MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Як дотримувалися права ув’язнених в Україні в 2012 році

24.02.2013   
Наведені основні підсумки діяльності Держаної пенітенціарної служби України в 2012 році містяться у восьмій щорічній Доповіді «Дотримання прав ув’язнених в Україні – 2012». Вона підготовлена правозахисною організацією «Донецький Меморіал».

Наведені основні підсумки діяльності Держаної пенітенціарної служби України в 2012 році містяться у восьмій щорічній Доповіді «Дотримання прав ув’язнених в Україні – 2012». Вона підготовлена правозахисною організацією «Донецький Меморіал».

Статистичні дані

Згідно з даними Пенітенціарної служби, за рік число ув’язнених зменшилась на 6917 осіб і станом на 01.01.2013 року склало 147 112 осіб. За січень 2013 року ця чисельність зменшилась до 145 189 осіб.

Чисельність засуджених зменшилась за рік зі 115 068 осіб до 114 994. Довічно ув’язнених осіб тримається 1810 осіб, в т.ч 21 жінка. В СІЗО у 2012 р. чисельність зменшилась з 37 632 осіб до 30854. З них перебуває на стадії досудового слідства 2483 особи, судового слідства (до винесення вироку) – 14 212 осіб. У січні 2013 р. в СІЗО залишилось 28743 особи.

На обліку у 697 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 152321 особа
В 467 ІТТ упродовж 2011 р. утримувалось 256,1 тис. осіб, за 6 місяців 2012 р. - 110,1 тис. осіб.

Недосконале законодавство

Чимало проблем існує через недосконале законодавство.

Засудженим не оформлюються пенсії, якщо право на неї вони отримали під час відбування покарання, є норма КВК, яка це не дозволяє, хоча це є порушенням Конституції країни..

Відсутнє соціальне страхування засуджених осіб, які працюють, їм не нараховують внески до Пенсійного фонду. Тому для зарахування часу роботи в колонії до трудового стажу людина має після звільнення сама сплатити такі внески.

Незаконно використовуються підрозділи спеціального призначення, оскільки відсутня належна нормативно-правова база. Попри це у 2010 року вони залучались до проведення заходів в установах 253 рази, в 2011 році – 306 разів. Лише після направлення «Донецьким Меморіалом» Уповноваженому з прав людини Відкритого листа Омбудсменом підготовлено подання до Мінюсту з вимогою припинити використання спецпідрозділів, допоки не буде ухвалений нормативний документ.

Ігнорує Пенітенціарна служба нормативне забезпечення своїх дій при застосуванні технічних засобів нагляду за засудженими, зокрема відеоспостереження. Частина 3 ст. 103 Кримінально-виконавчого кодексу визначає, що перелік технічних засобів нагляду і контролю та порядок їх використання мають бути визначені відомчими документами. Таких документів немає, і тому законне використання відео спостереження не можливе. Зокрема, й тому, що їх відсутність позбавляє людину можливості оскаржити неправомірні дії. Тому на сьогодні використання будь де у в’язницях відеоспостереження є порушенням закону.

У сфері доступу засуджених до медичних послуг зусилля, які докладає відомство для поліпшення ситуації, не співмірні з масштабом проблем. У 2012 році вмер 1021 ув’язнений, з них 179 осіб – у СІЗО. Це на 33% вище середнього за 2008-2010 роки рівня. Однією з ймовірних причин росту смертності в установах відомства можуть бути відмови судів у звільнення тяжкохворих засуджених.

В 2012 році трапилось 65 самогубств, в т.ч. 14 – у СІЗО. Це складає + 54% до середнього за 2008-2010 роки рівня самогубств.

Механізм подання та розгляду скарг

У в’язничній системі країни відсутній дієвий механізм такого розгляду. Скарги на адміністрацію установ не виходять за межі закладів, всі листи обов’язково переглядаються, ув’язнений не може перевірити, чи відправлений фактично його лист. Скаржники піддаються утискам. В 2012 році немає жодної підтвердженої скарги зі 197 (!) отриманих центральним офісом відомства. Ув’язнені можуть скаржитись прокурорам, але ті часто або не реагують на скарги, або імітують їх перевірку.

Праця за ґратами

Станом на 01.07.2012 з 118909 засуджених осіб число працездатних складає 74 327 осіб, до праці залучені 31 254 особи. В установах використовується безоплатна праця. Нерідко факт роботи засудженого адміністрацією установ не фіксується, заробітна платня часто вельми низька, відомі випадки, коли за місяць роботи засуджений за 27 виходів на роботу заробив 15,18 грн., а після відрахувань на особовий рахунок йому зараховано за місяць праці 2 грн. 28 коп.


Висновки:
1. З сорока пропозицій попередньої Доповіді виконана одна, дві виконані частково, не виконано тридцять сім пропозиції. Це рекордно низький рівень виконання рекомендацій.
2. Число ув’язнених в Україні вперше за останні чотири роки помітно зменшилось – якщо у середині 2011 року їх чисельність складала 157 866 осіб, то станом на 01.01.2013 року – 147 112 осіб. Це зменшення у 2012 році сталося на 98% за рахунок чисельності ув’язнених у СІЗО – з 37 632 осіб до 30 854 особи, тоді як чисельність засуджених за рік зменшилась усього на 74 особи – до 114 994 особи.
3. На 100 тис. населення в Україні за ґратами тримається 323 особи (рік тому - 345 осіб).
4. Дещо зменшився рівень невиправданого застосування запобіжного заходу – взяття під варту, за 2012 рік з СІЗО звільнилось 11 036 осіб (рік тому - 14,3 тис. осіб). Переважна їх більшість отримали невеликі покарання, що навряд чи виправдовує їх поміщення до СІЗО.
5. Чисельність довічно ув’язнених осіб зросла за 2012 рік на 53 особи, і склала станом на 01.01.2013 року 1810 осіб. Питання гуманізації умов їх тримання не вирішуються, а відповідні рекомендації Європейського Комітету із запобігання катувань не виконуються понад 12 років.
6. Уповільнився ріст числа ВІЛ-інфікованих осіб, за 2012 р. їх число зросло на 47 осіб – до 6957 осіб, тоді як у 2011 році ріст складав 890 осіб
7. Оцінити тенденції у 2012 році з в’язнями, хворими на туберкульоз, неможливо через ненадання відомством достовірних даних.
8. У 2012 році вмер 1021 ув’язнений, з них 179 осіб – у СІЗО. Це хоча і дещо менше рівня 2011 року, тим не менше більше на 33% рівня 2008-2010 років,. Можливо, одним з чинників росту є відмови судів звільняти тяжко хворих засуджених. Число випадків суїциду сягнуло 65 – на 54% вище рівня 2008-2010 років. Реальні чинники значного росту суїцидів не визначені.
9. Медичні послуги в установах кримінально-виконавчої служби залишаються на вкрай низькому рівні. Бракує фінансування надання медичних послуг та кваліфікованого медичного персоналу у в’язницях.
10. Медичні працівники не є незалежними від в’язничного керівництва, вони є працівниками відомства і нерідко нехтують професійною сумлінністю на користь вимог в’язничного керівництва. Відповідальність персоналу установ за ненадання або неналежне надання медичної допомоги в’язням відсутня.
11. Питання перепідпорядкування медичних структур в’язниць та передання їх медичному відомству залишаються поза увагою і відомства, і керівництва держави.
12. Практика прийняття відомчих документів у 2012 році погіршилась. Після ухвалення 21 січня 2010 р. змін до Кримінально-виконавчого кодексу відповідні зміни до Правил внутрішнього розпорядку не вносяться понад три роки.
13. Попри рекомендації щорічних Доповідей впродовж останніх років зберігається дискримінація і не впроваджується соціальне страхування засуджених осіб, які працюють, з обов’язковим відрахуванням внесків до Пенсійного фонду, незважаючи на відсутність законодавчих підстав для цього. Таке ставлення до оплати праці засуджених є порушенням Конституція України. Ані Верховна Рада, ані Президент не бажає бачити цю проблему та вирішувати її.
14. Зберігається дискримінація і не оформлюються пенсії ув’язненим за віком або по інвалідності з моменту отримання ув’язненими такого права. Заклики до відомства про припинення порушень Конституції у цьому питанні стійко ігноруються.
15. Кримінально-виконавчий кодекс містить заборону відшкодовувати втрату працездатності ув’язненим під час відбування покарання з моменту її настання, що є порушенням Конституції України та дискримінацією.
16. Часто не застосовуються чіткі процедури фіксації залученості до праці та її оплати, а засудженим не надана можливість контролювати правильність засвідчення їх роботи та її обсягів. Широко застосовується використання безоплатної праці.
17. Відсутня державна програма, спрямована на суттєве зменшення тюремного населення, в якій були б передбачені чіткі показники її виконання
18. Не зменшується високий рівень порушень прав засуджених. Це стосується не тільки умов тримання, але й поводження персоналу з ув’язненими. Зберігаються чисельні випадки вимагання за поліпшення умов тримання, випадки невиправданої та штучної відмови представлення документів на УДЗ, у питаннях залучення до праці та її оплаті тощо). До суду подаються документи менше, ніж на половину засуджених, що отримують право на УДЗ.
19. Існуюча практика поводження із ув’язненими побудована на суворому вимаганні з боку адміністрації установ беззаперечної покори ув’язнених. Це доповнюється відсутністю ефективного механізму подання та розгляду скарг та відсутністю надійної процедури відправки листів засудженими. За 2012 рік немає жодної задоволеної скарги з тих, які отримало центральне відомство. До засуджених, які протестують та скаржаться, застосовуються каральні заходи.
20. Є фактична цензура кореспонденції. Відсутня конфіденційність звернень в’язнів до суду
21. Відсутній поступ у сфері надання засудженим правової допомоги, поодинокі приклади надання безоплатної правової допомоги засудженим з боку громадських організацій не впливають суттєво на загальну ситуацію.
22. Залишається гострою кадрова проблема. Рівень соціальної захищеності персоналу залишається неприпустимо низьким. Престижність професії пенітенціарного працівника занадто низька. Заходів на виправлення становища не вживається
23. Серед в’язничного персоналу поширена корупція, особливо при застосуванні умовно-дострокового звільнення. Дійсні масштаби її оцінити важко. Випадки викриття фактів корупції не впливають відчутно на загальний її рівень.
24. У питаннях просвіти персоналу у сфері дотримання прав людини керівництво відомства підтримує деякі ініціативи громадських організацій, залучає їх ресурси, проте займає непослідовну позицію і часто ігнорує інші ініціативи громадськості.
25. Співпраця з громадськістю залишається вельми обмеженою.
26. Як і раніше, громадський контроль дотримання прав засуджених та ув’язнених як системна діяльність відсутній.
27. Не створені незалежні інспекційні механізми контролю дотримання прав людини в діяльності установ в’язничної системи та міліції, Відсутні незалежні інспекційні механізми.
28. Органи місцевої влади іноді байдуже ставляться до створення та належного функціонування спостережних комісій, а створені ними комісії фактично не працюють і не виконують свою головну функцію громадського контролю.
29. Процедури розміщення засуджених до колоній та їх переміщення підпорядковані виключно інтересам відомства, засуджених часто спочатку невиправдано розміщують далеко від мешкання рідних а потім штучно їм відмовляється у переведенні для відбування покарання ближче до місця мешкання рідних.
30. Помітно зріс рівень висвітлення у ЗМІ подій у діяльності кримінально-виконавчої служби. Загальний рівень тенденційності висвітлення цих питань дещо знизився.
31. У 2012 році помітно зріс рівень залученості відомства до політичних процесів у суспільстві. Працівники системи стають заручниками політичного протистояння та використовуються у політичній боротьбі. Це супроводжується численними порушеннями фундаментальних прав людини.

Наведені вище основні підсумки діяльності ДПтСУ в 2012 році містяться у восьмій щорічній Доповіді «Дотримання прав ув’язнених в Україні – 2012». Вона підготовлена правозахисною організацією «Донецький Меморіал» і містить факти та інформацію щодо дотримання прав людини в установах кримінально-виконавчої системи України.

Основними джерелами інформації для Доповіді стали результати виконуваних організацією проектів та досліджень, матеріали семінарів та конференцій, інформація, розміщена на Інтернет-сайтах «Тюремний портал» та ДПтС України, відповіді державних установ за запитами «Донецького Меморіалу», робота Громадської приймальні з прав людини, публікації у ЗМІ, окремі листи та звернення громадян, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, та їх родичів.

Повний текст доповіді «Дотримання прав людини Україні – 2012» (попередній варіант) розміщено на «Тюремному порталі».

 Поділитися