Мова ворожнечі в Інтернет-ЗМІ стосовно представників ромської національної меншини в Закарпатті

Заклики до агресивних дій проти ромів, образи й зневага до них стають характерними для коментаторів в Інтернеті. Боротися з таким негативним явищем потрібно тільки законодавчо.

Коментар анонімного користувача в Інтернеті під матеріалом «Як вирішити проблеми ромів»

 «Дуже легке вирішення питання, – один залп системою «ГРАД».

У двох народів, які багато століть не мали своєї рідної країни, і навіть території, де були б «всі свої» та, відповідно, міцного підґрунтя та захисту, можна знайти дуже багато спільного в долі. Як міг здогадатися читач, мова про євреїв та ромів. Звісно, це два дуже різні народи, з різними національними рисами характеру, традиціями, стилем життя. Об’єднує їх, за великим рахунком, лише те, що до представників обох національних меншин у всі часи вороже ставилися народи, поряд з якими ромам та євреям доводилося проживати.

Як одних, так і других звинувачували у злих умислах, надзвичайних здібностях, які вони застосовували на шкоду корінним жителям, шукали корінь практично всіх своїх найбільших бід в їхньому існуванні і в силу своїх розумових та фізичних здібностей намагалися «проблему вирішити».

Такі «солодкі» стереотипи

В будь-якій країні Європи легко знайти чимало свідчень погромів «чужинців», вбивств, публічних страт під схвалення натовпу. Врешті решт як роми, так і євреї стали жертвами страшного геноциду, організованого та проведеного нацистською Німеччиною в період Другої світової війни.

В сліпій ненависті до ромів та євреїв народи Європи не вважали за потрібне заглибитися в причини своєї ненависті. Не прагнули усвідомлювати, що їхня поведінка стосовно цих національних меншин є всього лише страхом до чужих, тобто – ксенофобією. Для євреїв це завершилося врешті решт в минулому завдяки створенню власної держави.

А от роми залишилися в тій же ситуації, що й раніше – на чужій території та в атмосфері тотального неприйняття й ворожнечі. Ми вже неодноразово писали, наскільки цій національній меншині важко знайти спільну мову з органами влади, представники якої, в кращому випадку, просто ігнорують їхні потреби, а в гіршому – навіть шкодять.

Але на побутовому рівні ставлення до ромів ще гірше, бо людей в своєї ненависті не стримують обов’язки службовця чи правоохоронця, тому приховувати своє справжнє ставлення не доводиться. Як ми вже зауважували в одному з попередніх матеріалів у ситуації з ромами міф про толерантний закарпатський край виявляється абсолютно неправдоподібним.

Та й взагалі, видається, що терміном «толерантність» у нас замінюють банальні пасивність та байдужість. Це можна припустити, орієнтуючись на опитування Центру Разумкова, проведене в 2011 році. На запитання «у яких випадках Ви могли б взяти участь у законних акціях протесту (мітингах, демонстраціях, пікетуваннях)?» лише 4,8% відповіли, що вийшли б проти дискримінації за расовою чи етнічною ознакою. На акції проти свавілля місцевої влади (ця позиція на одному місці вище) вийшли б уже 26,9% українців. На думку спеціалістів з Центру Разумкова такі дані свідчать, що в українському суспільстві все ще не сформовано ставлення до толерантності як однієї з умов розвитку демократії.

Люта, й інколи зовсім безпідставна ненависть до всіх представників ромів, об’єднує всі інші національності, які проживають на території Закарпаття.

Знищити, прогнати, принизити

І найяскравіше це видно з коментування в Інтернеті, де відчуття безкарності й анонімність дозволяє коментаторам показати свою справжню сутність, яка подеколи надзвичайно далека від поняття «цивілізована людина».

Саме читаючи коментарі під нашими новинами й публікаціями на ромську тематику, яскраво пересвідчуєшся, що міфи, сформовані століттями навколо народу ромів, нікуди не зникли. Навпаки – обросли додатковими «подробицями», а крім того народилося й багато нових легенд. Зрозуміло, що всі вони вкрай негативні.

Ми спробували проаналізувати основні тенденції антиромського коментування на закарпатських сайтах, використавши для зручності коментарі на сайті Mukachevo.net під новинами та статтями авторства співробітників фонду «Розвиток».

Отже, що ставлять у вину ромам користувачі закарпатського Інтернету? (У всіх коментарях збережена орфографія та пунктуація)

Їх звинувачують в антисанітарії  

«Ви проживали по сусідству з циганами ? Це повна антисанітарія . Треба , щоб прихильники цієї нації прожили з ними хоч тиждень самовільно поселяються , крадуть, ніхто з влади не реагує». Мар’яна, 14.08.2013.     

«А вы, цыганолюбы, придите вечером, ближе к 10 часам на детскую площадку( Рошен).

Когда туда заваливает толпа ромских подростков, начинають плевать, рыгать, материться, толкать маленьких детей.

На замечания не реагируют, а в конце еще накладывают кучу возле паровозика.

Простите, но на фиг с пояжа их надо, и чем дальше тем лучше...».  Я 20.07.2013 18:51.

Но нарешті мають ванну! а то усе «кілько тої зими», бдуть ся моти!!! гойра а літом басейн буде!!!  мммда... 01.11.2013 16:01(під інформацією про встановлення в таборі сміттєвого контейнеру).

«А ще могли б запровадити примусово суботники ,з мешканців міста,щоб прибирати хоч раз на місяць у тих нелюдів. Во була б красота !А цигани ходили б жебрати і красти». Лєна 18.12.2013.

Один із найпоширеніших міфів «всі роми – хронічні злодії» також популярний в коментаторів.

«Вам нечем заняться? Цыганов защищаете. Лучше их выселить отдельной колонией.

Хотя они бы не прижились сами. Не знали бы у кого воровать. Шакалы».

Граматон Клерик 18.07.2013 07:11.

«Для Едіта: надати землю циганам то не вирішення проблеми - у Чинадієві ви то їм дали землю, але ж їм ще й жити за щось треба? а коли нема за що то вони починають красти....

я живу в центрі Чинадієва і тепер зіткнувся з тим що цигани вкрали з моєї огорожі арматуру та стальний лист, які там стояли роками, доки цигани не з’явилися. А у моєї бабусі по вул. Зеленій у білий день (!) вкрали чавунну трубу з боку залізної дороги. За залізною дорогою де люди мають паї цигани викопують залізні труби якими люди відводять воду аби та не стояла на паях та здають на металобрухт. ЖИТЕЛІ ЧИНАДІЄВА ДЯКУЮТЬ ПАНУ МОШАКУ ЗА ТЕ ЩО ПРИПИСАВ У НАС ПІВ ЗАКАРПАТТЯ ЦИГАН, (аби вони за нього голосували на виборах сільського голови),ТА ОБІЦЯЮТЬ ЩО МИ ЦЬОГО НЕ ЗАБУДЕМО!»

philosofik 20.07.2013 09:08.

«За останні 1000 років в будь-якій країні, при будь-якому режимі цигани не змінилися. Злодійство у них в крові. Наталія Козир ніколи не замислювалася, чому закордонні «благодійні» фонди башляють не державотворчім народам, а деструктивним меншинам? Якщо авторка почне порушувати цю проблему, в неї моментально зникнуть гранти. На цьому уся «свобода слова» і закінчиться».

Вартан 21.07.2013 07:58.

«Не люблю циган: украли із двора металлолом, на дачі в Чинадієво не можу нич посадити - уже 10 років не обробляю бо циган скорше од мене прийде і украде».

ккк 22.07.2013 12:11.

Коментатори вважають, що роми наживаються на їхніх податках, ведучи при цьому паразитичний спосіб життя. В першу чергу згадують виплати на народження дітей. Також не забувають про інші соціальні виплати. На їхню думку, держава повинна дискримінувати громадян України за національною ознакою при виплаті соціальних грошей.

«А якщо ви з Чинадієво, то маєте бачити як цигани вибирають гроші з банкомата, та пошти, ви стільки не заробите, у них уже по 4 і більше дитини, а після третьої дають 100000грн. де ви заробите сто тисяч??? А ви пишете що цигани грошей не мають, то не маємо ми... А у Чинадієві народилося за рік 320 циганчат, це офіційні дані чинадіївської лікарні, а всього в таборі Чинадієво зареєстровано 680 ромів, а ще 400 не зареєстровано».

Едіта 21.07.2013 00:35.

«Вася-мой тебе респект.

Хоть один человек здесь смотрит в суть происходящего.

Бледнолицые дозаигрывались с правами чаловека и с рассовой НЕдискриминацией.

Копчёные всех оттенков ведут себя соответсвенно с играми белых,благородных умников:нагло лезут на головы работающей(честно работающей)части населения.

Жить на социальной помощи им весьма удобно:ведь к этому прибавляется доход от воровства и попрошайничества.

Собственно соц.помощь-это узаконенное обворовывание налогоплательщиков,которых,в свою очередь ,надувает государство.

По сути-отмывка денег под благовидным предлогом.

Видим море разных социальных служеб(которые черпают зарплаты из наших налогов НИЧЕГО при этом не производя)...

Вот и кормим любвеобильных копчёных.

А нормальные люди боятся плодить нищету....))))».

Гость. 03.05.2013 13:38.  

Коментатори вважають, що роми втручаються в їхню долю. Зокрема, дуже поширеною є думка, що вони вирішують долю місцевих виборів, а тому вигідні політикам, які їм платять гроші за підтримку.

«Тому що цигани теж виборці і всім відомо, чий вони електорат».

До дивного 02.11.2013 09:25. 

«Балоги зрозуміли, що лише за рахунок циганських голосів їм виграти на майбутніх місцевих виборах. От і кинулися оперативно збільшувати кількість свого електорату, швиденько видаючи паспорти всім циганам підряд, тим самим збільшивши кількість осіб, які мають право на голосування. А прості мукачівці і надалі будуть мовчати та терпіти, коли цигани будуть вирішувати, кому йти в депутати. А там скоро і вибори мера... Дуже цікаво, хто вклав гроші у функціонування цього юридичного центру? І чому він так активно піариться через мук.нет? Відповідь очевидна».

Fredy 01.04.2013 18:29.

«Можете і мене тисячу раз фашистом назвати, але я не розумію одне - як вплине на циганську сімю, яка не платить і не хоче платити за комунальні послуги, яка не хоче оформляти документи ні на будинок (якщо так можна назвати їхні сараї), ні на землю, не хоче працевлаштовуватись та платити податки те, що їй видадуть паспорт??? Ви, панове-толеранти, не бачите того, для чого насправді їх легалізують? Вони замість нас на виборах оберуть нам в мери любого пса, аби лише за цю кандидатуру хорошо проспонсорували їхних біровів. А там, дивишся, і у місцевого керівництва виникнуть якісь ідеї, як можна використати у своїх корисливих цілях це бездумне стадо, озброєне паспортами. (а основне - за наші з вами гроші, які ми платимо у якості податків)».

Fredy 02.04.2013 13:19.  

Коментатори стверджують, що в самому існуванні ромів прихована загроза існуванню інших національностей. В цьому випадку риторика нагадує, до прикладу, антикавказську в Росії або ж антиарабську в Європі. Головну загрозу вбачають у традиціях багатодітності. Також існує думка, що насправді роми самі зневажливо ставляться до інших національностей, тому заслуговують на аналогічне ставлення.

 «Степан Ромофобія - це іммунітет, який виробили люди впродовж тривалого часу, який захищає від того, щоб відноситись до ромів як до нормального люду.

На циганській мові є слово, яким називають всіх, хто не циган, й це слово є лайкою.

Закликати до толерантності треба після того, як ви зможете підняти середній рівень культури ромів».

Бендера Степан 17.07.2013 14:44.  

«на самом деле не стоит уменьшать эту проблему. Это пока что ромы тихие, но если их станет очень много, то они могут начать формировать банды и тогда интересно будет посмотреть на их защитников. Негры тоже когда-то были тихие рабы, а посмотрите сейчас что твориться во Франции и в других странах Европы.

Да, я тоже считаю, что необходимо прекратить финансировать их деторождение. Уж если и хотят им помочь, то пусть лучше направят эти деньги на улучшение их образования.

И потом, почему они не убирают улицы как раньше это было? Почему их не приглашают на эти работы и не платят им за это зарплаты? И где музыкальное образование для цыган, я думаю, что ромских детей надо обучать музыке, они в этом талантливые». закарпатка 11.03.2013 22:05.  

«Правильно!!! Років через десять, а може й раніше, мером Мукачева стане циганський барон, бо вони народжуються в геометричній прогресії.А тим мукачівцям, які рискнуть залишитися в місті(бо через беззаконність і тотальну корупцію більшість виїдуть світ за очі) зроблять резервацію на місці циганського табору. БРАВО!!!»

мукачівець 11.10.2013 12:55. 

Вихід з ромської проблеми коментатори бачать, як правило, єдиний: вони повинні кудись зникнути.

«Люди!!! Шо у закарпатті робиться?? Чому нас дискримінують, як і негри білих в америці? Чому нам не зібратися на мітинг перед ратушою та не примусити владу екскаваторами знести табір або як у Київі зробили - спалили нах той табір. Цю циганську проблему за тиждень мож рішити!!! За мною вся куштановиця пійде!ВОНИ НЕ ЛЮДИ!»

нацист микола 17.07.2013 18:41.

«Радваці: в якості перехідного заходу можна запропонувати (але переконливо) циганам переїхати туди, де їх люблять і не мають до них фобії. Наприклад, в Київ, мешканці якого, на відміну від нетолерантних закарпатців, годують закарпатських циган- гастролерів печивом та цукерками, і навіть влаштовують їм дитячі свята. Див. «Жителі Голосієво влаштували свято для ромів» http://svidomo.org/defend_article/17118

Враховуючи, що гроші на розплід циган також виділяються зі столиці, було б цілком логічним там, в столиці, їх і розселяти.

Бо це ж не нам потрібне зростання населення - в Закарпатті й так щільність населення на рівні азіатських країн, понад 100 чол. на км.квадратний. Це потрібно українській владі, яка послідовно, від Кучми через Ющенко і до Януковича збільшує «дитячі виплати», завдяки яким зростає насамперед циганський прошарок. Ну то й забирали б «плоди своєї турботи» собі!»

Др. Мальтус 19.07.2013 00:17. 

«Гнать их отсюда надо.

Правозащитники не хотят рассказать ромам, что им нужно мигрировать куда-нибудь подальше от Закарпатья, где они смогут более эффективно защищать свои права и все такое...?

Уже по улицам шайками шатаются, ведут себя вызывающе, цепляют людей, воруют, хулиганят...а им еще и права разъясняют.

Правозащитники, валите в табор поживите, присмотритесь поближе к «жертвам», и раздуплитесь, что Вы гоните!!!»

Я 27.03.2013 06:52.  

«Ліпшеб научили їх ползоватися презервативами...»

111 26.03.2013 23:37.  

На думку коментаторів, ромську проблему на Закарпатті створюють якісь зовнішні вороги. В цьому випадку вони часто застосовують так звану «теорію змови», переконуючи, що ті, хто підтримує ромів, роблять це, аби зашкодити Україні. Найчастіше в цьому контексті передбачувано звучить прізвище Джорджа Сороса – найвідомішого мецената, який займається інтеграцією ромів у суспільство.

«очеридний бред проплачений циганом-соресом .думаю, що нико дітий не бив. просто треба било громко назвати статю ,щоб превернути увагу до нового терміну «Ромофобія»-цаганотофобію. я і моя сімя рахували і будут рахувати ,що цигани то не люди, то зараза (як рак), яку треба радикально і назавжди вирізати із організму. А всі толерантні любителі циганоти ідіт на йух ....поки вам циган не насрав на поріг , украв побив дітей незаразив їх доті ви толерантні».

гуцул 18.07.2013 18:42.

«Нужно великого человеколюба «всем нацистам» поселить в цыганском таборе. Тогда он возненавидит Сороса и прочих врагов человечества, которые всю жизнь финансируют подрывные элементы почти всех государств».

Вартан 21.07.2013 21:39.  

«Др. Мальтус несет типичную либеральную болтовню. За 2000 лет цыгане не изменились и не изменятся. Это в крови. И воспитание тут не причем. Господа соросы и прочие это прекрасно знают. Им почему-то не придет в голову помагать созидательным европейским народам. Они сознательно башляют паразитам, чтобы опустить потенциальных конкурентов своей наднациональной структуры».

Ваня 05.04.2013 20:24.  

«Соросівська мафія не підтримує трудівників-українців та все конструктивне, бо це їх ймовірні конкуренти. Саме тому вони підтримують все паразитичне і деструктивне - циган, геїв, «сучасне мистецтво», мультикультурщину, що розкладають Україну (та інші європейські народи) з середини».

Вася 03.05.2013 01:17.  

«Те, ким були цигани 1000 років тому, тим вони і залишилися. Вони були, є і будуть паразитами в будь-якій країні при будь-яких умовах. Це генетика. Циганську проблему можна вирішити, створивши їм окрему державу, виселивши туди добровільно-примусово цей народ. Будуть вони в своїй державі чесно трудитися чи паразитувати одне на одному - це вже їх проблеми. Основне питання: хто дасть на цю благородну річ кошти. Сильні світу цього не дадуть, більше того, такі істоти як одіозний Сорос усіляко підтримує розмноження циган через сфої фонди. Їм не потрібні могутні самодостатні самобутні європейські нації, бо такими важко керувати, тому їх потрібно расово розчинити, перемішати. Циганська проблема - своєрідна зброя (а таких сотні) проти арійських народів».

Колян 13.03.2013 22:35.  

«Нікого страчувати не треба. Для початку потрібно мати адекватну картину того, що відбувається. Циганська проблема – лише одна з багатьох, якінам підкидують. Мабуть тільки угорський уряд намагається щось робити з паразитами. А взагалі, щоби зрозуміти логіку таких істот як «великий любитель ромів» Сорос, ознайомтесь з тим, що говорять партнери останнього».

Вася 06.04.2013 18:56.

Ненависть до ромів перекидується також на правозахисні організації, які займаються тематикою. Їх звинувачують в окозамилюванні, наївності, шкідливій діяльності та обслуговуванні «ворогів».   

«Я в шоке...

Это ж насколько промыты мозги и пусты у тех, кто не видит происходящего вокруг!!!!!!!!!

Вы прикрываетесь либеральными взглядами, раскрепощенностью сознания, всеобщей толерантностью...

На самом деле вы вши, не имеющие своего мнения, Вам легче прикрываться красивыми лозунгами, чем самим пошевелить своими извилинами.

Если Вы считаете себя ровней цыганам, если Вы считаете, что они ничем не хуже вас, если вы считаете, что их дети ничем не хуже ваших, и это искренне, от сердца, не кривя душой, то хотела бы я на вас посмотреть.

Вы то как раз о цыганах меньше всего знаете, потому и громко кричите.

Вот появятся в саду или в классе у ваших детей цыгане, или по соседству поселятся, вот тогда буду готова ваши аргументы принимать в счет.

А так - голословие, самообман, желание казаться лучше, чем есть на самом деле».

Я 02.04.2013 14:00.  

«Тут новости, что будут обычные школы закрывать,а для тех у кого в крови воровство,мошенничество,наркоторговля и бомжатский образ жизни будут открывать школы?

Что за бред,врней не бред,как сказали ниже,это нужно западным организациям таким которые представляет Григорьев О.,плодить легально тех «шариковых» что нас задавит своим количеством.И тут будет «Гетто» похуже, чем в европе. У цыган своеобразное мировоззрение, верней отсутствие самоидентификации,всем заправляет барон,они легко управляемы и их можно использовать в злонамеренных корыстных целях..

Может сначала подумать над образованием наших детей которым прививают с детства в СМИ алкоголь,а в школах табак и наркотики и образ жизни в потреблятстве,а для тех кто будет «оцыфровывать» цыган самим разобраться в глобальных процессах?»

% 02.04.2013 00:55.  

«Ну сколько можно бисер перед свиньями разбрасывать?

Деньги девать некуда?

Эти активисты лучше б ромов на субботник организовали.

А деньги лучше б потратили не на обучение необучаемых, а лучше б пару детских площадок в городе сделали, мусорки в парках поставили да скамейки починили.

Возятся с этими цыганами, устраивают показуху непонятную никому, когда нормальным людям помочь некому.

Ромы неисправимы, им не нужна помощь, сколько их не мой, они все равно найдут дерьмо и испачкаются.

Сколько их не корми, они все равно пойдут воровать.

Сколько им добра не делай, они все равно на голову накакают и на прощанье улыбнутся, мол, ты чего, дурак, типа не знал, что так будет.

Ромы - это неисправимая нация, прежде всего потому, что им не нужно вовсе то, что правозащитники пытаются им впарить!!!»

Я 01.04.2013 19:16.  

«чим далі читаю коментарі , тим більше переконуюся що моя думка правильна незважаючи нінащо , любителі циган або самі цигани (в чому сумніваюся), або люди які ніколи не зустрічалися з ними і не мали з ними ніяких справ , сподіваюся що думка циганолюбів зміниться в іншу сторону без зустрічів з циганами і взагалі ця раса негідна навіть статті , навіть на цьому ресурсі».

еколог 02.04.2013 16:16.   

Заради справедливості додамо, що коментарі з протилежною точкою зору також трапляються, але вони губляться в масі негативних повідомлень. Ми свідомо навели велику кількість коментарів, щоб було видно: це не поодинокі думки, чимала кількість активних Інтернет-користувачів дійсно саме в таких барвах описує своє ставлення до ромів та їхніх проблем. Подібні висловлювання характерні й для інших закарпатських інформаційних ресурсів. А сайтів, де аудиторія характеризувалася б толерантним ставленням до ромської тематики, в області немає взагалі.

Псевдосвобода слова

Дана поведінка і стиль висловлювання давно вивчена та класифікована дослідниками. Це – так звана мова ворожнечі  (англ. hate speech – букв. «мова ненависті») – систематичне застосування промов, які спрямовані на проявлення агресії направленої на людину або групу осіб за ознакою раси, релігії, статі, сексуальної орієнтації.

Комітет міністрів Ради Європи визначає мову ворожнечі як усі форми самовиразу, які включають поширення, підбурення, сприяння або виправдання расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму чи інших видів ненависті на ґрунті нетерпимості, у тому числі: нетерпимість висловів у формі радикального націоналізму та етноцентризму, дискримінації та ворожості щодо меншин, мігрантів і людей з числа іммігрантів.

Українські фахівці, які досліджували це питання, неодноразово відзначали, що мова ворожнечі доволі часто зустрічається в українських ЗМІ, навіть у провідних та респектабельних. Напевно, найбільш кричущим випадком регулярного застосування мови ворожнечі в Україні є журнал «Персонал» Міжрегіональної академії управління персоналом. Впродовж тривалого часу це видання, очолюване відомим в Україні, нині вже покійним журналістом Ігорем Слісаренком, друкувало негативні статті різкого антисемітського характеру, видаючи їх за точку зору авторів.

На всі обурення єврейської громади головний редактор заявляв, що принципи демократії не дозволяють йому відмовляти авторам у викладенні своєї точки зору. Знадобилося чимало скандалів, звернень, подань до суду, щоб Ігор Слісаренко залишив посаду головного редактора «Персоналу». Втім, всі статті антисемітського характеру дотепер можна знайти на сайті журналу.

Саме демократичністю й свободою слова часто пояснюють дозвіл образливих коментарів і редактори інформаційних сайтів. Втім, як видно з наведених нами вище численних прикладів, коментарі не є просто висловленням точки зору. Вони ображають, містять неправдиву інформацію або ж перебільшення, закликають до насильства проти представників національності.

Згідно з «Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації» заборонені такі види мови ворожнечі: підбурювання до дискримінації чи актів дискримінації, зокрема, актів насильства, спрямованих проти будь-якої раси чи групи осіб іншого кольору шкіри або етнічного походження; поширення теорій переваги, основаної на расовій відмінності; поширення ідей, основаних на расовій перевазі або ненависті; пропаганда ідей або теорій переваги однієї раси чи групи осіб певного кольору шкіри або етнічного походження;           виправдання расової дискримінації та расової ненависті; заохочення до расової дискримінації та расової ненависті.   

Відповідальність за слова

Неважко побачити, що в коментарях все це представлено у достатній кількості.

Якщо інформаційні сайти претендують на статус серйозних джерел інформацій, вони не повинні дозволяти залишатися подібним коментарям на сайтах. Їх потрібно або оперативно видаляти та карати (наприклад, блокувати) коментаторів, або ж вводити на сайті обов’язкову реєстрацію з указуванням особистих даних коментаторів, щоб висловлюючи ксенофобську точку зору, вони не ховалися за анонімність в Інтернеті.

Складнощі наведення порядку з ксенофобськими висловлюваннями в Інтернеті полягають ще і к відсутності законодавства щодо Інтернет-ресурсів. Так, сайти новин дотепер не є юридично засобами масової інформації, а значить не підпадають під закони, що регулюють діяльність ЗМІ.

Між тим, у Європі вже давно можна понести кару за образи у віртуальному світі. Європейський суд з прав людини дотримується такої позиції: відповідальність за вміст коментарів несуть власники та співробітники Інтернет-сайту. Тим паче, якщо модератори не контролюють коментарі та не видаляють їх у випадку образливого змісту.

Ще в 2006 році трапився випадок на естонському сайті «Делфі». В коментарях під заміткою на сайті було чимало образливих та принизливих коментарів стосовно судоходної компанії та її власника. Ображений власник подав на сайт в суд. Якщо перший суд прийняв сторону сайту, то апеляційний вже повважав, що за анонімні коментарі повинен відповідати інформаційний ресурс. «Делфі» відправився шукати справедливості до Європейського суду з прав людини, але там підтримали естонський апеляційний суд. Зауваживши при цьому, що свободу слова ніхто не відміняє, але тональність коментарів настільки образлива, що були порушені права власника компанії.

Гадаємо, така відповідальність повинна бути й перед українськими, й зокрема закарпатськими, сайтами. Визнаючи право закарпатських коментаторів на право висловлюватися і мати свою точку зору щодо поведінки, життя й мотивів ромів у таборах, все ж вважаємо, що неприховано агресивна риторика, оперування неперевіреними фактами, часто просто вигаданими, провокує розпалювання міжнаціональної ворожнечі і з часом може стати одним із чинників, які спровокують на насильство проти народності ромів.  

«Смагляві злочинці»

Втім, проблема не виключно в коментарях. Звісно, рідко хто з журналістів публічно дозволяє собі відверто ксенофобські висловлювання щодо ромів, однак і тут тенденція не найвтішніша.

«У травні 2013 року в ЗМІ було зафіксовано кілька матеріалів про ромів. Ставлення до представників цієї національної меншини в Україні є доволі неоднозначним і переважно формується на основі стереотипів про циган», - констатує експерт Центру суспільного моніторингу Марина Довженко в своїй роботі «Міжетнічна та релігійна толерантність в українських ЗМІ: не все так погано». Вона наводить приклади, як столичні видання в подробицях описують «окупацію» в поминальні дні ромами київські кладовища, хоча окремі ЗМІ (але не всі) й наголошують, що кияни ставляться до цього з розумінням. На інших цвинтарях для захисту від ромів залучають працівників охоронних фірм. Були також повідомлення, що табір на київському масиві Осокорки переселився ближче до Дарницького цвинтаря і його мешканці, зі слів людей, промишляють крадіжками у місцевих мешканців.

Авторка зауважує, що й представники влади також часом грішать нетолерантністю щодо циган. Так, Європейський центр з прав ромів пожалівся Президенту України на секретаря Ялтинської міськради Сергія Ілаша на те, що той назвав представників цього народу «зверушками».

Натомість автори, які виходять за рамки стереотипів, як от Богдана Костюк з «Радіо Свобода», в матеріалі «Табір шукає роботу: чим живуть роми в Украні» робить невтішні висновки – роми в Україні відчувають на собі дискримінацію різних рівнів, проблеми з отриманням роботи, освіти, медичного забезпечення, не зважаючи на те, що чинна влада декларує підтримку цієї нації.

Мабуть найгірше, що роблять ЗМІ для ромів, - постійно наголошують на їх національності в кримінальних новинах. Подібного акценту, як правило, не роблять щодо інших національностей. Тобто ви навряд чи зустрінете повідомлення на кшталт «Українець російського походження пограбував будинок», зате заголовки «Цигани вкрали люк» трапляються в ЗМІ повсякчас.

Свого часу МВС, під тиском правозахисників, заборонив міліцейським прес-службам писати національність злочинця, повідомляючи кримінальну інформацію. Окремі автори знайшли вихід з такої «скрутної» ситуації. Вони почали вживати слово «смаглявці», щоб все ж таки підкреслювати – злочин вчинив ром.

Крім того, автори наголошують, що злочинний спосіб життя для ромів цілком характерний, а вдаються вони до злочинів не через важкий стан життя, а просто тому, що їм так легше жити. Ось типовий приклад подібної риторики: «Деякі особи циганської зовнішності вдаються до шахрайських оборудок, аби прогодувати свою родину та мати більш-менш забезпечене життя. Звісно, навіщо працювати, коли можна, обманюючи людей, швиденько заробити «легкі гроші». Іноді вони вигадують нові схеми обдурювання населення. Але з міліцейського досвіду відомо, що і старі, вже добре обкатані часом, теж спрацьовують – і подекуди непогано».

Немає сенсу вказувати, в якому саме регіоні був написаний даний матеріал, тому що подібна риторика характерна для всіх без винятку, включно із Закарпаттям.

Кроки на виправлення

Втім, ми б погрішили проти істини, стверджуючи, що в Україні нічого не робиться для виправлення ситуації з ксенофобією. Лише наприкінці минулого року інформагенція «УНІАН» та «5 канал» провели спільний круглий стіл під назвою ««Мова ворожнечі в українських мас-медіа: як боротися з існуючими стереотипами». Він проходив у рамках програми «Висока журналістика».

Учасники круглого столу висловилися однозначно: мова ворожнечі є найбільш поширеним порушенням правил журналістської етики і в той же час нерідко виступає одним з чинників дестабілізації суспільства.   

Вони наголошували, що навіть подання цитат з расистськими та ксенофобськими заявами є ознакою застосування «мови ворожнечі». В розпал політичних дебатів політики нерідко спекулюють стереотипами щодо тих чи інших національностей. В свою чергу ЗМІ із задоволенням їх ретранслюють, бо «ненависть (не лише ксенофобського і расистського гатунку), цинізм та насилля залишаються товаром, що має чи не найбільший попит на теренах медіа-ринку».

В той же час редактори видань, які були помічені в застосуванні мови ворожнечі, ображаються на зауваження, вважають їх тиском на свободу висловлювань або ж наклепом з боку конкурентів.

Втім, у часники засідання наголосили, що така картина не є виключно в українських ЗМІ. Як приклад, наводили французькі ЗМІ, які не бажали досліджувати причини масових бунтів молоді з бідних районів, що відбулися в Парижі кілька років тому, а воліли зображувати їх агресивною екстремістськи налаштованою молоддю арабського походження.

Покращення учасники круглого столу вбачають не у державному регулюванні, бо це може бути розцінено як цензура, а в саморегулюванні журналістів, дотриманні журналістської етики та високих стандартів.

Рівень толерантності – низький

Втім, формально держава у нас все ж таки бореться з проявами расизму та ксенофобії в українському суспільстві. «Моніторинг вітчизняних засобів масової інформації, звітів профільних державних установ і громадських організацій свідчить, що в Україні щороку фіксуються факти расистських, антисемітських і ксенофобських публікацій, публічних заяв та висловлювань з боку політиків, діячів культури, журналістів. Регулярно трапляються випадки фізичного насильства по відношенню до представників етнічних меншин або іноземців (особливо це стосується мігрантів з країн Африки та Азії), - йдеться в аналітичній записці, підготовленій Національним інститутом стратегічних досліджень при Президентові України. За висновком автора, незважаючи на наявну стабільність показників рівня ксенофобії і відсутність масштабних міжетнічних протиріч, Україна за окремими критеріями залишається у переліку країн із одним з найнижчих рівнів толерантності населення.

Водночас самі українці, судячи з опитувань, не вважають, що рівень міжнаціональної напруги в країні високий.

«За результатами опитування здійсненого 14-25 вересня 2012 року компанією Research & Branding Group 44 % респондентів вважають міжетнічні відносини в Україні толерантними, проти 14 %, які оцінюють їх як напружені та конфліктні. 60 % опитаних вважають неможливими на сьогоднішній день серйозні конфлікти на національному ґрунті, тоді як протилежної точки зору дотримується 28 %. Так само достатньо позитивну оцінку отримала і державна етнонаціональна політика: позитивні оцінки надали 25 %, а нейтральні – 48 % респондентів (проти 13 % негативних)», - йдеться у записці.

Досвід сусідів

Автор не вважає, що в ситуації винні виключно ЗМІ. Швидше навпаки: натякає, що поява негативних публікацій та новин є наслідком тенденцій у суспільстві. На його думку, органи державної влади повинні запровадити спеціальні заходи у сфері міжнаціональних відносин, використовуючи досвід інших країн, насамперед – колишнього СРСР.

Так, у Російській Федерації, починаючи з 2001 року було затверджено та здійснено ряд федеральних і регіональних цільових програм спрямованих на гармонізацію міжетнічних стосунків, формування у громадян толерантної свідомості, запобігання проявам ксенофобії та екстремізму.

Зокрема, була активно задіяна система освіти. У школах проводилися уроки толерантності за участю представників національних об’єднань, відкриті лекції читали відомі діячі культури. Учні відвідували спеціалізовані екскурсії до міських музеїв. В цілому можна сказати, що в Росії прищеплювати толерантність намагаються з дитячого віку, справедливо вважаючи, що пізніше, в дорослому віці, коли в людини вже сформована певна свідомість, досягнути результатів буде важче.

А, наприклад, у Грузії діє Національна рада толерантності і громадянської інтеграції. Це окремий державний орган. За фінансової підтримки закордонних організацій тут почали діяти «Програма національної інтеграції в Грузії» на період 2006-2010 років і «Посилення національної інтеграції в Грузії» на період 2012-2015 років. Метою проектів було визначено сприяння толерантності та національній інтеграції етнічних громад Грузії.      

Складний, але єдиний шлях

В Україні також задекларовано чимало державних програм та заходів, спрямованих на виховування політ коректності, толерантності та міжнаціональних стосунків. Однак, через обмеженість прямого діалогу влади з представниками етнічних громад, вони залишаються декларативними та нежиттєздатними.   

Залишається нерозвиненою і комунікаційна складова формування толерантного суспільства в Україні. Обмеженість прямого діалогу влади з представниками етнічних громад суттєво посилює декларативність і нежиттєздатність відповідних державних заходів та програм.

Щоб змінити цю картину, треба просто вжити ряд заходів, опираючись на дієвий досвід інших країн.

Зокрема, потребує удосконалення правова база забезпечення вітчизняної етнополітики. Кримінальний Кодекс України варто доповнити новими статтями або ж внести доповнення до існуючої статті 161 КК «Про порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань» з метою регулювання питання протидії ксенофобії, расової та етнічної дискримінації і передбачити окреме покарання за розпалювання міжетнічної ворожнечі, привселюдні висловлювання такого змісту, образливі дії стосовно представників національних меншин, дискримінацію на національному та расовому ґрунті, осквернення їхніх кладовищ, культових споруд і пам’яток.

Оскільки правоохоронні органи часто не бажають мати справу зі злочинами, скоєними на міжнаціональному ґрунті, вони кваліфікують їх у звичайне хуліганство. Аби цього уникнути, в органах внутрішніх справ повинні з’явитися спеціальні підрозділи, що займатимуться саме правопорушеннями у сфері міжетнічних стосунків, не дозволяючи кваліфікувати останні як звичайне хуліганство. Крім того, такі підрозділи повинні співпрацювати з громадськими організаціями, що займаються захистом прав нацменшин, щоб ефективніше боротися з проявами дискримінації.

Що ж стосується відповідної освіти українців, то наукові державні інститути повинні розробити, а відповідні органи влади впроваджувати середньострокову державну програму формування принципів толерантності в українському суспільстві та профілактики проявів ксенофобії.

В навчальних закладах бажано ввести курс чи уроки толерантності, а також включити зразки ціннісних установок, принципів та навичок толерантної поведінки в загальні програми шкільних гуманітарних дисциплін відповідні поняття.

ЗМІ та Інтернет-мережі слід використовувати для пропаганди толерантності, необхідно створювати та активно поширювати відповідну соціальну рекламу.

Велика роль покладається на органи місцевого самоврядування. Їхня співпраця з інститутами громадянського суспільства, зокрема й організаціями національних меншин, потребує значних активізації та удосконалення. Спільними зусиллями влада та громадські організації можуть досягнути кращих результатів у руйнації усталених стереотипів стосовно нацменшин, зокрема ромів.   

Ми чудово усвідомлюємо, що на даний момент, у нинішній ситуації в Україні, втілення таких заходів виглядають фантастичними й невиконуваними. Щоб досягти відчутних результатів, знадобляться роки кропіткої роботи. Міняти ментальність, ламати стереотипи потрібно як українцям, так і ромам – звичайно ж процес має бути двостороннім. І це надзвичайно важке й делікатне завдання.

З іншого боку, якщо нічого не робити, протиріччя поглиблюватимуться, колись проблема стане вкрай нагальною, а вирішити її поступовими й довготерміновими заходами вже не буде часу. Що ж до неможливості ламання стереотипів, то варто згадати, як мінялося ставлення до жінок з кожним десятиліттям, щоб усвідомити – нічого неможливого не існує.        

Наталія Козир, Олег Григор’єв: Благодійний фонд «Розвиток»