Доповідь-2011: у рік свого 50-річчя AmnestyIinternational стверджує, що світ знаходиться за крок до історичних змін (прес-реліз)

(Лондон) Заклики до свободи і справедливості, які все гучніше звучать на теренах Близького Сходу і Північної Африки, а також розквіт соціальних медіа – це безпрецедентний шанс на зміни у сфері прав людини, і від них світ віддаляє лише один крок. Про це говорить Amnesty International, публікуючи свою доповідь про стан з правами людини у світі напередодні 50-річчя організації.

«Через 50 років по тому, як свічка  Amnesty почала проливати світло на репресії, революція у сфері прав людини стоїть на порозі історичних змін», - сказав Саліл Шетті, генеральний секретар Amnesty International.

«Люди відмовляються боятися. Відважні люди – часто під проводом молоді – піднімаються і голосно заявляють про себе, не зважаючи на кулі, побиття, сльозогінний газ і танки. Їх мужність разом із новими технологіями, за допомогою яких активісти минають і викривають урядові заборони на вільне висловлювання і мирний протест, - це сигнал репресивній владі, що їм лишились лічені дні.

Однак вони зіштовхуються із серйозною протидією зі сторони репресивних сил. Міжнародне співтовариство повинне використати шанс на зміни і зробити все, що від нього залежить, щоб 2011 рік не розвіяв жевріючих надій на  дотримання прав людини».

Наразі уряди прагнуть підім’яти під себе нові суспільні рухи, які зароджуються у соціальних мережах; йде вирішальна битва за контроль над доступною інформацією, засобами зв’язку і мережевими технологіями. Як ми бачили на прикладі Тунісу та Єгипту, спроби держави блокувати доступ в Інтернет та відключення мобільного зв’язку виявились палицею на два кінці. Але влада не полишає надії перехопити ініціативу або ж навіть використати ці технології проти активістів.

Протести охопили увесь Близький Схід та Північну Африку, де люди вимагають припинення репресій та корупції. Подібні виступи яскраво демонструють нагальну потребу в свободі від страху та злиднів. Ті, чия думка була до сьогодні проігнорована, нарешті можуть підняти голос.

Успіх Тунісу і Єгипту у поваленні диктаторів прикував до них увагу всього світу. Тепер гомін йде повсюди – від Азербайджану до Зімбабве.

І все ж  таки, незважаючи на те, що рішучі наміри протистояти тиранії набули нових форм, а боротьба за права людини вже переходить на нові – цифрові – поля, свобода слова (важлива як і сама по собі, так і для реалізації інших прав) зазнає утисків по всьому світу.

Уряди Лівії, Сирії, Бахрейну і Ємену вже продемонстрували свою готовність бити, калічити та вбивати мирних маніфестантів, аби тільки втриматись при владі. Навіть там, де диктатори були скинуті, інститути, на які вони спирались, все ще не ліквідовані, і для активістів відкрите ще досить широке коло діяльності. Репресивна влада Азербайджану, Китаю та Ірану намагаються запобігти аналогічним революціям у власних країнах.

У «Доповіді Amnesty International 2011» зафіксовано обмеження свободи слова не менш ніж у 89 країнах; розповідається про в’язнів сумління як мінімум у 48 країнах; задокументовані катування та інші види жорстокого поводження щонайменше у 98 країнах; а також повідомляється про несправедливі судові процеси, як мінімум, у 54 країнах.

Яскравими подіями 2010 року стало звільнення у М’янмі Аун Сан Су Чжи та нагородження Нобелівською премією миру китайського дисидента Лю Сяобо, попри відчайдушні спроби уряду Китаю зірвати церемонію.

Окрім випадків, про які ставало відомо усьому світові, тисячі правозахисників стикалися з погрозами, позбавленням волі, тортурами і гинули від рук убивць у таких країнах, як Ангола, Афганістан, Бразилія, В'єтнам, Зімбабве, Китай, Мексика, Росія, Таїланд, Туреччина і Узбекистан.

Ці активісти найчастіше привертали увагу до таких правозахисних питань, як бідність, маргіналізація цілих спільнот, права жінок, корупція, жорстокість та утиски. Події, що відбувалися у всіх регіонах, демонстрували важливість ролі активістів та необхідність того, щоби весь світ висловив солідарність із ними.

У річній доповіді Amnesty International також висвітлювались наступні питання:

·     Погіршення ситуації в окремих країнах, включаючи сумну для активістів картину в Україні, Білорусі та Киргизстані, ріст насилля у Нігерії, а також ескалація кризи, спровокованого збройними повстанцями - маоїстами у центральних та північно-східних районах Індії.

·     Регіональні тенденції, зокрема зростаюча кількість погроз корінним народам Північної та Південної Америки; погіршення юридичного стану жінок, які хочуть закривати обличчя чадрою  у Європі; а також все більша готовність європейських держав депортувати людей до країн, де їм загрожують переслідування.

·     Конфлікти, під час яких озброєні угруповання і армія нерідко вбивають мирних жителів, і які сіють хаос в Ізраїлі та на окупованій палестинській території, в Іраку, Колумбії, Демократичній Республіці Конго, в північнокавказькій частини Російської Федерації, в Сомалі, Судані, Центрально - Африканській Республіці, Чаді і на Шрі-Ланці.

·     Ознаки змін на краще, включно із поступовою відмовою від смертної кари, деякі поліпшення в сфері охорони материнського здоров'я (у тому числі в Індонезії та Сьєрра-Леоне), а також притягнення до відповідальності винних у злочинах проти прав людини, здійснених при колишніх військових режимах у Латинській Америці.

Як зауважив Саліл Шетті, впливові уряди, які недооцінили жагу свободи і справедливості у різних частинах світу, тепер повинні підтримувати реформи замість того, щоб знову цинічно продовжувати репресії. Справжньою перевіркою на порядність намірів влади стане надання допомоги у перебудові держав, які спиратимуться на права людини, але, можливо. не будуть союзниками, а також готовність (як у випадку із Лівією) передати найзапекліших злочинців Міжнародному карному суду після того, як будуть вичерпані інші засоби правового захисту.

Жорстоке придушення маніфестацій у Сирії, де з початку березня загинули сотні людей, а також відсутність скоординованих дій у відповідь на розгін мирних протестів у Ємені та Бахрейні засвідчують, що Раді Безпеки ООН необхідно послідовно проводити політику категоричної нетерпимості щодо злочинів проти людяності.

У ситуації стрімкої зміни очікувань у сфері прав людини близькосхідним та північноафриканським урядам потрібно набратися мужності і почати реформи. Вони повинні дотримуватися права на мирне висловлювання думок, права на об’єднання, а також забезпечити рівне однакове ставлення до всіх людей. Останнє стосується, зокрема, усунення перешкод до повноцінної участі жінок у суспільному житті. Необхідно приборкати таємну поліцію і силові структури, припинити жорстокість і вбивства і притягнути до відповідальності винуватців всіх зловживань, щоб справедливість запанувала, а потерпілі отримали відшкодування, якого вони давно і безуспішно домагалися.

Інтернет  провайдери, мобільні оператори, сайти соціальних мереж, а також компанії, які надають підтримку цифрових медіа та комунікацій, зобов'язані дотримуватися прав людини. Вони не повинні перетворюватися на пішаків чи помічників репресивних урядів, які  прагнуть задушити свободу слова і шпіонити за людьми.

«Ніколи ще з моменту закінчення холодної війни така кількість репресивних режимів одночасно не зіштовхувалася з проблемою влади, яка стрімко вислизає з їхніх рук.  Вимоги політичних і економічних прав, які поширюються по всьому Ближньому Сходу і Північній Африці, - це вражаючий доказ того, що всі права однаково важливі  й універсальні, - сказав Саліл Шетті. – За 50 років, що пройшли з того моменту, коли Amnesty International з’явилася на світ, аби захищати права людей, яких позбавили свободи за свої вільні погляди, відбулася революція у сфері прав людини. Вимоги справедливості, свободи і гідного життя набули міжнародного характеру і день за днем стають все гучнішими. Джин вилетів з пляшки, і ніякими репресіями його вже туди не повернути».

/Кінець

ПРИМІТКИ ДЛЯ РЕДАКТОРІВ

1.   Доповідь Amnesty International 2011: Права людини у сучасному світі охоплює період з січня по грудень 2010 року.

2.   Для детальних коментарів щодо ситуації з правами людини в Україні, будь ласка, звертайтеся до дослідниці Хези Макгіл +44 20 7413 5687 або +447799605261.

3.   За фактами та цифрами, аудіовізуальними матеріалами, свідченнями про висвітлення подій у ЗМІ та іншою інформацією прохання звертатися за електронною поштою: [email protected].

13 травня 2011 року