MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 36 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 17.08.2015 – 21.08.2015

11.10.2015   
Ігор Усенко, Євген Ромінський

Надійшло 16 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема одна постанова щодо схвалення рекомендацій парламентських слухань.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0058 від 21.08.2015 (Президент України) про ратифікацію Угоди між Україною та Королівством Іспанія про здійснення оплачуваних видів діяльності членами сімей, які перебувають на утриманні дипломатичного, консульського, адміністративного і технічного персоналу дипломатичних представництв та консульських установ.

Як зазначається в пояснювальній записці, набрання чинності зазначеною Угодою дасть змогу членам сімей українських та іспанських працівників дипломатичної служби здійснювати оплачувану діяльність на території відповідно Королівства Іспанія та України в порядку та на умовах, передбачених для громадян держави перебування.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 2501а-1 від 21.08.2015 (Тарута С. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб.

Альтернативний проекту 2501а від 12.08.2015 (Бондар В. В.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (щодо забезпечення права голосу внутрішньо переміщеним особам) (див. Бюлетень № 35).

Цей проект виглядає набагато докладнішим за основний. В ньому пропонується внести зміни не лише до Законів України «Про місцеві вибори», та «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а й до Закону України «Про Державний реєстр виборців». На думку ініціаторів проекту, в ньому, зокрема, пропонуються спрощені підстави для зміни виборчої адреси внутрішньо переміщеними особами, що відповідає особливим потребам цієї категорії громадян (у тому числі щодо збереження незмінним зареєстрованого місця проживання до розв’язання проблем, пов’язаних із місцем проживання, з якого відбулося переміщення). Для виборців – внутрішньо переміщених осіб, які не скористалися правом змінити виборчу адресу, зберігатиметься можливість тимчасово змінити місця голосування без зміни виборчої адреси на виборах Президента України та виборах народних депутатів України, всеукраїнських референдумах. Пропонується розширити перелік підстав для визначення виборчої адреси виборцям, які Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визнані внутрішньо переміщеними особами. Запропонована редакція статті 22 Закону України «Про Державний Реєстр виборців» передбачає право кожного виборця – внутрішньо переміщеної особи особисто звернутися до органу ведення Реєстру за місцем взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи із заявою про зміну його виборчої адреси. У заяві має бути зазначена виборча адреса такого виборця та адреса, визначена за місцем його фактичного проживання, яку виборець просить визнати його новою виборчою адресою. При цьому адреса фактичного проживання визначається відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, отриманої в структурному підрозділі місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення. 

 

Участь громадян в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади

 

Проект 2510а від 17.08.2015 (Шухевич Ю. Р.) про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо строків розгляду звернень громадян.

Пропонується частину першу статті 20 зазначеного Закону викласти в такій редакції:

«Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше двадцяти днів від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше десяти днів від дня їх отримання. Якщо в двадцятиденний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати тридцяти днів». Тобто, залежно від типу звернення строки їх розгляду скорочуються від 15 днів до 10, з місяця – до 20, а з 45 днів – до 30.

Проект, безумовно, буде вітати соціально активна частина населення, оскільки нині існуючі строки розгляду звернень вже давно не переглядалися і не відповідають сучасному рівню технічного прогресу в діловодній справі. Треба також скорочувати невиправдано великий  розрив у строках відповіді на запит про доступ до публічної інформації та відповіді на інші звернення. Утім, питання полягає не стільки в бюрократичному зволіканні з відповідями на звернення (традиційні посилання працівників апарату на перевантаженість «своєю» роботою навряд чи варто брати до уваги, оскільки спілкування з громадянами – виборцями і платниками податків мусить мати пріоритетний характер), скільки у наявності масових «відписок», в яких нічого не вирішується по суті звернення, а ця проблема у проекті ніяк не вирішується. Важливим також видається запровадити диференційований підхід до встановлення строків у тих ситуаціях, коли у «зверненні», йдеться не про звичні питання до органів влади чи пропозиції громадян, а про здійснення пошуку архівної інформації, проведення експертизи, порушення кримінальної справи або інші дії, які реально потребують глибокого попереднього вивчення питання. Утім, зазначені строки загалом мають визначатися спеціальними законами.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 2474а-1 від 20.08.2015 (Луценко І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження передвиборної агітації та протидії прихованій рекламі.

Формально альтернативний проекту 2474а від 04.08.2015 (Соболєв Є. В.) про заборону політичної реклами (див. Бюлетень № 34). Однак новий проект присвячений врегулюванню не стільки питань політичної реклами, при чому таку категорію пропонується взагалі виключити, скільки різних аспектів агітації, а також проблемі прихованої реклами. При цьому, запропонована значна кількість змін щодо належної ідентифікації інформації, яка є політичною агітацією або промисловою рекламою.

Зокрема, пропонується доповнити КУпАП новою ст. 156-4 «Розповсюдження прихованої реклами в засобах масової інформації» такого змісту: «Розповсюдження в засобах масової інформації реклами, яка не ідентифікована як така відповідно до вимог законодавства, зокрема під виглядом інформаційних, новинних матеріалів – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб редакції або телерадіоорганізації – від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.». Також пропонується доповнити ст. 212-9 «Порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму з використанням засобів масової інформації та порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів» вказівкою на те, що вона поширюється і на розповсюдження прихованої агітації в друкованих, електронних (аудіовізуальних) засобах масової інформації.

Незважаючи на ряд цікавих пропозицій, у проекті ньому наявні і доволі дискусійні положення. Так, важко погодитися з пропозицією заборонити «висловлення у передвиборній агітації в пресі або в аудіовізуальних засобах масової інформації оцінних суджень про конкурента(-ів) замовника такої агітації, крім випадків їх поширення в прямому ефірі». По суті це значить, що нівелюється сама можливість давати публічну оцінку політичній платформі конкурентів, інакше як у формі виступів в прямому ефірі. І це в той час, як для справді демократичного суспільства притаманні саме аналіз та критика передвиборчих програм конкурентів, які здійснюються з метою найширшого розкриття не персони кандидата, а його розуміння  найважливіших суспільних проблем.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 2466а-1 від 17.08.2015 (Шухевич Ю. Р.) про внесення змін до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо стажу депортованих осіб).

Альтернативний проекту 2466а від 03.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо стажу депортованих осіб) (див. Бюлетень № 34).

Пропонується доповнити зазначену статтю новою частиною п’ятою такого змісту: «Особам, які реабілітовані відповідно до статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», період із дня їх виселення на спецпоселення до дня звільнення із спецпоселення, зараховується до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі.

Депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні, що визначається періодом з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень, стаж їх роботи за період спецпоселення зараховується до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі.».

Порівняно з проектом 2466а, в цьому проекті додана норма щодо реабілітованих осіб.

Проект 2511а від 17.08.2015 (Шухевич Ю. Р.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо необхідного страхового стажу для призначення пенсій інвалідам другої групи.

Пропонується подовжити ще на 1 рік, до 1 січня 2017 року, дію тимчасової норми про те, що «особи, визнані інвалідами II групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, передбаченого абзацами другим – дванадцятим частини першої статті 32 цього Закону».

Проект 2516а від 20.08.2015 (Гарбуз Ю. Г.) про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо обов’язкової участі органу опіки і піклування під час надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків.

Пропонується доповнити частину 4 ст. 19 СК України нормою про те, що при розгляді судом спорів щодо «надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків обов’язковою є участь органу опіки та піклування».

Автори пояснюють свої пропозиції тим, що сучасна судова практика і так фактично визнала таку потребу, адже «суди зобов’язують органи опіки надавати висновки про можливість та доцільність надання такого дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, що чинним законодавством не передбачено».

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 2512а від 18.08.2015 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення порядку здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Як зазначено в пояснювальній записці, проектом передбачається надати право потерпілим від кримінальних правопорушень, провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, звертатися безпосередньо до суду для доведення перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила таке кримінальне правопорушення. Це право надається потерпілим за умови попереднього звернення до органів, що здійснюють досудове розслідування, та закриття ними кримінального провадження. Такий підхід зумовлений тим, що органи досудового розслідування, володіючи спеціальними повноваженнями та знаннями можуть самостійно здійснити передбаченні законом дії для відновлення прав потерпілого та реалізації принципу невідворотності покарання. Крім того, інформація отримана ними може в подальшому бути використана судом для всебічного розгляду справи. Особі, яка повідомила про корупційне правопорушення, надається можливість самостійно збирати докази та підтримувати обвинувачення у разі закриття кримінального провадження або відмови від підтримання державного обвинувачення. У такому разі вказані кримінальні провадження прирівнюються до кримінальних проваджень приватного обвинувачення.

Найважливіша пропозиція проекту полягає, на нашу думку, в доповненні КПК України новою статтею такого змісту:

Стаття 478-1. Особливості судового провадження у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

1. Судове провадження у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або у кримінальному провадженні, передбаченому частиною другою статті 60 цього Кодексу у разі закриття такого кримінального провадження слідчим, прокурором, здійснюється без участі прокурора згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї статті.

2. У випадку закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення або кримінального провадження, передбаченого частиною другою статті 60 цього Кодексу, слідчим, прокурором на стадії досудового розслідування потерпілий або заявник має право звернутися до суду із клопотанням про приватне обвинувачення.

3. Клопотання про приватне обвинувачення може бути подане потерпілим, або заявником, або їхнім представником протягом двох місяців з моменту отримання потерпілим або заявником постанови про закриття кримінального провадження.

4. Постанова про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення або кримінального провадження,  передбаченого частиною другою статті 60 цього Кодексу, вважається скасованою з моменту подання до суду клопотання про приватне обвинувачення.

5. Клопотання про приватне обвинувачення повинне містити:

1) найменування суду до якого подається клопотання;

2) анкетні відомості обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;

7) перелік документів, що додаються до клопотання.

До клопотання про приватне обвинувачення додаються:

1) цивільний позов, якщо він був пред’явлений потерпілим під час досудового розслідування;

2) копія клопотання, цивільного позову та копії всіх документів, що додаються до клопотання, для обвинуваченого.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 2509а від 17.08.2015 (Алексєєв І. С.) про внесення зміни до статті 55 Бюджетного кодексу України (щодо захищеності видатків бюджету на оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу).

Пропонується віднести до числа захищених видатків бюджету видатки загального фонду на «оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу».

Як зазначається в пояснювальній записці, проект спрямований на забезпечення стабільного фінансування системи надання безоплатної правової допомоги через гарантування вчасного залучення належних фінансових ресурсів державного бюджету.

Проект 2475а-1 від 19.08.2015 (Данченко О. І.) про внутрішній водний транспорт та Проект 2475а-2 від 20.08.2015 (Дубневич Я. В.) про внутрішній водний транспорт України.

Дві альтернативи проекту 2475а від 04.08.2015 (Козир Б. Ю.) про внутрішній водний транспорт (див. Бюлетень № 34).

Як і основний проект, альтернативні проекти є доволі специфічними за змістом і занадто великими за обсягом для аналізу їх у рамках цього короткого експрес-огляду. Очевидно, що є потреба в узгодженні і ретельному обговоренні усіх поданих текстів.

Проект 2514а від 19.08.2015 (Сабашук П. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вимог до земельної ділянки у межах індустріального парку).

Пропонується зменшити мінімальний розмір ділянки для створення індустріального парку з 15 до 10 гектарів.

Проект 2515а від 20.08.2015 (Єднак О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гарантій прав громадян на загальне використання лісових ресурсів.

Згідно з пояснювальною запискою проектом передбачається внесення змін до Лісового кодексу України, Закону України «Про мисливське господарство та полювання», Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановлюються чіткі підстави обмеження громадян для реалізації ними права на загальне використання лісових ресурсів; запроваджується адміністративна відповідальність за незаконне встановлення будівель, споруд, в тому числі – огорож та незаконне обмеження доступу громадян до лісів; на постійних лісокористувачів покладається обов’язки із забезпечення права громадян на загальне використання лісових ресурсів; зменшується максимальний строк виділення лісів для рекреаційних потреб у довгострокове тимчасове користування із п’ятдесяти до трьох років; встановлюються додаткові підстави припинення права використання лісових ресурсів у зв’язку із порушенням прав громадян на загальне лісокористування; забезпечується публічний доступ громадян до інформації про використання лісів на умовах довгострокового тимчасового користування, встановлення парканів навколо законно споруджених об’єктів нерухомості у межах лісового фонду; для тимчасового врегулювання розташування  огорожі навколо  об’єктів нерухомого майна, що збудовані в межах лісового фонду, пропонується запровадити погодження від постійних лісокористувачів.

Звісно, запропоновані зміни мають бути ретельно обговорені, але загальна спрямованість проекту на наповнення реальним змістом права громадян на загальне використання лісових ресурсів, проголошеного у статті 66 Лісового кодексу України, заслуговує, на нашу думку, на підтримку.

Проект 2478а-1 від 21.08.2015 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності

Проект є альтернативним проекту 2478а від 06.08.2015 (Антонищак А. Ф.) про розміщення малих архітектурних форм (МАФів) для здійснення підприємницької діяльності (див. Бюлетень № 34), хоча і суттєво відрізняється за формою від основного проекту.

Запропоновані зміни є доволі невеликими за обсягом і зводяться до кількох нових абзаців статті 28 «Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності» такого змісту:

«Розміщення тимчасових споруд здійснюється на вільній від забудови та інженерних мереж території без створення перешкод у функціонуванні іншим об’єктам містобудування, без порушення правил благоустрою, пішохідного та транспортного рухів та з врахуванням всіх наявних планувальних обмежень, передбачених генеральним планом населеного пункту, державними будівельними нормами та відповідно до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд.

Підставою для встановлення тимчасової споруди є паспорт прив’язки тимчасової споруди.

Паспорт прив’язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації протягом десяти робочих днів з дня звернення замовником.

Паспорт прив’язки видається на безоплатній основі.»

Проект 2517а від 21.08.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» (щодо вдосконалення деяких положень).

Пропонується скасувати в межах зазначеного закону поділ субсидій на легітимні та нелегітимні. Також пропонується уточнити ряд термінів, деякі з яких – доволі суттєво. Зокрема, слово пільги пропонується замінити словом вигоди. Уточнюються положення щодо адресності субсидій, розрахунку вигоди, що надається реципієнту, строків проведення антисубсидиційного розслідування тощо. Крім цього, передбачається виключити неактуальні положення Закону, а також положення, що не стосуються проведення розслідувань та застосування відповідних компенсаційних заходів за результатами їх проведення.

 Поділитися