Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України. Бюлетень № 8. Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 02.02.2015 – 06.02.2015
Надійшло 172 законопроекти та проекти постанов. З них 87 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням парламентських комісій, проведенням виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.
Міжнародно-правові відносини
Проект Постанови 1902 від 02.02.2015 (Тарасюк Б. І.) про першочергові заходи по реалізації положень «Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» від 27.01.2015 р.
Основним завданням прийняття цієї постанови, як зазначається в пояснювальній записці, є забезпечення визнання світовим співтовариством, загалом, та урядами держав світу, зокрема, факту збройної агресії Росії проти України та визнання Російської Федерації державою-агресором, а так званих ЛНР і ДНР – терористичними організаціями.
Проект Постанови 1903 від 02.02.2015 (Тарасюк Б. І.) про Звернення Верховної Ради України до Генерального Секретаря ООН, Президента Ради Безпеки ООН та Президента Генеральної Асамблеї ООН.
Постанова передбачає направлення до високопосадовців ООН звернення з пропозицією активізувати зусилля Організації Об’єднаних Націй по реформуванню Ради Безпеки ООН в контексті розширення кола держав-членів Ради Безпеки ООН та запобіганню зловживанням правом вето її постійними членами, зокрема, Російською Федерацією, яка користується цим правом з метою позбавлення України підтримки ООН в захисті від російської агресії. Також пропонується ініціювати розгляд Радою Безпеки ООН та Генеральною Асамблеєю ООН питання про виключення Російської Федерації зі складу Організації Об’єднаних Націй на підставі положень ст. 6 Статуту ООН, як країни-агресора, що підриває міжнародний мир і безпеку.
Проект 1905 від 02.02.2015 (Тимошенко Ю. В.) про припинення участі України в Єдиному економічному просторі (ЄЕП) та про внесення змін до деяких законів України з питань міжнародних договорів.
В проекті пропонується припинити участь України в Угоді «Про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП)» згідно з положеннями статті 54 «Припинення договору або вихід з нього відповідно до положень договору або за згодою учасників» Віденської конвенції про право міжнародних договорів. Як видається, юридично коректніше було б говорити не про припинення участі в Угоді, а про вихід України з Угоди про формування Єдиного економічного простору.
В прикінцевих положеннях проекту міститься також низка пропозицій щодо зміни окремих положень Законів України «Про міжнародні договори України» та «Про Регламент Верховної Ради України», які підкреслюють верховенство Конституції України над нормами міжнародних договорів. У таких змінах, на нашу думку, немає потреби, оскільки це питання достатньою мірою урегульоване статтею 9 Конституції України та статтею 7 Закону України «Про правонаступництво України». Окрім того, пропонується наділити правом законодавчої ініціативи щодо внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України не лише Президента України і Кабінет Міністрів України, як це передбачено зараз, а й інших суб’єктів законодавчої ініціативи (йдеться передусім про народних депутатів України). Така пропозиція не враховує, що до компетенції законодавчої влади належить лише надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів. Вносити ж відповідне питання на розгляд парламенту мають ті суб’єкти, які компетентні укладати ці договори. У разі змішування цих юридичних дій втрачатиметься сама суть інституту ратифікації (надання згоди на обов’язковість) та порушуватиметься принцип поділу державної влади.
Слід також категорично засудити згубну практику, коли у прикінцевих положеннях нормативно-правового акта разової дії пропонуються зміни до законодавства, які виходять далеко за межі правового регулювання, позначені у назві проекту.
Проект Постанови 2015 від 03.02.2015 (Долженков О. В.) про Заяву Верховної Ради України щодо звернення до Президента України та Кабінету Міністрів України з питання ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Черговий документ з актуальної проблеми. Основний зміст пропонованої заяви зводиться до такого: «Верховна Рада України від імені Українського народу постановляє: Звернутись до Президента України та Кабінету Міністрів України для вжиття ними заходів щодо прискорення внесення на розгляд парламенту проекту Закону України про ратифікацію Римського Статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього». На нашу думку, звернення такого типу (з рекомендаціями, як виконувати свої конституційні повноваження) не мають жодного правового значення, а тому недоречні. До того ж відчувається прагнення окремих народних депутатів перебрати на себе невластиві функції (див. зауваження до попереднього проекту).
Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО
Проект 1908 від 02.02.2015 (Береза Б. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав громадян на безпечний інформаційний простір.
В проекті міститься ряд, можливо, і слушних пропозицій, але все перекреслюється антиконституційною пропозицією ініціатора законопроекту частину 1 статті 5 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» викласти у такій редакції: «Цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється, окрім випадків, встановлених цим Законом». Тобто, стаття 15 Конституції України, яка закріплює заборону цензури як загальну засаду конституційного ладу, не передбачає жодних виключень, а у законопроекті пропонується такі виключення закріпити!
Проект 1915 від 02.02.2015 (Білецький А. Є.) про внесення змін до статті 17 Закону України «Про оборону України» (щодо захисту громадянами України суверенітету і територіальної цілісності України).
Пропонується встановити, що громадяни України на час дії особливого періоду, можуть захищати суверенітет та територіальну цілісність України у складі збройних формувань, утворених шляхом їх самоорганізації або створених громадськими організаціями.
Коротка новела може породити серйозні проблеми, оскільки в проекті не урегульовано питання про співвідношення між участю у таких «самоорганізованих» формуваннях» і проходженням військової служби у встановленому порядку.
Проект Постанови 2009 від 03.02.2015 (Луценко Ю. В.) про затвердження Положення про Спеціальну комісію Верховної Ради України з питань демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави
Постанова і положення розроблені у розвиток проекту 1426 від 11.12.2014 (Луценко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо упорядкування демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави (див. Бюлетень № 2, частина перша).
Проект 2011 від 03.02.2015 (Луценко І. С.) про внесення змін до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо посилення захисту прав дітей-інвалідів).
Пропонується доповнити закон нормою про те, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває дитина-інвалід підгрупи А віком до 18 років.
Проект 2021 від 04.02.2015 (Поляков М. А.) про внесення змін до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (щодо застосування спеціальних обмежувальних заходів).
Основним завданням проекту є унеможливлення співпраці органів державної влади та місцевого самоврядування з суб’єктами господарювання, власниками чи істотними учасниками яких є фізичні та юридичні особи іноземної держави – агресора. Проект передбачає введення заборони на використання органами державної влади, місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання державної форми власності послуг фінансових установ, власниками, істотними учасниками чи кінцевими вигодонабувачами яких є фізичні чи юридичні особи іноземної держави, яку Верховною Радою України визнано державою-агресором.
Проект Постанови 2021 від 04.02.2015 (Тимчук Д. Б.) про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України та підтримки національного культурного продукту.
Пропонується з метою створення додаткових умов для захисту інформаційного простору України під час зовнішньої агресії, для всебічного розвитку культури як основоположного чинника буття держави та нації, посилення єдності суспільства, виховання у громадян патріотизму, поваги до суверенітету та територіальної цілісності України, популяризації української культури та формування позитивного іміджу України за кордоном. Уряду України доручається протягом двох місяців з дня прийняття зазначеної постанови затвердити порядок звільнення від ПДВ операцій із створення, постачання, просування, реставрації і розповсюдження національного культурного продукту, передбачивши звільнення національного культурного продукту від ПДВ не пізніше 1 липня 2015 р., та на виконання п.2 розділу 9 «Нова культурна політика» Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої Постановою Верховної Ради України №26 – VIII від 11.12.2014 р., подати у встановленому порядку до Верховної Ради України проект Закону України «Про національний культурний продукт» не пізніше 1 липня 2015 р.
Проект 2030 від 05.02.2015 (Левус А. М.) про внесення змін до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (щодо оперативного управління антитерористичними операціями).
Проектом пропонується внести зміни до статей 12 і 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», передбачивши, що оперативний штаб з управління антитерористичною операцією може очолювати не лише керівник АТЦ (особа яка його заміщає), а також перший заступник або заступник керівника. Ці посадовці також включені до переліку осіб, уповноважених залучати до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій сили та засоби Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України та інших уповноважених органів.
Проект 2037 від 05.02.2015 (Шипко А. Ф.) про внесення змін до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (щодо забезпечення додаткових відпусток захисників Вітчизни в особливих обставинах).
Пропонується внести зміни щодо порядку надання військовослужбовцям відпустки за сімейними обставинами. З однієї сторони пропонується надавати такі відпустки «зі збереженням грошового забезпечення», з іншої – значно звужується коло обставин для надання цієї відпустки.
Проект 2046 від 05.02.2015 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до пункту 10 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо грошового забезпечення у 2015 році окремих категорій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та працівників.
Як зазначається у пояснювальній записці, проект покликаний зняти обмеження максимальної заробітної плати (грошового забезпечення), що у 2015 році було запроваджено зазначеним законом. На думку ініціаторів проекту, це можна здійснити «в межах видатків, визначених на відповідні потреби у державному бюджеті та річному кошторисі цих органів», щодо чого є певні сумніви. Утім, текст проекту викладено настільки складно, що схоже він реально послабить, а не посилить соціальний захист військовослужбовців.
Проект Постанови 2065 від 06.02.2015 (Денісова Л. Л.) про забезпечення своєчасних виплат пенсій та державної соціальної допомоги особам, які залишилися проживати на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях.
Черговий популістський проект, який пропонує покласти на уряд певні обов’язки, не розглядаючи питання про засоби і навіть принципову можливість їх виконання у сучасних умовах.
Участь громадян в діяльності
органів законодавчої та виконавчої влади
Проект 1919 від 02.02.2015 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» та деяких інших законів України (щодо розширення можливостей громадян участі в управлінні державними і громадськими справами, в удосконаленні роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, у відстоюванні своїх прав і законних інтересів).
Проектом пропонується: а) передбачити узагальнене поняття «звернення громадян», оскільки на сьогоднішній день Закон України «Про звернення громадян» не надає його чіткого визначення, а лише встановлює перелік його можливих видів; б) визначити, що під письмовими зверненнями також розуміються електронні документи, звернення, які надсилаються електронною поштою або через спеціальну форму на веб-сторінці в мережі Інтернет, телеграми; в) уточнити, що усно звернення може викладатися не лише на особистому прийомі, а й по єдиному телефонному номеру (контактного центру, телефонної «гарячої лінії»); г) передбачити можливість надсилання звернень громадянами через спеціальну форму на веб-сторінці в мережі Інтернет (по аналогії із запитами на публічну інформацію); д) передбачити можливість розміщення публічних колективних звернень через мережу Інтернет, які передбачають необхідність зібрання голосів в їх підтримку (онлайн-петицій), а також порядок їх розгляду.
Більшість пропозицій вдається слушним, проте залишається невирішеною проблема забезпечення ідентифікації авторів електронних петицій в умовах, коли не вимагається застосування електронного підпису.
Ідеологічні питання
Проект 2025 від 05.02. 2015 (Каплін С. М.) про позбавлення народних депутатів України, які голосували за «диктаторські закони» 16 січня 2014 року звання народного депутата України.
Доволі дивний проект, весь пронизаний «ідеями революційної доцільності» і без жодного посилання на норми Конституції і законів України. Сама назва проекту сформульована як пряме заперечення конституційного положення: «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».
Проект 2040 від 05.02.2015 (Папієв М. М.) про внесення змін до Закону України «Про очищення влади» та інших законодавчих актів України.
Зазначений проект передбачає внесення змін до Закону України «Про очищення влади», а саме викладення його в новій редакції (зокрема пропонується назвати його «Про люстрацію в Україні»), та до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На нашу думку, проект має ряд істотних переваг порівняно з чинним законом і цілком може бути використаний у процесі подальшої роботи над люстраційним законодавством. Слабким його місцем видається пропозиція щодо формування Національного люстраційного комітету України з числа осіб, рекомендованих обласними та Київською міською радою. Навряд чи такий порядок формування узгоджуватиметься з положенням, що Національний люстраційний комітет України є спеціальним органом громадського контролю при Президентові України. В проекті також є чимало порушень вимог юридичної техніки і законодавчої стилістики, орфографічних помилок.
Проект 2058 від 06.02.2015 (Соболєв Є. В.) про увічнення пам’яті про Революцію Гідності 2013–2014 років.
Пропозиції, викладені у проекті, є цілком зрозумілими і загалом заслуговують на підтримку. Разом з тим ці пропозиції переважно мають разовий характер, а тому форма закону, можливо, не є найбільш адекватною для нормативно-правових актів такого змісту.
Проект 2063 від 06.02.2015 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених у порядку визначеному Законом України «Про очищення влади»).
Проектом передбачається, що особи, які були звільнені відповідно до Закону України «Про очищення влади», позбавляються права на призначення спеціальних пенсії (військових, прокурорських, держслужбовських) і їх пенсійне забезпечення здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Така пропозиція, на нашу думку, спотворює саму природу люстрації, яка не є покаранням або помстою і передбачає лише тимчасові, а не пожиттєві обмеження. До того ж, нині спеціальні пенсії стрімко втрачають своє значення додаткового засобу соціального захисту і дедалі більше прирівнюються до інших пенсій. Певний сенс, можливо, мало б позбавлення зазначених осіб права на пенсії «за особливі заслуги», для призначення яких критерієм є певні заслуги перед державою, а не трудова діяльність як така.
Відносини між владними суб’єктами
Проект 2064 від 06.02.2015 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності народних депутатів та депутатів місцевих рад за невиконання ними обов’язків щодо особистого голосування).
Чергова спроба вирішити злободенне питання шляхом запровадження за відповідні порушення кримінальної та адміністративної відповідальності.
Проект 2048 від 05.02.2015 (Гопко Г. М.) про внесення змін до статті 13 Закону України «Про дипломатичну службу» (щодо порядку призначення на дипломатичні посади).
Пропонується, по-перше, внести зміни з метою приведення зазначеного закону у відповідність до Конституції України щодо призначення міністра закордонних справ, і, по-друге, встановити норму, що кандидатури на посади Надзвичайного і Повноважного Посла України, Постійного представника України при міжнародній організації та Представника України при міжнародній організації подаються Президенту України на затвердження міністром закордонних справ після консультацій з Комітетом Верховної Ради України у закордонних справах. Остання пропозиція викликає певні сумніви.
Права громадян та їх об’єднань
Проект 1901 від 02.02.2015 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо спрощення порядку прийняття до громадянства України окремих категорій осіб).
Проект передбачає спрощення порядку прийняття до громадянства України осіб, які захищали суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції чи військових діях у складі добровольчих батальйонів, партизанських загонів чи інших територіальних формувань, що співпрацювали зі Збройними Силами України, органами Міністерства внутрішніх справ України та Служби безпеки України, та осіб, які зазнали порушень прав і свобод людини на території іноземної держави, у зв’язку зі своєю позицією чи діяльністю, спрямованою на підтримку суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.
Проект 2007 від 03.02.2015 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до частини 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (щодо екологічної перевірки).
Пояснювальна записка зазначає, що метою прийняття проекту є недопущення екологічної катастрофи в Україні та зняття мораторію на проведення екологічних перевірок суб’єктів господарювання.
Закон, яким було запроваджено відповідний мораторій, було прийнято лише 28 грудня 2014 р. Відтоді періодично лобіюється розширення переліку органів, які мають право проводити перевірки без дозволу уряду. Як видається, два місяця – це недостатній строк, щоб Україні вже загрожувала екологічна катастрофа через обмеження повноважень окремих контролюючих органів.
Проект 2018 від 04.02.2015 (Пацкан В. В.) про внесення змін до Цивільного кодексу України (щодо права на зміну по-батькові).
Як зазначено в пояснювальній записці, проект розроблений з метою виконання рішення Європейського суду у справі «Гарнага проти України» та усунення відповідних недоліків чинного законодавства, які стали підставою для встановлення порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проектом передбачається внесення змін до частин першої та другої статті 295 Цивільного кодексу України з метою закріпити право особи на власний розсуд змінювати своє по-батькові так само, як і своє прізвище та (або) власне ім’я.
Проект 2026 від 05.02.2015 (Третьяков О. Ю.) про внесення зміни до статті 18 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" щодо встановлення доплати інвалідам І групи підгрупи А.
Проект спрямований на зрівняння соціального захисту двох категорій інвалідів.
Проект 2027 від 05.02.2015 (Герега О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відпусток).
Згідно з пояснювальною запискою, проектом передбачено встановити мінімальну тривалість щорічної відпустки 28 календарних дня. Проект конкретизує порядок затвердження графіка відпусток, а також підставу надання щорічних відпусток через видання роботодавцем наказу (розпорядження). У разі якщо наказ (розпорядження) про надання відпустки не виданий, працівник не має права на власний розсуд визначати день початку відпустки. Проектом пропонується не обмежувати право працівника на отримання двох чи кілька відпусток без збереження заробітної плати одночасно, а також права на отримання відпустки без збереження заробітної плати за іншою підставою протягом робочого року тривалістю до двох місяців.
Хоча проект подається як певне розширення прав працівників, фактично мають місце значні обмеження. Так, знімається норма про обов’язковість повідомити працівника про дату відпустки не менш як за 2 тижні. Крім того, «спрощено» норму про доведення графіку відпусток до працівників виключивши слово «всіх», що може мати вкрай незадовільні наслідки. Принципово змінено норму про надання відпустки працівнику у разі його звільнення. В пропонованій редакції така відпустка надається лише в разі звільнення за власним бажанням. Таким чином працівники звільнені у випадку реструктуризації чи ліквідації підрозділу тощо не матимуть права на використання невикористаної відпустки. Наведене дає підстави вважати, що проект спрямований не стільки на розширення прав працівників, скільки на їх обмеження.
Проект 2043 від 05.02.2015 (Єремеєв І. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо гарантування виплат одноразової допомоги Матерям-героїням, а також запровадження строків розгляду документів і вручення державних нагород.
Проект пропонує: встановити на рівні закону механізм державної підтримки матерів-героїнь у вигляді одноразової державної допомоги в десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня року, в якому виникло право та таку допомогу; визначити чіткі строки присвоєння та вручення державних нагород; закріпити в законі України вичерпний перелік підстав для позбавлення державних нагород.
Не заперечуючи по суті поданих пропозицій, вважаємо не зовсім правильним об’єднання в одному законопроекті доволі різнопланових пропозицій.
Кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, судівництво, адвокатура
Проект 2008 від 03.02.2015 (Соляр В. М.) про внесення змін до статті 446 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за піратство).
Проектом пропонується диспозиції частини першої та другої статті 446 КК України викласти в такій редакції: «1.Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної або іншої особистої вигоди судна або літального апарату за межами територіального моря будь-якої держави чи повітряного простору над ним для захоплення іншого судна, застосування насильства, пограбування або інших злочинних дій щодо екіпажів чи пасажирів такого судна або літального апарату...»; «2. Ті самі діяння , якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель однієї чи декількох осіб або інші тяжкі наслідки...».
Проект цитується з виправленням деяких орфографічних помилок, що однак не позбавляє текст певної сумбурності викладу, якої немає у чинній редакції цієї статті. Схоже, що основний зміст нововведень полягає у доповненні поняття піратство «повітряним піратством». При цьому в пропонованій редакції випало важливе уточнення, що «піратські» судна можуть бути як озброєні, так і не озброєні.
Проект 2016 від 03.02.2015 (Луценко І. С.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації.
Пропонуються деякі несистемні редакційні зміни статей 153, 155, 156, 302 Кримінального кодексу України, спрямовані переважно на виокремлення окремих «кваліфікованих» видів відповідних злочинів у самостійні склади злочинів з підвищеною відповідальністю. Утім, належного і аргументованого пояснення підстав для таких змін немає. Навпаки, наведена статистика за 2014 рік свідчить скоріш про достатній рівень кримінального стримування.
Проект 2029 від 05.02.2015 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України (щодо забезпечення права на касаційне оскарження ухвал суду першої інстанції).
Невелика текстуально, але дуже вагома за своїми наслідками пропозиція, суть якої полягає в тому, щоб у касаційній інстанції могли бути оскаржені окремо від рішення суду ті ж самі ухвали, що і в апеляційній інстанції. Нині касаційні скарги можна подавати лише на частину таких ухвал, що помітно звужує можливості для судового захисту порушених прав.
Проект 2031 від 05.02.2015 (Гарбуз Ю.Г.) про внесення змін до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (щодо затримання уповноваженою службовою особою).
Загальна спрямованість пропонованих змін – розширення підстав для затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, без санкції суду. Деякі з цих підстав, можливо, заслуговують на увагу, але все перекреслюється пропозицію додати до переліку виключних ситуацій у статті 208 КПК України пункт 3 частини першої такого змісту: «якщо наявні інші достатні дані, що дають підставу підозрювати особу у вчиненні злочину». Перелік стає відкритим і «уповноважені службові особи» дістають широкий простір для свавільних дій, з чим ніяк не можна погодитися.
Проект 2032 від 05.02.2015 (Гарбуз Ю.Г.) про внесення змін до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (щодо необхідності проведення додаткової перевірки заяви, повідомлення про вчинення правопорушення).
Пропонується надати можливість слідчим і прокурорам не вносячи відомості про вчинення правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і не починаючи власне розслідування, ініціювати додаткову перевірку заяви, повідомлення про вчинення правопорушення протягом 10 діб.
Така пропозиція видається суттєвим кроком назад від тих прогресивних нововведень, що були внесені до нашого кримінально-процесуального законодавства. Очевидними є і можливі корупційні ризики від прийняття цього проекту.
Проект 2033 від 05.02.2015 (Гарбуз Ю.Г.) про внесення змін до статті 615 Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану та у районі проведення антитерористичної операції).
Пропонується у відповідних умовах ряд повноважень слідчого судді передати прокурорам. У чинному законодавстві така практика можлива лише як виняток, якщо слідчий суддя не має можливості виконувати відповідні повноваження. Антидемократичний характер таких пропозицій є очевидним.
Проект 2034 від 05.02.2015 (Гарбуз Ю.Г.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення провадження по тимчасовому доступу до речей і документів та арешту майна).
Більшість пропозицій спрямовано на «полегшення роботи» слідчого, замінюючи необхідність звернення до слідчого судді або прокурора погодженням з керівником органу досудового розслідування.
Проект 2035 від 05.02.2015 (Гарбуз Ю.Г.) про внесення змін до статті 15-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (щодо превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності).
Як відомо, сам інститут превентивного затримання є доволі сумнівним у контексті забезпечення прав людини. У цьому проекті знову йдеться про пропозиції, які були піддані нищівній критиці на стадії обговорення чинних норм законодавства про превентивне затримання. Зокрема, пропонується запровадити поняття «причетності до вчинення особою терористичної діяльності», що суттєво розходиться з поняттям «причетності до злочину», яке існує в кримінальному праві. Замість негайного направлення слідчому судді копії рішення про превентивне затримання особи, причетної до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, що передбачено чинним законодавством, пропонується направляти цю копію слідчому судді протягом 30 діб. Яку мету може переслідувати така пропозиція?
Проект 2055 від 06.02.2015 (Голуб В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питання примусового виконання мирової угоди.
Як зазначається в пояснювальній записці, проект спрямований на усунення у чинному законодавстві прогалини щодо інституту примусового виконання мирових угод. Можна погодитися, що наслідки невиконання мирової угоди недостатньо урегульовано в чинному законодавстві. Утім, як стверджують процесуалісти, насправді виконанню підлягає не сама мирова угода, а рішення (ухвала) суду, якою визнана така угода. У такому контексті в примусовому виконанні мирової угоди немає потреби.
Проект 1794-1 від 04.02.2015 (Купрієнко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та деяких інших законодавчих актів України (щодо статусу і гарантій адвокатської діяльності та формування і роботи органів адвокатського самоврядування).
Альтернативний проект до проекту 1794 (див. Бюлетень №6). Пропонується внести значні зміни до законодавства про адвокатуру. Просте перерахування основних змін займає 3 сторінки в пояснювальній записці, а сам текст проекту – 42 сторінки. За такого обсягу змін, які охоплюють майже усі статті чинного закону, логічніше було б підготувати нову редакцію закону.
Як і в основному проекті, пропонується закріпити адвокатську монополію на представлення інтересів осіб в судах, з чим, як вже зазначалося при аналізі основного проекту, важко погодитися. Водночас деякі крайнощі основного проекту, що викликали особливе несприйняття, в альтернативному проекті вже відсутні. Цей проект, здається, і не такий жорсткий у вимогах до осіб, які претендують на вступ до адвокатської спільноти. Утім є чимало нереалістичних пропозицій або таких, що просякнуті своєрідною «манією адвокатської величності»
Відносини в сфері ЗМІ, кіно, телебачення і радіомовлення
Проект 1889-1 від 02.02.2015 (Лабазюк С. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення.
Являє собою спрощений варіант змін, які до того пропонувалися проектами 1824 від 23.01.2015 та 1889 від 30.01.2015 (Сюмар В. П.). Втім, ряд резонансних норм в ньому збережено, зокрема і вже відзначене в оглядах на попередні проекти встановлення відповідальності за заперечення злочинів комунізму, визначення яких відсутнє в законодавстві.
Культура та освіта
Проект 1914 від 02.02.2015 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо врегулювання оплати працівників державних вищих навчальних закладів.
Пропонується доповнити пункт 10 Прикінцевих положень нормою такого змісту: «Зазначене [щодо максимального розміру оплати праці – автори] обмеження застосовується до максимального місячного розміру заробітної плати (грошового забезпечення) [працівників? – автори] державних вищих навчальних закладів, якщо заробітна плата (грошове забезпечення) фінансується виключно за рахунок загального фонду бюджету».
Проект 1914-1 від 04.02.2015 (Гриневич Л.М.) про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо поліпшення умов оплати праці наукових та науково-педагогічних працівників.
Пропонується «у разі перевищення рівня заробітної плати наукових і науково-педагогічних працівників понад встановлений максимальний розмір дозволити керівникам вищих навчальних закладів і наукових установ виплачувати різницю між встановленим максимальним розміром і фактичним рівнем заробітної плати за рахунок спеціального фонду бюджету установи».
Обидва проекти намагаються виправити болісну для суспільства ситуацію з обмеженням заробітної плати освітян і науковців, у разі якщо не відбудеться скорочення чисельності працівників відповідних закладів. А загалом це вже далеко не перший проект, спрямований на доопрацювання одного з головних «реформістських» законів уряду, прийнятого поспіхом наприкінці 2014 року. Як видно з цього та попередніх бюлетенів, епопея з внесенням змін до цього проекту не має меж.
Проект 2002 від 03.02.2015 (Рабінович В. З.) про порядок повернення у власність релігійних організацій культових будівель, їх комплексів.
Пропонується встановити правовий порядок передавання у користування та повернення у власність релігійним громадам культових приміщень. Окрім того у перехідних положеннях міститься ще «непрофільна» для цього проекту норма про повернення культового майна. яке є частиною Національного архівного фонду.
Проект відзначається половинчастістю та випадковістю пропозицій. Не має потреби заперечувати, що культові будівлі найкраще підходять саме для проведення в них релігійних обрядів, і тому передача їх у користування саме релігійним організаціям є слушною пропозицією. Втім викликає подив, що з усього культового майна, яке на сьогодні належить до культурної спадщини України, увага приділена виключно документам Національного архівного фонду. Тим більше, що останні найбільше з числа культового майна, яке на сьогодні належить до культурної спадщини, вразливі та вибагливі до умов зберігання. Негативний висновок проект отримав і від ГНЕУ.
Проект Постанови 2039 від 05.02.2015 (Гриневич Л. М.) про рекомендації парламентських слухань на тему: «Про стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави».
«Технічний» проект, який відображає зміст рекомендацій відповідних парламентських слухань.
Проект 2044 від 05.02.2015 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (щодо забезпечення учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів безкоштовними обідами).
Проект розроблений на доповнення проекту 1834 від 23.01.2015 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів безкоштовними обідами. Пропонується перерозподілити видатки Державного бюджету з цієї метою.
Проект 2056 від 06.02.2015 (Герега О. В.) про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо збереження методичних кабінетів.
Пропонується виключити наступне положення закону: «Обласним, Київській міській державним адміністраціям здійснити заходи щодо удосконалення мережі районних (міських) методичних кабінетів галузі освіти та скорочення видатків на їх утримання».
Проект 2060 від 06.02.2015 (Москаленко Я. М.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо харчування дітей).
Проект спрямований на захист соціальних прав дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема на відновлення безоплатного харчування в навчальних закладах.
Проект не зовсім відповідає назві. Крім того, внесені до нього зміни не є адекватними суті закону, до якого їх вносять.
Проект 2067 від 06.02.2015 (Палатний А. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підтримки дитячо-юнацького спорту та фізичного виховання дітей.
Пропонується виключити із законодавства положення про платність навчання в закладах дитячо-юнацького спорту. Крім того, пропонується збільшити в загальноосвітніх та професійно-технічних закладах освіти кількість занять з фізичного виховання.
Проект 2068 від 06.02.2015 (Величкович М. Р.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення стабільного розвитку сфери фізичної культури і спорту.
Розроблений у розвиток положень попереднього проекту.
Авторське право та суміжні права
Проект 1812-1 від 05.02.2015 (Семенуха Р. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо службових творів, творів, створених за замовленням та при виконанні робіт.
Проект містить значні і принципові новели, які не охоплюються його назвою і виглядають дещо спірними. Так, до виключних прав автора пропонують віднести надання дозволу на включення об’єктів авторського чи суміжного права до складних творів. Крім того, проект містить внутрішні суперечності: зазначається, що лише автор може визнавати себе автором твору, і це право є невідчужуваним, і водночас передбачається можливість зазначати замовника як автора, якщо це передбачено договором.
Проект 2047 від 05.02.2015 (Лещенко С. А.) про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (щодо співавторства на інтерв’ю).
Пропонується виключити норму про те, що інтерв’ю є твором, створеним у співавторстві особою, яка дала інтерв’ю, та особою, яка його взяла, а також про те, що публікація запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.
На думку ініціаторів проекту, згода особи надати інтерв’ю вже є згодою на його опублікування. Тому положення про необхідність згоди на опублікування інтерв’ю фактично може розглядатися як цензура і становити необґрунтоване обмеження права на свободу вираження поглядів та свободи журналістської діяльності. Проте автори проекту, дивлячись з точки зору свого особистого досвіду, виключають ситуацію, коли особою, яка бере інтерв’ю, помилково, або зловмисно, перекручуються думки особи, яка інтерв’ю давала. Таким чином, виключення зазначеної норми із законодавства буде суттєво обмежувати права осіб, які дають інтерв’ю.
Проекти з інших питань
Проект 1918 від 02.02.2015 (Продан О. П.) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень.
Пояснювальна записка зазначає, що основним завданням проекту є вдосконалення системи оподаткування з метою забезпечення балансу інтересів держави та бізнесу, паритетності прав контролюючих органів та платників податків, створення більш прозорих механізмів адміністрування податків і зборів. Основним механізмом реалізації мети законопроекту є спрощення та уточнення процедур адміністрування податків, які направлені на унеможливлення вільного застосування норм Податкового кодексу України, скасування підстав для їх неоднозначного тлумачення, виникнення конфліктів між платниками податків і контролюючими органами.
Оскільки пропонується доволі багато різнопланових змін, питання про їх доцільність потребує спеціального вивчення.
Проект 1906 від 02.02.2015 (Заболотний Г.М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання корупції у сфері земельних відносин.
Основний зміст проекту зводиться до вилучення із Земельного кодексу положень, пов’язаних з необхідністю одержання погоджень, експертиз, висновків тощо. Окрім того, ініціатори проекту послідовно вилучають положення, пов’язані з приватизацією землі, охороною земель водного фонду та ряд інших. Схоже, що у разі успіху такої «кавалерійської атаки» Земельний кодекс як цілісний документ буде повністю знищений.
Проект 2049 від 05.02.2015 (Продан О. П.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування неприбуткових організацій).
Як зазначається в пояснювальній записці, метою зазначеного проекту є відновлення переліку організацій, які не є платниками податку на прибуток, відповідно до попередньої редакції Податкового кодексу України, скасування дискримінаційних податкових умов щодо господарської діяльності неприбуткових організацій, зменшення податкового навантаження на благодійну допомогу до рівня 2014 року, а також усунення неточностей у правовому регулюванні режиму неприбутковості, які виникли в результаті внесення змін до Податкового кодексу України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року.
Проект загалом заслуговує на увагу, хоча виклад окремих його положень не відповідає нормам української літературної мови.