Прощання з президентським правосуддям

Троє хлопців вже четвертий рік в СІЗО сидять по так званій «справі паламарів». Справа набула резонансу, оскільки в причетність двох паламарів та брата одного з них до підриву храму в Запоріжжі в 2010 р. ніхто не вірив, в їхню «приреченість» - всі. 

Та «приреченість» була обумовлена роллю Віктора Януковича. Колишній вже президент у телевізійному ефірі наказав знайти винних протягом тижня.

Трьох хлопців знайшли. В них вибили аж 7 «явок з повинною», і, незважаючи на повну відсутність доказів та кричущі порушення всіх процесуальних норм, їх засудили до 14 та 15 років ув’язнення. Наразі чекають на розгляд касаційних скарг.

Протягом трьох місяців українці відстоювали своє право на гідне життя та правову, вільну та європейську державу.   В таких державах немає та й не може бути «приречених».

Позбавилися від президента, який спрямував снайперів проти беззбройних людей.

Давайте позбавимося й від президентського правосуддя!

Приєднайтеся до звернення на підтримку перегляду «справи паламарів» та звільнення до його завершення з-під варти А. Харитонова, С. Дьомина та Є. Федорченка. 

Підписатися можна за цим посиланням 

https://change.org/petitions/%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D0%BC%D0%B0%D1%85%D0%BD%D1%96%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BE-%D1%96-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B2-%D0%B3%D0%B5%D1%82%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F-no-more-presidential-justice

Обставини справи

Вибух у запорізькому Свято-Покровському храмі УПЦ прогримів 28 липня 2010 р. Президент Янукович відразу заявив, що бере справу під свій особистий контроль, і в телевізійному ефірі вже наступного дня наказав керівникам МВС, СБУ й Генпрокуратури знайти винуватих за тиждень.

Першого хлопця, Антона Харитонова, відстороненого паламаря храму, забрали в райвідділ наступного ранку. Протокол затримання склали опівночі, безпосередньо перед підписанням першої «явки з повинною». Протягом наступних днів Антон написав ще три «явки».

Його брата Сергія Дьомина забрали ввечері того самого дня. Через добу, під час нічного допиту він зізнався у виготовленні вибухівки. Коли фахівці висловили сумнів у тому, що С.Дьомин здатен був самотужки виготовити вибухівку, він написав нову «явку», згідно з якою придбав пристрій у "невстановленої особи".

Другого паламаря – Євгена Федорченка – затримали за кілька днів.

Незважаючи на серйозні підстави вважати, що численні «зізнання» підсудних були отримані шляхом катувань, психологічного тиску та погроз, жодного розслідування проведено не було.

Навпаки, коли дві експертизи від Донецького та Луганського науково-дослідницьких інститутів судових експертиз фактично підтвердили застосування незаконних методів тиску, суддя Володимир Минасов просто призначив третю, яка спростувала висновки попередніх двох. Він і відхилив клопотання захисту про допит у суді всіх психологів, щоб з’ясувати причину таких разючих розходжень.

Він не заперечував та жодних незручних запитань взагалі не ставив, коли прокурор раптом заявив «клопотання» про зміну обвинувачення трьом підсудним. Тим самим прокурор порушив всі передбачені ст. 277 УГК України процедури. Він, зокрема, був зобов’язаний пояснити, чому змінив обвинувачення, чого він звісно не хотів робити, бо прибрав, наприклад, визначення часу подій, щоб наявність у всіх підсудних алібі не заважала.

У Минасова ніщо не викликало запитань. 2 квітня 2013, попри низку порушень, які в аналогічних справах уже призводили до рішень не на користь України в Європейському суді з прав людини, він засудив А.Харитонова та Є.Федорченка до 15 років ув’язнення, С. Дьомина – до 14 років.

Що особливо засмучує, це поведінка суддів Апеляційного суду Запоріжжя. Протягом усіх засідань вони ставили слушні запитання, на які прокурор не міг відповісти. Вони звернули увагу на відсутність у матеріалах справи зміненого обвинувального висновку. Виявили, що прокурор ніколи не пояснював, як мав би, чому він змінив обвинувачення. Ніхто не намагався знайти особу, у якої за версією слідства один із підсудних немовби придбав вибуховий пристрій. Можна навести багато прикладів, які, здавалося би, свідчили як мінімум про неповноту слідства.

Тобто, могли вже перемогти справедливість та закон.

Перемогла та ж сама «приреченість». Взяло верх президентське правосуддя, а ось 25 жовтня 2013 року відхилено апеляцію у «справі паламарів». Суд зменшив на один рік термін покарання кожному, але залишив у силі вирок суду першої інстанції.

Більш про справу можна прочитати тут.