MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 15 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 23.03.2015 – 27.03.2015

11.04.2015   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 53 законопроекти та проекти постанов Верховної Ради України. З них 18 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням парламентських комісій, призначенням на посади тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 53 законопроекти та проекти постанов Верховної Ради України. З них 18 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням парламентських комісій, призначенням на посади тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0007 від 23.03.2015 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісландії про реадмісію осіб.

Як зазначається в пояснювальній записці, «практичне значення і цільова спрямованість проекту Закону полягає в тому, що в разі ратифікації Угоди на законодавчому рівні буде закріплено правові умови, необхідні для започаткування та координації співробітництва компетентних органів нашої держави з компетентними органами Ісландії в питаннях запобігання та протидії нелегальній міграції».

Проект Постанови 2482 від 27.03.2015 (Тарута С. О.) про Звернення Верховної Ради України до Генеральних штатів (Парламенту) Королівства Нідерланди щодо ситуації навколо повернення до України музейних цінностей.

Звернення містить прохання сприяти поверненню до України частини виставки «Крим. Золотий острів у Чорному морі» з колекцій Кримської республіканської установи «Центральний музей Тавриди» у кількості 132 музейних предметів (451 одиниця зберігання), Кримської республіканської установи «Керченський історико-культурний заповідник» у кількості 190 музейних предметів (190 одиниць зберігання), Національного заповідника «Херсонес Таврійський» у кількості 28 музейних предметів (28 одиниць зберігання) та Кримської республіканської установи «Бахчисарайський історико-культурний заповідник» у кількості 215 музейних предметів (1442 одиниці зберігання), які належать до державного Музейного фонду України і експонувалися в Музеї Алларда Пірсона – археологічному музеї Амстердамського університету від 6 лютого до 31 серпня 2014 року.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 2475 від 26.03.2015 (Сажко С. М.) про внесення змін до пункту 9 розділу ІІI «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (щодо діяльності на території Донецької і Луганської областей).

Пропонується не поширювати норму з вимогою керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів вжити заходів щодо скорочення чисельності працівників цих органів на 20 відсотків, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати, встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу, зменшення або скасування стимулюючих виплат, зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах, переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг на органи, що здійснюють діяльність на території Донецької та Луганської областей. У пояснювальній записці такі пропозиції зумовлюються необхідністю посилення соціального захисту працівників місцевих державних адміністрацій, територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів, які працюють в зоні проведення антитерористичної операції і для виконання службових обов’язків покинули місця постійного проживання, працюють в умовах підвищеної небезпеки, психологічної напруженості.

Проект 2478 від 27.03.2015 (Омельянович Д. С.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо можливості заборони органами місцевого самоврядування вживання і продажу алкогольних і слабоалкогольних напоїв та пива в зоні проведення АТО).

Пропонується надати право сільським, селищним та міським радам в межах відповідної адміністративної території, яка входить до території проведення антитерористичної операції, забороняти або обмежувати продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових на період проведення антитерористичної операції.

Як видається, зазначений проект є спробою особливі умови окремої ситуації (АТО на сході України) трактувати як підстави для встановлення загального правила для набагато ширшого кола ситуацій. Так, цілковито не зрозуміло навіщо таке право у разі, коли в певному населеному пункті проводиться АТО зі звільнення заручників чи з інших підстав.

Проект 2481 від 27.03.2015 (Геращенко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (щодо отримання комунальних послуг).

Пропонується визначити порядок надання комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо).

 

Ідеологічні питання

 

Проект 2453 від 23.03.2015 (Дехтярчук О. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за виготовлення, зберігання, розповсюдження матеріалів, які пропагують тоталітаризм та тероризм).

Пропонується внести зміни до двох статей КК України. У ст. 258-2 «Публічні заклики до вчинення терористичного акту» серед змін, переважно технічних, слід виділити новелу, згідно з якою караною є «також демонстрація або носіння символіки терористичних організацій». В новій редакції пропонується викласти ст. 436-1 «Публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму, пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення та (або) розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників» яка є спадком сумнозвісних «диктаторських законів 16 січня». Статтю пропонується поширити на більше коло суб’єктів і перейменувати («Пропаганда нацистської, фашистської, комуністичної, іншої тоталітарної ідеології»). Пропонується ввести відповідальність за «пропагування нацистської, фашистської, комуністичної чи іншої тоталітарної ідеології, а також розповсюдження, виготовлення, ввезення, володіння, зберігання (за винятком музейної справи) матеріалів, продукції, виконання творів, у яких пропагується нацистська, фашистська, комуністична чи інша тоталітарна ідеологія, а також демонстрація або носіння нацистської, фашистської, комуністичної чи іншої тоталітарної символіки».

Зазначимо, що така редакція виглядає принципово неприйнятною, оскільки не має чіткого визначення, що ж таке пропагування нацистської, фашистської, комуністичної чи іншої тоталітарної ідеології. Та з визначенням змісту ідеології теж є великі проблеми. Чи йдеться, наприклад про те, щоб заборонити трактати утопічних комуністів, теоретичні праці Д. Донцова, твори інтегральних націоналістів, економічні трактати К. Маркса, філософські праці Ф. Енгельса тощо? Мають знову запалати вогнища із вилучених книжок?

Чи зможуть нормально працювати науковці, якщо усі позитивні чи помірковані історичні оцінки явищ та подій за доби СРСР, усі публікації історичних документів можуть стати кримінально караними? Схоже, що у цьому проекті більше тоталітаризму, ніж у тих ідеологіях, з якими він ніби покликаний боротися.

Проект Постанови 2462 від 23.03.2015 (Мосійчук І. В.) про День пам’яті та примирення та Проект 2463 від 23.03.2015 (Мосійчук І. В.) про День пам’яті та примирення.

Два проекти схожого змісту, ідея яких абсолютно ясна, а юридичні засоби її реалізації бажають багато кращого. Ініціаторам проектів слід визначитися, чи бажають вони запровадити ще один святковий день, чи йдеться про святковий вихідний день. В останньому разі слід внести зміни до КЗпП України. Якщо йдеться лише про нове державне свято, то відповідно до п.7 частини 2 Конституції України, державні свята встановлюються виключно законами України, а не постановами Верховної Ради України.

Проект 2485 від 27.03.2015 (Ляшко О. В.) про внесення змін Закону України «Про запобігання корупції» (щодо проведення спеціальної перевірки).

Закріплюється порядок спеціальної перевірки осіб, які припинили свої повноваження. Зокрема визначається, що посадова особа, щодо якої проводиться спеціальна перевірка на підставі цієї статті закону, протягом трьох місяців з моменту припинення повноважень не має права виїжджати за межі державного кордону України.

Загалом за наявності політичної волі практика таких перевірок в принципі може бути започаткована в Україні і навіть, ймовірно, викличе схвалення певних верств населення, схильних підтримати чергову «охоту за відьмами». Утім ініціатори проекту: 1) не довели жодними статистичним викладками, що така практика дійсно необхідна; 2) виклали свій проект у дуже загальному вигляді, залишаючи поза увагою багато важливих деталей механізму проведення таких перевірок, 3) відверто ввели в оману громадськість стверджуючи, що «реалізація положень цього законопроекту не потребує збільшення видатків Державного бюджету».

Проект 2486 від 27.03.2015 (Чижмарь Ю. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за публічне заперечення факту військової агресії країною, яка визнана Верховною Радою України країною-агресором).

Пропонується доповнити КК України ст. 110-3 «Публічне заперечення факту військової агресії країною, яка визнана Верховною Радою України країною-агресором» такого змісту: «1. Публічне заперечення факту військової агресії країною, яка визнана Верховною Радою України країною-агресором, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої».

Безвідносно до конкретного питання, порушеного в проекті, маємо підкреслити, що ми проти будь-яких актів, якими та чи інша ідеологічна оцінка оголошується обов’язковою. Це, зокрема, суперечить конституційному принципу, що «Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова». Підкреслимо, що Верховна Рада України на відміну від судових органів не встановлює факти, вона може дати лише політичну (ідеологічну) оцінку тим чи іншим подіям, яка з часом може бути і переглянута. Тим паче не слід встановлювати кримінальну відповідальність за заперечення політичної позиції парламенту.

Проект 2476 від 26.03.2015 (Рабінович В. З.) про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасового обмеження права виїзду за кордон членів Кабінету Міністрів України та/або керівників центральних органів виконавчої влади.

Пропонується обмежити можливість виїзду за кордон для осіб, які входять до складу Кабінету Міністрів України та/або є керівником центрального органу виконавчої влади. Процедурно це виражається у зобов’язанні зазначених осіб здати всі документи, що дають їм право на виїзд з України і в’їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, на зберігання до Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції на наступний день після виникнення таких обставин. У разі закордонного відрядження Комітет приймає рішення про видачу громадянину паспорта і за день, що передує даті від’їзду, видає громадянину дипломатичний паспорт. На наступний робочий день після повернення з відрядження громадян повертає дипломатичний паспорт на зберігання до Комітету. У разі порушення вимог цієї частини громадянину забороняється виїзд за кордон на весь час його перебування у складі Кабінету Міністрів України та/або на посаді керівника центрального органу виконавчої влади.

Цілком очевидно, що контроль за переміщенням високопосадовців і зберігання їхніх дипломатичних паспортів не належить до конституційних повноважень Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції, а отже, весь цей проект має суто популістський характер.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 2460 від 23.03.2015 (Королевська Н. Ю.) про встановлення мораторію на виселення, стягнення житла, нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій за житлово-комунальні послуги і припинення їх надання (відключення).

Згідно з преамбулою проекту він розроблений «з метою забезпечення захисту житлових і майнових прав громадян, недопущення примусової реалізації житла та виселення громадян із жилих приміщень в умовах різкого підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги».

На жаль, в пояснювальній записці не надається належного розкриття причин розроблення проекту, окрім самої концепції мораторію. Для наведеної статистики не надається її аналіз, не зазначається, зокрема, скільки квартировласників реально не можуть оплачувати послуги за підвищеними тарифами, а скільки відверто нехтують своїми зобов’язаннями з корисливих мотивів. Як наслідок, проект теж не розрізняє сумлінних і несумлінних боржників.

Проект 2465 від 24.03.2015 (Козак Т. Р.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування доходів ветеранів війни).

Проектом пропонується при оподаткуванні загального місячного (річного) доходу ветеранів війни збільшити суму пільги із 200 до 500 відсотків. Також передбачається не оподатковувати пенсії та об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які не використовуються з метою отримання доходу та які перебувають у власності таких осіб: а) Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці або повних кавалерів ордена Слави чи ордена Трудової Слави, осіб, нагороджених чотирма і більше медалями «За відвагу»; б) учасників бойових дій під час Другої світової війни або осіб, які у той час працювали в тилу, та інвалідів І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; в) колишніх в’язнів концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або осіб, які визнані репресованими чи реабілітованими; г) осіб, яких було насильно вивезено з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; ґ) осіб, які перебували на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Ідея проекту є цілком зрозумілою і загалом прийнятною, а от запропонований в ньому перелік пільгових категорій щонайменше вимагає уточнення. Чому б, наприклад не включити в нього безпідставно репресованих осіб або учасників бойових дій, що нині відбуваються в зоні АТО?

Проект 2466 від 24.03.2015 (Власенко С. В.) про органи самоорганізації населення та проект 2467 від 24.03.2015 (Власенко С. В.) про загальні збори (конференції) членів територіальної громади за місцем проживання.

Питання самоорганізації населення давно потребують відповідного законодавчого рішення. Проте відповідні закони мають бути дуже виваженими, інакше можуть принести більше шкоди, ніж користі. Щодо зазначених двох проектів, то, як видається, ключовими питаннями для них є: 1) обсяг реальних юридичних прав і фінансових можливостей органів самоорганізації населення; 2) законодавчі гарантії запобігання надмірної бюрократизації органів самоорганізації населення і перетворення їх у «підручний апарат» місцевих рад і місцевих державних адміністрацій; 3) створення механізмів для запобігання використання органів самоорганізації населення в особистих чи групових інтересах; 4) врахування інтересів уже існуючих органів самоорганізації населення. А тут далеко не все знайшло відображення в текстах проектів. Тому категорично неприпустимим видається можливе прийняття цих проектів за скороченою процедурою («за основу і в цілому»). Їх бажано винести на широке громадське обговорення, а згодом розглянути у кількох читаннях з постатейним голосуванням.

Проект 2469 від 24.03.2015 (Рибак І. П.) про внесення змін до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (щодо розширення критеріїв віднесення населених пунктів до категорії гірських та надання державних гарантій).

Пропонується поширити статус гірських на населені пункти, які «розташовані на висоті 350–400 метрів над рівнем моря, відповідають другому  критерію та не менше як двом показникам третього критерію статті 1 цього закону, та населені пункти, оточені з двох і більше сторін гірськими масивами висотою 400 метрів і вище та схильні до повеней». Крім того, пропонується внести до числа державних гарантій розвитку гірських населених пунктів фінансування з державного бюджету «заходів з утримання та розвитку загальноосвітніх навчальних закладів, пришкільних інтернатів та закладів позашкільної освіти».

Проект 2483 від 27.03.2015 (Алєксєєв С. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення збільшення тарифів на комунальні послуги для населення за відсутності приладів обліку (лічильників).

Основною метою проекту визначається скорочення видатків з Державного бюджету на субсидії та пільги для населення, спонукання до встановлення приладів обліку надавачами послуг з централізованого постачання питної (холодної) та гарячої води, централізованого опалення та постачання природного газу. Головна думка проекту полягає у законодавчому закріпленні прискорення встановлення приладів обліку (лічильників) та недопущення збільшення тарифів на комунальні послуги без відповідного встановлення.

Мета проекту заслуговує на підтримку, але, на жаль, такі суто практичні питання рідко вирішуються через прийняття відповідних законів. Тут насамперед має бути відповідна політична волі керівництва держави.

Проект 2484 від 27.03.2015 (Шурма І. М.) про внесення змін до статті 267 Податкового кодексу України (щодо захисту прав платників транспортного податку).

Пропонується доповнити кодекс положенням такого змісту: «У разі викрадення легкового автомобіля, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктом оподаткування, транспортний податок не сплачується з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб викрадено, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами уповноважених державних органів України про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У разі повернення уповноваженими державними органами України викраденого транспортного засобу його власнику податок за такий транспортний засіб сплачується з місяця, в якому транспортний засіб було повернено».

На перший погляд, пропозиції видаються цілком логічними, але в наших реаліях вони мають подаватися «в одному пакеті» з пропозиціями про посилення відповідальності за неправдиве повідомлення про викрадення транспортного засобу.

 

Кримінальне, кримінально-процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 2454 від 23.03.2015 (Антонищак А. Ф.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінально-правової охорони земель водного фонду).

Пропонується суттєво змінити зміст ст. 239-2 КК України, в першу чергу щодо масштабів протиправних дій, за які має наступати кримінальна відповідальність. Так, незаконне зняття ґрунтового шару земель водного фонду стає караним з вдвічі меншого, ніж зараз, обсягу зняття ґрунту. Крім того, пропонується доповнити статтю положеннями про «незаконне штучне утворення земельної ділянки на землях водного фонду чи незаконне виведення земельної ділянки зі складу земель водного фонду», а також визначити посилену відповідальність у разі вчинення такого злочину «на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або службовою особою з використанням службового становища, або вчинені з корисливих мотивів». Також пропонується внести зміни до ст. 197-1 визначивши, що самовільне зайняття «земель водного фонду» є більш тяжким злочином порівняно з самовільним зайняттям земельної ділянки.

Проект 2480 від 27.03.2015 (Шкрум А. І.) про медіацію.

Як зазначається в преамбулі проекту, він визначає правові основи надання послуг медіації на професійних засадах та має на меті запровадження інституту медіації в суспільстві, поширення практики мирного вирішення спорів позасудовими методами та забезпечення збалансованих відносин між інститутом медіації та судовою системою.

Пропонується законодавчо визначити ще одну форму добровільного третейського розгляду спорів. Пропозиція виглядає сумнівною з огляду на те, що не надає яскраво визначених переваг порівняно з існуючими в законодавстві третейськими судами. Особливо звертаємо увагу на ст. 12 проекту «Медіація під час судового провадження у кримінальних справах, судового провадження в цивільних або господарських справах або третейського розгляду», норми якої виписані недосконало і можуть слугувати засобом зловживання правом у суді. Зокрема не визначено чітко, за клопотанням однієї зі сторін чи лише обох сторін, суд або третейський суд зупиняє провадження у справі на час медіації.

Проект 2459 від 23.03.2015 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо обмеження можливостей зловживання процесуальними правами.

Пропонується частину третю ст. 293 «Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду» викласти у такій редакції: «У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, передбачену пунктом 5 частини першої цієї статті, у випадку, якщо така ухвала вже була оскаржена в апеляційному порядку цією стороною, а також на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 2, 7, 9, 18-30 частини першої цієї статті, до апеляційного суду передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, а розгляд справи судом першої інстанції продовжується. У разі необхідності апеляційний суд може витребувати також копії інших матеріалів справи». Як зазначається в пояснювальній записці, такі зміни запропоновано з метою обмеження можливостей зловживання процесуальним правом на оскарження ухвал суду, яке призводить до необмеженого затягування строків розгляду цивільних справ.

 

Культура та освіта

 

Проект Постанови 2457 від 23.03.2015 (Гриневич Л.М.) про відзначення у 2015 році пам’ятних дат у вищих навчальних закладах України.

Попри широку назву у проекті передбачається відзначення лише трьох дат: 140-річчя з часу заснування Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича, 130-річчя від часу заснування Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» та 100-річчя від часу заснування Національного університету водного господарства та природокористування (м. Рівне).

Усі згадані навчальні заклади є авторитетними в Україні і заслуговують на державне визнання. Проте, як видається, парламент, не має порушувати загальний принцип, сформульований свого часу в Указі Президента України «Про впорядкування відзначення пам’ятних дат і ювілеїв», згідно з яким перший ювілей установи визначається в 50-ту річницю, а далі через кожні 25 років.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 2470 від 24.03.2015 (Петренко О. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження заходів, спрямованих на зменшення споживання енергетичних напоїв.

Пропонується ввести спеціальних порядок обігу енергетичних напоїв, поширивши на них дію Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» з відповідною зміною назви закону. Зокрема передбачається ввести обмеження щодо тари, порядку продажу, ввести заборону на роздрібний продаж, на вживання та продаж енергетичних напоїв особам до 18 років (і передбачити відповідну відповідальність в КУпАП) тощо.

Під «енергетичним напоєм» у цьому проекті розуміється «газований або негазований безалкогольний напій (за винятком чаю, кави та напоїв на основі кавових та чайних екстрактів), який містить кофеїн з будь-якого джерела походження у кількості, що перевищує 150 мг/л та/або інші компоненти, які стимулюють центральну нервову систему, перелік яких та максимально допустимий рівень їх концентрації в енергетичних напоях визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я».

Загалом медичні аргументи, наведені у пояснювальній записці до проекту, видаються такими, що заслуговують на увагу. Водночас у контексті визнання, що «помірне споживання енергетичних напоїв безпечне для здоров’я дорослої людини» навряд чи радикальне обмеження вживання енергетичних напоїв буде підтримано нашим суспільством, де панують відносно ліберальні погляди щодо вживання різних напоїв. За таких умов проект перед його прийняттям потребує щонайменше тривалої і продуманої роз’яснювальної роботи.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 2455 від 23.03.2015 (Дзензерський Д. В.) про споживче кредитування.

Ініціатори проекту, як видається, правильно визначили прогалини нашого законодавства про споживче кредитування щодо вирішення проблем оманливої реклами, розкриття інформації, оцінки кредитоспроможності позичальника, кредитного посередництва, несправедливих умов договорів споживчого кредиту, нав’язування додаткових та супутніх послуг, відсутності однакових вимог до кредитодавців, які є банками та небанківськими установами, та відповідальності у сфері споживчого кредитування.

У цьому зв’язку запропонований проект заслуговує щонайменше на широке обговорення і ретельне вивчення фахівцями як з банківських послуг, так і з захисту прав споживачів.

Проект 2456 від 23.03.2015 (Дзензерський Д. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг.

На думку ініціаторів проекту, існує нагальна необхідність внесення суттєвих змін до чинного законодавства, які мають дозволити створити чітку систему захисту прав споживачів фінансових послуг, визначивши відповідні повноваження державних органів, встановивши адекватну відповідальність за правопорушення у цій сфері, а також уточнивши окремі положення самого законодавства, яке регулює над ання відповідних фінансових послуг.

Спроба вирішити ці питання у відповідному проекті видається такою, що заслуговує на увагу.

Проект 2464 від 24.03.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про приватизацію державного майна» (щодо механізму приватизації).

Пропонується виключити з закону положення про попередній продаж на фондових біржах з метою визначення ринкової ціни 5–10% акцій пропонованого для приватизації підприємства. Крім того, знімається обмеження щодо продажу на фондових біржах акцій лише тих підприємств категорії «В», де державна частка в статутному капіталі становить 25 і менше відсотків.

Проект 2474 від 26.03.2015 (Дмитренко О. М.) про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області.

Пропонується нова редакція однойменного закону 2003 р. Вона є більш детальною, хоча і зберігає більшість найсуттєвіших положень. На жаль, цілковито незрозумілі підстави та причини розроблення цього проекту. У пояснювальній записці ніяк не розкрито той факт, що відповідний режим діє на зазначених територіях уже 12 років і, відповідно, мають бути певні наслідки.

На завершення огляду маємо зазначити, що, окрім нових проектів, 23.03.2015 був поданий новий пакет документів до проекту 1165 від 02.12.2014 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до чинного законодавства України щодо прав громадян в боротьбі з корупцією та зловживанням владою, який було проаналізовано в Бюлетені №1 (частина 2) та в окремій статті авторів цього огляду Як боротися з корупцією? Тільки законними засобами! // Права людини. – 2014. – № 11 (699). – С. 6–8, з яким можна ознайомитися на порталі ХПГ «Права Людини в Україні».

Нова редакція проекту стала за обсягом утричі більшою за попередню. Ініціатори проекту замінили запропоноване ними раніше поняття «приватний обвинувач» на «громадський обвинувач». При цьому перелік процесуальних прав громадського обвинувача нараховує 30 пунктів, розбитих на три групи. У «приватного обвинувача» всі права вміщувалися у 8 пунктів. Водночас участь громадського обвинувача у кримінальному проваджені тепер обмежується двома складами злочину, передбаченими  статтею 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) та статтею 370 (провокація підкупу) КК України. Багато нововведень стосується участі спеціаліста в кримінальному провадженні. До КПК України пропонується внести нову Главу 36-1. «Кримінальне провадження у формі громадського обвинувачення», яка міститиме 17 статей. Як і в попередній редакції проекту, максимально розширюються можливості використання громадськими обвинувачами спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Зокрема, пропонується скасувати  кримінальну відповідальність за незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації та адміністративну відповідальність за незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, що, на нашу думку, є доволі дискусійною пропозицією. 

 Поділитися