MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Іменем Першого національногоРазыскивается преступлениеНауковий висновок щодо кваліфікації діяння, що інкримінується Реві Д.В.Планове правосуддяБоротьба з тероризмом чи з плюралізмом?Без порнухи – без проблем?Передбачувані загрози захисту інформаційної безпекиМораль й інші засоби впливуСвобода інформації чи інформаційна безпека?Павлов би плакавМіжнародний суд ООН: Росія винна у фінансуванні тероризму і расовій дискримінації. Частково‘Злочин вчинив не я, а російські військові’ — в Росії ветерана АТО засудили за ‘тероризм’‘Закликав до підпалу Кремля’, — театрального режисера звинуватили у тероризмі за фантик від жуйки“Кольоровий тероризм”: кримського художника Богдана Зізу засудили до 15 років позбавлення воліВироки без доказів: кримського політв’язня Аметхана Абдулвапова засудили до 10,6 років ув’язнення за ‘тероризм’Особливості російського тероризму — підсумки тижняЯдерний тероризм, катування у корекційному садочку, резолюція Європарламенту — підсумки тижняУ комісії ООН розповіли про попередні результати роботи: російські збройні сили відповідальні ‘за переважну більшість виявлених порушень’«Я дуже просила Бога, щоб мої дерева встояли» Зек – не людина? Звернення адвоката ХПГ Геннадія Токарева

Скупка політичної зброї

20.06.2013    джерело: www.telekritika.ua
Галя Койнаш
Схоже, влада ставиться до «інформаційної безпеки» чи «тероризму» так само, як Шалтай-Болтай до слова – вся ця маячня означає саме те, що нам потрібно – не більше, не менше. Та й боротися будемо теж на свій розсуд

З позитивом так кепсько останнім часом, що будь-яким навіть скромним успіхам радієш. Втім зі свободою слова та думок так погано, що не зайве кожного разу задуматися, чи не спрямована якась поступка на відволікання уваги від інших небезпечних ініціатив. 

Вже другий раз за останній рік влада відмовляється від спроб внести зміни до сумнозвісного закону про захист суспільної моралі щодо посилення контролю за розповсюдженням інформації в Інтернет. У середу регіонал Володимир Олійник заявив про намір відкликати свій законопроект. Нардеп навіть «подякував журналістам і громадськості за реакцію на його ініціативу і запропонував разом подумати, як боротися з різними засобами пропаганди насильства». 

Після ще одної успішної кампанії проти наміру іншого регіонала поновити кримінальну відповідальність за наклеп, слова подяки Олійника мали би втішити. На жаль, тільки насторожують, і не в останню чергу з приводу нової роли борця зі злісним наклепом.

Віталій Журавський тепер переключився на боротьбу з тероризмом і одночасно з Олійником зареєстрував законопроект № 2219а щодо запобігання тероризму. Законопроект майже не помітили, як власне й низку інших ініціатив, які розширюють повноваження влади без чіткого розуміння, з ким саме вона бореться. 

Новий законопроект не відрізняється, ані від попередніх, ані від закону про захист суспільної моралі своєю розмитістю та нечіткістю. При цьому твердження про саму загрозу відверто маніпулятивні та перебільшені. Згідно з пояснювальною запискою, «В останні роки пропаганда терористичних дій набула широкого розповсюдження. В європейських країнах майже щотижня з’являються нові «Брейвіки»

Тим разом Журавський мріє про впровадження «кримінальної відповідальності за пропаганду і поширення ідеології тероризму, а також публічне підбурювання до вчинення діяльності, визначеної як терористична». В самому законопроекті він уточнює, що «Під поняттям «пропаганда ідеології тероризму» розуміється діяльність, що передбачає системне поширення, роз’яснення поглядів певної спільноти, ідеалом якої є явища, пов’язані з ескалацією насильства у формі терористичних актів».

Варто розібрати цю примітку на частини та кожну з них уважно розглянути. Стає більш зрозумілим, чому влада так охоче «бореться з тероризмом».  Значно менше ясно, чому так мало на це звертають увагу.

Журавський теж пропонує доповнити Статтю 258 Кримінального кодексу частиною четвертою про звільнення «від кримінальної відповідальності за діяння, передбачені частиною першої цієї статті, особи, яка брала участь у підготовці терористичного акту та добровільно повідомила про це правоохоронний орган, сприяла відверненню здійснення терористичного акту». Навіть в країнах з незалежними судами та розвинутими механізмами громадського контролю за владою довіра не буває необмеженою. Добровільна відмова від злочинного наміру, звісно, враховується. Проте моторошно стає від думки про можливі наслідки такої гарантії повного звільнення від відповідальності за «сприяння відверненню здійснення терористичного акту».

На початку листопада 2011 р. Президент Янукович заявив, що «йде скупка зброї і підготовка до збройних нападів на органи державної влади». Таку шокуючу інформацію «від правоохоронців» через лічені тижні після засудження до 7 років ув’язнення  головної опонентки влади багато хто зустрів із скепсисом.  Самі правоохоронці явно мали клопоти з доказами, й про «збройні напади» ЗМІ любˈязно замовчали. 

Забувати про «загрози», щоправда, влада ніяк не збиралася.  Через три тижні Президент вніс до парламенту який швиденько ухвалив законопроект №9494 щодо створення «підрозділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки».  Реакції майже не було, хоча створено новий підрозділ з новими можливостями для стеження та блокування «підривної» чи «небезпечної» інформації.

Через півроку дізналися, про «підвищений рівень терористичної загрози в Україні», на який відреагуваа Рада національної безпеки та оборони України зі своїм рішенням – калькою з подібних ініціатив Російської Федерації.  Згідно з україномовним документов від 25 травня 2012 р. «Про заходи щодо посилення боротьби з тероризмом в Україні»

«Основними причинами тероризму є радикалізм, екстремізм, політизація проблематики міжнаціональних, етноконфесійних відносин, поширення громадянської нетерпимості та протистояння, насамперед у площині суспільно-політичних відносин…  Радикально налаштовані сили намагаються використовувати труднощі, пов’язані з накопиченням багатьох нерозв’язаних соціальних проблем, у своїх вузькокорпоративних цілях

Схоже, влада ставиться до «інформаційної безпеки» чи «тероризму» так само, як Шалтай-Болтай до слова – вся ця маячня означає саме те, що нам потрібно – не більше, не менше.  Та й боротися будемо теж на свій розсуд.

12 вересня 2012 року Кабмін прийняв, розпорядження № 672-р "Про інформаційно-роз’яснювальні заходи у сфері боротьби з тероризмом". Розпорядження рекомендує забезпечити низку дій силами СБУ "за участі" МВС, МНС, Міністерства оборони, Держкомітету з телебачення та радіомовлення та інших суб’єктів, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом".

Про те, чим займаються деякі відомства, можемо тільки здогадуватися, але на такий виклик сверх-оперативно відгукнувся один телеканал.   Через місяць – 18 та 20 жовтня, Першій національний показав фільм «Адов ад», який називає незасуджених людей «терористами» та фальшивує матеріали справи.   

В фільмі, який вийшов в ефір напередодні парламентських виборів, стверджується, що «У ході нашого розслідування стало відомо, що двоє із затриманих – Віктор Сукачов та Дмитро Рева – раніше працювали у штабі політика – представника опозиційних сил. Нам також вдалося з’ясувати, що зловмисники від його імені вели переписку з керівництвом Дніпровської гідроелектростанції та Запорізької атомної електростанції… Можна цілком погодитись з тим, що, затримавши групу терористів, правоохоронці відвернули ще більшу небезпеку від мільйонів наших громадян…»

4 червня апеляційний суд Києва скасував рішення Шевченківського райсуду, яким було визнано недостовірними відомості, поширені Дмитра Реви.  Ріщення скасовано, незважаючи на очевидно неправдиву інформацію в фільмі. 

Справа проти Дмитра Реви виглядає вкрай сумнівно.  В березні цього року його визнали потерпілим від дій сбушника, який сфалсифікував доказ проти нього, який став підставою для його затримання.  Один суд ні про те, ні про оцінки правознавця та правозахисників, не хоче знати, а другий підтримує право державного телеканалу поширити про нього неправдиву інформацію. 

Тепер законопроект Журавського, якщо приймуть,   все спростить та усуне прикрі труднощі та фальстарти.  Ця боротьба вже становить небезпеку – реальну.

 Поділитися