[1]

1. Резюме

Вибори в Україні в 2014 році відбувалися у складних умовах: АР Крим, м. Севастополь, частина Донецької та Луганської областей були окуповані російськими військами та незаконними військовими формуваннями, що спричинило неможливість проведення на цих територіях виборів. Відповідно, частина громадян була взагалі позбавлена можливості реалізувати свої виборчі права. В окремих районах Луган­ської та Донецької областей виборча кампанія проходила на фоні військових дій, в атмосфері насилля та залякувань.

Також ми зіткнулися із імітацією виборів та референдумів з боку адміністрацій окупованих територій, під час яких ігнорувалися міжнародні виборчі стандарти та належні практики у виборчих справах та референдумів, принципи верховенства права, законодавство України.

На всій іншій території України вперше за останні роки вибори відбувалися без системного незаконного впливу на виборчий процес з боку влади. Кількість порушень виборчих прав громадян відчутно зменшилась. Їх характер змінився. Частину з порушень можна пояснити низьким рівнем політичної культури суб’єктів виборчого процесу, швидкоплинністю процесу позачергових виборів та прогалинами у законодавстві.

У 2014 р. ми побачили прогрес у вирішенні тих проблем у сфері дотримання виборчих прав, які багато років не вирішувалися. Правозахисна спільнота може ставити у порядок денний нові завдання для покращення ситуації із дотриманням виборчих прав, зокрема в пенітенціарних закладах.

Сумною традицією стало повне ігнорування права громадян на референдуми: в Україні й в цьому році не був прийнятий Закон про місцевий референдум, а всі ініціативи громадян організувати всеукраїнський референдум блокувалися на рівні Центральної виборчої комісії.

2. Вступ

В країні відбулися дві загальнонаціональні виборчі кампанії та більше чотирьохсот місцевих виборів різних рівнів:

—  позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 р;

—  позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 р.;

—  близько двохсот двадцяти позачергових місцевих виборів 25 травня 2014 р., у тому числі у Києві, Одесі, Миколаєві, Херсоні, Черкасах, Чернівцях, Сумах та інших населених пунктах країни, де їхнє проведення гальмувалося минулою владою, й призначення яких стало можливим після Революції;

—  близько двохсот позачергових місцевих виборів різних рівнів протягом вересня-грудня 2014 р., у тому числі 5 виборів міських голів міст обласного значення, 4 вибори міських голів районного значення, 158 виборів сільських та селищних голів.

На окупованих територіях незаконні військові формування у 2014 р. провели кілька так званих «референдумів» та «виборів», а саме:

—  загальнокримський «референдум» 16 березня 2014 р.;

—  «референдуми» щодо підтримки державної самостійності так званих Луганської та Донецької «народних республік», які відбулися 11 травня 2014 р.;

—  «вибори» «голови» та «Народного совєта» «ДНР» та «вибори» «голови» та «Народного совєта» «ЛНР» 2 листопада 2014 р.

Крім цього, на території окупованого Росією Криму 14 вересня та 7 грудня були проведені вибори депутатів «Государствєнного Совєта» та депутатів представницьких органів всіх муніципальних утворень в «республіці Крим».

3. Огляд виконання минулорічних вимог громадськості
щодо зміни ситуації із дотриманням прав виборців

Нагадаємо, що в 2013 р. не була виконана абсолютна більшість рекомендацій щодо покращення ситуації із дотриманням права громадян на вільні вибори та на участь у референдумах, які надавалися громадськими активістами та правозахисниками. У 2014 р. ми бачимо деякі позитивні зміни, але багато проблем так і залишилися невирішеними.

Так й не було проведено належного системного розслідування фактів порушень під час виборів народних депутатів України 2012 р.

Виборче законодавство й досі не кодифіковано. Народні обранці обмежилися лише внесенням змін до законів про окремі види виборів. Часто ці зміни вносилися в оперативному режимі та були відповіддю на проблеми, що виникали по ходу організації виборчого процесу.

Не був прийнятий Закон про місцевий референдум. Це позбавляє права громадян на вирішування місцевих проблем шляхом проведення референдумів. Не був змінений також закон про всеукраїнський референдум.

Поки що не були розроблені стандарти діяльності членів уряду та керівників інших органів виконавчої влади з підготовки та проведення виборів. Але й втручання у виборчий процес з боку високопосадовців та інших чиновників у цьому році майже не було зафіксовано.

МВС України провело системне навчання працівників органів внутрішніх справ з питань виборчого законодавства, захисту виборчих прав, реагування на порушення тощо.

3.1. Вибори президента

Президентські вибори 2014 р. загалом були проведені прозоро, чесно і демократично. Суттєві проблеми в організації виборчого процесу мали місце лише у Донецькій та Луганській областях, де у більшості округів не вдалося створити умови для роботи виборчих комісій та проведення голосування. В Автономній Республіці Крим вибори не проводились взагалі.

Виборче законодавство. Президентські вибори 2014 р. проводились на основі суттєво зміненого закону. Протягом лютого-травня 2014 р. Закон «Про вибори Президента України» змінювався сім разів. Останні зміни до нього були внесені 20 травня 2014 р., тобто лише за декілька днів до дня голосування. Це явно суперечить міжнародним стандартам щодо стабільності виборчого права, але зміни законодавства були вимушеними та сприймалися громадськістю із розумінням. В цілому змінене виборче законодавство сприяло покращенню правового регулювання виборів глави держави.

Органи адміністрування виборчого процесу здійснювали свою діяльність в основному неупереджено та дотримувались вимог законодавства. Випадки порушень в їх діяльності, хоча і мали місце, не набули системного характеру. Ці порушення зумовлювались в основному частими замінами у складі окружних та дільничних виборчих комісій, коротким строком виборчої кампанії, участю у виборах значної кількості «технічних» кандидатів, проблемами матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Так, в середньому по країні склади окружних виборчих комісій (далі ОВК) було змінено більш ніж на 40%. У складі більшості дільничних виборчих комісій (далі — ДВК) частка змін склала 30–50% і більше. Внесення постійних змін до складу ОВК та ДВК певною мірою послабило їхню роль в належній організації виборчого процесу. Зазначимо, що постійні заміни стали проблемою й під час позачергових виборів народних депутатів в жовтні 2014 р.

Однією з проблем організації виборів став некомплект ДВК у зв’язку з тим, що не всі кандидати на пост Президента України подали до ДВК кандидатури своїх представників. ОВК навіть не змогли у деяких випадках сформувати мінімально необхідний склад ДВК (12 членів) у встановлений законом строк. Парламент вирішив проблему шляхом внесення змін до Закону про вибори, які зменшили кількісний склад ДВК до 9 членів. В результаті ДВК великих дільниць, що були утворені у мінімальному кількісному складі, у ряді випадків не змогли забезпечити належну організацію голосування 25 травня 2014 р.

До основних проблем позачергових виборів Президента варто віднести забезпечення безпеки виборців та членів комісій у зоні проведення антитерористичної операції (АТО), проблеми матеріально-технічного та фінансового забезпечення діяльності виборчих комісій, недостатній рівень прозорості висування кандидатів та фінансування передвиборної агітації. Досить складною виявилась процедура зміни місця голосування без зміни виборчої адреси.

В багатьох регіонах питання про можливість зміни місця голосування без зміни виборчої адреси вирішувалось посадовими особами органів ведення Державного реєстру виборців (ДРВ) на власний розсуд. Іноді посадовці вимагали подання додаткових документів чи додаткового засвідчення поданих документів, що ставало перешкодою у реалізації виборчих прав.

На етапі висування та реєстрації кандидатів на пост Президента України двадцяти трьом кандидатам з сорока шести було відмовлено у реєстрації. Серед підстав для відмови були у тому числі такі формальні причини, як перевищення граничного обсягу автобіографії чи передвиборної програми, неподання деяких документів в електронному вигляді, невідповідність розміру фотографій кандидата встановленим вимогам тощо.

Одинадцять кандидатів, яким було відмовлено у реєстрації, оскаржили ці рішення у судах. Всі рішення ЦВК були залишені в силі[2]. Ми вважаємо, що у майбутньому потрібно забезпечити можливість виправлення помилок у документах.

Розмір виборчої застави для реєстрації кандидатів у 2,5 млн грн. на думку спостерігачів, є надмірно високий, який фактично обмежує можливості реалізації права бути обраним Президентом України.

Порушення, що фіксувалися спостерігачами, суттєво відрізнялися від практики минулих виборів. Так, представники ОПОРИ у своєму звіті зазначали, що під час виборів 2010–2012 рр. найбільш системними були зловживання адміністративним ресурсом та підкуп виборців. У 2014 р. — недотримання правил передвиборчої агітації та перешкоджання виборчому процесу. Якщо перше з найбільш поширених порушень є наслідком зловживань з боку кандидатів і не має визначального впливу на результати голосування, то друге прямо пов’язане з протистояннями в Донецькій та Луганській областях.[3]

Як зазначають спостерігачі КВУ, суттєвого поширення набуло знищення або псування невстановленими особами зовнішньої політичної реклами. «Жертвами» цієї діяльності стали М. Добкін (у більшості регіонів держави), О. Ляшко (на півдні України та в окремих регіонах Заходу та Центру), дещо в меншій мірі — С. Тігіпко, П. Порошенко та інші кандидати. Рекламні щити цих кандидатів обливались фарбою, замальовувались; на них розміщувались нецензурні написи.

Протягом травня 2014 р. КВУ зафіксувало факти нападів на агітаторів та деяких кандидатів на пост Президента України, пошкодження агітаційних наметів. Проте такі випадки носили поодинокий характер. Загалом, масштабність порушень вимог законодавства щодо здійснення передвиборної агітації на президентських виборах 2014 р. була помітно нижчою, ніж під час попередніх виборчих кампаній.

День голосування. На переважній більшості виборчих дільниць в Донецькій та Луганській областях голосування було зірвано, а самі вибори у цих регіонах супроводжувались атаками озброєних груп сепаратистів, залякуванням виборців, членів комісій, захопленням заручників, знищенням виборчої документації. Складна ситуація в цих регіонах зумовила низьку явку виборців на виборчі дільниці. Наприклад, в ТВО № 49 проголосувало лише близько 19% виборців, включених до списків виборців на відкритих дільницях, в ТВО № 50 — близько 17% виборців, в ТВО № 58 — близько 16% виборців.

В інших регіонах держави голосування та підрахунок голосів здійснювались з дотриманням вимог виборчого законодавства. Суттєвих порушень процедури встановлення підсумків голосування на виборах глави держави спостерігачами зафіксовано не було.

3.2. Місцеві вибори

Минула влада у 2012–2013 рр. штучно гальмувала проведення позачергових виборів міських голів деяких обласних центрів. В результаті політичного протистояння Верховна Рада взагалі перестала призначати позачергові вибори в усіх населених пунктах. Лише наприкінці лютого 2014 р. народні депутати призначили всі місцеві вибори.

Ситуація на окупованих територіях. У зв’язку із окупацією Криму та різкою дестабілізацією ситуації на крайньому сході країни, в Автономній Республіці Крим та в частині територіальних громад Донецької та Луганської областей вибори не відбулися. Іноді ці вибори скасовувалися в досить брутальний спосіб представниками незаконних збройних формувань.[4]

26 жовтня ситуація частково повторилася: позачергові місцеві вибори у Луган­ській та Донецькій області, що були призначені на цей день, у зв’язку із бойовими діями та постійними обстрілами в частині територіальних громад також не від­булися.[5]

Робота територіальних виборчих комісій та управління виборами.

Найголовнішою проблемою, з якою зіткнулися організатори місцевих виборів, стала відсутність або недостатність фінансового та матеріально-технічного забезпечення. Як зазначили спостерігачі КВУ у своєму підсумковому звіті, «проведення місцевих виборів в умовах складної економічної ситуації в державі та затримки в перерахуванні бюджетних коштів відповідним комісіям ускладнили роботу виборчих комісій та негативно вплинули на підготовку до виборів загалом».[6]

Ще однією проблемою виборчого процесу став низький рівень підготовки членів територіальних виборчих комісій (далі ТВК). В окремих випадках ЦВК було вимушене скасовувати деякі протизаконні рішення або навіть розпускати ТВК, як це трапилося 15 травня 2014 р. із скасуванням рішення Київської міської виборчої комісії про зняття з реєстрації Івана Салія та Лесі Оробець[7] та 4 червня 2014 р. із розпуском Черкаської міської виборчої комісії[8]

Вищеназвані проблеми приводили до низки інших проблем, у тому числі із доступом виборців до інформації про кандидатів у депутати та міських голів.

Реєстрація кандидатів. Окремі міські виборчі комісії відмовляли претендентам у кандидати на посаду міських голів на підставі дрібних або формальних невідповідностей документів. Так, Одеська виборча комісія відмовила у реєстрації чотирьом кандидатам-самовисуванцям на посаду Одеського міського голови на підставі серед іншого непідписаної декларації про доходи, надання не власноруч заповненої декларації, а з надрукованими відомостями тощо.[9] Але ці випадки не набули широких масштабів.

Не зважаючи на різний хід виборчих кампаній, деякі порушення були типовими. Це чисельні випадки застосування «чорного піару», порушення правил ведення передвиборчої агітації, псування передвиборчих матеріалів своїх опонентів, непрямого підкупу. Зокрема, про чисельні факти підкупу йдеться у повідомленнях спостерігачів ОПОРИ та КВУ з Києва, Черкас, Одеси та деяких інших міст.[10]

В окремих містах фіксувалися, за оцінками спостерігачів, інші види порушень. Так, представники КВУ в Одесі оприлюднили масові факти залякування членів ви­борчих комісій невідомими особами.[11]

В цілому, ці вибори характеризувалися високим рівнем конкурентної боротьби та відсутністю системних порушень із боку влади.

3.3. Вибори народних депутатів

Зміни до виборчого законодавства були фрагментарними та носили характер оперативного реагування на проблеми, що виникають. Наприклад, 14 жовтня 2014 р. Верховна Рада у відповідь на чисельні повідомлення про факти непрямого підкупу виборців та інші порушення, які фіксувалися спостерігачами, ухвалила зміни до Кримінального Кодексу щодо посилення відповідальності за порушення виборчих прав громадян. Ефективність застосування цих норм потрібно додатково вивчати. Лише відомо, що станом на 23 жовтня за офіційними даними МВС України було відкрито 227 кримінальних проваджень по справах, що пов’язані із виборами, з яких 32 справи стосувалися нанесення тілесних пошкоджень кандидатам, агітаторам, працівникам виборчих штабів.[12]

Реєстрація кандидатів. Серед проблем, які були виявлені спостерігачами — неоднакове застосування норм закону при реєстрації кандидатів у народні депутати. Як результат, 640 особам з більше ніж 7 тисяч претендентів було відмовлено у реєстрації[13]. Часто причини були формальними, наприклад, неточність окремих формулювань у поданих до ЦВК документах, перевищення кількості друкованих знаків у біографіях тощо. Пізніше 49 кандидатів успішно оскаржили рішення ЦВК у судовому порядку й були зрештою зареєстровані. Але у зв’язку із затягуванням процесу реєстрації, ці кандидати, на думку КВУ, були вимушені проводити агітацію протягом менш ніж 10 днів, що поставило їх у нерівні умови з опонентами.[14]

Проблеми голосування переміщених осіб та військовослужбовців.

Одним з викликів виборів стало забезпечення можливості брати участь у голосуванні для переміщених осіб, виборцям з окупованих районів України та військовослужбовцям. 7 жовтня ЦВК затвердила спрощений порядок зміни тимчасового місця голосування, намагаючись вирішити проблеми зазначених груп виборців. Загалом по країні процедурою тимчасової зміни місця голосування скористалося близько 190 тис. виборців, у тому числі майже 25 тис. військовослужбовців, 3,6 тис. виборців з Крим­ського півострова[15] та близько 32,8 тис. виборців з Донецької та Луганської областей.

Таким чином, більшість виборців з числа перемішених осіб та мешканців окупованих територій не скористалися цією процедурою для голосування.

Також законодавці не дозволили військовослужбовцям, які знаходяться на контракті, голосувати за наявності військових квитків, а не паспортів[16]. Як результат, частина військовослужбовців, які брали участь в АТО або знаходилися у військових частинах далеко від дому, не змогли проголосувати навіть у тих випадках, коли їхні прізвища були включені до списку виборців.

Були й інші проблеми. Так, спостерігачі КВУ фіксували, зокрема у Дніпропетров­ській та Запорізькій областях, невключення військовослужбовців у списки виборців в місцях розташування військових частин тому, що військкомати не встигали подавати до органів ведення ДРВ необхідні відомості.

Виборча кампанія як вільний та конкурентний процес. Усі організації та місії, що здійснювали спостереження в країні, зазначили зменшення впливу адміністративного ресурсу, збільшення вільної конкуренції під час виборів та прогрес у частині доступу до інформації громадян. Не зафіксовані системні втручання з боку посадових та службових осіб у виборчий процес. Актуальними залишилися підкуп виборців та недобросовісна агітація.[17]

Фіксувалися окремі випадки насильства, об’єктами яких стали деякі кандидати, їхні агітатори та агітаційні заходи.

В деяких областях окремі кандидати зазнавали так званої «народної люстрації»: їх вкидали у смітник або застосовували інші форми принижень. Здебільшого це були особи, які пов’язані із попередньою владою, включаючи народних депутатів, що 16 січня голосували за закони, які обмежували демократичні свободи.

Участь національних меншин. Військова агресія з боку Росії та окупація частини території нашої країни негативно вплинула на дотримання виборчих прав національних меншин під час виборів народних депутатів: не було можливості організувати голосування на територіях, де мешкає більше половини з 14-мільйонного населення, яке вважає російську мову рідною, а також на більшості територіях, де компактно проживають кримські татари.

У зв’язку із тим, що на позачергових виборах не змінювалися межі виборчих округів, тому не були застосовані зміни, внесені до виборчого законодавства у 2013 р., які були спрямовані на врахування рекомендацій щодо прийняття до уваги етнічної складової під час встановлення меж виборчих округів. В результаті у Закарпатській області були скарги від угорської меншини на неможливість обрання депутата від їхньої громади за мажоритарною системою.

День голосування та підрахунок голосів відбулися спокійно, без грубих порушень, які б могли вплинути на результати голосування. Міжнародні спостерігачі в цілому надали високі оцінки цьому етапу виборів. Так, Європейська мережа організацій зі спостереження за виборами (ENEMO) зазначила у своїй Заяві, що голосування відбулося прозоро, ефективно, у відповідності з міжнародними стан­дартами».[18]

Процес встановлення підсумків голосування на рівні ОВК відбувся із напруженням. Конфлікти та протистояння кандидатів у народні депутати привели до гальмування процесу встановлення підсумків голосування в п’яти виборчих округів (№№ 49, 59 (Донецька обл.), 132 (Миколаївська обл.), 140 (Одеська обл.), 182 (Херсонська обл.).[19]

Система розгляду виборчих спорів потребує вдосконалення. Більша частина скарг чи заяв, за підрахункамиКВУне розглядаються з формальних підстав (пропущені строки, не туди подана скарга/позовна заява, недотримана форма чи зміст скарги/позовної заяви та інші). Менше половини розглядаються по суті. В середньому задовольняють близько 10% поданих скарг чи позовних заяв, що є доволі низьким показником.[20]

Проблеми голосування у пенітенціарних закладах. Представники ОПОРИ, вивчивши результати голосування ув’язнених, припускають широке використання примусу, адмінресурсу та спотворення результатів вільного волевиявлення на виборчих дільницях, що знаходяться в пенітенціарних закладах. Зокрема, в Вінницькій, Харківській, Луганській та Кіровоградській областях підтримка виборцями партії влади (у даному випадку «Блоку Петра Порошенка») в установах пенітенціарної системи в декілька разів перебільшує підтримку в регіоні в цілому.[21]

4. Псевдовибори та псевдореферендуми

На окупованих територіях України — в Криму та частині Луганської та Донецької областей відбулися у 2014 р. три так званих «референдуми» та «вибори», які не відповідали ні національному законодавству, ні жодним міжнародним стандартам.

Комісія Ради Європи за демократію через право (Венеціанська комісія) дала оцінку одному такому «референдуму», що відбувся у Криму: він не відповідає ні міжнародним стандартам, ні Конституції України.[22] По-перше, рішення щодо територіальної цілісності вирішується на всеукраїнському референдумі. Верховна Рада АРК не мала повноважень оголосити проведення подібного референдуму. По-друге, під час його проведення не дотримувалися головні демократичні стандарти, які встановлені Кодексом Венеціанської комісії щодо належної практики з проведення референдумів. Серед порушень називалися також масова присутність озброєних осіб та військових на території Криму; дуже короткий термін проведення референдуму (усього десять днів);обґрунтовані сумніви у нейтралітеті місцевої влади, загроза свободи слова, маніпулювання із формулюванням питання, що було винесено на референдум.

Подібні оцінки можна повністю переадресувати й до інших «референдумів» та «виборів», що відбулися на території захоплених незаконними збройними формуваннями та російськими військами районів Донецької та Луганської областей: невідповідність національному законодавству, грубе порушення та повне ігнорування міжнародних стандартів.

4.1. Ситуація з референдумами

В Україні кілька років поспіль ігнорується права громадян на проведення всеукраїнського референдуму. Не виключенням став й 2014 рік. У цьому році ЦВК відмовила у реєстрації ініціативних груп по проведенню двох всеукраїнських референдумів за народною ініціативою.

Так, 12 червня ЦВК своєю Постановою № 784 відмовила у реєстрації ініціативної групи із проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою на підставі помилок у поданих документах.[23]

15 вересня ЦВК своєю Постановою № 951 відмовила в реєстрації ініціативній групі із проведення іншого всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Підставою для відмови стала відсутність на зборах громадян щодо ініціювання всеукраїнського референдуму представника ЦВК, бо суд заборонив ЦВК направляти на ці збори свого представника.[24]

5. Рекомендації

1. Верховній Раді прискорити уніфікацію різних видів виборів шляхом прийняття Виборчого кодексу.

2. Додатково врегулювати забезпечення виборчих прав громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, із метою розширення практичних можливостей брати участь у голосуванні.

3. Відмовитись від практики одночасного проведення позачергових виборів різних рівнів. Це сприятиме організованості виборчого процесу.

4. Запровадити дієву систему моніторингу тіньових витрат у виборчому процесі.

5. Для підвищення рівня незалежності ЦВК до її складу включати також громадських експертів з виборчого права.

6. Врахувати вимоги національних меншин для того, щоб забезпечити їхнє представництво у Раді.

7. Порядок проведення навчання всіх кандидатів у члени виборчих комісій має бути визначений законодавчо.

8. Встановити обмеження на відкликання членів виборчих комісій суб’єктами подання, чітко виклавши в законі підстави для відкликання.

9. Розмір виборчої застави на виборах Президента України має бути зменшений.

10. Кількість членів комісії, призначених на кожному рівні, повинна відповідати фактичним потребам управління виборчим процесом, а не визначатися результатами непередбачуваної кількості подань, що надійшли від кандидатів.

11. Слід розглянути можливості для усунення вимоги щодо мінімального строку проживання за кордоном для кандидатів.

12. Прийняти закон про місцевий референдум.

13. Внести зміни у Закон про всеукраїнський референдум, керуючись вимогами громадськості та рекомендаціями міжнародних організацій.

14. Міністерству внутрішніх справ України, Генеральній Прокуратурі Україні запровадити довгострокові програми підвищення компетентності правоохоронців у виборчих справах.

15. Провести належне системне розслідування фактів порушень під час виборів народних депутатів України 2012 р. та під час виборів 2014 р.

16. ЦВК спільно із зацікавленими організаціями проаналізувати рівень придатності приміщень ДВК для голосування виборців з особливими потребами, а також вжити (спільно з органами місцевої влади) заходи, спрямовані на усунення виявлених проблем.

17. Розпочати суспільну дискусію про ситуацію із «невільним» голосуванням в пенітенціарних установах.

[1] Розділ підготовлений Д. Бєлим на підставі звітів спостерігачів ВГО КВУ, ОПОРИ, ЕНЕМО, місії ОБСЄ та за повідомленнями членів УГСПЛ.

[2] Остаточний звіт Місії спостереження за позачерговими виборами Президента України ОБСЄ/БДІПЧ — С. 18. http://osce.org/uk/odihr/elections/ukraine/120961?download=true

[3] ПІДСУМКОВИЙ ЗВІТ за результатами громадського спостереження ОПОРИ під час позачергових ви­борів Президента України 2014 року Джерело

[4] Дивись, зокрема, такі повідомлення: У Ровеньках бойовики захопили виборчком // ТВі — 20 травня 2014 р. http://tvi.ua/new/2014/05/20/u_rovenkakh_boyovyky_zakhopyly_vyborchkom,

Луганські сепаратисти «заборонили» вибори й звернулись до ООН з проханням визнати «республіку» — // Тиждень.UA — 19 травня 2014 р. — http://tyzhden.ua/News/110207; В Антраците выборы городского головы проводить не будут // «Сьогодні в Алчевську» — 20 травня 2014 р. http://tial.org.ua/2014/05/20/5445.html, Выборы не проводятся в Антраците, Лисичанске и Северодонецке // Новини Донбаса — 25 травня 2014 р. http://novosti.dn.ua/details/225792

[5] Кихтенко: Выборы в Донбассе прошли без эксцессов // Діалог — 27 жовтня 2014 р.

 http://dialog.ua/news/24926_1414361136

[6] Висновки за результатами спостереження ВГО КВУ за перебігом виборчої кампанії з місцевих виборів 25 травня 2014 р. Джерело: cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:25-201412212

[7] Постанова ЦВК від 15 травня 2014 року № 594 Про скасування постанов Київської міської виборчої комісії від 13 травня 2014 року № 2372 та № 2373.

 Джерело: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0594359-14

[8] Постанова ЦВК від 04 червня 2014 року № 768 «Про окремі питання діяльності Черкаської міської виборчої комісії Черкаської області» http://cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=37799&what=0

[9] ЗВІТ ОПОРИ за результатами спостереження за позачерговими виборами Одеського міського голови (травень 2014 року).

  Джерело

[10] Дивися звіти ВГО КВУ та ОПОРИ за посиланнями:

 http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:25-2014-23-19-2014

 http://opora.org.ua/vybory/zvity/article/5799-zvit-za-rezultatamy-sposterezhennja-za-pozachergovymy-vyboramy-cherkaskogo-miskogo-golovy-traven-2014-roku

 http://opora.org.ua/vybory/zvity/article/5492-zvit-za-rezultatamy-sposterezhennja-za-pozachergovymy-vyboramy-odeskogo-miskogo-golovy-traven-2014-roku

[11] Звіт довгострокового спостереження ВГО КВУ за позачерговими місцевими виборами 25 травня 2014 р. 23 квітня —19 травня 2014 р.

 Джерело: http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:25-2014-23-19-2014

[12] Проміжний звіт за результатами спостереження ОПОРИ за позачерговими виборами народних депутатів України 2014 року (жовтень).

 Джерело: http://oporaua.org/en/news/6912-promizhnyj-zvit-za-rezultatamy-sposterezhennja-opory-za-poza chergovymy-vyboramy-narodnyh-deputativ-ukrajiny-2014-roku-zhovten

[13] Заява про попередні висновки та результати. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовт­ня 2014 р. — Міжнародна місія зі спостереження за виборами у складі представників Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї Ради Європи, Європейського парламенту та Парламентської асамблеї НАТО, Київ, 27 жовтня 2014 р. — С. 9 (далі — Заява про попередні висновки та результати ОБСЄ).

[14] Звіт № 3 за результатами довгострокового спостереження ВГО КВУ. Заперіод з 4 по 23 жовтня 2014 р.

 http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:zvt-3-za-rezultatami-dovgostrokovogo-sposterezhennya-za-perod-z-4-po-23-zhovtnya-2014-r

[15] Загальна кількість виборців, зареєстрованих на Кримському півострові, станом на 21 жовтня складала 1 799 918 осіб.

[16] КВУ: частина військових не зможе проголосувати — офіційний сайт ВГО КВУ. Адреса: cvu.org.ua

[17] Проміжний звіт за результатами спостереження ОПОРИ за позачерговими виборами народних депутатів України 2014 року (жовтень).

 Джерело: http://oporaua.org/news/6912-promizhnyj-zvit-za-rezultatamy-sposterezhennja-opory-za-poza chergovymy-vyboramy-narodnyh-deputativ-ukrajiny-2014-roku-zhovten

[18] Выборы в Раду прошли прозрачно, в целом соответствовали международным стандартам — ENEMO — Інтерфакс — України, 2 жовтня 2014 р.

 Джерело інформації: http://interfax.com.ua/news/general/231189.html

[19] Конфлікти та проблеми в одномандатних округах станом на 31 жовтня:

[20] Звіт за моніторингом розгляду виборчих спорів, що підготовлений в рамках проект за підтримки Ради Європи.

 Джерело: http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:poperedny-zvt-rozglyad-viborchih-sporv-v-ukraini

[21] Василенко Євген. Результати голосування у пенітенціарних закладах. Офіційний сайт ОПОРИ.

 Джерело: 

[22] З Висновком можна ознайомитись за посиланням:

  http://venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2014)002-e

[23] http://cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=37825&what=0

[24] http://cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=38411&what=0