Національні меншини України підтримали боротьбу з агресією Росії в Криму

23 березня 2014 р. на Народному Віче в Києві свою підтримку боротьбі українського народу за свободу і незалежність проти агресії Росії в Криму висловили представники національних меншин.

В акції взяли участь голова Асоціації єврейських організацій і громад (Ваад) України Йосип Зісельс, голова Спілки поляків України Антон Стефанович, голова Товариства німців Києва «Відергебурт» Лідія Цельсдорф, президент Асоціації національностей України Равшан Тагієв, представник волзьких татар, член Конгресу національних громад України Альфія Шевченко, голова Спілки вірмен України Ашот Ованесян. На прямому зв’язку з Майданом також був голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

«Ми хочемо спільного з народами України майбутнього, ми разом стояли на Майдані в Києві та інших містах країни, тут загинули герої Небесної сотні – представники різних національностей, об’єднані прагненням до свободи і миру на нашій благословенній землі, – заявив Йосип Зісельс. – Ми – національні меншини України, – не потребуємо «захисту» агресора, ми – частина українського народу, і разом з ним готові захищати Україну. Наша сила – в єдності. У нас спільна мрія – сильна демократична, незалежна Україна без корупції та політичного бандитизму. Єдиний народ, який сьогодні потребує нашої спільної підтримки, – кримські татари. Народ, який пережив трагедію депортації, боротьбу за право жити на рідній землі».

(До речі, днями Рефат Чубаров підкреслив, що кримські татари залишаться на своїй землі і самі будуть визначати свою долю, свій розвиток, виходячи з природного права корінного народу на самовизначення на власній території).

Представник волзьких татар Альфія Шевченко сказала у своїй схвильованій промові, що волзькі й кримські татари завжди були братніми народами, дружили і підтримували один одного. «І в Україні, і в Татарстані, і в світі татари підтримують братів в Криму. І мені хотілося б, щоб припинилася ця мерзенна брехня про Україну, українців і Майдан. Це брехня тих, хто боїться. Ми хочемо, щоб всі народи жили в мирі, злагоді і довірі. Ми за свобідну і нероздільну Україну!», – підкреслила А. Шевченко.

Лідія Цельсдорф, дочка депортованого в Казахстан поволзького німця, зазначила: «Я не хочу, щоб наші діти і внуки пережили те, що довелося пережити народом Радянського Союзу, беззаконно звинуваченим і депортованим за національною ознакою».

У зверненні Ради німців України до урядів України, Німеччини та Росії відзначається, що етнічні німці України завжди підтримували європейський вибір України, категорично не визнають результати референдуму про статус Автономної республіки Крим. Рада підтримує позицію німців Криму, які не піддалися сепаратистським настроям.