Розстріляне сонце…
«Не вбивай», – говорить нам християнська заповідь, бо життя – це дорогоцінний дар Божий, який ми не маємо права забрати у себе чи у когось іншого.
«Не вбивай», – наставляє своїх вірних одна з найважливіших заповідей іудаїзму.
«Не вбивай жодної істоти, життя якої Аллах оголосив священною», – так звучить духовна настанова для мусульман.
Агресори, які прийшли з війною на схід України, сьогодні спопеляють ці духовні настанови вогнем «градів», обстрілами з мінометів і снайперських ґвинтівок.
Ця війна не тільки знищує будівлі, залишає вирви від снарядів на вулицях. Вона розстрілює майбутнє України, спричиняючи чергову демографічну яму.
Радбез ООН: права людей в Україні постраждали
Гуманітарна ситуація на сході України практично з самого свого початку стала світовою проблемою. Її можливі наслідки останнім часом не раз розглядалися на засіданнях Ради безпеки ООН, зокрема й в екстреному режимі.
Так, на засіданні Ради безпеки ООН у п’ятницю, 8 серпня ц. р., під час оприлюднення звіту щодо дотримання прав людини в Україні, зазначалося, що «права людей в Україні серйозно постраждали і були різко обмежені озброєними групами», що у районах, підконтрольних сепаратистам, панує «атмосфера страху і терору» («Укрінформ»).
В Україні за час конфлікту на сході (за даними ООН з квітня до 7 серпня) загинуло 1543 людини, 4396 дістали поранення.
Ще близько 230 тисяч вимушені були покинути свої домівки. Причому вважається, що до 130 тисяч українців виїхали до Російської Федерації, інші шукають притулку в спокійних районах країни. Такі показники оприлюднило останнім часом Управління ООН з питань біженців (BBC).
Ці дані, очевидно, можуть бути ще й неповними.
Але достовірно те, що там, де панують страх і терор, де люди гинуть або вимушено стають біженцями, діти не народжуються. Тим більше, скоріш за все, значною мірою втраченими для України можуть виявитися ті молоді люди і діти, які з батьками виїхали до Росії, чи котрих вивезли туди насильницьки з порушенням всіх українських і міжнародних законів.
Чи носитимуть лелеки дітей в Україну?
Демографічна ситуація в Україні чимало десятиліть підряд залишається складною.
Як зазначалося в «Українському медичному часописі» № 1 від 2014 року, аналіз нинішньої соціально-демографічної ситуації в Україні свідчить про глибоку демографічну кризу, спричинену як соціально-економічними проблемами в економіці країни, так і поширенням значущих захворювань серед населення.
Війна на сході цю ситуацію лише погіршує. І не тільки виключно для східного регіону. У зоні конфлікту гинуть, отримують важкі поранення і стають інвалідами молоді чоловіки-військові з усієї України. Стрес, наслідки якого ще невідомі, переживає вся країна, у тому числі й діти.
Їх зараз вже народжується менше, ніж у минулому році. Так, рівень народжуваності в країні зменшився з 11.2 особи на 1000 наявного населення у січні 2013 року до 10.7 – у січні 2014 (Державна служба статистики України).
Дані Держкомстату України за січень–травень 2014 року свідчать і про зменшення коефіцієнту народжуваності, і про збільшення кількості померлих в Україні (Державна служба статистики України).
Тим часом як аналіз статистичних показників чисельності населення України станом на 01.01.2013 року свідчив про певне зростання у порівнянні з 2012 роком (infolight.org.ua).
За прогнозами “The Economist”, кількість населення України впродовж 2014 року мала зберегтися на рівні 44.9 млн. чол. («Тиждень»).
Чи збережеться? І чи носитимуть лелеки дітей в Україну, якщо вже зараз, за різними даними, у містах і сільських районах країни малюків народжується на десятки менше, ніж це було навіть в попередні роки.
«Гібридний» геноцид
Війну, яка триває на сході України, називають гібридною. Гібридним, повзучим чи будь-яким іншим можна назвати той геноцид, який триває проти України з боку кремлівської влади. Його наслідком є ті демографічні ями, які позначаються на соціальному та економічному розвитку країни.
Українців винищували голодомором.
Українці гинули у вогні Другої світової війни.
Українським жінкам масово «рекомендували» позбавлятися вагітності або відтермінувати вагітність після чорнобильського «мирного атому», яким управляли з Москви.
І, мабуть, сьогодні чимало українських сімей теж навряд зважаться планувати народження дитини у такій непростій ситуації, спричиненій сусідньою країною-агресором.
«Мамо, я хочу побачити сонце», – такими плакатами-агітками у медичних установах нашої країни закликають жінок зберегти вагітність, не позбавлятися від ще ненароджених дітей.
Сьогодні те сонце, яке мали побачити майбутні українські діти, розстрілюють сепаратистські кулі.