Про побиття в’язнів у Бердичевській ВК № 70 (+відео)

19 листопада в ІА «Інтерфакс-Україна» пройшла прес-конференція, в якій взяли участь представники Харківської правозахисної групи Євген Захаров і Олександр Павліченко, адвокат Анна Литвин, представник ДПтСУ.

Боротьба з жорстоким поводженням, зокрема, випадками застосування катування, жорстокого або такого, що принижує гідність поводження чи покарання була і залишається одним із основних напрямків в роботі Харківської правозахисної групи, яка здійснює моніторинг місць несвободи, отримуючи інформацію з різних джерел про випадки неналежного ставлення до осіб в таких місцях позбавлення волі.

12 листопада до Харківської правозахисної групи надійшла інформація про масовий обшук та побиття засуджених в Бердичівської виправній колонії № 70, а також про вивезення частини засуджених, в тому числі побитих, до інших установ системи виконання покарань. Частину засуджених вивезли до Житомирського та інших СІЗО, потім їх терміново перевезли до Київського, Винницького та Львівського слідчих ізоляторів.

З метою з’ясувати стан, в якому перебували засуджені особи, перевезені до Київського СІЗО, спільна група з працівників офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини та Харківської правозахисної групи 14 листопада 2014 року відвідала Київський слідчий ізолятор № 13, куди були перевезені 4 особи з ВК-70 – засуджені П., К., Г. та І. Лікар, який був у складі групи, оглянув цих засуджених, встановив наявність численних тілесних ушкоджень у кожного із них.

У цей же день, 14 листопада 2014 року, спільна група з працівників офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини та Харківської правозахисної групи відвідала Бердичівську виправну колонію № 70, де ще перебували двоє осіб, яких було побито 12 листопада 2014 року. За результатами спілкування із засудженими та адміністрацією ВК-70 вдалось встановити, що 12 листопада 2014 року в цьому закладі відбувся масовий обшук із залученням значної кількості співробітників пенітенціарних закладів Житомирської області (до 140 осіб). У ході цього обшуку, який здійснювався в брутальний спосіб, викидались, вилучались та знищувались особисті речі, продукти засуджених. У результаті цього заходу 7 осіб зазнали видимих тілесних ушкоджень (всі прізвища засуджених та факти ушкоджень зафіксовані). Була майже повністю відтворена ситуація, яка в січні–лютому 2007 року мала місце в Ізяславській виправній колонії № 31, що стало приводом до засудження України Європейським судом з прав людини як порушниці Європейської конвенції з прав людини за статтею 3 у справі Карабет та інші проти України.

Причини, які лежать в основі конфлікту, що вже не один тиждень тривав між адміністрацією ВК-70 та засудженими, називалися різні, і це має встановити відповідне розслідування. Під час спілкування з членами комісії, яка відвідала ВК-70, засуджені скаржились на фактично рабські умови праці в промисловій зоні, погане медичне обслуговування, жорстокість і випадки насильства з боку адміністрації, складнощі з надсиланням кореспонденції, примус до голосування під час виборів за певну політичну силу (при цьому групі моніторів було передано декілька примірників пропагандистської газети «Новороссия», яка, зі слів засуджених, поширювалась адміністрацію колонії напередодні виборів). Адміністрація, в свою чергу, вважала, що засуджені намагаються досягти послаблення режиму контролю з боку адміністрації, і здійснення обшуку було демонстрацією власне контрольованості ситуації з боку адміністрації.

Те, що відбулось в Бердичівській ВК-70, дає підстави стверджувати, що побиття засуджених було здійснене з метою їх залякування, інших підстав для застосування сили в такому масштабі і з такими наслідками не було.

Практика побиття засуджених була однозначно засуджена в рішеннях Європейського суду з прав людини в справах Давидов та інші проти України та Карабет та інші проти України, в яких було визнано порушення статті 3 Європейської конвенції, що забороняє катування та жорстоке і таке, що принижує гідність, поводження чи покарання. В разі якщо розслідування цього інциденту з боку правоохоронних органів не буде здійснене належним чином, не будуть встановлені та притягнуті до відповідальності винуватці, це стане приводом для нового засудження України як порушниці Європейської конвенції з прав людини.