MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Як у засудженого квартиру відібрати? І на його права начхати

09.09.2013   
Володимир Бочаров-Туз
Для того, щоб позбавити засудженого права на користування жилим приміщенням і зняти його з реєстрації, Хортицький районний суд міста Запоріжжя просто зробив зниклою ув’язнену людину, яка… регулярно відвідувала судові засідання.
Для того, щоб позбавити засудженого права на користування жилим приміщенням і зняти його з реєстрації, Хортицький районний суд міста Запоріжжя просто зробив зниклою ув’язнену людину, яка… регулярно відвідувала судові засідання. Наприкінці 2011 року до Хортицького районного суду Запоріжжя була подана позовна заява, автор якої просила визнати якогось громадянина Д.П.Ю. таким, що втратив право на користування квартирою та, відповідно, зняти його з реєстраційного обліку. Аргументуючи свою вимогу, позивач повідомила, що в даній квартирі зареєстровано 4 людини – вона, двоє її дітей і відповідач – Д.П.Ю. При цьому останній з 2005 року за цією адресою не проживає. Крім того, в ході засідання заявниця запевняла, що вона розшукувала відповідача, проте так і не змогла знайти, і, відповідно, місце його знаходження їй невідомо. Факт відсутності Д.П.Ю. підтвердили 3 свідки і акт житлово-експлуатаційного управління, складений на підставі опитування сусідів. Вислухавши позивача, свідків та дослідивши письмові докази, пославшись на ст. 72 Житлового кодексу України, суд ухвалив заочне рішення – «зниклого» Д.П.Ю. позбавити права на квартиру та зобов’язати відділ громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ГУПВД в Запорізькій області зняти його з реєстраційного обліку. Хоча насправді «зниклий» Д.П.Ю. нікуди не зникав. Протягом останніх майже 4-х років, починаючи з 2005, він знаходився не так далеко від будівлі суду. Ба більше, у 2005-2007 роках його регулярно можна було бачити в цьому ж суді. І про це напевно знали заявниця, один зі свідків і, скоріше за все, сам суддя. Справа в тому, що, починаючи з 2005 року Д.П.Ю. перебував у Запорізькому слідчому ізоляторі. При цьому його справу, за якою він був поміщений у СІЗО, розглядали у тому ж Хортицькому районному суді міста Запоріжжя. А позивач, яка вирішила виписати його з квартири, і один зі свідків були учасниками ще одного судового процесу, який проходив у 2010 році за участю самого Д.П.Ю. Крім того, викликає сумнів, що ні суддя, ні секретар суду не знали, що в цьому ж Хортицькому суді майже 4 роки судили «зниклого» відповідача, привозячи його регулярно на засідання із Запорізького СІЗО. За словами Д.П.Ю., «закривання» очей суду на справедливість обійшлося заявниці в 1000 $. Звісно, цю інформацію підтвердити неможливо, втім, як і неможливо пояснити логічними причинами «незнання» працівників суду про місцезнаходження Д.П.Ю. Однак, рішення суду призвело до таких реальних фактів: • Д.П.Ю. позбавили права користування житловим приміщенням і зняли з реєстрації; • основним квартиронаймачем стала заявниця; • пізніше в квартирі зареєстрували якогось І.О.О., при цьому заявниця виписалася, зробивши І.О.О. основним квартиронаймачем; • незабаром І.О.О., приватизувавши квартиру, продав її. На всі процедури пішло менше року. Для того, щоб позбавити засудженого права на користування жилим приміщенням і зняти його з реєстрації, Хортицький районний суд міста Запоріжжя просто зробив зниклою ув’язнену людину, яка… регулярно відвідувала судові засідання. Наприкінці 2011 року до Хортицького районного суду Запоріжжя була подана позовна заява, автор якої просила визнати якогось громадянина Д.П.Ю. таким, що втратив право на користування квартирою та, відповідно, зняти його з реєстраційного обліку. Аргументуючи свою вимогу, позивач повідомила, що в даній квартирі зареєстровано 4 людини – вона, двоє її дітей і відповідач – Д.П.Ю. При цьому останній з 2005 року за цією адресою не проживає. Крім того, в ході засідання заявниця запевняла, що вона розшукувала відповідача, проте так і не змогла знайти, і, відповідно, місце його знаходження їй невідомо. Факт відсутності Д.П.Ю. підтвердили 3 свідки і акт житлово-експлуатаційного управління, складений на підставі опитування сусідів. Вислухавши позивача, свідків та дослідивши письмові докази, пославшись на ст. 72 Житлового кодексу України, суд ухвалив заочне рішення – «зниклого» Д.П.Ю. позбавити права на квартиру та зобов’язати відділ громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Хортицького РВ ГУПВД в Запорізькій області зняти його з реєстраційного обліку. Хоча насправді «зниклий» Д.П.Ю. нікуди не зникав. Протягом останніх майже 4-х років, починаючи з 2005, він знаходився не так далеко від будівлі суду. Ба більше, у 2005-2007 роках його регулярно можна було бачити в цьому ж суді. І про це напевно знали заявниця, один зі свідків і, скоріше за все, сам суддя. Справа в тому, що, починаючи з 2005 року Д.П.Ю. перебував у Запорізькому слідчому ізоляторі. При цьому його справу, за якою він був поміщений у СІЗО, розглядали у тому ж Хортицькому районному суді міста Запоріжжя. А позивач, яка вирішила виписати його з квартири, і один зі свідків були учасниками ще одного судового процесу, який проходив у 2010 році за участю самого Д.П.Ю. Крім того, викликає сумнів, що ні суддя, ні секретар суду не знали, що в цьому ж Хортицькому суді майже 4 роки судили «зниклого» відповідача, привозячи його регулярно на засідання із Запорізького СІЗО. За словами Д.П.Ю., «закривання» очей суду на справедливість обійшлося заявниці в 1000 $. Звісно, цю інформацію підтвердити неможливо, втім, як і неможливо пояснити логічними причинами «незнання» працівників суду про місцезнаходження Д.П.Ю. Однак, рішення суду призвело до таких реальних фактів: • Д.П.Ю. позбавили права користування житловим приміщенням і зняли з реєстрації; • основним квартиронаймачем стала заявниця; • пізніше в квартирі зареєстрували якогось І.О.О., при цьому заявниця виписалася, зробивши І.О.О. основним квартиронаймачем; • незабаром І.О.О., приватизувавши квартиру, продав її. На всі процедури пішло менше року. Разом з тим, сам Д.П.Ю., незважаючи на те, що до цих пір знаходиться в пенітенціарній установі, має рішучий намір відстоювати свої житлові права.
 Поділитися