MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Права людини в Україні 2009–2010. XXI. Торгівля людьми як порушення прав людини

22.02.2011   

[1]

7 березня 2007 р. Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму протидії торгівлі людьми на період до 2010 р. Але її остаточна редакція значно скоротилася порівняно з проектом, розробленим спільними зусиллями державних, міжнародних та громадських організацій в 2005 році. Так, в Програмі повністю відсутні положення про систему моніторингу за її виконанням, зникли пункти щодо створення офісу Національного координатора з протидії торгівлі людьми, про розбудову Національного механізму перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми тощо. На всі роки реалізації програмою передбачено фінансування лише в обсязі 1469, 7 тис. гривень.

1. 2009-2010 рік. Соціально-політична ситуація в Україні

Говорячи про соціально-політичний контекст роботи з протидії торгівлі людьми, можна повторити слова про те, що «організація роботи з протидії торгівлі людьми в Україні в останні роки розвивається в досить складній соціально-політичній обстановці, яка багато в чому обумовлює досягнення та недоліки у цій діяльності».

2009 рік став роком політичних дискусій напередодні президентських виборів, роком продовження фінансово-економічної кризи та протистояння різних гілок влади, що не сприяло ефективному управлінню. Він також характеризувався продовженням політичної нестабільності і початком виборчої президентської кампанії, поглибленням фінансової та економічної кризи в Україні, що знайшло відображення у зростанні рівня інфляції, цін та кількості безробітних. Разом з тим не відбулося масового повернення українських заробітчан з-за кордону, хоч кількість повернень порівняно з попередніми роками зросла.

2010 рік став роком кардинальних політичних змін в Україні. Змін не тільки політичних еліт та партій, але й напрямків та векторів соціально-політичного розвитку країни, цінностей та орієнтирів, що не могло не вплинути на політику протидії торгівлі людьми в Україні. Роботу у сфері протидії торгівлі людьми та державну політику в цій сфері можна назвати такою, яка, не дивлячись на декларацію про бездіяльність попередників та відмову від всього, що було зроблено, йшла за інерцією, використовуючи напрацювання попередніх років: затвердження концепції проекту Закону України «Про боротьбу із торгівлею людьми», ратифікація Конвенції Ради Європи про боротьбу з торгівлею людьми, напрацювання до нової програми протидії торгівлі людьми, перезатвердження наказу про створення Експертної Ради із розгляду скарг на факти дискримінації за ознакою статі тощо.

Тотальні кадрові зміни відзначені як в Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту, так і в Міністерстві внутрішніх справ[2]. Разом з політичними фігурами міністра та заступників міністра було змінено керівництво та працівники Департаменту сімейної політики Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, а також Департаменту боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми МВС України. Але давати оцінку діяльності новому керівництву департаменту поки зарано. Можна лише сподіватися та бажати, що найкращі традиції будуть продовжені та розвинені.

Прихід нової команди на перших етапах роботи супроводжувався тотальним неприйняттям всього, що робилося попередниками, а точніше, оцінками про повну бездіяльність за п’ять років «помаранчевої влади» (з яких півтора були при владі ті, хто мають її зараз). Висока ступінь політизації роботи та взаємовідносин також стала ознакою 2010 року. Амбітні виступи та декларації першої половини 2010 року розбилися о результати адміністративної реформи 10 грудня 2010 року, якою ліквідовано Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту. Його функції в частині сімейної та гендерної політики, а також політики протидії торгівлі людьми та захисту прав дитини, не були передані жодній структурі. Вже після декількох тижнів було прийнято рішення про передачу Департаменту сімейної та гендерної політики, в якому працював окремий відділ по протидії насильству та торгівлі людьми, до Міністерства освіти, науки, молоді і спорту.

Водночас залишається вкрай важливою ініціююча й активна позиція та роль міжнародних та громадських організацій, що працюють в галузі попередження торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим. Активну роботу в напрямку протидії торгівлі в Україні продовжували міжнародні організації – МОМ, ОБСЄ, Рада Європи, ЮНІСЕФ та інші.

У вересні 2010 року після п’яти років із дня підписання Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. Вона застосовується до всіх форм торгівлі людьми, національних або міжнародних, пов’язаних або не пов’язаних з організованою злочинністю. Конвенцією започатковано механізм ідентифікації жертв торгівлі людьми, встановлюються положення про необхідність криміналізації користування послугами особи, яка є постраждалою від торгівлі людьми, діянь щодо проїзних і посвідчувальних документів, закладено положення про координацію зусиль у сфері протидії торгівлі людьми та розроблено механізм моніторингу виконання Конвенції.

Вона є дуже важливим інструментом захисту прав потерпілих від торгівлі людьми. Окрім того, завдяки неї створюється регіональний європейський механізм моніторингу, який координується спеціальною групою – ГРЕТА (GRETA). Ратифікована Конвенція вимагає внесення змін до чинного законодавства.

  

2.Оцінка діяльності України у звітах міжнародних організацій

Щороку в червні місяці з 2001 року Державний Департамент США готує та оприлюднює звіти щодо стану протидії торгівлі людьми в різних країнах. Останній звіт оприлюднений в червні 2010 року за результатами 2009 року[3].

За роки здійснення моніторингу Україна потрапляла в другу групу країн (це означає, що держава здійснює певні кроки в напрямку протидії торгівлі людьми, але недостатні) – в 2002, 2003, 2004, 2006, 2008 та 2010 роках (за результатами діяльності в попередньому році). А також у так званий «лист спостереження» – в 2005, 2007 та 2009 роках. Це означає, що держава може потрапити в третю групу країн і знаходиться під пильним оком міжнародних спостережних місій. За результатами 2010 року звіт потрібно очікувати у червні 2011 р.

Відповідно до Democracy Index 2010у рейтингу демократії країн світу за 2010 рік (станом на листопад) Україна опустилась на 14 пунктів униз, і зайняла 67 місце порівняно з 53 у 2008. В Україні зафіксовано найбільший регрес в демократії серед всіх країн Європи. Найбільше погіршились показники України у категоріях "функціонування уряду", "виборчий процес і плюралізм", "політична культура" та "участь у політичному процесі". За показником "ефективність функціонування уряду" Україна у своїй групі країнзнаходиться на рівні Гани, Домініканської Республіки, Філіппін та Перу і поступається таким країнам, як Лесото, Малі, Намібія, Папуа-Нова Гвінея, Монголія, Сурінам, Ямайка та іншим[4].

За результатами 2010 року також впав на півтора десятка пунктів індекс гендерного розвитку України.

Управління ООН розміщує Україну в середині рейтингу країн призначення. Останні статистичні дані МОМ також свідчать, що Україна вже перетворилася на країну призначення.

 

3. Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (Антикризова програма)

Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (Антикризова програма) серед основних завдань соціальної політики у сфері підтримки сім’ї містить «забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах суспільного життя, протидія насильству за ознакою статі та торгівлі людьми» (с. 19).

Серед цілей та очікуваних результатів названі: зменшення кількості випадків насильства в сім’ї, зменшення випадків дискримінації за ознакою статі, зменшення кількості потерпілих від торгівлі людьми (с.21). Серед запланованих заходів – розроблення проекту Закону України «Про протидію торгівлю людьми» (грудень 2010 року), розроблення проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про попередження насильства у сім’ї» (липень 2010 року), розроблення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів Національної кампанії «Стоп насильству!» на 2010 – 2015 роки» (с.21). Основним виконавцем цих заходів було визнане Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, ліквідоване в результаті адміністративної реформи.

Програмою планується скорочення переліку державних цільових програм, що будуть фінансуватися з державного бюджету, залишивши ті із них, реалізація яких спрямована на вирішення невідкладних проблем у 2010 році (державні цільові програми, які не увійдуть до вказаного переліку, фінансувати переважно за рахунок інших джерел надходження коштів (місцеві бюджети, кошти замовників та ін.) – Мінекономіки, Мінфін, інші центральні органи виконавчої влади (с. 10).

 

4. Тенденції трудової міграції

Кінець 2008-2009 рр. характеризувався світовою фінансовою кризою. В такий ситуації фахівцями висловлювалися різні прогнози стосовно наслідків світової економічної кризи для українських трудових мігрантів. Так, на думку деяких спеціалістів, це могло призвести до масового повернення з інших держав українських трудових мігрантів, які залишаються без джерел заробітку. Враховуючи масштабні скорочення з роботи і в Україні, трудові мігранти поповнюватимуть лави безробітних у себе на батьківщині[5]. Проте інші спеціалісти, в тому числі представники Міністерства праці та соціальної політики, заперечують масове повернення в Україну трудових мігрантів. За деякими оцінками, переміщення трудових мігрантів відбувається у звичайному режимі: вони приїжджають до родичів на свята, однак потім повертаються на місця роботи за кордон. Водночас намітилася тенденція трудової міграції усередині країни, коли області, у яких не вистачає робітників, запрошують до себе населення з областей, де гостро стоїть проблема безробіття. Крім того, депутат Верховної Ради, колишній міністр закордонних справ Арсеній Яценюк вважає, що, не зважаючи на курс країн Європейського Союзу й Росії на обмеження кількості трудових мігрантів, котрі виїхали в ці країни на заробітки, українці не повертаються через свою високу професійну затребуваність[6].

 

5. Інституційні кроки. Проблеми управління та координації

Координація роботи у сфері гендерної політики здійснюється через Міжвідомчу координаційну раду з питань протидії торгівлі людьми, домашнього насильства, гендерної та сімейної політики, захисту прав дітей. Такий монстр для координації діяльності різних органів державної влади був створений ще в 2007 році і не мав ніяких змін до 2010 року. Рада неодноразова критикувалася за свою низьку ефективність. Були намагання реформувати її шляхом створення та діяльності за окремими напрямками тематичних експертних груп. Крім того, необхідним було і залишається оформлення усіх її рішень. Міжвідомча Рада є за своєю суттю дорадчо-консультаційним органом, і її рішення повинні мати характер доручень та розпоряджень Кабінету Міністрів, щоб бути обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, обласними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. Практика посилення впливу такої ради з попереднім її змістовним переформатуванням має буде посилена. Її повноваження більш ніж слабкі, але тим не менш за наявності політичної волі можливою є підготовка протокольних доручень Кабінету Міністрів, чим і користувалися в минулому. При цьому важливою умовою її ефективності залишається запрошення представників профільних міжнародних та громадських організацій до діяльності та членства в Раді із можливістю участі не лише у обговореннях, але й у процесі прийняття рішень.

Слабка координація діяльності в минулому є й сьогодні проблемним питанням. Убагатьох ситуаціях можна говорити не стільки про погіршення діяльності, скільки про подальше ігнорування проблем і підтримки того недосконалого стану, який спостерігався при минулому Уряді. Обіцяного покращення немає. 

 

6. Співпраця із громадськими та міжнародними організаціями. Оцінка готовності до співпраці з боку держави

Фактично уся існуюча у сфері надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми та здійснення профілактичної роботи (за рідким виключенням) діяльність здійснювалася і здійснюється за ініціативами та самими міжнародними та громадськими організаціями. Тому ступінь відкритості влади до співпраці із організаціями громадянського суспільства, її готовність до діалогу та певного делегування повноважень є важливою умовою успіху (умовою існування) цього напряму державної політики взагалі.

 Для оцінки стану змін у сфері впровадження гендерної політики у 2010 році порівняно з 2009 роком (включно з діями із протидії торгівлі людьми, запобіганню насильству щодо жінок тощо) було проведене опитування експертів[7]. Дослідження не претендує на комплексність, водночас, представляючи думки активістів у сфері захисту прав жінок та впровадження гендерної рівності, дає підстави говорити про тенденції в сфері гендерної політики в 2009 та 2010 роках. Питання стосувалися головним чином оцінки активності діяльності державних структур національного та обласного рівня у сфері розвитку та впровадження гендерної політики, взаємодії органів державної влади та громадських організацій, оцінки ступеню активності міжнародних, донорських та громадських організацій у цій сфері.

За всіма індикаторами показники зменшилися в оцінках стану речей в 2010 році порівняно із 2009 роком. Найнижчі оцінки отримав такий показник як «Рівень реагування Уповноваженого Верховної Ради з прав людини на порушення прав жінок та гендерну дискримінацію» – 1, 77 бал в 2009 році та 1, 4 – в 2010 році. Найгірший показник в оцінках 2010 року – це «рівень реагування органів державної влади на порушення прав жінок та гендерну дискримінацію» – 1, 38 бала. Найбільша негативна динаміка стосується таких індикаторів як «увага вищого керівництва держави до гендерної проблематики» – мінус 1, 22 бала та «оцінка роботи Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту» – мінус 1, 06 бала.

Найвищі показники отримали такі індикатори як «Ступінь активності громадських організацій, які працюють у сфері захисту прав жінок та просування гендерної рівності на національному рівні» – відповідно 3, 68 бала в 2009 році та 3, 54 в 2010 році, а також «Рівень співпраці Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту з міжнародними організаціями на національному рівні» – відповідно 3, 68 бала в 2009 році та 3, 4 бала в 2010 році.

 

7. Рекомендації Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок

21 січня 2010 року Україна представляла шосту-сьому періодичну доповідь щодо виконання Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Доповідь була підготовлена та надіслана відповідно до процедури відповідного Комітету ООН. Більшість питань, які ставилися членам делегації, стосувалися тематики низького представництва жінок на вищих шаблях влади та у процесах прийняття рішень, питань насильства щодо жінок та організації протидії торгівлі людьми.

Що стосується тематики протидії торгівлі людьми, Комітет привітав діяльність України з попередження примусової праці і торгівлі людьми і боротьби з ними, що велася з моменту розгляду її останньої періодичної доповіді в 2002 році, включно з прийняттям комплексної програми із запобігання торгівлі людьми в Україні на період 2002-2005 років і ратифікацію в 2004 році Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та додаткових протоколів до неї.

Вже нова влада в березні 2010 року отримала рекомендації від Комітету ООН з питань ліквідації дискримінації щодо жінок, в яких висловлюється занепокоєння і з приводу низької ефективності політики у сфері протидії торгівлі людьми, низького представництва жінок в органах влади вищого рівня, і з приводу поширеності гендерних стереотипів в суспільстві, і насильства над жінками (див. http://umdpl.info/index.php?id=1275745690).

Водночас в п. 30 та 31 заключних зауважень члени Комітету, визнаючи зусилля, докладені Україною для вирішення проблеми торгівлі жінками та дівчатами, у тому числі створення кількох дорадчих і консультативних органів, розробку законопроекту про боротьбу з торгівлею людьми та захист жертв й ратифікацію відповідних міжнародних документів, відзначили із занепокоєнням, «що першопричини торгівлі людьми не вирішені, фінансування притулків залишається недостатнім і що, в цілому, ресурси, які виділяються для боротьби з торгівлею людьми, не є адекватними. Крім того, Комітет відчуває занепокоєність у зв’язку з недостатнім обсягом міжнародного співробітництва з притягнення винних осіб до відповідальності». І далі Комітет закликав державу-учасницю «усунути першопричини торгівлі людьми, прискорити ухвалення законодавства про торгівлю людьми, забезпечити достатнє фінансування для ефективного виконання державної програми запобігання торгівлі людьми в Україні та інших заходів, спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми та проводити регулярний моніторинг їхнього впливу. Він закликає державу-учасницю вжити усіх відповідних заходів, включно з виділенням достатнього фінансування і створення додаткових притулків для реабілітації та соціальної інтеграції жінок і дівчат, які стали жертвами торгівлі людьми. Крім того, Комітет закликає державу-учасницю забезпечити систематичне розслідування, переслідування і покарання торговців людьми, у тому числі шляхом активізації міжнародного співробітництва, і надати інформацію про кількість жертв, кількість проведених розслідувань та їхні результати».

Комітет просив (п. 50 заключних зауважень) забезпечити широке поширення в державі-учасниці цих заключних зауважень для ознайомлення населення, в тому числі урядових службовців, політиків, парламентаріїв і членів жіночих правозахисних організацій про заходи, що вживаються для забезпечення юридичної і фактичної рівності жінок, а також про подальші заходи, необхідні в цьому напрямку.

Але всупереч вимогам Комітету, Міністерство не представило заключні зауваження громадськості і не обговорювало заходи щодо їх реалізації. Щодо двох запропонованих Комітетом заходів – діяльність в напрямі протидії торгівлі та підвищення представництва жінок в процесах прийняття рішень (відповідно пункти 31 та 33 заключних рекомендацій) – звітування має відбутися вже в 2012 році. Відповіді на інші зауваження, викладені в документі, мають бути подані у наступній періодичній доповіді у лютому 2014 року.

 

8. Робота над проектом Закону України «Про протидію торгівлі людьми»

15 грудня 2010 р. Кабінет Міністрів України прийняв розпорядженням № 2257-р «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про протидію торгівлі людьми». Відповідно до нього Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, Міністерству внутрішніх справ разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади необхідно «розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати до 31 грудня 2010 р. Кабінетові Міністрів України проект Закону України «Про протидію торгівлі людьми»[8].

При цьому необхідно зауважити, що проект такого закону був розроблений ще в 2008-2009 роках Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту при підтримці Офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні і пройшов міжнародну експертизу. Він пройшов громадські обговорення, що були організовані та проведені 30 червня 2009 р., та направлений на узгодження в центральні органи виконавчої влади. Водночас такі короткі терміни не дають можливості для проведення громадського обговорення остаточного тексту проекту закону.

Мета прийняття Закону полягає у визначенні шляхів законодавчого врегулювання питання протидії торгівлі людьми, мінімізації її наслідків через установлення відповідних організаційно-правових засад, повноважень органів виконавчої влади, визначення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, порядку надання допомоги таким особам. В законі мають бути визначені: основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми; повноваження органів виконавчої влади під час здійснення заходів з протидії торгівлі людьми; механізм запобігання торгівлі людьми, боротьби з нею, надання допомоги та захисту постраждалим особам; права постраждалих від торгівлі людьми осіб, які звернулися за допомогою; засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми; посилення відповідальності за правопорушення, пов’язані з торгівлею людьми.

Очікування від прийняття Закону України «Про протидію торгівлі людьми», як вони сформульовані в Концепції, є амбітними, але їх реалізація залежить від того, яким чином плани будуть прописані безпосередньо в законі, оскільки в концепції вони сформульовані дуже загально. Так, наприклад, підвищення ефективності діяльності, удосконалення методів управління, посилення координації дій та взаємодії органів виконавчої влади у сфері протидії торгівлі людьми може відбуватися різними шляхами. Міжнародні експерти та організації, в тому числі ОБСЄ, вважають таким ефективним механізмом створення інститутів Національних координаторів. У законопроекті такі норми відсутні.

Є в концепції і досить декларативні положення – наприклад, про «закріплення в суспільстві негативного ставлення до торгівлі людьми як до грубого порушення прав людини» або «викорінення у суспільстві упередженого ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми».

Або такі, які, з нашої точки зору, не потребують для свого здійснення законодавчого закріплення, наприклад, «підвищення рівня поінформованості населення щодо шляхів запобігання потраплянню у ситуації, пов’язані з торгівлею людьми, а також можливостей отримання відповідної допомоги; розроблення та здійснення заходів, спрямованих на попередження торгівлі людьми, превентивних заходів (інформаційно-просвітницька робота, врегулювання міграційних процесів, соціально-економічні ініціативи)», «визначення напрямів ефективної взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, міжнародних, громадських організацій і юридичних осіб у сфері протидії торгівлі людьми; активізацію міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми та надання допомоги постраждалим особам».

Є і проблеми, які можуть бути вирішені лише в ситуації виділення бюджетних ресурсів, наприклад, «надання допомоги центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрами соціально-психологічної допомоги, притулками для дітей, центрами соціально-психологічної реабілітації дітей, закладами, утвореними підприємствами, установами, організаціями і благодійними фондами, об’єднаннями громадян чи окремими громадянами особам, які постраждали від торгівлі людьми, з урахуванням їх спеціальних потреб залежно від форми експлуатації, категорії постраждалих (діти, іноземці, що постраждали від торгівлі людьми в Україні тощо)». Обсяг видатків, необхідних для реалізації Закону України «Про протидію торгівлі людьми», визначається щороку під час складання проектів державного та місцевих бюджетів з урахуванням реальних можливостей.

Позитивом має стати «проведення постійного моніторингу ситуації у державі щодо торгівлі людьми та ефективності здійснення заходів, спрямованих на протидію такій торгівлі з урахуванням нових викликів»[9].

 

9. Робота над новою програмою протидії торгівлі людьми

В 2010 році закінчився термін дії Державної програми протидії торгівлі людьми і постала необхідність розробки нової програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року. Основні питання – чи буде нова програма складена з врахуванням рекомендацій національних та міжнародних експертів та організацій, з врахуванням досвіду (позитивного та негативного) впровадження попередньої програми, і головне – чи буде виділене бюджетне фінансування.

Навесні 2010 року Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту створило робочу групу по підготовці нової програми. Але у зв’язку із змінами в керівництві Міністерства вона не розпочала працювати. Як і в ситуації з іншими програмами та документами, влітку 2010 року нове керівництво розпочало процес наново. Відповідно до заявлених планів програма мала бути створена протягом декількох тиждень, в чому висловлювали сумнів експерти. На прохання Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту Координатор проектів ОБСЄ в Україні надав експертну та технічну підтримку міжвідомчій робочій групі з розробки нової Державної цільової програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (2 експерта, засідання групи: 7 та 21 липня, 9 серпня 2010 року). Протягом осені відбувався процес доопрацювання проекту програми. Важливо відмітити, що вона створюється з врахуванням показників та індикаторів, що на майбутнє (в разі її затвердження в такому вигляді) дасть можливість вимірювати ефективність запроваджених заходів.

10. Збір та аналіз даних

Проблема достовірної статистичної інформації залишається актуальною в Україні. Про це наголошується і в заключних зауваженнях Комітету ООН за результатами розгляду шостої та сьомої доповіді України про виконання Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: «Комітет з жалем відзначає, що у звіті немає достатньої статистичної інформації про становище жінок у всіх сферах, охоплених Конвенцією». У звязку з цим Комітет закликає Україну покращити систему збору даних, включно з використанням вимірюваних показників для оцінювання тенденцій у становищі жінок та прогресу в забезпеченні фактичної рівності жінок.

Україна також отримала рекомендацію у разі потреби звернутися з проханням про міжнародну допомогу для збору та аналізу даних. Інформація щодо здійснення подібного запиту відсутня. На сьогодні відсутня єдина система статистичної інформації щодо торгівлі людьми. Статистику по кримінальних справах веде МВС України, по наданню допомоги потерпілим – Державна служба у справах сім’ї, дітей та молоді, Міжнародна організація з міграції, а також громадські організації тощо. Водночас Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту планує сформувати систему збору адміністративних даних у сфері протидії торгівлі людьми. У цьому плані непокоєння викликає намагання створити бази даних потерпілих осіб без належної системи захисту персональних даних та гарантій захисту приватного життя.

 

11. Правоохоронна діяльність

Департаментом боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми МВС України в 2009 році було заведено 279кримінальних справ за статтею 149 Кримінального Кодексу України. При цьому серед постраждалих – 42 дитини. Але, як і в минулі роки, кількість справ, доведених до суду, та таких, за якими були винесені судові вироки, була значно меншою.

В 2009 році в структурі Департаменту боротьби із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, було створено управління боротьби із кіберзлочинністю, що можна оцінювати як позитивний крок. З приходом нового керівництва МВС навесні 2010 року Департамент боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми, було реорганізовано у Департамент боротьби із кіберзлочинністю та торгівлею людьми. Однак наприкінці 2010 року продовжувалася реорганізація підрозділів ОВС. Відповідно до планів реорганізації цей департамент мали ліквідувати.

Органами МВС за 8 місяців 2010 року виявлено 189 злочинів за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України (проти 279 за 2009 рік), припинена діяльність шести ОЗГ міжнародних трафікерів (проти 11 у 2009 році). Встановлено та повернуто в Україну 254 постраждалих від торгівлі людьми (проти 335 у 2009 р.). За перше півріччя поточного року спеціалізованими підрозділами БЗПТЛ складено 2300 адміністративних протоколи за зайняття проституцією, з яких понад 40 – на неповнолітніх. Викрито близько 200 фактів створення місць розпусти та близько 100 випадків сутенерства. Звичайно, ці цифри абсолютно не відображають реальних масштабів цього явища в Україні, а лише свідчать про низький рівень та неефективність діяльності органів внутрішніх справ в протидії торгівлі людьми. Їх заходи, в більшості, пов’язані з виявленням дрібних і незначних фактів злочинної діяльності у цій сфері. Тривала за часом злочинна діяльність організованих на міжнаціональному рівні угрупувань залишається поза увагою. Інформація, що стає предметом перевірки і викриття таких злочинів, в основному надходить до правоохоронців від самих постраждалих осіб, їх рідних чи представників громадських правозахисних організацій, до яких вони звернулись за допомогою[10].

За оцінками експертів, з боку ОВС не здійснюється належне відпрацювання навіть осіб, що перебувають у стані потенційного ризику до скоєння таких дій. Залишаються безконтрольними з боку ОВС і деякі найбільш імовірні шляхи торгівлі людьми. Так, на початку літа, з Тернопільського ВЕЖУ до Болгарії було відправлено 49 студентів-бакалаврів з туризму і готельно-ресторанної справи для проходження виробничої практики за спеціальністю. Однак, в дійсності, студентів змусили виконувати «чорну» роботу (прибирати в номерах та на пляжах) по 14 годин на добу. Кошти їм не сплачували (як з’ясувалось пізніше, їх отримували викладачі навчального закладу), годували дітей один раз на добу. Проживали студенти в нестерпних умовах, їх паспорти були відібрані роботодавцями відразу по прибуттю в Болгарію. Тому, змоги самостійно повернутись до України вони не мали. Реакції на їх телефонні дзвінки до свого учбового закладу з вимогами припинити таку «практику» та повернути їх додому не було. Тільки після того, як декільком студентам вдалося втекти звідти і повернутись в Тернопіль, а згодом офіційно звернутись із заявою до міліції студенти були повернуті на Україну. Відносно ж викладачів була порушена кримінальна справа. На жаль, на сьогоднішній день, проходження практики студентами за кордоном не має законодавчого врегулювання, і жодне Міністерство, в тому числі і МВС, ініціативи щодо його упорядкування не проявило.

Не приділяється достатньо уваги з боку працівників ОВС функціонуванню приватних саун, масажних кабінетів, туристичних фірм, шлюбних і модельних агентств, які доволі часто стають лише прикриттям для протиправної діяльності в цій сфері. Їхня діяльність  повинна постійно перебувати в полі зору ОВС. Існування фірм-посередників, які сьогодні продовжують займатись шахрайською або злочинною діяльністю є результатом бездіяльності з боку органів внутрішніх справ. Бо саме вони нехтують положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 19.11.2008 року «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з посередництва в працевлаштуванні за кордоном та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)». Цей нормативно-правовий акт установив чіткі критерії з оцінки загроз вчинення щодо особи шахрайських дій недобросовісними ліцензіатами, неправомірних дій іноземних роботодавців, загроз стати жертвою торгівлі людьми. Її положення для здійснення контролю та ініціювання перед Міністерством праці та соціальної політики питання про скасування ліцензій  правоохоронцями не виконуються.

Практично не використовуються органами внутрішніх справ Методичні рекомендації щодо розкриття і розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, розроблених ще у 2009 році спільно з Американською асоціацією юристів. Їх зміст було узгоджено із судовою палатою у кримінальних справах Верховного суду України і Генеральною прокуратурою та рекомендовано до впровадження в практичну діяльність оперативних і слідчих органів внутрішніх справ[11].

Кількість випадків так званої внутрішньої торгівлі людьми весь час зростає, а жертвами найчастіше стають мешканці сільської місцевості, бо там найгостріше відчутна проблема безробіття, виїздять цілими селами, а кримінальні структури легко можуть вмовити селянина через необізнаність. Проблем додає і те, що такі люди, які потерпіли від торгівлі, не знають куди звертатись за допомогою та бояться розголосу. Зростає кількість випадків, коли українці експлуатують своїх же громадян – це в першу чергу трудове та сексуальне рабство. Тому, нагальним для ОВС є напрацювання механізму виявлення жертв торгівлі людьми та надання їм допомоги, що має бути прописано у Законі «Про запобігання торгівлі людьми».

    

12. Проблеми неефективності роботи судової гілки влади

Звіти міжнародних організацій та спостереження експертів дають підстави говорити про низьку ефективність судової гілки влади, яка виявляється у неефективності розгляду справ в суду. Проблема розгляду справ у суді, а також винесення вироків злочинцям залишається дуже серйозним гальмом у реалізації права потерпілих від торгівлі людьми на справедливе судочинство. Проблема має вирішуватися як здійсненням освітніх заходів та підвищенням кваліфікації працівників судової гілки влади, в тому числі в Академії суддів України, так і шляхом зміцнення антикорупційного законодавства та контролю, формуванням механізмів, які унеможливлять зловживання владою представниками суддівського корпусу.

 

13. Компенсації потерпілим від торгівлі людьми

В 2008 р. розпочалася Європейська кампанія «Європейська дія за компенсації для потерпілих від торгівлі людьми» (Comp.Act), що спрямована на забезпечення реального відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих постраждалим від торгівлі людьми. Comp.Act є трьохрічною кампанією, що серед основних завдань передбачає вивчення ситуації отримання реального доступу до компенсацій потерпілими від торгівлі людьми, лобіювання включення питання надання компенсацій потерпілим від торгівлі людьми до законодавства та правозастосовної практики, організація та проведення навчання для адвокатів, поліцейських, прокурорів, суддів з цієї тематики. Партнером від України є центр Ла Страда.

 В 2010 – 2011 рр. всі партнери кампанії з 15 країн Європи проводять дослідження ситуації щодо доступу до компенсацій жертв торгівлі людьми. Загальною метою проекту є включення питання компенсацій постраждалим від торгівлі людьми до національного законодавства та реальне відшкодування матеріальної та моральної шкоди жертвам торгівлі людьми. Основними цілями проекту є: 1. Виявлення процесуальних та системних перешкод, які заважають постраждалим від торгівлі людьми отримати компенсаційні виплати. 2. Надання захисту та підтримки постраждалим від торгівлі людьми в отриманні компенсацій. 3. Зменшення перешкод, які заважають постраждалим від торгівлі людьми отримати компенсаційні виплати.

 

14. Стандартизація соціальних послуг у сфері протидії торгівлі людьми

Розпочата у 2009 р. робота із стандартизації соціальних послуг у сфері протидії торгівлі людьми продовжилась у 2010 р. Основними пріоритетами 2010 р. стали лобіювання ухвалення проектних документів (Інструкція щодо порядку здійснення соціальної роботи у сфері протидії торгівлі людьми, Примірне положення про «гарячу лінію» з питань протидії торгівлі людьми), що були розроблені експертною робочою групою та схвалені вченою радою Державного інституту розвитку сім’ї та молоді у 2009 р.; обмін міжнародним досвідом розробки та впровадження стандартів соціальних послуг у сфері протидії торгівлі людьми; доопрацювання документів (переформатування у вигляді наказу).

Про необхідність затвердження стандартів соціальних послуг неодноразово говорили на всеукраїнських заходах, що організовувались Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту (конференції, семінари); під час зустрічей з Міністром, заступником Міністра, директорами департаментів; висвітлювали в листах до Міністерства. Стандартизація послуг у сфері протидії торгівлі людьми є важливим кроком покращення реалізації прав громадян на отримання належного соціального захисту, визначення мінімуму послуг, необхідних для надання постраждалим від торгівлі людьми та представникам групи ризику, упорядкування надання послуг у сфері протидії торгівлі людьми соціальними працівниками на державному рівні. Результатами лобістської діяльності стало включення пункту щодо затвердження стандартів до проекту Загальнодержавної цільової програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 р.

У 2010 р. робота над стандартами завершилась проектами нових документів, які були надіслані до Міністерства сім’ї, молоді та спорту та листом від заступника Міністра (№1/15780 від 16.12.2010), в якому зазначається важливість стандартів надання соціальних послуг у сфері протидії торгівлі людьми, які «спрямовані на здійснення соціальної роботи у цій сфері на якісно новому рівні». У той же час «у зв’язку з реорганізацією органів центральної влади відповідно до Указу Президента №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» центральний державний орган, на який будуть покладені питання державної політики щодо протидії торгівлі людьми створюватиме робочу групу щодо їх [стандартів] вдосконалення».

 

15. Національна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми

Національна «гаряча лінія» з питань протидії торгівлі людьмиє однією з складових державної системи виявлення та перенаправлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми[12]. Метою роботи Національної «гарячої лінії»є попередження причин, умов та обставин потрапляння людини в ситуацію торгівлі людьми; надання консультаційної, соціально-психологічної допомоги людям з групи ризику, виявлення випадків торгівлі людьми, сприяння в пошуку людей, які могли потрапити в ситуації торгівлі людьми.

Партнери Національної «гарячої лінії», з якими здійснюється співпраця щодо перенаправлення, отримання консультацій та інформації: МВС, МЗС, Міністерство праці та соціальної політики України; Державний центр зайнятості; Міністерство сім’ї, молоді та спорту України; Державна прикордонна служба України; Організація безпеки та співробітництва в Європі; Міжнародна організація з міграції.

Загальна кількість дзвінків по рокам, починаючи з 2003 р.

Діаграма показує, що починаючи з 2005 року відбувається зменшення кількості телефонних звернень на гарячу лінію при однаковій рекламі. Подібні тенденції фіксуються і в інших країнах, в яких працюють гарячі лінії з питань попередження торгівлі людьми

Важливою категорією звернення громадян є консультації в режимі он-лайн. Всього за період 2004–2009 рр. консультантами Національної «гарячої лінії» було надано 1627 консультацій. За період січень – листопад 2010 року консультантами Центру було надано 281консультацію.

Протягом 2004-2009 рр. експертами Державного Центру Зайнятості на Національній «гарячій лінії» було надано 4159 консультацій з питань перевірки фірм, які є посередниками при працевлаштуванні за кордоном та працюють на території в Україні.210 консультацій було надано за період січень-листопад 2010 року.

Національна «гаряча лінія» як механізм перенаправлення осіб, потерпілих від торгівлі людьми. За період 2004-2009 рр. соціальну допомогу особам, потерпілим від торгівлі людьми, було надано 1220 особам. Також надходилизвернення, які стосувалися насильства в сім’ї за кордоном. Основними послугами, які були надані постраждалим особам це – психологічні, соціально-педагогічні, соціально-економічні, юридичні та інформаційні.

Шляхи надходження інформації про осіб, які потребують допомоги: 84 % – через НГЛ з питань запобігання торгівлі людьми та 16% через Інтернет.

Фінансування Національної «гарячої лінії» з питань протидії торгівлі людьми здійснювалося за кошти міжнародних організацій та донорів. Державою підтримка в діяльності гарячої лінії не надавалась.

 

16. Навчання фахівців

Як показують наведені дані, а також усні оцінки представників державних структур, абсолютна більшість навчань різних груп державних фахівців в цій сфері відбувалася за ініціативи та на кошти міжнародних та громадських організацій. Водночас 2010 рік характеризується ускладненням процесу підготовки та проведення таких навчань як наслідок погіршення ставлення до них з боку керівництва різних державних структур. Так, заступник Міністра внутрішніх справ України Зима Л.М., який здійснював керівництво Департаментом боротьби із злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми (ДБЗТЛ) та Департаментом кримінальної міліції у справах дітей (ДКМСД), заборонив участь працівникам відповідних департаментів у міжнародній школі правоохоронців з питань протидії торгівлі людьми, яка була організована в Грузії за підтримки коштів Європейського Союзу.

Погіршилося ставлення і самих учасників до тренінгів. Це знов таки стосується працівників правоохоронних органів, які очікують оголошених скорочень, а також ліквідації кримінальної міліції у справах дітей як самостійного департаменту. Вони не бачать перспективи в майбутньому, своєї ролі в роботі служб, очікують скорочень або звільнень, готуються до пенсії і тому часто не вбачають необхідності в отриманні нових знань та навичок.

Водночас педагогічні працівники, працівники соціальних служб з готовністю відвідують семінари та тренінги, з зацікавленістю встановлюють контакти, отримують інформаційні матеріали. З багатьма встановлюються постійні робочі контакти.

Навчання проводили представники МОМ, Координатора проектів ОБСЄ, Ла Стради, інших громадських організацій. Основними цільовими групами були – дільничні інспектори міліції, працівники ДБЗТЛ, ДКМСД, Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, управлінь у справах сім’ї та молоді, державної прикордонної служби, служб охорони здоров’я, освітяни (вчителі, соціальні педагоги та психологи, працівники професійно-технічних навчальних закладів тощо).

 

17. Видання матеріалів, проведення інформаційних та просвітницьких кампаній

Видання матеріалів з питань протидії торгівлі людьми, проведення інформаційних та просвітницьких кампаній в 2009 та 2010 роках, а також навчання фахівців залишалося ініціативою та відповідальністю міжнародних та громадських організацій. Найбільшою складністю є отримання ефіру (телевізійного та радіо) для розповсюдження соціальної реклами. В цій частині Закон України «Про рекламу» не працює.

Позитивним прикладом можна вважати зусилля ДБЗТЛ по безкоштовному розміщенню зовнішньої реклами в м. Києві (2009 р.).

У 2010 році силами Міністерства сім’ї, молоді та спорту України, а також неурядових та міжнародних організацій розпочато підготовку заходів з профілактики дитячого сексуального туризму, торгівлі дітьми, поширення ВІЛ-інфекції, популяризації здорового способу життя тощо перед чемпіонатом Європи з футболу, який Україна прийматиме в 2012 році. У листопаді 2010 року Наказом Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту у відповідь на ініціативу Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ був створений Організаційний комітет з підготовки до Євро-2012, до якого входять представники різних міністерств, неурядових та міжнародних організацій.

 

18. Формування Національного механізму перенаправлення для постраждалих від торгівлі людьми.

Координатором проектів ОБСЄ в Україні спільно з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту в 2009-2010 роках впроваджувалась експериментальна робота з розбудови Національного механізму перенаправлення для постраждалих від торгівлі людьми (НМП) в Україні в Донецькій та Чернівецькій областях.

Для цього було розроблено проект Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про проведення у Донецькій та Чернівецькій областях експерименту щодо розбудови Національного механізму перенаправлення осіб, що постраждали від торгівлі людьми» та проект національних методичних рекомендацій щодо координації діяльності та взаємодії місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів, установ та організацій в рамках Національного механізму перенаправлення осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

У межах цієї діяльності в Чернівецькій області, зокрема, завершено роботу над проектом Положення про діяльність Регіональної міжвідомчої комісії з питань надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, та передано на ухвалення Координаційною радою з питань протидії торгівлі людьми ЧО ДА та затвердження Голови ЧО ДА; завершено роботу над формуванням змісту, основних форм навчального плану та програми навчального курсу «Національний механізм перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми в Україні», сплановано та узгоджено графік проведення тренінгів для тренерів.

     В Донецькій області, зокрема, розроблені, обговорені і затверджені для апробації у п’яти вибраних містах області «Методичні рекомендації щодо координації діяльності та взаємодії місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів, установ та організацій при наданні допомоги особам, що постраждали від торгівлі людьми», які є системним регіональним документом перенаправлення і допомоги постраждалим від торгівлі людьми; закінчена робота над програмою навчання держслужбовців, тренерів і програмою підвищення кваліфікації службовців. В обох областях отримано підтримку від місцевої влади на роботу з апробації Національного механізму перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми.

 

19. Проблеми надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми

Стан надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми є дуже незадовільним. Проблема ще полягає і в тому, що Україна все частіше ідентифікується не лише як країна походження потерпілих від торгівлі людьми, але й як країна транзиту та призначення.

Чинні положення Державної програми протидії торгівлі людьми спрямовані на українських громадян, проте відсутні будь-які спеціальні положення про порядок репатріації та соціального включення постраждалих від торгівлі з інших країн, забезпечення їхніх потреб у захисті та допомозі під час перебування в Україні. Як правило, громадяни інших країн, яких виявили та ідентифікували як постраждалих від торгівлі людьми в Україні, – це переважно вихідці з Молдови, Узбекистану, Киргизстану, Казахстану, хоча також зафіксовано випадки торгівлі людьми та подальшої експлуатації в Україні громадян з Білорусі, Словаччини, Чехії, Литви, Індії, Росії, Філіппін.

Закон «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» передбачає право потерпілих скористатися заходами безпеки, якщо вони беруть участь у кримінальному процесі . На практиці ж ці правові інструменти або взагалі не застосовуються до потерпілих від торгівлі людьми, або застосовуються вкрай рідко.

В Україні не існує достатньої кількості спеціалізованих установ для жертв торгівлі людьми, хоча статистичні дані показують, що їх кількість щороку зростає. Водночас навіть поверхове порівняння даних щодо кризових центрів та кількості осіб, які перебувають на обліку, показує, що кількість центрів є мізерною для організації соціальної роботи щодо надання допомоги потерпілим.

Експерти міжнародних організацій нарікають, що нині Україна не має ані програми, ані структури чи спеціалізованих будинків для реінтеграції жертв торгівлі, цими проблемами опікуються переважно громадські правозахисні організації. На даний час, тільки за фінансової підтримки Міжнародної організації міграції в Україні функціонує сім центрів для потерпілих (у Волинській, Житомирській, Львівській, Одеській, Чернівецькій, Херсонській областях та у м. Києві).

За даними МОМ, ця організація фінансує близько 95% усіх програм допомоги постраждалим від торгівлі людьми в Україні. Важко переоцінити значення Київського медичного реабілітаційного центру для жертв торгівлі людьми, заснованого і фінансованого МОМ. За словами представників НУО, Центр надає комплексну та спеціалізовану медичну допомогу на засадах конфіденційності. Будучи унікальним закладом в Україні, Центр приймає клієнтів з усіх областей.

 

Постраждалі від торгівлі людьми, яким була надана допомога МОМ Київ[13]

 

Країна призначення

Кількість постраждалих

2007

2008

2009

2010

Всього

Росія

225

200

144

253

822

Польща

78

117

61

82

338

Чеська Республіка

53

7

41

27

128

Італія

29

17

18

28

92

Австрія

46

21

--

1

68

В межах України

12

1

30

23

66

Португалія

23

14

21

--

58

Туреччина

3

1

4

8

16

Велика Британія

3

9

1

--

13

Греція

8

--

2

2

12

Іспанія

5

5

--

1

11

Норвегія

1

--

7

1

9

Угорщина

3

2

3

--

8

Ірландія

--

--

--

8

8

Інші країни

11

10

5

8

34

 

500

404

337

442

1683

У Львівській області всі установи, залучені до протидії торгівлі людьми, також направляють виявлених жертв до НУО «Жіночі перспективи», яка може доправити їх до свого притулку. Притулок розрахований на 6 жінок та 1 дитину. У разі потреби НУО може винайняти квартиру для постраждалих чоловіків. У такому випадку витрати покриває МОМ. НУО може направляти жертв торгівлі до інших установ, наприклад, Центру «Салюс». У Хмельницькій області жертви торгівлі, виявлені Центром зайнятості та обласним Управлінням боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, направляються до організації «Карітас».

Протягом 1997 – 2009 рр. було надано допомогу 1822 особам лише центром «Ла Страда- Україна». У 2009 р. допомогу було надано 62 дорослимта 46 дітям. Основними послугами, яких потребували постраждалі особи, а також надавалися чи були організовані Центром, є: психологічні, соціально-педагогічні, соціально-економічні, юридичні, інформаційні. Серед послуг, в яких найчастіше виникала потреба при роботі з дорослими клієнтами за цей період, були такі: консультативна, сприяння у пошуку зниклих за кордоном та їх поверненні, психологічна та юридична допомога, допомога у встановленні контактів із рідними, оплата навчання на професійних курсах тощо.

Проблемні питання діяльності установ соціального захисту описані в розділі, присвяченому насильству в сім’ї. Обмеженості в доступі до отримання соціальних послуг дають підстави для висновку про неефективність в цілому системи надання соціальних послуг та соціального захисту населення. Розпорошеність створених закладів по різним відомствам, складність в системі підпорядкування між органами місцевої влади та вертикальними структурами виконавчої влади, тематичне розшарування, велика кількість обмежень для отримувачів допомоги (вік, стать, прописка, наявність чи відсутність дітей, проживання самотньо чи в сім’ї тощо), не говорячи вже про недостатній рівень фінансування призводять до того, що ті особи, які її потребують, фактично не можуть її отримати, що є прямим порушенням прав людини з боку держави. Тож одним з найбільш оптимальних виходів вбачається зміна системи державного управління та підпорядкування в цій сфері, ліквідація зайвих державних структур та створення єдиної служби соціального захисту населення.

Складнощі у розвитку системи закладів по наданню допомоги потерпілим полягають й у тому, що фінансування їх діяльності знаходиться на місцевих бюджетах, в більшості з яких не існує коштів. І навіть створені за рахунок субвенції Державного бюджету соціальні заклади знаходяться на грані закриття. Залишається не вирішеним на рівні держави й питання надання соціального замовлення громадським організаціям, які надають соціальні послуги потерпілим від торгівлі людьми.

Програма надання фінансової підтримки з боку держави через Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту залишалась обмеженою та непрозорою. Всупереч рекомендаціям та здоровому глузду фінансуються лише молодіжні організації. Спеціальні програми, спрямовані на діяльність по попередженню торгівлі людьми Міністерство не фінансує. З іншого боку, більшість організацій намагається зареєструватися із статусом «молодіжна» для доступу до державного фінансування. З ліквідацією міністерства і передачею його функцій до Міністерства освіти та науки (тепер освіти, науки, молоді та спорту) можна прогнозувати погіршення ситуації.

У грудні 2010 року Кабінет Міністрів України затвердив своїм Розпорядженням план заходів Загальнонаціональної кампанії «Стоп насильству» до 2016 року[14]. Планом передбачається створення і забезпечення ведення реєстру установ та організацій, діяльність яких спрямована на запобігання насильству в сім’ї. А також інформування населення через ЗМІ про види допомоги особам, які потерпають від насильства в сім’ї. Але при цьому Уряд не планує виконувати свій основний обов’язок – забезпечувати та захищати права громадян, і для цього надавати допомогу потерпілим від насильства в сім’ї. Таким чином коштів на підтримку притулків не буде виділено (відповідно до цього документу)[15]. Оскільки це ті ж самі притулки, в яких може бути надана допомога потерпілим від торгівлі людьми, то перспективи надання їм допомоги – не найкращі.

 

20. Формування національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми

Національний механізм перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми – механізм співпраці, у межах якого державні установи виконують свої зобов’язання щодо забезпечення та захисту прав осіб, що постраждали від торгівлі людьми, а також координують зусилля у стратегічному партнерстві з громадянським суспільством. Створення та впровадження такого механізму розглядається міжнародною спільнотою як важлива та необхідна умова формування ефективної політики протидії торгівлі людьми та захисту прав постраждалих. В чинну Державну програму з протидії торгівлі людьми не включено відповідних пунктів щодо розбудови такого механізму. Тож такі завдання необхідно включити в нову програму, враховуючи досвід пілотної діяльності Офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні спільно з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту у Донецькій та Чернівецькій областях.

 

21. Стан виконання рекомендацій, наданих в доповіді 2006 року

Рекомендації

Стан виконання в 2007 році

Стан виконання в 2008 році

Стан виконання в 2009-2010 роках

1.

Ратифікувати Конвенцію Ради Європи про боротьбу із торгівлею людьми, внісши зміни у законодавчі акти, для приведення їх у відповідність із Конвенцією.

Не зроблено

Законопроект до Верховної Ради Мінюстом не вносився.

Було проведено декілька круглих столів на цю тем за ініціативою центру «Ла Страда – Україна» та комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності[16], під час яких вимагалося від Мінюста розробити та подати законопроект.

Не зроблено

 

Законопроект до Верховної Ради Мінюстом не вносився.

Було проведено декілька круглих столів на цю тем за ініціативою громадських організацій та комітетів Верховної Ради

Конвенція ратифі- кована 21 вересня 2010 року.

Водночас законодавство потребує змін у відповідності із положеннями Конвенції

2.

Відпрацювати систему відшкодування збитків потерпілим від торгівлі людьми.

Не зроблено

Не зроблено

Не зроблено. Було проведено дослідження можливостей отримання компенсацій Офісом Координатора проектів ОБСЄ в Україні, роботу продовжує в цьому напрямку центр «Ла Страда – Україна»

3.

Ефективна стратегія протистояння торгівлі людьми повинна об‘єднати юридичні заходи та правоохоронну діяльність з заходами в області запобігання, координації та допомоги потерпілим.

Такий підхід частково врахований в Державній програмі протидії торгівлі людьми до 2010 року (постанова Кабінету Міністрів України № 410 від 7 березня 2007 р.).

Почалася робота по розробці Національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми

Пілотування Національного механізму пере направлення потерпілих від торгівлі людьми проводиться в Чернівецькій та Донецькій областях за підтримки Офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні та участю Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та ОДА

Розробляється нова програма протидії торгівлі людьми до 2015 року, проект якої містить такі підходи

4.

Розвинути та ввести індикатори, які відображають ступінь розповсюдження торгівлі людьми в країні, вести статистичну базу потерпілих.

Не зроблено

Робота велася Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту спільно з міжнародними та громадськими організаціями. Розроблені індикатори та зміни до Державної програми з врахуванням цих індикаторів. Кабінетом Міністрів України ці зміни відхилені

В 2010 році Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту заявляло про наміри роботи в цьому напрямі. Після адміністративної реформи дані про продовження цієї діяльності відсутні

5.

Внести зміни до Кримінального Кодексу України в частині встановлення відповідальності за користування послугами дітей, що займаються проституцією та виготовлення задля власних потреб, зберігання та використання дитячої порнографії.

Зроблено частково.

Підготовлений законопроект з цього приводу, але він ще не зареєстрованій у Верховній Раді.

 

Створена робоча група з представників МВС України, громадських організацій, науковців

Зроблена частково

У Верховній Раді зареєстровані відповідні законопроекти

Частково рекомендації виконані прийняттям в 2010 році змін до статті 301 ККУ та внесенням визначення «дитяча порнографія» до Закону України «Про захист суспільної моралі». Водночас в повній мірі законодавство України не приведено у відповідність до міжнародних документів. Робота продовжується.

6.

Посилити взаємодію та координацію зусиль уряду та громадського сектору по проблемі торгівлі людьми, на місцевому, регіональному, національному, та міжнародному рівнях;

Не зроблено

Координації фактично не було

Покращення ситуації

Створення робочих груп по розробці проекту комплексного закону по попередженню торгівлі людьми, розробці національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми

Проведення спільних заходів, семінарів, тренінгів

Координації діяльності недостатньо. В 2010 році вона погіршилася порівняно з попередніми роками

7.

Розвинути національну систему надання допомоги потерпілим, залучаючи державні та неурядові організації на місцевому та національному рівнях, щоб гарантувати належну ідентифікацію та переадресацію потерпілих та гарантувати, одержання належної допомоги.

Не зроблено

Робота розпочато. Проведені дослідження. Проведені міжвідомчі семінари спільно з ОБСЄ та центром «Ла Страда – Україна» в низці областей України. Проблема потрапила до проекту комплексного закону протидії торгівлі людьми

Див. коментар до п.3

Значна кількість положень щодо гарантування надання допомоги потерпілим вилучена з проекту Закону «Про протидію торгівлю людьми» в середині 2010 року.

Експеримент при підтримці Координатора проектів ОБСЄ по створенню національних механізмів перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми йде в Чернівецькій та Донецькі областях

8.

Проводити інформаційні кампанії щоб підвищити рівень обізнаності щодо проблеми торгівлі людьми;

Зроблено

Кампанії проводилися як громадськими та міжнародними організаціями, так і Міністерством праці та соціальної політики України (реклама на біл-бордах) та Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту (друк плакатів та буклетів).

Робота продовжувалася

В 2009 р. в м. Києві провів інформаційно-рекламну кампанію ДБЗПТЛ МВС України.

Плакати надруковані також Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту. Продовжується робота міжнародних та громадських організацій

В частині 1 % безкоштовної соціальної реклами Закон України «Про рекламу» не працює

9.

Підтримувати роботу «гарячих ліній», для попередження потенційних мігрантів щодо ризиків пов’язаних з перетином кордону.

При МЗС України відкрито Call-центр.

При підтримці МЗС Королівства Данії продовжується робота Національної «гарячої» лінії центру «Ла Страда – Україна», яка відкрилася в 1997 р. Представництво МОМ в Україні також відкрило консультативну лінії з питань безпечної міграції

Робота існуючих гарячих ліній продовжувалася за рахунок підтримки іноземних донорів та спонсорських коштів

Робота існуючих гарячих ліній продовжувалася за рахунок підтримки іноземних донорів та спонсорських коштів.

В 2010 Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту планувало створити єдину гарячу лінію з єдиним коротким номером по всій Україні. Створена не була.

10.

Розробити критерії ідентифікації осіб, потерпілих від торгівлі людьми з метою надання їм статусу потерпілого.

Не зроблено

Робота розпочалася

Див. ком. До п. 3. Пілотна діяльність по розробці та впровадженню НМП передбачає розробку системи ідентифікації осіб, потерпілих від торгівлі людьми

11.

Внести зміни до процедури допиту та свідчень у суді потерпілої особи шляхом заміни прямого свідчення на відеозапис свідчення.

Не зроблено

Не зроблено

Законопроект 7340, зареєстрований в листопаді 2010 року. Станом на кінець грудня знаходився на опрацюванні в профільному комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

12.

Розробити та ввести до програм післядипломної освіти педагогічних кадрів, працівників соціальних служб та співробітників правоохоронних органів спецкурс з попередження жорстокого поводження, сексуальної експлуатації дітей та торгівлі людьми, інших форм насильства .

Зроблено частково.

Діяльність проводиться за ініціативі та участі громадських та міжнародних організацій

Зроблено

Робота продовжується. Не всюди цей спецкурс затверджений в якості обов’язкового

13.

Проводити тренінги, семінари, конференції з проблеми торгівлі людьми, для представників державних та недержавних організацій, в тому числі працівників сфери туристичного бізнесу.

Зроблено частково

 

З представниками туристичного бізнесу тренінги та семінари не проводилися.

Окремі недержавні організації співпрацюють з представниками сфери туристичного бізнесу

Зроблено частково

 

З представниками туристичного бізнесу тренінги та семінари не проводилися.

 

Проводяться міжнародними та громадськими організаціями за рахунок спонсорських коштів. З 2010 року з’явилися проблеми з отриманням дозволів для участі в семінарах представників державних структур, особливо правоохоронних органів, включаючи МВС України

14.

Проводити соціологічні дослідження рівня поінформованості населення щодо проблеми торгівлі людьми.

Протягом 2007 р. проведена низка досліджень міжнародними та громадськими організаціями. Офіс координатора проектів ОБСЄ в Україні провів дослідження стану розвитку національного механізму перенаправлення потерпілих від торгівлі людьми в Україні.

«Ла Страда – Україна» проводила опитування громадської думки щодо ставлення населення України до проблеми поширення торгівлі людьми та надання допомоги потерпілим. Було проведене дослідження «Трудова міграція з України, Молдови та Білорусі в Російську Федерацію: тенденції та зв’язок з торгівлею людьми[17]. МОМ в Україні проведено дослідження «Торгівля людьми в Білорусі, Молдові та Україні: огляд, основні проблеми та стратегії»

Дослідження проводяться міжнародними та громадськими організаціями

Дослідження проводяться міжнародними та громадськими організаціями

Окрім тих рекомендацій, які містилися в попередніх доповідях і не були виконані, а також рекомендацій, які стосуються надання допомоги потерпілим і містяться в розділі, присвяченому питанням насильства в сім’ї, додамо лише одну загальну рекомендацію: воснову політики протидії торгівлі людьми покласти міжнародні документи, в тому числі, рекомендації Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок із застосуванням індикаторів виміру прогресу та виділенням бюджетного фінансування.

==========

[1] Підготовлено фахівцями Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна», загальна редакція – К.Левченко

[2] 100днів нового керівництва МВС. – Харків: Права людини, 2010. – 100 с.

[3] http://state.gov/g/tip/rls/tiprpt/index.htm

[4] DemocracyIndex2010 підготовлений фахівцями EconomistIntelligenceUnit– аналітичного підрозділу, що входить до групи відомого журналу "Економіст". – http://pravda.com.ua/news/2010/12/30/5732893/

[5] http://ua.rian.ru/economy/20081231/78072285.html, http://korrespondent.net/business/economics/756410, http://dt.ua/2000/2675/64965/.

[6] http://mycityua.com/news/country/2009/03/11/085501.html, http://newsru.ua/arch/ukraine/23apr2009/ne_powertajutsja.html, http://ukranews.com/ukr/article/194167.html, http://epravda.com.ua/news/4a0164389ec0c/

[7] До відповідей на питання було залучено близько 60 експертів із 18 областей України. Це – науковці, які займаються дослідженням гендерної проблематики, активісти громадських організацій, журналісти, які працюють з гендерної проблематики, колишні помічники Міністра внутрішніх справ України з прав людини, до функціональних обов’язків яких входили питання протидії гендерній дискримінації, представники міжнародних організацій, незалежні експерти. Найбільша кількість експертів – 18 – проживає в м. Києві. Опитування проводилося в режимі електронної пошти з 23 травня по 3 червня 2010 року. Експерти могли відповідати не на всі запитання, тому кількість відповідей на кожне питання є різною.

[8] http://kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd

[9] http://kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd

[10] При підготовці інформації щодо стану правоохоронної діяльності у сфері протидії торгівлі людьми були використані матеріали доповіді «Права людини в діяльності української міліції – 2010», підготовленої Харківською правозахисною групою та Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. – Харків: Права людини, 2010. – 276 с. Автор відповідного розділу –Л.О.Гема.

[11] Права людини в діяльності української міліції – 2010.

[12] «Гаряча лінія» з питань запобігання торгівлі людьми була створена на базі Центру «Ла Страда-Україна» 18 листопада 1997 року в програмі «Ла Страда – Попередження торгівлі жінками в країнах Центральної та Східної Європи». З листопада 2002 року «гаряча лінія» набула статусу національної, усі дзвінки на яку стали безкоштовними. Національна «Гаряча лінія» – це двоканальний телефон, який дає можливість надавати консультації одночасно двом абонентам. Робота Національної «гарячої лінії» дає можливість своєчасно отримувати необхідну інформацію з питань трудової міграції, особливостям міжнародного законодавства у сфері освіти, укладення шлюбів, усиновлення за кордоном. Це також і канал надання допомоги тим, хто вже потрапив в ситуацію торгівлі людьми. На сьогоднішній день діяльність Національної „гарячої лінії” залишається пріоритетною і є одним з найважливіших напрямів діяльності Центру.

[13] Дані станом на 30 вересня 2010 р.

[14] Розпорядження Кабінету Міністрів України.

[15] Левченко К. Кабмін планує боротися з насильством, не надаючи ніякої допомоги потерпілим.

[16] Рекомендації круглого столу в комітеті Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності 27 лютого 2008 р. #s3

[17] http://lastrada.org.ua/read.cgi?lng=ua&Id=216

 

 

 

 Поділитися