Суд, коли захоче, творить правосуддя!
Про мізерну довіру до судової гілки влади серед українців ми писали не раз. У суспільстві розповсюджена думка, що всіх суддів потрібно звільнити і на їх місце набрати фахових, незаангажованих і неупереджених юристів.
В продовження дискусії щодо реформування судової гілки влади вважаємо за потрібне розповідати як про недоліки в сфері судочинства та нікчемних суддів, так і про компетентні рішення судів, про яки також не варто забувати.
Під час чергового моніторингового візиту Харківської правозахисної групи до Бердичівської виправної колонії № 70 у Житомирській області (ми писали про бездіяльність СБУ після виявлення під час візиту у засуджених примірників пропагандистської газети «Общественно политическое движение „Новороссия“»), до моніторів звернувся засуджений Руслан Васильович Акриш.
Руслан скаржився на тортури під час слідства, наявність доказів (медичні дані) і не можливість домогтися справедливості в суді.
Він був засуджений вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 09.04.2013 року до дев’яти років позбавлення волі за скоєння розбою, вчиненого групою осіб (ч. 3 ст. 187 КК України). Адвокат Харківської правозахисної групи Анна Литвин вступила в справу як захисник, ознайомилася з матеріалами. Коли вона ретельно вивчила матеріали справи, з’ясувалося, що кваліфікація злочину не відповідає фактичним обставинам подій і матеріалам кримінальної справи. Засуджений звернувся до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Адвокат доповнила касаційну скаргу засудженого, а спостерігачі Харківської правозахисної групи були присутні під час розгляду касаційної скарги в високому суді.
12 березня 2015 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі головуючого судді М. Ф. Пойди, суддів М. О. Бех, В. В. Зубара розглянула в судовому засіданні кримінальну справу відносно Р. В. Акриша за касаційною скаргою з доповненнями засудженого та касаційною скаргою з доповненнями захисника Т. О. Волошиної та доповненнями захисника А. О. Литвин на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 9 квітня 2013 року під головуванням судді К. В. Вергопуло та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 16 липня 2013 року.
Касаційний суд ухвалив рішення, в якому частково задовольнив касаційні вимоги захисту, скасувавши рішення суду апеляційної інстанцій, і направив справу на новий апеляційний розгляд:
«Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, вона підлягає скасуванню, справа – направлена на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданої апеляції захисника на вирок місцевого суду, обґрунтованість вимог касаційних скарг з доповненнями від засудженого та захисника, та постановити законне і обґрунтоване рішення».
15 вересня 2015 року відбулося засідання апеляційного суду Одеської області у складі головуючого судді Руслана Івановича Котелевського, а також суддів Вадима Михайловича Прібилова та Альбіни Іванівни Кадегроб.
Інтереси підсудного захищала адвокат Анна Литвин. Суд задовольнив клопотання захисту на проведення судового слідства. Під час вивчення матеріалів кримінальної справи, зазначених адвокатом як докази невідповідності кваліфікації злочину матеріалам справи, суд ретельно вивчив аргументи сторін. Прокурор, як завжди стоїть на своїй позиції – кваліфікація правильна і касаційна скарга задоволенню не підлягає. Це при тому, що саме прокуратура повинна слідкувати за правильністю кваліфікації злочину ще на стадії слідства – тоді не виникатиме потреби підтримувати від імені Держави безглузді обвинувачення.
Повернувшись із нарадчої кімнати, суд оголосив резолютивну частину ухали, в якій задовольнив частково апеляційні вимоги захисту, змінив кваліфікацію злочину з частини 3 статті 187 КК України (розбій) на частину 3 статті 185 КК України (крадіжка), а від цього і санкція у вигляді дев’яти років позбавлення волі перетворилася на чотири роки.
Тож можуть судді, коли захочуть, розсуджувати, а не засуджувати, не розібравшись, як це зробив суддя першої інстанції, до того ж – ще й голова Іллічівського міського суду Одеської області Костянтин Вікторович Вергуполо, – з легкістю засудивши Руслана Акриша (у якого – хвора матір і сестра з неповнолітньою дитиною) до дев’яти років позбавлення волі?