінчення виборчої кампанії з реєстрації знято кандидата у мери м. Сєвєродонецьк (Луганська область) діючого міського голову Володимира Грицишина, який балотувався від Прогресивної соціалістичної партії України і мав найбільші шанси на перемогу. Він отримав друге попередження за начебто порушення виборчого законодавства. Це сталося 28 жовтня близько 23:30 на засіданні Сєвєродонецької ТВК. Повторне голосування члени ТВК провели за рішенням Донецького апеляційного суду від 26 жовтня ц.р., який ухвалив рішення на користь місцевої організації Партії регіонів. Відомо, що пан Грицишин мав багатолітній політичний конфлікт з Партією регіонів.[54]

 

Полтавська область

19 жовтня Кременчуцька міська виборча комісія зняла з реєстрації кандидата на посаду міського голови від «Батьківщини» Олега Бабаєва.

 

Харківська область

Голова партії «Сильна Україна» Сергій Тігіпко повідомив, що його політичній силі відмовили у реєстрації в одному з районів Харківської області. [55]

 

Херсонська область

15 жовтня, Херсонський адміністративний окружний суд за позовами Херсонської обласної та міської виборчих комісій з підстав, що відсутні у Законі про вибори, зняв з реєстрації кілька сотень кандидатів у депутати обласної, Херсонської міської та районних у місті Херсоні рад від Української морської партії та кандидата від цієї партії на посаду міського голови Альону Ротову.

Одеський апеляційний адміністративний суд залишив в силі це рішення. ЦВК визнала рішення Херсонських обласної та міської виборчих комісій незаконними та примусив поновити реєстрацію кандидатів від УМП. Херсонська міська виборча комісія оскаржила рішення ЦВК (!) у Київському апеляційному адміністративному суді. Одночасно це рішення щодо поновлення реєстрації УМП оскаржив представник Народної партії (!). Остаточне рішення було прийняте лише напередодні дня голосування, 30 жовтня. Реєстрацію списку кандидатів від УМП до обласної ради було скасовано, а до Херсонської міської ради відновлено.

Фактично, часу на проведення передвиборчої кампанії УМП не залишилося.

 

3.5. Застосування адміністративного ресурсу на користь однієї політичної сили призвели до масових порушень виборчих прав громадян

Однією із найголовніших особливостей виборів до місцевих рад, на відміну від інших загальнонаціональних виборчих кампаній 2006 – 2010 рр., стало системне та різноманітне застосування адміністративного ресурсу з боку влади та правоохоронних органів на користь кандидатів від Партії регіонів.

Застосування адміністративного ресурсу владою розпочалося ще до початку виборчої кампанії. Так, влітку 2010 р. стали відомі факти збирання представниками влади персональних відомостей про політичні уподобання громадян. Адміністрація Президента України розіслала по всім обласним державним адміністраціям вказівку розпочати збирання інформації щодо керівників органів місцевого самоврядування, міліції, прокуратури, судів, а також усіх підприємств, установ та організацій й депутатів місцевих рад в регіоні.

Ця інформація серед іншого включала такі відомості, як партійність (політичну орієнтацію), інформацію про те, кого ця особа підтримувала на виборах Президента 2010 року, рейтинг серед населення, можливість співпраці (?) Подібна практика, як відомо, є характерною для спецслужб тоталітарних країн та не входить в повноваження органів виконавчої влади, а збір відомостей, що стосуються приватного життя людини, прямо заборонено законом.[56]

На цьому прикладі можна проілюструвати мобілізацію адміністративного ресурсу, виявлення лояльних та нелояльних до нової влади осіб. В подальшому на всіх етапах виборчої кампанії ми були свідками застосування по всій країні однакових технологій проти «нелояльних» кандидатів та на підтримку «своїх» кандидатів, намагання поставити під контроль виборчі комісії, судову владу, правоохоронні органи, що вказує на системну підготовку впливу на результат виборів, а відтак – на порушення основних виборчих прав із боку представників виконавчих органів влади.

В середині жовтня, за два тижні до дня голосування, представники громадських організацій, що здійснювали спостереження за дотриманням демократичних стандартів та дотриманням виборчих прав, провели спільну прес-конференцію та оприлюднили узагальнюючі факти активного застосування адміністративного ресурсу проти кандидатів.

Так, координатор виборчих програм громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська, розповіла, що адміністративний ресурс, на який покладається головне сподівання, «вміло поєднує провокацію та приниження конкурента. Позицію виборця щодо кандидата можна похитнути, якщо останнього буде заплямовано звинуваченням у хабарництві, відкриттям проти нього кримінальної справи. Виборцю важко розібратися, чи мають звинувачення реальне підгрунтя. Кампанія надзвичайно швидкоплинна, тому часу на зважування «за» та «проти» немає».

Секретар Громадянської асамблеї України Андрій Когут висловив думку, що таким чином влада створює для суб’єктів виборчого процесу «наперед нерівні правила гри». Громадські спостерігачі зафіксували різноманітні прояви адміністративного ресурсу.

Найбільшу тривогу в них викликало активне застосування правоохоронних органів, податківців та судів для дискредитації кандидатів.

Вони привели п’ятнадцять подібних прикладів по всій Україні. Так, за їх інформацією в Алупці затримали кандидата Андрія Харитонова, в Сімферополі провели обшук у кандидата Юрія Коломійцева, в Алушті затримано за перевищення повноважень кандидата в голови Олексія Нечаєва, в Лівадії затримано кандидата, діючого голову містечка Анатолія Мамикіна, в Гурзуфі відбувається тиск на чинного мера Віктора Гамаля.

У Володимиро-Волинському Волинської області прокуратура і міліція проводила дії проти кандидата в мери Анатолія Сороки, в Сумах була порушена кримінальна справа проти мера Геннадія Мінаєва, в Карлівці Полтавської області затримано за підозрою корупційних дій Сергія Яковенка, в Луцьку Волинської області відкрита кримінальна справа за службову недбалість проти кандидата в мери колишнього голови ОДА Миколи Романюка, в Черкасах порушена кримінальна справа проти кандидата на посаду мера і чинного мера Сергія Одарича.

20 вересня 2010 року в Кам’янці-Подільському Хмельницької області СБУ затримала чинного мера Анатолія Нестерука.[57] Як результат, міська ТВК Каменця-Подільського не зареєструвала Анатолія Нестерука, посилаючись на те, що він перебуває у Хмельницькому СІЗО та не може особисто подати документи на реєстрацію.[58]

Резонансним прикладом застосування адмінресурсу та тиску на кандидатів представники «Опори» називали події в Черкасах проти чинного міського голови та кандидата на посаду міського голови Сергія Одарича.

30 вересня черкаське обласне контрольно-ревізійне управління (КРУ) заблокувало банківські рахунки департаменту ЖКГ черкаського міськвиконкому, що поставило роботу комунальної галузі Черкас під загрозу. Одарич заявляв, що розпорядження КРУ ініційоване черкаським губернатором Сергієм Тулубом. Останній очолює обласну організацію Партії регіонів, і в такий спосіб, на думку чинного мера, допомагає своєму однопартійцю Євгену Влізло боротися за посаду міського голови.[59]

Факти застосування адміністративного ресурсу масово фіксувалися по всій Україні. Поширеність та глибину подібної практики ми проілюструємо подіями, які розгорнулися під час виборів на посаду Херсонського міського голови, де правоохоронні органи задіяли різні форми тиску проти всіх основних кандидатів, що були реальними конкурентами тодішнього діючого мера, представника Партії регіонів.

Усі ці кандидати, або їхнє найближче оточення, опинилися в центрі всіляких розслідувань, перевірок та інших дій з боку правоохоронних та податкових органів. Були відкриті кримінальні справи проти колишнього голови Херсонської облдержадміністрації Бориса Сіленкова та лідера «Громадського контролю» депутата Херсонської міської ради Сергія Кириченка.

В день висування кандидатом на посаду Херсонського міського голови відомого бізнесмена та лідера громадської організації «За чесну владу» Владлена Гіріна представники податкової міліції зробили виїмку документів на його підприємствах, паралізувавши їхню роботу. У цій силовій операції брали участь представники податкової міліції у масках та з автоматами.

Державна податкова адміністрація оштрафувала на кілька мільйонів (!) гривень підприємство одного з лідерів політичної партії «Третя сила», від якої балотувався на посаду міського голови один з найбільш ймовірних переможців Андрій Путілов.

Проти одного з керівників Херсонського осередку Української морської партії, кандидата в депутати начальника управління житлового господарства Херсонського міськвиконкому Сергія Пінькаса спочатку відкрито службове розслідування, а потім звільнено з посади. Від Української морської партії балотувалася на посаду Херсонського міського голови Альона Ротова, яка активно критикувала керівника міського осередку Партії регіонів Володимира Сальдо.

У цьому описі ми не аналізуємо законність дій правоохоронних та податкових органів, але подібні дії під час проведення виборчої кампанії проти кандидатів у депутати та на посаду міського голови фактично можна розцінювати як прояви тиску та залякування конкурентів на місцевих виборах.

 

Наведемо окремі випадки застосування адміністративного ресурсу, що фіксувалися спостерігачами від Комітету виборців України.

Донецька область

Макіївський міський голова О.Мальцев заявив про взаємозв’язок між голосуванням за конкретну політичну силу та рівнем бюджетного фінансування. Наводимо цитату з інтерв’ю Мальцева в газеті «Вечерняя Макеевка» від 08.10.2010 р. (мовою орігіналу): «В первую очередь я обращаюсь ко всем жителям нашего города: не быть равнодушными и прийти на выборы 31 октября, поскольку от нашей позиции во многом будет зависеть дальнейшая судьба города. Поверьте, это не пустые слова. Мы получили преференцию за прошлые выборы — 30 миллионов гривен на развитие города и надеемся получить преференцию на следующий год, как я уже сказал, 90 миллионов гривен на решение социально-экономических проблем. Их мы должны заработать на выборах 31 октября. Я уверен, что избиратели сделают правильный выбор».[60]

 

Одеська область

Регіональне бюро Одеської обласної партійної організації «Сильної України» заявило про випадки тиску на членів партії з боку місцевих чиновники з районів області, які їм заявляють про те, що, якщо хочеш зберегти посаду, повинен залишити «Сильну Україну». Регіональне бюро обласної парторганізації зафіксувало вже 23 скарги від своїх однопартійців і активістів.[61]

Як повідомляють спостерігачі Одеської обласної організації КВУ, у Червоноокнянській районній ТВК (Одеська область) постійно знаходиться представник райдержадміністрації, без дозволу якого спостерігачам та журналістам не надається жодна інформація.

Котовськ (Одеської області). Єдине в місті ефірне телебачення (КЄТ) показує лише виступи кандидата на посаду міського голови діючого мера Анатолія Іванова. Іншим кандидатам керівництво КЄТ відмовляє в демонстрації їхніх виступів.

Білгород-Дністровський (Одеська область). ТРК «Аккерман» відмовилась надати ефір, який вже був проплачений, кандидату на посаду міського голови Н. Чербаджи.[62]

 

Харківська область

Директор палацу культури залізничників м. Куп’янську Харківської області, як повідомив Куп‘янський виборчий штаб «Рідної Вітчизни», відмовив кандидату в мери міста К.Українцевій у виділенні приміщення для зустрічі з виборцями, мотивуючи надзвичайною перевантаженістю палацу.[63]

 

Херсонська область

Резонансного звучання набула історія з ліквідацією судом за поданням Великоолександрівського управління юстиції в Херсонській області в серпні 2010 р. районної організації «Батьківщини». Причина судового позову, а потім й заборони було – «неподання звітів про діяльність в податкові органи». Лише скасування норми про річне обмеження партійному осередкам зняла гостроту цієї проблеми.

 

Черкаська область

Спостерігачі КВУ зафіксували повідомлення про випадки агітації в дошкільних та шкільних закладах Канівського району за Партію регіонів керівником обласного відділення Пенсійного фонду України в Черкаській області В.Багрійчуком та начальником Канівського районного управління освіти Л.Некрасою. Є повідомлення про випадки агітації під час службових нарад рядом керівників РДА Черкаської області (зокрема Катеринопільського, Чигиринського, Драбівського, Чорнобаївського, Черкаського, Городищенського, Лисянського районів).

В Черкаській області мали місце факти тиску на керівників та активістів як опозиційних, так і провладних політичних сил. Зокрема, це порушена кримінальна справа по А.Бондаренку, голові обласної організації ВО «Батьківщина», ряд кримінальних справ по підприємствам, що ними керує черкаський міський голова С.Одарич, кримінальна справа по програмі «Золота підкова» (фактично пов’язана з керівництвом партії «Наша Україна») щодо директора будівельного підприємства МП «Мехбуд» Володимира Сапи. По окремих кандидатах, зокрема до обласної ради, було організовано прокурорські перевірки. В Катеринопільському районі під час візиту голови обласної організації Народної партії, народного депутата С.Терещука, голова РДА О.Бардаченко заборонив проводити зустрічі в сільських будинках культури.[64]

 

3.6. Факти тиску на кандидатів або їхніх близьких з боку представників влади та правоохоронних органів з метою примусити їх відмовитися від участі у виборах

Інформація про подібні факти є досить поширеною, але рідко хто з учасників подібних «співбесід» за участю представників місцевих державних адміністрацій та контролюючих органів мав сміливість розповісти про них. Але цього разу вони набули такого розмаху, що багато з них з’явилися у звітах спостерігачів або друкувалися в ЗМІ. Подаємо лише деякі з відомостей, які були оприлюднені в інформаційно-аналітичному звіті аналітичної служби «БЮТ-Батьківщини» «Про масові порушення у виборчій кампанії по виборах до місцевих рад 31 жовтня 2010 року».

 

Донецька область

Під тиском керівництва міської ради два кандидата в депутати Авдіївської міської ради Донеччини від партії ВО «Батьківщина» були вимушені залишити виборчі списки. Керівники підприємств, що належать представникам Партії регіонів, погрожували втратою роботи працівниками, якщо ті не вийдуть із виборчого списку «Батьківщини». Так, керівник шахти ім. Кірова викликав кандидатів до Макіївської міської ради від партії ВО «Батьківщина» В.Мельнікова та Л.Олейнікова з вимогою зняти свої кандидатури з перегонів, або вони втратять роботу. Директор шахти викликав гірничого інженера В.Філімончука та заявив, що генеральний директор «Макіїввугілля» попередив про можливі негативні наслідки участі у виборчій кампанії на боці партії «ВО «Батьківщина».

 

Житомирська область

28 вересня в Ковельському районі на Житомирщині директора школи погрожували звільнити, через те, що його син йде в депутати від партії «За Україну!».

У Житомирській області восьми працівникам державних служб, установ, організацій, які є членами партії «Фронт Змін» й виявили бажання балотуватися в депутати місцевих рад, представники влади зробили пропозицію або балотуватися від Партії регіонів (чи Народної партії В.Литвина), або звільнятися з роботи. 12 чоловік від «Фронту змін» змушені були зняти свої кандидатури. Такі факти зафіксовані у Баранівському, Лугинському, Коростишівському, Чуднівському, Радомишльському та Народицькому районах. На підприємців, кандидатів в депутати від «Фронту Змін», тиснуть шляхом проведення податкових перевірок, під час яких озвучувалася пропозиція балотуватися на місцевих виборах від Партії регіонів чи Народної партії.

 

Полтавська область

В Гребінківському районі Володимир Терещенко, який балотувався кандидатом у депутати районної ради від «Батьківщини», змушений відмовитися від участі у виборчому процесі, оскільки йому погрожували розірванням договору на оренду приміщення, де знаходиться його магазин.

 

Сумська область

У Сумській області, за відомостями моніторів мережі «Опора» кандидат до районної ради від партії «За Україну!» Олександр Гурченко написав заяву про відмову балотуватися через тиск з боку райдержадміністрації.

Голові Кролевецької райорганізації партії «За Україну!» Олегу Кучерявому пригрозили звільненням з роботи за відмову підтримувати кандидата на посаду міського голови від Партії регіонів. Голова мiської органiзацiї Партiї регiонiв О.Наумов запропонував йому пiдписати звернення на пiдтримку одного з кандидатiв на посаду мiського голови, висунутого вiд ПР. Олег Кучерявий вiдмовився, пiсля того регіонал пригрозив йому звільненням з роботи

 

Тернопільська область

У Підгаєцькому районі депутатів від БЮТ в райраді, які є підприємцями, змушували під приводом незаконних перевірок їхніх підприємств відмовитися балотуватися взагалі, або ж балотуватися від владної партії.

 

Чернігівська область

Діючого депутата Деснянської районної ради у м. Чернігів, працівника Деснянського районного управління пенсійного фонду під погрозою звільнення з роботи змусили відмовитися балотуватись у районну раду і написати заяву про вихід з партії «Батьківщина».

Депутата Чернігівської обласної ради М. Шумейка, директора приватного підприємства «Агропрогрес», викликав особисто голова ОДА В. Хоменко і в категоричній формі погрожував йому неприємностями, якщо він не вийде із «Батьківщини».

Голова Чернігівської обласної державної адміністрації дав негласне, але обов’язкове для виконання розпорядження начальнику медичного управління області про те, що жоден головний лікар в області не має права висуватись кандидатом у депутати до будь-якої ради від інших політичних партій, окрім Партії регіонів.

 

Черкаська область

Представники місцевої влади Драбівського району під час чергової «профілактичної бесіди», яка проводилась 28 вересня, відкрито висунули депутату райради із фракції БЮТ В. Тарасенку вимогу вийти з партії «Батьківщина» та зняти свою кандидатуру з кандидата в депутати райради та на посаду голови села Нехайки.[65]

 

Таким чином, можна стверджувати, що під час місцевих виборів фіксувалися масові та системні випадки діяльності представників виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, представників податкової адміністрації на користь кандидатів від Партії регіонів, факти тиску на суб’єктів виборчого процесу з метою перешкодити їм брати участь у виборах.

 

3.7. Доступ до інформації, перешкоди в діяльності журналістів та спостерігачів

Громадські спостерігачі констатували значний регрес у забезпеченні прав виборців та учасників виборів на інформацію про виборчий процес. Норма чинного закону, яка надає право виборчим комісіям самостійно визначати спосіб оприлюднення своїх рішень, негативно вплинула на рівень інформованості громадян.

За чисельними повідомленнями спостерігачів, кандидати-мажоритарники в більшості своїй не могли отримати оперативну інформацію, тому що доступ до постанов територіальних виборчих комісій часто був утруднений.

Окремі виборчі комісії порушували строки оприлюднення своїх рішень, зволікали із укладанням договору із друкованими ЗМІ про висвітлення своєї діяльності або навіть відкрито та безпідставно відмовляли в наданні інформації щодо своєї діяльності.

Ці прояви у своєму комплексному поєднанні негативно впливали на реалізацію кандидатами механізмів законного захисту своїх інтересів.[66]

Безпрецедентним став той факт, що виборчі комісії вперше за історію виборів максимально обмежили інформацію про участь виборців у голосуванні. Комісії масово оприлюднили лише списки тих кандидатів, хто переміг на виборах. Фактично невідомим залишилися відомості про кількість виборців, що взяли участь у голосуванні, про кількість тих, хто й як голосував за конкретні партії та кандидатів у депутати.

Однією з серйозних проблем виборчої кампанії стало різке збільшення спроб перешкодити журналістам та спостерігачам здійснювати їхні повноваження. Журналістів обмежували в інформації про перебіг виборчого процесу, обмежували доступ до приміщень виборчих комісій або приміщень для голосування напередодні та в день голосування.

В день голосування журналісти та спостерігачі постійно відчували тиск з боку членів виборчих комісій та правоохоронців. Збільшилася кількість втручань міліції у конфлікти, що виникали між членами комісій та спостерігачами. При цьому міліція безпідставно становилася на бік комісій.

Подібну ситуацію можна було б пояснити низьким рівнем підготовки членів територіальних та дільничних виборчих комісій та працівників міліції, якщо б не існував попередній достатній досвід у проведенні належних виборів в Україні протягом кількох років.

 

Наведемо окремі типові ситуації.

АРК

31 жовтня. За даними прес-служби Кримського виборчого штабу партії «Батьківщина», після закінчення голосування на ВД №76 м. Сімферополь представники комісії від Партії регіонів викликали міліцію, щоб з їх допомогою вигнати з дільниці спостерігачів і представників Чорноморської ТРК, аби розпочати підрахунок голосів тільки без їх присутності.[67]

 

Волинська область

31 жовтня. На ВД № 45 у Луцьку не допускали спостерігачів і довірених осіб. Голова ДВК мотивував це тим, що спостерігачі повинні були зареєструватися на ДВК напередодні дня виборів. А сьогодні, мовляв, уже пізно.

Аналогічна ситуація трапилася у Ковелі на дільниці № 18008. Тут теж до 7:30 не допускали спостерігачів.[68]

 

Донецька область

22 жовтня журналіст газети «Точка Опори» зробив кілька фотознімків інформаційного стенду Маріупольської міської виборчої комісії. Після цього невідомі, що були присутні в приміщенні комісії, стали погрожувати журналісту та вимагати, щоб він знищив фотознімки.[69]

Журналіста всеукраїнського громадського видання «Точка опори» не допустили в Дружківську міську територіальну комісію. Член ТВК обґрунтував свою відмову тим, що одного посвідчення кореспондента не достатньо для відвідування виборчої комісії та вимагав інші підтверджувальні документи. Після втручання Донецької обласної територіальної комісії журналіста допустили.[70]

 

Житомирська область

В місті Малин на ВД № 10 відмовилися реєструвати офіційного спостерігача від КВУ. Комісія посилається на відсутність у них постанови, де є перелік таких спостерігачів.

 

Сумська область

На багатьох ВД не пускають спостерігачів, які не реєструвалися з 6-45 до 7-00 ранку, і відмовляють їм в реєстрації.

 

Закарпатська область

31 жовтня. В Ужгороді із ВД № 42 виставили за двері тележурналіста місцевого каналу після того, як журналіст розпочав знімати, як виборці голосують один в одного на спині, а не у кабінці.[71]

 

Київська область

31 жовтня. На виборчих дільницях Поліського району Київської області масово почали виводити спостерігачів та журналістів, довірених осіб кандидатів. Про це УНІАН повідомив голова політичної партії «Правда», кандидат в депутати до Київської облради Сергій Рибалка. За його словами, спостерігачів та журналістів почали виводити відразу після закриття дільниць. Кандидат не виключає, що це робиться з метою сфальсифікувати вибори, «адже переважна більшість ДВК представляють партію влади».[72]

За даними керівника регіонального департаменту партії «Наша Україна» Андрія Ніцоя, спостерігачів від опозиції не допускали на виборчі дільниці у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. Натомість спостерігачі від коаліції і Партії регіонів проходять вільно. За словами Ніцоя, це мотивують тим, що приміщення не розраховані на таку кількість людей.[73]

 

Миколаївська область

31 жовтня. З ВД № 123 (середня школа № 19 в Ленінському районі міста Миколаєва) перед початком підрахунку голосів за розпорядженням голови ДВК виштовхнули із застосуванням фізичної сили двох журналістів із знімальної групи ТРК «НИС-ТВ», а приміщення для голосування зачинили для початку підрахунку голосів.[74]

ВД № 1407 с. Ковальовка Миколаївського району: члени комісії вигнали всіх спостерігачів та кандидатів з підготовчого засідання.

 

Одеська область

Білгород-Дністровський. На телеканалі «Тіра-ТВ» встигли вийти всього два випуски передачі відомого місцевого історика і соціолога Доната Сарани «Соціополіс», як якийсь впливовий кандидат у мери міста, ймовірно незадоволений даними соціологічних досліджень, оприлюдненими, в тому числі, і відносно нього, в ефірі передачі, настійно «попросив» власника телеканалу більше не випускати «Соціополіс» в ефір, що і було виконано.[75]

28 жовтня. Одеська міська виборча комісія не пустила представників ЗМІ на своє засідання, яке відбувалося у видавництві «Чорномор’є», де дільничні виборчі комісії отримували бюлетені.[76]

31 жовтня. З виборчих дільниць надходить інформація, що комісії масово не пускають або виганяють журналістів та тележурналістів з дільниць, мотивуючи своє рішення тим, що журналісти або не мають паспортів, а лише журналістські посвідчення або мають посвідчення не тієї форми[77]

31 жовтня. На дільницю, що розташована в лікарні «INTO SANA» не допустили спостерігачів на ранкове засідання.

Після початку голосування спостерігачі КВУ прибули до Одеської міської ТВК, перед приміщенням якої вже знаходилось декілька довірених осіб від суб’єктів виборчого процесу, але не змогли потрапити до приміщення ТВК тому, що нікого не пускав охоронець, який посилався на особисте розпорядження голови ТВК, пана Олександра Ахмерова. Така ситуація мала місце й на 10.00, сам голова ТВК обіцяв за декілька годин допустити спостерігачів до ТВК, при цьому причини проблем із доступом не пояснив.[78]

 

Херсонська область

16 жовтня охорона Херсонського міськвиконкому не допустила на засідання Херсонської міської виборчої комісії журналістів трьох видань, мотивуючи це тим, що заступник Херсонського міського голови заборонив пропускати в адміністративну будівлю сторонніх осіб. Усе це відбувалося у присутності депутатів міської ради, які не втрутилися в дії охоронців.

31 жовтня. м. Херсон, ВД №21685. Голова ДВК, яка розташована в школі №34, відмовилася реєструвати спостерігача від «Третьої сили». Лише втручання юристів змусили її виконати необхідну правову процедуру.

ВД №21755, що знаходиться у приміщенні школи №51. Рішенням ДВК з дільниці були видалені спостерігач, довірена особа та кандидат в депутами міської ради на підставі того, що вони прийшли об 11.00, а ДВК, за словами її керівника, о 10.00 припинило реєстрацію спостерігачів та інших осіб.

Після того, як незалежний спостерігач від КВУ з посвідченням, завіреним у ЦВК, намагався вияснити ситуацію, голова комісії викликала чергового міліціонера з проханням виставити спостерігача з приміщення дільниці. Лейтенант міліції, порушуючи закон «Про міліцію», не називаючи свого імені, спробував вивести спостерігача з приміщенні для голосування, а потім викликав слідчо-оперативну групу.[79]

 

Чернівецька область

ВД №99 – на олійно-жировому комбінаті голова комісії крейдою визначив місце для спостерігачів.[80] Поставив міліціонера і сказав спостерігачам не виходити за визначене для перебування місце.

 

3.8. День голосування став справжнім випробуванням

Велика кількість порушень, факти тиску, вибіркове ставлення представників виборчих комісій та влади до кандидатів у депутати, відсутність належної реакції з боку правоохоронців на інформацію про порушення призвели до поглиблення суспільної недовіри до виборчого процесу та до спроможності виборчих комісій організувати голосування та підрахунок голосів належним чином.

Одним з серйозних випробувань суспільної довіри до спроможності влади провести чесні вибори стало виготовлення виборчих бюлетенів та контроль за їх збереженням.

З різних місць України надходила інформація про нібито додаткове тиражування бюлетенів, про маніпуляції із бюлетенями. Так, представники політичних партій повідомляли про те, що були знайдені додаткові наклади бюлетенів в Харкові, Івано-Франківську, Хмельницькому, на Одещині, в інших містах.

Разом з тим громадські спостерігачі фіксували випадки, коли ТВК передавали до друкарень форми бюлетенів, в яких містилися орфографічні і фактологічні помилки, що призводило до знищення вже виготовлених бюлетенів і, відповідно, нецільового витрачання бюджетних коштів.

У цій ситуації правоохоронні органи не змогли надати суспільству чітку інформацію щодо  виготовлення бюлетенів та дотримання виборчими комісіями всіх необхідних процедур, й чи був налагоджений необхідний контроль за цим процесом з боку правоохоронних органів.

У день голосування найбільш поширеними та системними проблемами були черги на дільницях, зумовлені великою кількістю бюлетенів, та чимала кількість порушень, пов’язаних з виборчими бюлетенями. На деякі дільниці їх доставляли більшу або меншу кількість, ніж кількість виборців. Також не всі ДВК встигли до початку голосування проставити штампи «вибув», там де напередодні виборів скасовувалася реєстрація суб’єктів виборчого процесу. Непоодинокими були випадки орфографічних та фактологічних помилок в бюлетенях, або помилкова доставка бюлетенів, надрукованих для однієї дільниці на іншу.

Разом з тим громадські спостерігачі фіксували низку несистемних грубих порушень, пов’язаних з підкупом виборців, спробами «вкиду» бюлетенів, недопуском спостерігачів на дільниці, підписанням порожніх бланків протоколів про результати виборів. Багато з таких порушень припинялися після втручання членів комісій, спостерігачів або правоохоронних органів.

Якість списків виборців на місцевих виборах була дещо краща, ніж під час минулих президентських виборів, однак дані єдиного реєстру виборців потребують подальшого вдосконалення. На думку громадських спостерігачів, суттєвим порушенням прав виборців була неможливість внесення зміни до списку виборців в день голосування навіть за рішенням суду.

Під час підрахунку голосів КВУ фіксував непоодинокі факти порушення процедури і послідовності підрахунку. Також траплялися випадки недопуску на підрахунок спостерігачів, зникнення світла на дільницях, навмисного псування бюлетенів.[81]

У зв’язку із чисельними порушеннями під час підрахунку голосів, затягуванні процесу підрахунку результати голосування, які були оприлюднені в багатьох містах, викликали обґрунтовані сумніви.

Представники громадськості, суб’єкти виборчого процесу, журналісти намагалися привернуту увагу правоохоронних органів до кричущих фактів. Наприклад, Харківська правозахисна група зробила заяву про передчасність оголошення результатів голосування по виборам Харківського міського голови.[82]

В більшості випадків подібні заяви залишилися без належного реагування з боку ЦВК та ТВК й правоохоронних органів. Лише в окремих випадках ЦВК реагувала на грубі порушення прав виборців з боку виборчих комісій. Так, ЦВК на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2010 р. достроково припинила повноваження всього складу Білоцерківської міської виборчої комісії у зв’язку з систематичними та грубими порушеннями положень Конституції України і Закону через нехтування членами комісії своїми обов’язками, внаслідок яких було викривлено результати виборів до Білоцерківської міської ради Київської області та спотворено волевиявлення виборців.[83] При цьому факти відкриття кримінальних справ проти посадових осіб цієї виборчої комісії невідомі.

 

3.9. Система оскарження та доступ до правосуддя

Кодекс належної практики у виборчих справах[84], що був розроблений Венеціанською комісією, вказує на ефективну систему оскарження, як одну з процесуальних гарантій дотримання виборчих прав.

Передбачається, що суб’єкти виборчого процесу можуть вільно оскаржувати факти недотримання закону про вибори в органи з розгляду скарг, тобто до виборчих комісій чи судів.

В Україні на цих місцевих виборах виникла трохи дивна практика вибіркового судочинства та випадків невиконання виборчими комісіями… судових рішень.

На сьогодні поки ще не існує повної інформації щодо судової практики розгляду виборчих спорів під час місцевих виборів.

Журналісти газети «Дзеркало тижня» звернулися до найбільших партій із проханням надати інформацію щодо кількості поданих та задоволених скарг щодо оскаржень порушень в день голосування та під час підрахунку голосів за період з 31 жовтня до 11 листопада.[85]

Дев’ять політичних партій надали подібну інформацію (дивися таблицю).

Представниками цих партій в зазначений період було подано до судів 2375 позовів.

Найбільшу кількість позовів було подано представниками «Батьківщини» – 2139. З тієї кількості позовів від представників «Батьківщини» судами різних інстанцій було задоволено лише.. 14 або 0, 7%.

На другому місці за кількістю судових позовів є «Фронт змін». Ними було подано 85 позовів, з яких 19 (22%) було задоволено.

На третьому місці за кількістю судових позовів представники Партії регіонів. Вони подали 54 позови, з яких 46 (85%) були задоволені.

Представники «Сильної України», які неодноразово зазнавали утисків під час виборчої кампанії з боку влади, 21 раз намагалися у судовому порядку оскаржити порушення в день голосування та під час підрахунку голосів. Суди задовольнили усього 4 (19%) їхніх позова.

 

Таблиця. Кількість судових позовів щодо оскаржень порушень в день голосування та під час підрахунку голосів

 

Партія

Кількість позовів поданих політичною силою до суду з 31.10.10 (включно) по 11.11.10

Із них

З усіх видів позовів

Оскарження порядку проведення голосування

Оскарження порушень під час підрахунку голосів

Оскарження результатів виборів

Прийнятт судом до розгляду

Відхилено

Задоволено

Виконано ТВК

Партія регіонів

54

4

37

7

 

8

46

 

Батьківщина

2139

2104

20

15

1836

1779

14

3

Сильна Україна

21

 

6

 

10

4

4

1

Фронт змін

85

27

35

23

85

46

19

*

Удар

1

 

 

1

1

 

 

 

Свобода

15

 

 

 

11

4

11

 

Наша Україна

48

2

5

2

6

19

3

 

Громадянська позиція

12

2

1

9

5

4

2

1

Усього

2375

2139

104

57

1954

1864

99

5

 

*деякі позови на момент підготовки даних були тільки передані до ТВК

Джерело: статті Інни Ведерникової «Будинок із химерами» в газеті «Дзеркало тижня» №42, 13 листопада2010р.

 

 

Таким чином, наведені журналістами «Дзеркала тижня» відомості демонструють залежність кількості задоволених судових позовів від наближення або віддалення від влади.

За дивними обставинами, більшість позовів Партії регіонів задовольнялася, а позови опозиційних партій – ні.

Але зібрана інформація демонструє ще одну тенденцію. З 99 задоволених судами позовів лише 5 були виконані виборчими комісіями. Інші – проігноровані (хоча авторка статті Інна Ведерникова вказує, що деякі судові рішення ще знаходилися на розгляді в ТВК).

Тобто, оприлюднена інформація виявила тенденцію, що виборчі комісії намагалися саботували рішення судів. Далі – ми наведемо деякі факти, що були зібрані громадськими спостерігачами та журналістами.

 

Волинська область

Луцька міська виборча комісія відмовилася виконувати рішення Львівського апеляційного суду та оголошувати попередження за порушення в агітації кандидату на посаду міського голови від партії «Сильна Україна» Миколі Романюку.

 

Київська область

25 жовтня у Фастові Київської області представники політичних партій, яким було відмовлено у реєстрації, заблокували ТВК. На пікет зібралося близько 100 представників від п’яти незареєстрованих партій, серед яких опозиційні «Свобода», «Батьківщина», «Фронт Змін» та інші. Пікетувальники вимагали виконати рішення суду від 14 жовтня та зареєструвати 82 кандидати від партій, яким було раніше відмовлено в реєстрації. Голова ТВК Ольга Чумаченко («Наша Україна») у відповідь на вимогу пікетувальників заявила, що не збирається виконувати рішення суду та в жодному випадку не зареєструє кандидатів. Через це обурені учасники пікету заблокували виборчу комісію. Після чого голову комісії нібито з серцевим нападом забрала «швидка».

Раніше Фастівська міська виборча комісія з різних причин відмовила понад 140 кандидатам до місцевої ради від різних партій, переважно опозиційних, у реєстрації, посилаючись на неправильне оформлення документів.[86]

 

Полтавська область

Кременчуцька виборча комісія відмовилася виконувати рішення Харківського апеляційного адміністраційного суду щодо поновлення реєстрації кандидата на посаду міського голови Олега Бабаєва.[87]

 

Херсонська область

Під час підрахунку голосів на виборчій дільниці 21655 були виявлені чисельні порушення. Кандидат в депутати, який програв вибори, спробував домогтися перерахунку голосів. Херсонська міська виборча комісія відмовилась перерахувати бюлетені на цій дільниці. Кандидат в депутати та член виборчої комісії від «Батьківщини» оскаржили рішення міської комісії в Херсонському окружному адміністративному суді. 4 листопада 2010 р. суд задовольнив позов та скасував рішення комісії щодо відмови у перерахунку голосів. Голова Херсонської міської виборчої комісії оскаржила рішення Херсонського окружного адміністративного суду в Одеському апеляційному адміністративному суді, а тим часом були оголошені результати виборів та кандидат, який перемогла в цьому окрузі, стала депутатом. Одеський апеляційний адміністративний суд зобов’язав комісію провести повторний підрахунок голосів.[88] 24 січня 2011 р. Херсонська міська виборча комісія нарешті провела засідання та ухвалила прийняти судове рішення до відома, але виконувати відмовилася у зв’язку із завершенням виборів.[89]

 

Висновки щодо дотримання прав виборців під час місцевих виборів 2010 року

1. Місцеві вибори в Україні відбулися з порушенням міжнародних стандартів та недотриманням належної практики організації і проведення виборів.

2. Прийняття нового закону про місцеві вибори напередодні дня голосування без широкого громадського обговорення стало джерелом масових порушень виборчих прав.

3. Непропорційне представництво у виборчих комісіях надало безпідставні переваги партії влади у всіх виборчих комісіях та привело до нерівних умов для суб’єктів виборчого процесу.

4. Вибіркове застосування або ігнорування закону територіальними виборчими комісіями створило додаткові перешкоди для ведення кандидатами виборчої кампанії.

На етапі реєстрації територіальні виборчі комісії створювали додаткові перешкоди окремим кандидатам та партіям. Хоча частині суб’єктів виборчого процесу вдалося оскаржити у суді дії ТВК, але у зв’язку із швидкоплинністю виборчого процесу такі кандидати були поставлені у нерівні умови та не змогли якісно провести виборчу кампанію.

5. Деякі комісії на засіданнях відкрито приймали постанови щодо ігнорування рішень судів.

6. Широке застосування адміністративного ресурсу та тиску на суб’єктів виборчого процесу, залякування кандидатів і членів комісій привело до масових порушень виборчих прав.

7. Правоохоронні органи не змогли дієво відреагувати на чисельні факти порушень виборчого законодавства, на факти тиску, погроз та залякувань.

8. Неналежний контроль з боку членів комісій за процесом друку та низький рівень захисту бюлетенів створив можливості для зловживань.

9. Недостатньо якісна організація дня голосування призвела до порушення принципу індивідуального і таємного волевиявлення.

10. Порушення норм закону при підрахунку голосів та підбиття підсумків призвело до викривлення результатів голосування в окремих громадах.

11. Вперше можна констатувати поліпшення якості списків виборців. Однак у списках залишалися «двійники», «мертві души», не були включені до списку особи, які досягли 18-тирічного віку.

12. Неможливість внесення виборців до списків в день голосування за рішенням суду спричинила порушення прав виборців на участь у голосуванні.

13. Виборчий процес ознаменувався системним обмеженням доступу суб’єктів виборчого процесу до інформації про вибори, послідовним обмеженням прав журналістів та спостерігачів, масовими фактами перешкоджання їхній діяльності.

14. Система оскарження на місцевих виборах спрацювала неефективно та не змогла забезпечити поновлення прав виборців та суб’єктів виборчого процесу.

 

4. Реалізація прав громадян на ініціювання та участь у загальноукраїнському та місцевих референдумах

Ще однім проблемним місцем у дотриманні прав громадян залишається ініціювання та участь у загальноукраїнських та місцевих референдумах. Політичні сили традиційно намагаються використати референдуми для досягнення своїх політичних завдань.

А тим часом невирішеною залишається доля попередніх ініціатив з проведення всеукраїнських референдумів. Так, у 2006 році було ініційовано проведення референдуму за народною ініціативою стосовно членства України в Організації Північноатлантичного договору та участі у Єдиному економічному просторі. Було створено 109 ініціативних груп, у 27 регіонах України зібрано 4, 6 млн. підписів за проведення згаданого референдуму. Це зобов’язує Президента України оприлюднити ініціативу громадян і проголосити всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Досі ця ініціатива не була проголошена, що позбавляє громадян можливості реалізувати конституційне право на здійснення свого волевиявлення через всеукраїнський референдум. Верховна Рада України також самоусунулася від надання однозначної правової оцінки праву громадян на безпосереднє народовладдя шляхом проведення референдумів.

Замість цього, як й під час минулих виборчих кампаній, політики намагалися мобілізувати свій електорат через ініціювання всеукраїнського референдуму.

Так, лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк закликав провести референдум з метою виявити точку зору громадян щодо змін до Конституції, обрання Президента, продовження повноважень Верховної Ради.[90] В серпні – вересні по всій Україні пройшли збори із створення ініціативних груп по проведенню всеукраїнського референдуму.

Усі документи щодо реєстрації ініціативних груп були передані відповідними органами місцевого самоврядування до ЦВК. Але, як і за два роки перед тим, починаючи з кінця вересня, ЦВК своїми рішеннями відмовилась реєструвати ініціативні групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Свою позицію ЦВК аргументувала рішеннями Конституційного суду від 27 березня 2000 року № 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) та від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом), що поставлені питання не можуть бути винесені на всеукраїнський референдум за народною ініціативою як такі, що не дозволяють однозначно встановити зміст волевиявлення виборця.[91]

Подібна ситуація стала можливою у тому числі тому, що в країні діє застаріле законодавство про референдуми. Вже кілька років законодавці намагаються реформувати Закон про референдум. На сьогодні справа зрушила з місця. Законодавці пішли двома шляхами. Як зазначила народний депутат Леся Оробець, «відтепер підготовку законодавчих змін виокремлено за двома напрямками: всеукраїнським і місцевим. Із такою логікою можна погодитися – обидва мають власну сферу та специфіку застосування, яку не варто змішувати».

На думку народного депутата, унормування місцевих референдумів має відбуватися невід’ємно від реформування референдумів національного рівня, яке дехто схильний розглядати як механізм посилення президентської вертикалі. «Ми ризикуємо взагалі втратити місцеве самоврядування в умовах відсутності контролю над владою з боку місцевих громад, повальної корумпованості суду та всевладдя закритої пропорційної системи формування представницької влади. Якщо ж громадяни на місцях отримають простий і зрозумілий механізм оголошення недовіри міській або селищній владі шляхом референдуму – і рада, і мер змушені будуть діяти куди більше в інтересах жителів цього населеного пункту, а не лише відповідно до власних інтересів чи розпоряджень політичних покровителів», – зауважила депутат.[92]

Станом на кінець 2010 року зареєстровано чотири законопроекти, два з яких стосуються всеукраїнського референдуму, один – референдумів взагалі та один – проведення місцевих референдумів.

При цьому законопроект про всеукраїнський референдум № 6278 від 29.04.2010 народного депутата, члена фракції Партії регіонів Д.Ю.Шпенова в липні 2010 року був переданий на повторне друге читання.

А законопроект про місцеві референдуми, який був поданий Кабінетом міністрів України на розгляд Верховної Ради у вересні 2010 року, ще чекає своєї черги для розгляду у сесійній залі.

 

Місцеві референдуми

На жаль, відкритої узагальнюючої статистики щодо ініціатив проведення місцевих референдумів у країні не існує, що ускладнює моніторинг практики проведення місцевих референдумів та дотримання прав громадян на участь в цій формі безпосереднього народовладдя.

На початку 2009 року Міністерство юстиції в рамках підготовки законопроекту з місцевого референдуму, зробило спробу узагальнити практику референдумів в України та зібрало інформацію за період 1991 – початок 2009 року. Виявляється, що за цей час за офіційною статистикою в Україні було проведено 150 місцевих референдумів: 55 – з питань адміністративно-територіального устрою; 36 – з питань зміни назви населеного пункту; 34 – з інституційних питань, включаючи дострокове припинення повноважень представницьких органів місцевого самоврядування; 12 – з питань благоустрою населених пунктів; 12 – із земельних питань; 9 – з інших питань.[93]

У цій статистиці не враховані ті референдуми, які були ініційовані з боку територіальних громад, але не були проведені у зв’язку із спротивом місцевої влади. Взагалі, ми можемо стверджувати, що з року в рік ситуація із дотриманням права громадян на проведення місцевих референдумів незмінно погана. Громадяни, які самостійно ініціюють проведення референдумів, стикаються із системним порушенням своїх прав або не в змозі виконати в повній мірі всі передбачені Законом процедури.

За нашими підрахунками в 2009-2010 рр. мало відбутися щонайменше п’ятнадцять місцевих референдумів, з яких щонайменше три не відбулися у зв’язку з різними перешкодами, у тому числі внаслідок протидії влади.

Проілюструємо ці твердження найбільш драматичною історією, яка розкриває усю глибину проблеми та байдужість влади до права громадян на референдуми. Історією, яка відбувалася у Львівській області протягом трьох років.

Ще у грудні 2007 року на сході в селах Муроване та Сороки Львівські, які знаходяться на околиці Львова, було прийнято рішення про проведення місцевого референдуму про дострокове припинення повноважень сільського голови й депутатів сільської ради, а також про заборону сільській раді відчужувати землі територіальної громади сіл. Сільський голова відмовив в реєстрації ініціативній групі. 28 грудня 2007 р. ініціативна група оскаржила до суду відмову зареєструвати ініціативну групу. Суд з цього питання тягнувся сім місяців. Лише 23 липня 2008 р. районний суд зобов’язав сільського голову зареєструвати ініціативну групу та видати членам ініціативної групи свідоцтво про реєстрацію.

Сільський голова оскаржив рішення суду до Львівського адміністративного апеляційного суду. Ще через дев’ять місяців, 2 квітня.2009 р., Львівський адміністративний апеляційний суд залишив рішення районного суду без змін. Але сільський голова не виконав вищезазначене судове рішення. Ще через чотири місяці, 31 серпня 2009 р. Пустомитівське районне управління юстиції надіслало клопотання до Пустомитівського районного суду про порушення кримінальної справи щодо цього сільського голови за ст.382 КК України (невиконання рішення суду). Ініціативна група також звернулася до прокуратури з цього питання. Прокуратура відмовила у відкритті кримінальної справи, тому що від державної виконавчої служби до прокуратури не надходило заяви про порушення кримінальної справи за ст.382 КК України. Про свою відмову прокуратура повідомила ініціативну групу ще через кілька місяців.[94]

Таким чином, не зважаючи на те, що ініціативна група пройшла всі необхідні процедури та всі судові інстанції, вони не змогли реалізувати своє право на місцевий референдум.

Ми можемо констатувати, що місцеві референдуми як форма безпосереднього народовладдя на локальному рівні знаходиться в зоні ризику у зв’язку із великою кількістю порушень дотримання прав громадян. Також, фактично, відсутній належний контроль за дотриманням прав громадян на цю форму прямої демократії

 

5. Висновки

2009-2010 рр. стали переламними у питаннях дотримання виборчих прав громадян. Із загостренням соціально-економічної кризи, розчаруванням виборців у інституті виборів, із зміною влади відбулося різке погіршення ситуації із правами та свободами під час виборів.

Законодавча влада відмовляється враховувати рекомендації міжнародних інституцій у питаннях поліпшення виборчого законодавства. Зміни до законів про вибори проходять кулуарно, без широкого громадського обговорення. Законодавці керуються лише принципом політичної доцільності у питаннях реформування виборчого законодавства.

Окремі випадки політичної корупції із боку представників влади, окремі випадки застосування правоохоронних органів під час виборчої кампанії на боці деяких політичних сил, після обрання нового Президента перетворилися на широку практику масового застосування владного, правоохоронного, судового ресурсів на користь провладних політичних сил.

У другій половині 2010 р. ми стали свідками різкого обмеження прав учасників виборчого процесу, утисків свободи слова, порушень основних виборчих прав наших громадян.

 

6. Рекомендації

Ми мусимо констатувати, що абсолютна більшість рекомендацій, які пропонувалися в минулі роки, не була врахована представниками влади. Тому, базуючись вже на досвіді проведення виборчих кампаній 2009 – 2010 років ми ще раз стверджуємо, що діюче законодавство про вибори і референдуми не відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам, не забезпечує потреб організаторів виборів, суб’єктів виборчого процесу та, власне, виборців й перетворилося на джерело порушень виборчих прав громадян.

Практика кулуарного прийняття нових виборчих законів напередодні чергового голосування виходячи з політичної доцільності та отримання тактичних переваг провладної більшості – є неприйнятною.

Й тому головним найближчим завданням є широке громадське обговорення всіх проблемних ситуацій навколо минулих виборчих кампаній, узагальнення існуючого досвіду та прийняття виборчого кодексу, який би уніфікував розрізнені і суперечливі виборчі закони.

Важливим є залучення до прийняття виборчого кодексу не тільки політиків, а й організаторів виборчого процесу, науковців, представників спеціалізованих громадських організацій.

Норми організації виборчого процесу, які будуть пропонуватися до виборчого кодексу, повинні бути реалістичними. Серйозною проблемою для дотримання виборчих прав є поєднання штучних законодавчих норм з низьким рівнем підготовки членів виборчих комісій, які просто не в змозі реалізувати запропоноване законодавцями на практиці.

Розведення у часі виборів до різних органів влади є позитивною практикою й повинно бути закріплено на законодавчому рівні.

Звуження прав національних спостерігачів є хибним кроком. Необхідно повернути втрачені ними права. Наявність дієвого контролю з боку спостерігачів є надійною запорукою від порушень виборчих прав.

Практика оскарження порушень виборчого законодавства повинна бути вдосконалена. Необхідно позбавити виборчі комісії та суди можливості повертати скарги суб’єктам виборчого процесу, спираючись на формальні, технічні підстави, якщо суть питання є зрозумілою з матеріалів, які подають скаржники.

Законодавці повинні продумати систему належного інформування виборців про перебіг виборчої кампанії та результати голосування. Інформація про голосування повинна бути доступною для всіх.

Потрібно звільнити засоби масової інформації від обмежень бути використаним виключно як знаряддя передвиборчої агітації. ЗМІ повинні організовувати суспільний діалог, проводити відкрити суспільні дискусії, дебати за участі суб’єктів виборчого процесу, відкрито обговорювати суспільно важливі теми, а не тільки друкувати політичну рекламу.

Повинно бути уніфіковано поняття «передвиборчої паузи». Необхідно скасувати обмеження проводити передвиборчу агітацію перед початком виборчої кампанії, бо ця практика використовується як репресивний механізм. Незмінною повинна бути заборона займатися передвиборчою агітацію напередодні дня та в день голосування.

ЦВК повинна формуватися з фахівців, відібраних за професійними, а не за політичними критеріями, та стати дійсно незалежним органом, який організує виборчі процеси, а не є заручником політичних інтриг.

Окружні та дільничні комісії мають формуватися з професіоналів, що пройшли відповідну сертифікацію. Строки формування виборчих комісій мають бути достатніми для ретельного відбору їхніх членів. Також повинні бути збільшені строки для підготовки виборчих комісій до процедури голосування. Зарплатня для членів виборчих комісій повинна бути суттєво підвищена.

Необхідно створити кадровий резерв для членів окружних виборчих комісій.

Існуюча процедура голосування та підрахунку голосів дозволяє уникнути фальшувань. Але робота для членів дільничних виборчих комісій вимагає від членів комісій діяльності, яка перевищує фізичні можливості звичайної людини. Відтак, варто розглянути доцільність впровадження централізованого підрахунку голосів в окружних виборчих комісіях. Дільничні виборчі комісії мають лише забезпечити процес голосування, а підрахунок мають проводити спеціально навчені фахівці під пильним контролем суб’єктів виборчого процесу, громадськості та ЗМІ. Або слід запропонувати роботу членам дільничних виборчих комісій по змінам.

Позитивним зрушенням можна назвати поліпшення якості Державного реєстру виборців. Він повинен й в подальшому постійно вдосконалюватися. Крім цього, є критично важливим надати виборцям, які не потрапили до списку виборців з різних причин, можливість за рішенням суду реалізувати своє конституційне право на участь у виборах.

Необхідно звернути пильну увагу на роботу правоохоронних органів. Представники міліції не є приватною охороною для виборчих комісій або виконавцями їхніх забаганок. Міліція повинна чітко знати особливості виборчих прав громадян та з повагою ставитися до всіх суб’єктів виборчого процесу.

Необхідно прискорити процес прийняття Законів про референдуми. Питання проведення референдумів повинні бути чітко врегульовані й не залежати від політичної кон’юнктури.

 

==========

[1] Підготовлено Дементієм Бєлим, Херсонське обласне відділення Комітету виборців України (КВУ)

[2] Під час підготовки розділу використовувалися моніторингові звіти Місії організації безпеки та співробітництва Ради Європи та Бюро демократичних інституцій та прав людини (ОБСЄ/БДІПЛ), Європейської мережі організації із спостереження за виборами (ENEMO), всеукраїнської громадської організації Комітету виборців України (КВУ) та громадянської мережі «Опора», які можна знайти за адресами: http://osce.org, www.enemo.eu, www.cvu.org.ua та www.opora.org.ua, а також повідомлення організацій, членів Української Гельсінкської спілки з прав людини.

[3] Дивися: Європейська комісія за демократію через право. Кодекс належної практики у виборчих справах – 2002 р. http://venice.coe.int/docs/2002/CDL-AD%282002%29023rev-ukr.pdf

[4] Дивися Остаточний звіт місії ОБСЄ/БДІПЛ із спостереження за виборами Президента України 17 січня та 4 лютого 2010 р – Варшава, 28 квітня 2010 р. – С. 1.

[5] Вибори в Україні відповідали стандартам – місія міжнародних спостерігачів// Радіо Свобода – 2010 – 8 лютого адреса новини http://radiosvoboda.org/content/article/1952088.html

[6] Ігор Попов: «За 4 роки Україна не виконала більшість рекомендацій міжнародних місій спостереження за виборами» від 16 лютого 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2160&lim_beg=285

[7] Андрій Дуда «Фальсифікаціям – так»// Українська правда – 2009 – 5 серпня адреса статті // http://pravda.com.ua/articles/2009/08/5/4126107/

[8] Можливі загрози проведенню прозорих і демократичних виборів http://helsinki.org.ua/index.php?id=1253536867

[9] Спільний висновок щодо Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань виборів Президента України» прийнятого Верховною Радою України 24 липня 2009 р. Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) та ОБСЄ/БДІПЛ – Страсбург, 12 жовтня 2009 р адреса документу http://osce.org/documents/odihr/2009/10/40858 _uk.pdf

[10] Текст Рішення Конституційного суду № 26-рп/2009 19 жовтня 2009 року http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v026p710-09&p=1291828374868111

[11] КВУ оцінив ведення кампанії напередодні повторного голосування та визначив головні загрози на виборах Президента України 7 лютого 2010 року– прес-служба ВГО КВУ – 2010 – 5 лютого. Документ зберігається за адресою http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2514&lim_beg=120

[12] Дивися Остаточний звіт місії ОБСЄ/БДІПЛ… – стор. 6 – 7

[13] Джинса́ — сленгове слово, яке означає зумисну приховану рекламу або антирекламу, замасковану під вигляд новин, авторських текстів, аналітики й телевізійних програм аналітичного спрямування, оголошень тощо – Вікіпедія

[14] На виборах 2010 року ЗМІ були використані як інструмент в руках політиків http://polit-kherson.info/new/svoboda-slova/7112---2010---------.html

[15] Остаточний звіт місії ОБСЄ/БДІПЛ… – стор. 18 – 19

[16] КВУ дав підсумок виборчій кампанії та визначив головні загрози на виборах Президента України 17 січня 2010 року http://cvu.dn.ua/news/399

[17] Остаточний звіт місії ОБСЄ/БДІПЧ – стор. 11 – 12

[18] Кодекс належної практики виборів (керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52 сесії у жовтні 2002 р.) – стор. 5 http://venice.coe.int/docs/2002/CDL-AD(2002)023rev-ukr.pdf

[19] Там само

[20] КВУ: багато членів комісій – дуже непрофесійні – Бі-Бі-Сі-Україна, 2010 – 13 січня http://bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2010/01/100113_chernenko_voters_ie_sp.shtml

[21] Остаточний звіт місії ОБСЄ/БДІПЧ… – стор. 20 – 21

[22]КВУ не зафіксував значних порушень під час позачергових місцевих виборів, які відбулися 15 березня 2009 року. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2189&lim_beg=285

[23] Проект Постанови про призначення позачергових виборів депутатів Світловодської міської ради та Світловодського міського голови (місто Світловодськ Кіровоградської області)http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34455

[24] Постанова Верховної Ради «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Верховної Ради України щодо призначення позачергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 8 липня 2010 р. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2473-17

[25] Заява до Генерального прокурора «Про порушення кримінальної справи щодо службових осіб, причетних до зриву виборів Ізмаїльського міського голови» http://forumspaskiev.org.ua/databox/2010/08/18136.php

[26] Одесский губернатор утверждает, что в Измаиле восстановлен порядок УНІАН – 2 серпня 2010 р. http://unian.net/rus/news/news-389484.html

[27] Позачергові вибори мера Ізмаїла зірвані http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2631&lim_beg=90

[28] Розділ підготовлений на підставі звітів спостерігачів Комітету виборців України, громадянської мережі «Опора», повідомлень інформаційних агенцій та звітів представників політичних партій.

[29] Спостерігачі розійшлися в оцінках виборів в Україні – Радіо «Свобода" – 2 листопада 2010 р. http://radiosvoboda.org/content/article/2208552.html

[30] «Україні потрібен виборчий кодекс» – європейські спостерігачі – Радіо «Свобода" – 1 листопада 2010 р. http://radiosvoboda.org/content/article/2207627.html

[31] Заява Громадянської мережі ОПОРА щодо проведення місцевих виборів 31 жовтня 2010 року http://opora.org.ua/news.php?id=867

[32] Вибори на Херсонщині стали значним кроком назад у дотриманні демократичних виборчих стандартів  http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2858&lim_beg=0

[33] КВУ не буде виступати легітимізаторами всього безладу, який відбувався у день виборів – 2 листопада 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2820&lim_beg=0

[34] Реформування законодаства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад: стенограма парламентських слухань 12 травня 2010 року http://rada.gov.ua/zakon/new/par_sl/sl120510.htm

[35] Ставнійчук здається, що Україна повертається в радянскі часи – УНІАН – 2 серпня 2010 р. http://unian.net/ukr/news/news-389429.html

[36]У новому законі про місцеві вибори закладено низку ризиків – УНІАН – 3 серпня 2010 р. http://unian.net/ukr/news/news-389523.html

[37] Голова КВУ: на цих виборах усе виглядатиме навіть гірше, ніж було досі – УНІАН – 11 липня 2010 р. http://unian.net/ukr/news/news-386167.html

[38] http://unian.net/ukr/news/news-393676.html

[39] Янукович «освятив» зміну правил гри на місцевих виборах – УНІАН – 1 вересня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2651&lim_beg=60

[40] Заява громадянської мережі «Опора» щодо проведення місцевих виборів 31 жовтня 2010 року. Текст заяви находиться за адресоюhttp://opora.org.ua/news.php?id=867

[41] У ЦВК Тимошенко кажуть, що конфлікти в партії – це її проблеми – УНІАН – 20 вересня 2010 р. http://unian.net/ukr/news/news-396777.html

[42] Там само

[43] Опора: Перебіг місцевих виборів: найбільші порушення, найзначніші загрози http://opora.org.ua/news.php?id=610 

[44] Місцеві вибори в Донецькій області: Попередні оцінки та висновки – звіт ДОО ВГО КВУ 15 жовтня 2010 р.http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2712&lim_beg=45

[45] Моніторинговий звіт ХОВ ВГО «Комітет виборців України» щодо проведення місцевих виборів у Харківській області протягом вересня 2010 року. – 30 вересня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2678&lim_beg=45

[46] Опозиційні херсонські політичні діячі шукають в ОБСЄ захист від місцевого адміністративного ресурсу – Політична Херсонщина – 11 жовтня 2010 р. http://polit-kherson.info/publication/politic/7624-2010-10-11-06-29-48.html

[47] Звіт Черкаської обласної організації КВУ По результатам довготермінового спостереження за виборами 31 жовтня 2010 року – офіційний сайт ВГО КВУ – 29 жовтня 2010 р.http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2786&lim_beg=15

[48] За оцінками КВУ, кількість відмов у реєстрації не перевищує 1% від загальної кількості висунутих кандидатів – сайт УГСПЛ – 13 жовтня 2010 р. http://helsinki.org.ua/index.php?print=1286969831

[49] Заява Комітету виборців України за підсумками довгострокового моніторингу кампанії по місцевим виборам, що відбудуться 31 жовтня 2010 року – 11 жовтня 2010р.http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2698&lim_beg=45

[50] Відкритий лист Юлії Тимошенко до Віктора Януковича щодо рейдерського захоплення осередків партії «Батьківщина" – 9 вересня 2010 р. http://tymoshenko.ua/uk/article/uw6cvu8z

[51] Про масові порушення у виборчій кампанії по виборах до місцевих рад 31 жовтня 2010 року – інформаційно-аналітичний звіт аналітичної служби БЮТ-«Батьківщина» 4 листопада 2010 р. http://byut.com.ua/news/4041.html

[52] Місцеві вибори в Донецькій області… – http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2712&lim_beg=45

[53] ЦВК зобов’язав зареєструвати кандидатів Тігіпка в Ясинуватій – УНІАН – 28 жовтня 2010 р. http://unian.net/ukr/news/news-403418.html

[54] Моніторинговий звіт Луганського обласного відділення «Комітет виборців України» щодо проведення місцевих виборів у Луганській області протягом вересня 2010 року – 11 жовтня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2697&lim_beg=45

[55] Про масові порушення у виборчій кампанії… – http://byut.com.ua/news/4041.html 

[56] Володимир Яворський Влада активно готується до виборів і збирає інформацію про всіх – сайт УГСПЛ – 8 вересня 2010 р. http://helsinki.org.ua/index.php?id=1283967350

[57] Місцеві вибори – 2010. Факти. Порушення. Тенденції. – офіційний сайт КВУ – 14 жовтня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2709&lim_beg=45

[58] Віталій Тараненко Вибори у Кам’янці-Подільському: коли голос не має значення? УНІАН – 8 листопада 2010 р. http://unian.net/ukr/news/news-405320.html

[59] Опора: Перебіг місцевих виборів: найбільші порушення, найзначніші загрози http://opora.org.ua/news.php?id=610&

[60] Місцеві вибори в Донецькій області… http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2712&lim_beg=45

[61] Одеська область – тридцять днів до виборів – офіційний сайт ВГО КВУ – 29 вересня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2677&lim_beg=45

[62] Одесская область накануне дня выборов: итоги кампании и угрозы в день голосования – офіційний сайт ВГО КВУ 29 жовтня 2010 р http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2784&lim_beg=15

[63] Моніторинговий звіт ХОВ ВГО «Комітет виборців України» щодо проведення місцевих виборів у Харківській області за період 01-14 жовтня 2010 року. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2732&lim_beg=30

[64] Звіт Черкаської обласної організації КВУ за результатами довготермінового спостереження – http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2786&lim_beg=15

[65] Про масові порушення у виборчій кампанії… http://byut.com.ua/news/4041.html

[66] Місцеві вибори в Донецькій області…http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2712&lim_beg=45

[67] Про масові порушення у виборчій кампанії… http://byut.com.ua/news/4041.html

[68] На Волині на дільниці не пускали спостерігачів – Волинські новини – 31 жовтня 2010 р. http://volynnews.com/news/volyn/na_volyni_na_dilnytsi_ne_puskaly_sposterihachiv/

[69] В Донецкой области руководство избирательной комиссии запугивало журналиста и препятствовало его работе – офіційний сайт «Опори» – http://opora.org.ua/news.php?id=704

[70] Оперативна інформація про перебіг голосування та зафіксованих порушення виборчого процесу в Донецькій області – офіційний сайт ВГО КВУ – 31 жовтня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2806&lim_beg=15

[71] В Ужгороді з виборчої дільниці виставили тележурналіста – ЗІК – 31 жовтня 2010 р. http://zik.com.ua/ua/news/2010/10/31/253458

[72] З дільниць почали виганяти спостерігачів і журналістів – УНІАН – 31 жовтня 2010 р. http://unian.net/ukr/news/news-403920.html

[73] Партія Ющенка побачила спроби масових фальсифікацій – Українська правда – 31 жовтня 2010 р. http://pravda.com.ua/news/2010/10/31/5530904/

[74] В Николаеве журналистов вытолкали с избирательного участка. – Избирком – 31 жовтня 2010 р. http://izbirkom.od.ua/content/view/3089/45/

[75] Одеська область – підсумки першого місяця виборів: проблеми та загрози – офіційний сайт ВГО КВУ – 13 жовтня 2010 р. – http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2703&lim_beg=45

[76] Одесская область накануне дня выборов: итоги кампании и угрозы в день голосования – офіційний сайт ВГО КВУ – 29 жовтня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2784&lim_beg=15

[77] «Журналистское удостоверение – не документ» или как одесские СМИ выкидывали с избирательных участков – Избирком – http://izbirkom.od.ua/content/view/3141/45/

[78] Оценка Одесской областной организации «Комитет избирателей Украины» – офіційний сайт ВГО КВУ – 31 жовтня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2802&lim_beg=15

[79] У Херсоні міліція не випускає з виборчої дільниці спостерігача КВУ – «Політична Херсонщина» – 31 жовтня 2010 р. http://polit-kherson.info/new/mistcevi-vibory/7774-2010-10-31-14-54-12.html

[80] КВУ фіксує перші порушення на місцевих виборах – офіційний сайт ВГО КВУ – 31 жовтня 2010 р. http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2792&lim_beg=15

[81] Попередня оцінка КВУ перебігу голосування на місцевих виборах в Україні, що відбулися 31 жовтня 2010 року http://cvu.org.ua/?lang=ukr&mid=fp&id=2815&lim_beg=0

[82] Заява Харківської правозахисної групи щодо результатів виборів міського голови в Харкові – 5 листопада 2010 р. http://helsinki.org.ua/index.php?id=1288968031

[83] ЦВК розпустила Білоцерківський міськвиборчком – УНІАН – 7 грудня 2010 р. http://unian.net/ukr/news/news-410188.html

[84] Кодекс належних практик… http://venice.coe.int/docs/2002/CDL-AD%282002%29023rev-ukr.pdf

[85] Інна Ведерникова Будинок з химерами «Дзеркало тижня» №42 – 13 Листопад 2010 #article

[86] Незареєстровані кандидати відповіли Фастівській виборчій комісії блокуванням та мітингом – офіційний сайт «Опори» http://opora.org.ua/news.php?id=728

[87] Проміжний звіт за результатами загальнонаціонального моніторингу Громадянської мережі ОПОРА період: 10 – 28 жовтня 2010 року – офіційний сайт «Опори» http://opora.org.ua/news.php?id=744

[88] Місцеві вибори 2010: чи буде перерахунок на спірній дільниці? – «Політична Херсонщина» – 2 грудня 2010 р. http://polit-kherson.info/new/mistcevi-vibory/7922---2010------.html

[89] Дмитрий Ильченко. Бесконечная история//Вечерний Херсон. Субота – 2011 – № 8 – 29 січня 2011 р

[90] Ініціативні групи по-різному формулювали запитання, які планували винести на Референдум. В одному випадку вони звучали так:
«
1. Чи згодні ви з тим, що порядок обрання Президента України може бути змінено виключно шляхом прийняття проекту Закону про внесення змін до Конституції України всеукраїнським референдумом, у зв’язку з чим стаття 71 Конституції України має бути викладена в такій редакції: «Вибори Президента України, до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування»? 2. Чи згодні ви з тим, що строк повноважень Верховної Ради України та Президента України, визначений Конституцією України, не може бути продовжено інакше, як за результатами голосування на всеукраїнському референдумі, у зв’язку з чим статтю 6 Конституції України доповнити частиною третьою такого змісту: «Строк повноважень Верховної Ради України та Президента України, може бути продовжений лише шляхом прийняття відповідного рішення народом України на всеукраїнському референдумі (крім випадків введення воєнного чи надзвичайного стану)»? 3. Чи згодні ви з тим, щоб доповнити Конституцію України статтею 156-1 такого змісту: «Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути прийнятий безпосередньо на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, який проголошується Президентом України. Результати всеукраїнського референдуму за народною ініціативою про прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України є загальнообов’язковими і не потребують прийняття будь-яких рішень чи здійснення дій органами державної влади, їх посадовими особами»?

В іншому випадку питання, які виносилися на загальноукраїнський Референдум звучали трохи по-іншому:«1. Чи затверджуєте (схвалюєте) ви нову редакцію частини першої статті 71 Конституції України наступного змісту:

«Вибори Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голів та депутатів місцевих рад є вільними й відбуваються на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування»?

2. Чи затверджуєте (схвалюєте) ви частину першу статті 90 Конституції України наступного змісту:

«Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Строк повноважень Верховної Ради України може бути продовжений лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану»?

3. Чи затверджуєте (схвалюєте) ви частину другу статті 154 Конституції України наступного змісту:

«Зміни та доповнення до Конституції України можуть бути затверджені безпосередньо на всеукраїнському референдуму. Зміни та доповнення до Конституції України, затверджені на такому референдумі, є загальнообов’язковими і не потребують прийняття будь-яких рішень чи здійснення дій органами державної влади або їх посадовими особами»?

[91] Постанова ЦВК від 29 жовтня 2009 року № 213http://cvk.gov.ua/pls/acts/getd?id=24460&ptext=

[92] Оробець: Унормування місцевих референдумів додасть громадянам влади, а владі – балансу – офіційний сайт Лесі Горобець – 11 червня 2010 р. – http://orobets.org.ua/ukr/politika/orobets-unormuvannya-mistsevih-referendumiv-dodast-gromadyanam-vladi-a-vladi-balansu-6

[93] Місцеві референдуми в Україні: теоретичні та нормо проектні аспекти: матеріали круглого столу – Київ, 2009 – С. 6.

[94] Громада сіл Муроване та Сороки Львівські відстоює право на референдум сайт Юрист НГО http://lawngo.net/index.php?itemid=1372

 

 

 

 Поділитися