Круглий стіл «Відносини ЗМІ і силових структур в Україні»
18 березня у комітетах Верховної Ради відбувся круглий стіл на тему «Відносини ЗМІ і силових структур в Україні». Його організували спільно Тимчасова слідча комісія з питань розслідування випадків цензури та перешкоджання журналістам, яку очолює Ірина Геращенко, і Комітет ВР з питань свободи слова та інформації на чолі з Андрієм Шевченком. Зокрема, ми з юристом ІМІ Романом Головенком презентували там наш законопроект про внесення змін до КПК.
На круглий стіл запросили журналістів, які постраждали від незаконних дій силових структур, громадських активістів, представників МВС, прокуратури та УДО. Були також народні депутати – але з коаліції не було жодного, хоча їх запрошували.
Суттю круглого столу було не ще раз розповісти про випадки, про які всі і так давно знають, а озвучити і подати до Комітету конкретні пропозиції по покращенню ситуації.
Спочатку виступали журналісти, потім – силовики.
Нардеп Андрій Шевченко окреслив три проблемні теми, що стосуються захисту прав журналістів:
1. Журналісти у зоні конфлікту. Зокрема, бажаним є розкриття відомчих інструкцій силовиків про поводження з працівниками ЗМІ.
2. Інтернет, соціальні мережі, вилучення серверів. Випадки з Білозерською, Гройсманом і Шинкаренком. Також є небезпека, що хтось створить акаунт від імені іншої людини і розміщуватиме там, наприклад, заклики до насильства – людину через це обшукають?
3. Не застосовується 171-а стаття КК, це «археологічна, музейна рідкість».
Голова київського відділення НСЖУ Алла Малієнко, і не тільки вона, запропонувала організувати тренінги для міліції, як поводитись із журналістами.
Виконавчий директор Інституту Масової Інформації Вікторія Сюмар казала, зокрема, про проблеми журналістів з охоронцями найвищих посадових осіб держави. Від них неможливо отримати відповідь на інформаційні запити щодо прізвищ охоронців, що мали конфлікт із журналістами – вони засекречені. Торкнулася теми про вилучення серверів у редакцій, казала, що в цивілізованих країнах блогери прирівняні до журналістів, а у нас вони безправні.
Варто передбачити для фрілансерів трудові угоди з якимись ЗМІ або членство у профспілках, оскільки найчастіше найбільш резонансні розслідування проводять саме вони.
Журналіст Сергій Андрушко, якого заламав і повалив на землю працівник УДО, і який зараз вже рік, мабуть, намагається відстояти свої права в суді, розповів, що в суді самі охоронці повідомили, що не мають списків акредитованих журналістів. Тому він запропонував провести інформаційну кампанію для удошників, щоб вони мали уявлення про роботу журналістів, а також змінити підходи силових структур при роботі з медіа – зокрема, представлятися і показувати посвідчення. Сергій Андрушко закликав журналістів завжди оприлюднювати порушення і подавати до суду, вимагаючи фінансової компенсації.
Олена Білозерська і юрист ІМІ Роман Головенко презентували зареєстрований нещодавно законопроект про внесення змін до КПК щодо захисту джерел інформації журналістів.
Олена Білозерська зокрема сказала, що правоохоронці при здійсненні слідчих дій керуються виключно Кримінально-процесуальним кодексом, а там про журналістів нічого не сказано. […] У випадку обшуку і вилучення оргтехніки і носіїв у журналіста, як було зі мною, по-перше, журналіста позбавляють можливості працювати, по-друге, величезний масив накопиченої ним за роки діяльності інформації, в т. ч. конфіденційної, потрапляє до рук третіх осіб, які отримають змогу розпорядитися нею на власний розсуд. […] Всі обшуки проводяться у зв’язку з якимись кримінальними справами. Але якщо у журналіста шукають не труп у морозильнику, чи знаряддя вбивства, чи наркотики, а інформацію в комп’ютері – отже, це напряму пов’язано з його журналістською діяльністю.
Міліція дотримується тільки КПК. Його і треба міняти, якщо ми хочемо змінити ситуацію.
1 березня ц. р. ми провели круглий стіл «Журналісти і міліція: Як уникнути протистояння», під час якого передали народним депутатам розроблені нами пропозиції змін до КПК. Вчора цей законопроект був зареєстрований у Верховній Раді, його підписали 11 депутатів.
У цьому законопроекті професія журналіста додається до переліку професій, представників яких не можна допитувати як свідків з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності. У цьому переліку наразі є нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі.
Також рішення про обшук і виїмку обладнання і носіїв інформації у журналіста згідно законопроекту можуть проводитись лише за вмотивованою постановою голови апеляційного суду за місцем провадження слідства на підставі подання прокурора області (АРК, міст Києва чи Севастополя), причому у такому поданні обов’язково має зазначатися, що йдеться про обшук у журналіста.
Представник «Репортерів без кордонів в Україні» Оксана Романюк розповіла про європейський досвід поводження з журналістами. Зокрема, у Європі під час обшуку у журналіста має бути присутній суддя, який підписав постанову про обшук. Вилучені матеріали опечатують, і поліція не має до них доступу, поки інший суддя, незалежний, не прийме відповідне рішення.
У Європі неможливо, щоб під час конфліктних ситуацій охоронці відбирали у журналістів камери і стирали знімки і відео.
Пропозиції Оксани – щоб журналісти, як у Європі, носили спеціальні відзнаки – пов’язки, чи великі бейджики на грудях. Також вона закликала змінити ставлення і практику застосування існуючих законів, і підтримала пропозицію проведення тренінгів для правоохоронців.
Ольга Большакова, представник Незалежної асоціації мовників, казала про прокурорські перевірки у сфері телерадіомовлення. Зараз – вже третя хвиля після 2004 і 2007 років.
Народний депутат Юрій Стець зауважив, що змінювати законодавство нічого не дасть, бо які б закони зараз не були, вони виконуватися не будуть, треба змінювати владу. (У цьому я з ним погоджуюсь, звісно, але ж закони приймаються на довший період, ніж засидиться ця влада – О. Б.)
Народний депутат Микола Катеринчук навів приклад Грузії – там рівень довіри до МВС становить 92%. Це тому, що вони існують у спільному інформаційному просторі з журналістами.
Пан Катеринчук запропонував зробити ще одну спробу – розробити і провести ще кілька гарних законопроектів, бо перейти до масових протестів ми завжди встигнемо.
Микола Княжицький від TVi розповів про стеження з боку сбушників, про те, що суди завжди приймають такі рішення, які потрібні владі.
Ірина Геращенко нарікала, що міліція ніколи не вибачається перед журналістами, єдиний випадок вибачення – перед Мустафою Найємом. Також ніхто досі не вибачився перед письменницею Марією Матіос. А от Президент Ющенко, коли у нього виник конфлікт з журналістом, вибачився. «Потрібно мати мужність просити вибачення», – сказала вона.
Далі дали слово представникам силових структур. Заступник директора Департаменту Управління державної охорони Олег Герасик почав монотонно зачитувати документи, якими керується УДО: «На заходах за участю керівництва держави часто перебуває значна кількість людей, серед яких потенційно можуть знаходитись особи з психічними розладами, особи, які мають наміри здійснення терористичного акту або інших протиправних дій. У зв’язку з цим виконання функціональних обов’язків співробітниками УДО під час здійснення охоронних заходів передбачає введення певних обмежень, передбачених законами і які є обов’язковими до виконання для всіх категорій громадян включно із журналістами». «Представники ЗМІ не є привілейованою частиною суспільства і у цьому випадку на них також розповсюджується дія цих законів». Сказав щось типу того, що «ми відкриті для співпраці з журналістами, але наполягаємо, щоб вони виконували наші вимоги».
У відповідь на запитання, чи існує якась пам’ятка про ставлення удошників до журналістів, він повідомив, що вона існує і є відкритою. (Розробили після інциденту з Андрушком).
Перший заступник начальника Головного слідчого управління ГПУ Володимир Бойко почав займатися улюбленою справою чиновників і керівництва силовиків – зачитувати статистику. У даному разі – ту саму, яку перед цим у Верховній Раді зачитував генпрокурор Пшонка. Тому Ірина Геращенко його зупинила і домоглася-таки розмови «без папірця».
Андрій Шевченко запитував його про обшук у мене і про те, чи обшукає слідчий прокуратури людину, від імені якої хтось інший завів акаунт, де пише щось незаконне, і чи є законодавча база, щоб відрізнити фальшивий акаунт від справжнього.
Бойко відповів: «З конкретним випадком Олени Білозерської, я думаю, що розберемося, і питань там якихось не буде абсолютно». Далі він казав про те, що обшуки так просто не проводяться, там є подвійний контроль: слідчий робить подання, прокурор погоджується або не погоджується, і лише після цього суд дає дозвіл.
– Я не ставлю під сумнів, що можна було знайти законну підставу, по якій було вилучено сервер у Олени, – сказав Андрій Шевченко.– Але мені здається, що в частині застосування закону є діапазон дій дуже широкий. І мені здається, це повністю залежить від того, яку політику вибудовує прокуратура чи МВС. Тому що можна дати вказівку всім слідчим вилучати все можливе і неможливе, а можна сказати, що це крайній засіб, до якого удаються, коли це справді питання надзвичайної ваги. Хотілося б, щоб практика застосування законів була саме в інтересах громадян, а не в інтересах максимального ускладнення їхнього життя.
На це Бойко пообіцяв доповісти про позицію Шевченка своєму керівництву. Щодо фальшивих акаунтів, які ведуться від імені іншої людини, Бойко відповів щось на кшталт, що діючий кримінально-процесуальний кодекс дає достатньо можливостей, щоб відрізнити одне від іншого, і слідчий знайде ці можливості.
Заступник начальника департаменту зв’язків з громадськістю МВС України Віктор Булаєв розповідав, що міліція завжди йшла назустріч журналістам. Наприклад, їм дозволено мати травматичну зброю. З необхідністю проведення тренінгів для міліції він погодився.
На завершення всі учасники передали або домовились про передачу до ТСК своїх пропозицій. Побачимо, чи буде якийсь результат.
За матеріялами ІА «Поряд з вами»