Лохотрон державного масштабу
Будівництво Канівської ГАЕС – стратегічний проект чи спроба нагріти руки?..
Відповідно до розпорядження Кабміну № 965-р від 8 листопада 2007 р., завізованого тодішнім прем’єром Януковичем, у Канівському районі в 2009 році планувалось розпочати будівництво Канівської гідроакумулуючої станції. Йшлося провідновлення будівництва, розпочатогоще за часів СРСРйзупиненогона початку 90-х черезекономічнукризу. Замовником будівництва є ВАТ «Укргідроенерго», об’єкт віднесено до сфери управління Мінпаливенерго. Загальна площа майданчика ГАЕС становить 887 га, майданчик розташовано на правому березі Дніпра в 10 кілометрах північніше Канева.
«Проект будівництва КГАЕС є безглуздим, бо він небезпечний та збитковий» – такий висновок міститься у ряді експертних досліджень, зокрема, проведеному Національним екологічним центром. – «Будівництво Канівської ГАЕС має бути заборонене через техногенні ризики, а також екологічну та соціальну небезпеки, пов’язані із запуском станції, оскільки вони значно перевищують економічну доцільність існування ГАЕС» – вважають експерти. Вони кажуть: «Серед найбільш небезпечних наслідків будівництва та експлуатації ГАЕС – радіоактивне забруднення дніпровської води збуренням донних відкладень часів аварії на ЧАЕС, руйнування берегової лінії, зміна гідрологічного та кліматичного режиму прилеглої території, можлива загроза руйнування дамби через екзогенні геологічні процеси, знищення низки археологічних пам’яток тощо. Негативного впливу також зазнає флора та фауна навколишніх Канівських гір, і, зокрема, розташованого нижче за течією Дніпра Канівського природного заповідника”.
То бути чи не бути Канівській ГАЕС? Якщо в української влади на цеє однозначна відповідь, то для людей, яким не байдуже, що ми залишимо нащадкам, це риторичне запитання…
Те, як кілька років тому на Канівщині проводились так звані «громадські слухання» з приводубудівництва ГАЕС – для місцевих мешканців не секрет. Зацікавлені в цьому сумнівному будівництві отримали потрібний їм «одобрямс». Безперечно, громада Канева і району вимагатиме нових обговорень можливого будівництва –з урахуванням суттєвих нюансів, які в той 2008 рік енергетики ретельно приховували.
У перебігу тих слухань в селах району, енергетики, зацікавлені в будівництві, розповідали, яким багатим і щасливим стане Канівщина після реалізації проекту, «забуваючи» повідомитивисновки незалежних природоохоронних експертів.
Після «слухань» з’явився документальний фільм «Про що мовчать енергетики?», знятий за ініціативою Національного екологічного центру України. У фільмі навелифакти, які спростовують ряд міфів, пов’язаних з будівництвом ГАЕС в Україні. Реальні кадри будмайданчиків Дністровської та Ташлицької ГАЕС, свідчення людей, обурених некомпенсованими наслідками будівництва, інтерв’ю з експертами…
«Про що мовчать енергетики?» (коротка версія фільму):
«Слухання» відбувались за «помаранчевої» влади, якій, мабуть, через політичну штовханину було не до будівництва. Авлітку 2011-го, з’являється інформація про те, що «Укргідроенерго» та китайська компанія “Sinohydro LLC” підписали меморандум про співпрацю при будівництві Канівської ГАЕС. Це однозначно свідчить про серйозні наміри зацікавлених в цьому будівництві. Це відбувається на тлі розповідей уряду про необхідність використання альтернативних джерел енергії. При цьому в уряді нікому й в голову не приходить спорудити наканівських кручах об’єкти альтернативної енергетики – сонячні, скажімо. Далекоглядні уряди вже зараз займаються цим, не витрачаючи шалені кошти на будівництва сумнівних ГАЕС. Так, Міжнародне енергетичне агентство вважає, що в 2030 році в усьому світі енергія, одержана від сонця, вітру, тепла землі збільшиться вдвічі і складе 16 відсотків від усього виробництва. Ще оптимістичніше оцінює ситуацію Європейський галузевий союз поновлюваних джерел енергії. На його думку, до 2030 року частка альтернативної енергії зросте до 35 відсотків. Європейська комісія вважає, що в 2020 році в Європі п’ята частина енергії вироблятиметься з екологічно безпечних джерел. У Німеччині, як в найбільш орієнтованійна альтернативні джерела, ними може вироблятися до40 відсотків, а у виробництві електричної – близько 67 відсотків, передбачає Федеральний союз поновлюваних джерел енергії…
В Україні, схоже, про це ніхто на ділі не думає… Але ж окрім суто економічної складової є ще й культурна. А ще – є живі люди, які позбавляться власних домівок, могили їхніх предків залишаться на дні водосховища…
З інформаційної довідки про історико-археологічні пам’ятки, які зникнуть внаслідок запланованого будівництва Канівської ГАЕС дізнаємось: «Територія будівництва фактично співпадає з південною частиною Державного історико-культурного заповідника „Трахтемирів“, створеного Кабміном України ще 1994 року. Також на території будівництва опиниться заповідне урочище „Рожена криниця“». Довідка, підготовлена молодшим науковим співробітником Інституту археології НАН України Віталієм Козюбою, свідчить: «Ці землі є унікальними через насиченість археологічними пам’ятками. Навколо села Бучак, щопотрапляє у зону забудови, тобто на прибережній смузі завдовжки 6 і завширшки 2, 5 км знаходиться 14 поселень, 5 городищ та 2 могильники, які представляють практично всі археологічні культури, відомі на Середньому Подніпров’ї – від трипільської культури (IV тис. до н. е.) до пізнього середньовіччя та козацької доби. Унікальність Бучацького археологічного комплексу полягає не лише в культурно-хронологічній повноті – такий комплекс фактично не має аналогів на Подніпров’ї. Причому, більшість пам’яток лише означені, досі повністю не досліджені. Серед них спеціалісти виділяють дві. Перш за все це Бабина гора, докладно описана в роботах відомого академіка Бориса Рибакова, який вважав її сакральним центром багатьох поколінь давніх слов’ян, і яка за історичним значенням повинна мати національний статус. Другим є городище на горі Лисуха – за свідченнями істориків ця пам’ятка не має прямих аналогів з жодною із відомих археологічних культур і може стати гучним відкриттям для сучасної науки. Крім того, майданчик будівництва розташовано на місці однієї з ділянок Букринського плацдарму часів Другої світової війни. Тут досі збереглися тисячі метрів польових укріплень, у навколишніх лісах трапляються залишки бойового спорядження та недосліджені поховання учасників боїв. На горі Козачий Шпиль у 70-х роках встановлено меморіал загиблим під час форсування Дніпра. Також згадаємо, що мальовниче село Бучак у 60-90 роках неодноразово ставало знімальним майданчиком для українських кінематографістів, з ним пов’язана творчість відомих діячів українського поетичного кіно, зокрема Ю.Іллєнка та І.Миколайчука. Також тут знаходиться відкрита у 2007 році садиба-музей відомого поета Володимира Затуливітра, який провів тут останні роки життя…»
Сьогодні зацікавлені в будівництві ГАЕС потішають нас тим, що у зв’язку з появою згаданоговисновку Інституту археології НАН України, «об’єкт будівництва буде зміщений від місця, запланованого раніше». Проте, нікому в можновладних кабінетах не спадаєдумка, що Дніпровські кручі, де планують спорудити цю «зміщену в сторону будову століття», – також безцінна місцина для археологів. Адже в усі віки наші далекі предки будували поселення в місцях, недоступнихворогу, і Дніпровські кручі для цього були унікальними: постійно перед очима Дніпро і задніпрова рівнина – будь-які ворожі пересування були як на долоні… А якщо на цих кручах жили наші далекі предки, то чи не є це приводом спорядити тудиархеологів та істориків, а не займатися проектом, що не має ні екологічної, ні економічної перспективи?
На початку року місцеві журналісти звернулись з інформаційним запитом в ПАТ «Укргідроенерго», аби отримати копії документів, що підтверджують наявність висновків екологів щодо безпечності будівництва Канівської ГАЕС.
ПАТ «Укргідроенерго» не забарилось з відповіддю. Правда, керівництво цієї поважної структури вирішило, що журналістам буде достатньо запевнення, що такі документи існують.
Отримавши цю відписку, журналісти посилають новий запит – до Мінприроди. І тут слід віддати належне керівництву цього міністерства: відповідь не забарилась – прийшла у відповідності до термінів, передбачених законодавством. І ця відповідь ставить з ніг на голову закулісні ігрища стосовно безпечності будівництва Канівської ГАЕС. Мінприроди повідомляє, що матеріали ОВНС проекту «„Будівництво Канівської ГАЕС, Черкаська обл., Канівський район, р. Дніпро“ не дають можливості в повному обсязі оцінити їх екологічну допустимість і потребують доопрацювання за комплексом зауважень. Доопрацьована проектна документація щодо зазначеного об’єкту на державну екологічну експертизу до Мінприроди не надходила. Відповідно до пункту 4 статті 39 Закону України „Про екологічну експертизу“ реалізація проектів і програм чи діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняться».
Тоді навіщо з китайцями укладався меморандум на спільне будівництво Канівської ГАЕС, якщо немає позитивних висновків екологів щодо безпечності будівництва? І чи будуть висновки екологів позитивними при тому, що на дніпровському дні лежить радіоактивний мул від аварії на ЧАЕС, а нова ГАЕС підніме його у дніпровський потік, а значить, весь Дніпро аж до Чорного моря буде випромінювати «історію нашої енергетичної безпечності» …
Кому потрібне це авантюрне будівництво, не зважаючи на застереження археологів і краєзнавців, які невпинно стверджують, що будівництво ГАЕС знищить не тільки Шевченків край, а й історичні археологічні цінності, які до цих пір не розкриті істориками на Канівських кручах?
Коли ж ми, чорти забирай, почнемо мислити стратегічно, як це роблять, наприклад, німці – вкладатимемо гроші в розвиток альтернативних джерел енергії? Здається, цього в нашій країні не буде, поки ми не почнемо думати про країну і її розвиток, а не про те, як «умикнути» з якоїсь «стратегічної будови» копійку, а щодо наслідків… розводимо руками: «Попередники прорахувалися з проектом»…