MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Чи можуть пенсіонери, «діти війни» та «чорнобильці» звернутися до Європейського суду з прав людини у захисті своїх прав?

12.09.2011   
Олександр Степаненко, Гельсінська ініціатива – ХХІ
Кожен громадянин має право звернутись до Європейського суду з вимогою матеріальної компенсації за бездіяльність та неналежне виконання рішення державного суду. Як правило, кожне судове рішення, у якому констатується порушення положень Євроконвенції, зобов’язує державу забезпечити принаймні справедливе відшкодування заявнику його витрат.

«В країні сформувався цілий прошарок кровосісів бюджетних коштів, і тепер ми всіх цих упирів ліквідуємо».

Микола Азаров, прем’єр-міністр

Впродовж останніх тижнів ми є свідками небувалого загострення пристрастей довкола невиконання судових рішень стосовно виплати заборгованості та доплати до пенсій, зокрема у Заліщиках та Чорткові, що на Тернопільщині. Йдеться про доплати «дітям війни» та постраждалим від Чорнобильської катастрофи у розмірах, визначених законом.

З одного боку, це добре, що люди активно й послідовно обстоюють своє право. З іншого, щиро шкода літніх людей, котрі втрачають час та рештки власного здоров’я, оббиваючи пороги суду, виконавчої служби, пенсійного фонду та простоюючи години у наелектризованій емоціями атмосфері масових мітингів і протестних акцій. Особливо гострі – у вигляді блокування пішохідних переходів на автомагістралях. Адже не один з них через пережиті останнім часом стреси потрапив до лікарні – у тому числі із серйозними загостреннями захворювань, що створюють реальну загрозу життю…

Та й врешті-решт, вимагаючи дотримання закону, важливо у власних діях не порушувати закон і не створювати загроз громадському порядку.

Але от чому питання не вирішується на вищому державному рівні? Вочевидь потрібно переоцінити свої дії і місцевій владі та правоохоронцям. Однаково дивно чути і обіцянки посадових осіб «переглянути судові рішення», і намагання стримувати протестувальників тим аргументом, що їхня «надмірна» активність може привести до скасування саме для мешканців Чорткова і Заліщиків «чорнобильських» пільг. Якщо статус зони посиленого радіоекологічного контролю ближчим часом буде скасовано, то це вочевидь відбудеться одночасно в усій країні, а не лише у окремо взятих районах – лише тому, що їхні мешканці надто голосно заявляли про власні права…

Так, ми не перший рік є свідками того, що державна влада знає лише один засіб врегулювання проблем невиконання соціальних гарантій – це тихе скасування отих самих гарантій. З року в рік вона звужує сферу застосування положень законів стосовно дотримання наших соціальних прав – стосовно ветеранів праці, дітей війни, «чорнобильців», пенсіонерів. От останнє тому свідчення – недавнє прийняття у першому читанні урядового законопроекту «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Якщо цей законопроект буде таки остаточно прийнято у існуючій нині редакції, то пільги, які донині були гарантовані цілою низкою соціальних законів («Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про соціальний захист дітей війни», Основ законодавства України про охорону здоров’я та іншими), буде переведено у режим вільного ручного регулювання Кабміном: захоче – обдарує, а не захоче – почекаєте кращих часів.

Чи вичерпані усі правові засоби відстоювання людських прав на даний момент, у даному конкретному випадку – невиплати законних компенсацій за рішенням суду? Гадаю, що ні.

Приміром, теоретично можна звертатися до органів прокуратури, до функцій якої віднесено нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного управління та контролю. З тим, аби прокуратура не займала індиферентну позу стороннього спостерігача – натомість захистила права громадян та реально змусила органи пенсійного фонду розрахуватися з ними.

Можна офіційно звертатися й до міністерства юстиції, у підпорядкуванні якого перебуває виконавча судова служба, котра у даному випадку також не виконує покладених на неї обов’язків.

Наскільки оптимістично можна оцінювати успіх таких звернень? Скоріш за все скептично, та все ж звертатися варто…

Днями мені довелося бути свідком емоційної розмови двох літніх людей стосовно того, чи можуть пенсіонери, котрі мають на руках невиконані судові рішення, звертатися із скаргами до суду у Страсбургу? Один з них стверджував, що у Євроконвенції немає права на пенсію, тож відстоювати її у Євросуді в принципі неможливо. Другий – що намагаючись відсудити у держави свою кровну пенсію, до моменту звернення до Європейського суду необхідно пройти усю судову вертикаль національного судочинства – аж до Вищого адміністративного суду. Обоє загалом були праві, та все ж…

Ми ознайомилися з оцінками даного питання юристом Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Максимом Щербатюком і наважимося припустити, що звертатися до Євросуду можна і треба – навіть маючи не виконане рішення суду першої інстанції…

Адже кожен громадянин має право звернутись до Європейського суду з вимогою матеріальної компенсації за бездіяльність та неналежне виконання рішення державного суду. Як правило, кожне судове рішення, у якому констатується порушення положень Євроконвенції, зобов’язує державу забезпечити принаймні справедливе відшкодування заявнику його витрат.

Звісно в українській судовій практиці до болю знайомою видається ситуація, коли є кінцеве рішення суду щодо виплати заборгованості, перерахунку пенсії, допомоги на дітей тощо, але державні органи фактично ігнорують його виконання. В більшості випадків держава посилається на відсутність бюджетних коштів, передбачених для виконання цього рішення суду.

В таких випадках варто знати, що якщо не виконується рішення суду, яке стосується захисту наших соціальних прав, може бути подана заява до Європейського суду з прав людини щодо порушення не конкретного соціального права (воно насправді у конвенції не прописане) – а права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод).

Приміром, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення цієї статті та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства та практики, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних коштів. У справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

За загальним правилом звернення до Євросуду попередньо необхідно вичерпати всі ефективні засоби захисту свого права на національному рівні. Тобто – пройти усі три інстанції судового процесу.

Водночас інший підхід може бути застосований у випадку, якщо злісним боржником є орган державної влади, через що громадянин опиняється у ситуації безвиході – з огляду на прояв роздвоєння, такої собі шизофренії у державній владі! Адже згідно з рішенням однієї гілки державної влади людині призначено пенсію у законному розмірі, рішенням другої – підтверджено законність підстав для її отримання та зобов’язано третю гілку виконати цей припис. Натомість третя гілка державної влади заявляє, що у неї немає ані підстав, ані можливості віддати борг. В неї, бачте, є відомча інструкція, або урядова постанова, а тому вона не зважає на закон та рішення суду.

Відтак тут є очевидним, що у людини на національному рівні немає ефективних засобів захисту її права. Причому тут не принципово, підтверджене право на належну компенсацію рішенням суду першої інстанції, чи вищого адміністративного. У такому випадку людина може відразу звернутися до Страсбургу із заявою про порушення державою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Євроконвенції.

Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською або російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. Зразок заяви, адресу суду у Страсбургу та пояснення щодо її заповнення можна знайти на інтернет-сторінці УГСПЛ за цим посиланням.

Не варто чекати блискавичного судового рішення. Зрештою, хочеться сподіватися, що ближчим часом Конституційний суд розгляне подання 52 народних депутатів та скасує горезвісні зміни та доповнення до Держбюджету 2011 року, якими було зупинено дію статей соціальних законів. Це у свою чергу відкриє можливість для оскарження у Євросуді невиконання судових рішень стосовно нарахувань законних доплат до пенсій.

Чим більше буде направлено до Страсбургу однотипних заяв громадян, тим скоріше їх буде об’єднано та розпочато процедуру розгляду.

І останнє – знаю, що багатьох літніх, зазвичай патріотично налаштованих людей шокує сама перспектива судитися проти України: «як же це – у судовому рішенні поруч із моїм ім’ям буде стояти „проти України“?!» Але ж треба зважати на те, що у цьому випадку судимося не з рідною країною у широкому розумінні – не заперечуємо ані її незалежності, ані демократичності, ані європейського вибору. Якраз навпаки – адже той європейський вибір по великому рахунку якраз і полягає у визнанні та дотриманні принципів поваги до прав людини. Натомість оскаржуємо чиновницьку безвідповідальність, дії антинародної влади!

Адже судячи з її реальних кроків, отими азаровськими «кровосісями» в очах можновладців є аж ніяк не олігархи, що нагромадили мільярди на розкраданні національного багатства, а саме оті посполиті мешканці, що впродовж десятиліть це багатство створювали власною працею. Натомість у винагороду отримали за це від Кабміну принизливі 5.20 «гробових»… Це їх насправді влада послідовно намагається «ліквідувати, як прошарок» – бачте надто багато у нас пенсіонерів та інших утриманців!

Як бачимо, саме на пенсії, соціальні виплати, потреби лікування найменш соціально захищених людей щороку не вистачає «грошів» у бюджеті. Прогнози на майбутнє також маловтішні: «і не ждіть – не буде!»

На інше – приміром, на помпезні святкування, нові ядерні блоки, Євро–2012, палаци у Микуличині та Межигір’ї – гроші у бюджеті щоразу і справно знаходяться.

 Поділитися