MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 39 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 07.09.2015 – 11.09.2015

11.10.2015   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 57 проектів законів та постанов Верховної Ради України, зокрема 18 процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, регулювання тарифів, реструктуризацію боргів тощо.

Надійшло 57 проектів законів та постанов Верховної Ради України, зокрема 18 процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, регулювання тарифів, реструктуризацію боргів тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0059 від 07.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про вилучення окремих товарів з режиму вільної торгівлі до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про вільну торгівлю від 6 липня 2001 року.

Суть проекту цілком викладена в назві. Додамо, що Протокол вчинено ще 28 червня 2012 р.

Проект 0060 від 07.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Протоколу про застосування Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року між його Сторонами та Республікою Узбекистан.

Як зазначається в пояснювальній записці, «Прийняття Закону дозволить реалізувати положення Протоколу про застосування Договору про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року між його Сторонами та Республікою Узбекистан, що сприятиме подальшому удосконаленню функціонування зони вільної торгівлі держав – учасниць СНД».

Проект 0061 від 11.09.2015 (Президент України) про приєднання України до Міжнародного центру вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей.

Приєднання до Міжнародного центру вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей (далі – ІККРОМ) здійснюється на виконання пункту 453 Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014–2017 рр. Відповідно до статті 1 Статуту ІККРОМ основною метою діяльності організації є сприяння збереженню і відновленню культурних цінностей у світовому масштабі шляхом ініціювання, розвитку, надання сприяння та підтримки умов для такого збереження і відновлення.

Як зазначається в пояснювальній записці, передбачається що участь України «в ІККРОМ сприятиме обміну досвідом, навчанню українських фахівців у галузі охорони і збереження культурної спадщини новітнім реставраційним технологіям, а відтак – сприятиме підвищенню якості збереження культурної спадщини України. Взаємодія з цією авторитетною міжнародною інституцією дасть змогу суттєво підвищити якість роботи спеціальних реставраційних підприємств та інститутів, фахівці яких мають науковий і практичний досвід роботи у збереженні та відновленні культурної спадщини».

Проект Постанови 3076 від 11.09.2015 (Тарасюк Б. І.) про Заяву Верховної Ради України з приводу 70-річчя Організації Об’єднаних Націй та членства України в ООН.

У заяві, зокрема, йдеться про таке: «Пріоритетна увага у цьому процесі має бути надана модернізації Ради Безпеки ООН – як розширенню її членського складу, так і вдосконаленню методів роботи Ради.

Ситуація, за якої Росія двічі зловжила застосуванням права вето під час розгляду Радою Безпеки ООН наслідків своєї агресії проти України, є переконливим доказом нагальності реформування інституту вето з метою недопущення його зловживанням для прикриття злочину агресії з боку постійного члена Ради Безпеки ООН. Верховна Рада України вітає та підтримує міжнародні ініціативи, що відповідають вказаній меті та спрямовані на поетапне обмеження права вето з його подальшим повним скасуванням.

Вважаємо, що оновлення потребує також членський склад Ради Безпеки ООН, який має віддзеркалювати реалії 21-го століття шляхом розширення представництва країн Африки, Азії та Латинської Америки, а також обов’язкового включення додаткового непостійного місця для країн Східноєвропейської групи.

Верховна Рада України відзначає важливе значення для майбутнього ООН обрання 2016-го року наступного Генерального секретаря Організації. Висловлюємо переконання, що головними критеріями при відборі кандидатів на цю високу посаду мають бути їх професійні якості та відданість безкомпромісному відстоюванню повного та безумовного виконання Цілей і Принципів ООН. Відзначаємо, що за всю історію існування ООН Східноєвропейська група єдина з існуючих в ООН регіональних груп жодного разу не була представлена на посаді Генерального секретаря Організації.

З нагоди 70-річчя ООН підтверджуємо безумовну відданість та готовність України і надалі робити вагомий внесок у виконання викарбуваного в Статуті ООН завдання із порятунку прийдешніх поколінь від лихоліть війни. Переконані, що досягнення вказаної мети буде наріжним каменем непостійного членства України в Раді Безпеки ООН у разі обрання нашої держави до складу цього органу на період 2016-2017 років.

Верховна Рада України закликає держави-члени ООН підтримати кандидатуру України на виборах до Ради Безпеки ООН , що відбудуться 15 жовтня 2015 року. За 70-літню історію ООН Україна вже тричі виправдовувала довіру Організації в якості непостійного члена Ради Безпеки, в тому числі і за роки відновленої державної Незалежності у 2000-2001 роках.

У той час, коли за 25 років свого членства в ООН Російська Федерація розв’язала і підживлює декілька вогнищ дестабілізації своїх сусідів, Україна – одна з держав-засновниць ООН – підтверджує свою відданість Організації Об’єднаних Націй як стрижневому елементу сучасної світової архітектури безпеки».

Постанову було прийнято 16.09.2015 та наступного дня підписано.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 3045 від 07.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо особливостей адміністрування податку на додану вартість на території проведення антитерористичної операції.

Пропонується доповнити зазначений підрозділ пунктом 35, яким установити, що «тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є територія проведення антитерористичної операції, справляння податку на додану вартість здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом». Проектом також передбачається закріплення поняття «окремі території проведення антитерористичної операції, інші, ніж тимчасово окупована територія, – окремі території проведення антитерористичної операції, на яких починаючи з 14 квітня 2014 р. проводилася або проводиться антитерористична операція, які не є тимчасово окупованими територіями».

Основні зміни передбачають таке: «на період проведення антитерористичної операції не здійснюються добровільна та обов’язкова реєстрація платниками податку на додану вартість (у тому числі суб’єктами спеціального режиму оподаткування), повторна реєстрація, скасування анулювання реєстрації осіб, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія». Крім того, спрощується порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 3061 від 09.09.2015 (Бойко Ю. А.) про парламентську опозицію.

Згідно з проектом парламентською опозицією вважається депутатська фракція або добровільне об’єднання депутатських фракцій (груп) та народних депутатів України, що не увійшли до коаліції депутатських фракцій, які не погоджуються з політичним курсом коаліції та сформованого нею Кабінету Міністрів України і створена в порядку визначеним цим Законом. Метою опозиційної діяльності є участь парламентської опозиції у розбудові в Україні суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави шляхом використання ними прав та здійснення обов’язків, визначених законом, в інтересах громадян України та держави. Не допускається опозиційна діяльність, яка має на меті ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, а також на створення воєнізованих формувань. Депутатська фракція, яка налічує найбільший за чисельністю склад народних депутатів України, із фракцій, які не увійшли до складу коаліції депутатських фракцій, та голова чи заступник голови якої на пленарному засіданні Верховної Ради України оголосив заяву про опозиційність до політичного курсу коаліції депутатських фракцій та сформованого нею Кабінету Міністрів України, є опозиційною депутатською фракцією, яка може ініціювати створення парламентської опозиції. Опозиційна депутатська фракція вважається парламентською опозицією або може ініціювати утворення парламентської опозиції у формі добровільного об’єднання депутатських фракцій (груп) та окремих народних депутатів у порядку визначеному статтею 6 цього Закону. Депутатські фракції (групи) та позафракційні народні депутати України, що не увійшли до складу коаліції депутатських фракцій та не заявили про входження до парламентської опозиції не визнаються учасниками опозиційної діяльності. Такі фракції (групи) та народні депутати України беруть участь в діяльності Верховної Ради України на загальних засадах визначених Конституцією та законами України. Порядок внутрішньої організаційної діяльності парламентської опозиції визначається нею самостійно. Парламентська опозиція має право на: 1) представництво у керівництві Верховної Ради України та її органів; 2) участь у здійсненні парламентського контролю за діяльністю коаліції депутатських фракцій, Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб, а також на щорічну доповідь про результати здійснення парламентського контролю; 3) подання пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України; 4) утворення парламентського опозиційного уряду, інших допоміжних органів. Парламентська опозиція на пленарному засіданні Верховної Ради України має право: 1) на виступ з питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України; 2) на заяву; 3) на внесення пропозицій щодо формування порядку денного Верховної Ради України; 4) на співдоповідь при розгляді Верховною Радою України питань, визначених статтею 18 цього Закону. Парламентська опозиція має право на заміщення народними депутатами України, що входять до її складу, посад голів комітетів Верховної Ради України, які мають контрольні функції, пропорційно від кількісного складу парламентської опозиції до фактичної чисельності народних депутатів. Парламентська опозиція має право на заміщення народними депутатами України, що входять до її складу, посад заступників всіх комітетів Верховної Ради України, крім тих, в яких головами комітетів є представники парламентської опозиції, з правом обов’язкового підпису протоколу засідання комітетів заступником від парламентської опозиції. Парламентській опозиції гарантується право на заміщення народним депутатом України, який входить до її складу, посади Першого заступника Голови Верховної Ради України. Голова опозиційного уряду або (у разі не створення опозиційного уряду) уповноважений представник парламентської опозиції має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України, включно з правом на виступ тривалістю не менше п’ятнадцяти хвилин. Міністр опозиційного уряду має право брати участь у засіданнях колегіальних органів відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, включно з правом на виступ тривалістю не менше п’ятнадцяти хвилин. Один день протягом кожного тижня пленарних засідань Верховної Ради України відводиться для розгляду питань, визначених парламентською опозицією, які включаються до порядку денного роботи Верховної Ради України без обговорення і голосування. Парламентська опозиція має право на створення тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України. Також передбачаються зміни до Законів України «Про Рахункову палату», «Про Вищу раду юстиції», «Про Національний банк України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», відповідно до яких за поданням опозиції Верховна Рада України призначає Голову рахункової палати України, одного з трьох членів Вищої ради юстиції від парламенту, двох із чотирьох членів Ради Національного банку України від парламенту, двох із чотирьох членів Національної раду України з питань телебачення і радіомовлення від парламенту.

Проект ініційований опозиційною політичною силою і передбачає максимально можливий перелік прав майбутньої парламентської опозиції, що в окремих положеннях видається навіть надмірним (претензії на посади Першого заступника Голови Верховної Ради України та Голови Рахункової палати України, рівне з парламентською більшістю представництво парламенту у деяких державних органах тощо) у контексті реальної можливої мінімальної чисельності представників опозиції в парламенті. Окрім того, доволі неконкретно «виписано» питання про фінансування діяльності парламентської опозиції за рахунок коштів державного бюджету.

Проект 3067 від 11.09.2015 (Дроздик О. В.) про внесення змін до статей 90 та 116 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо підготовки законопроектів.

Пропонуються зміни, які, на нашу думку, здебільшого скасовують ті регламентні положення, які систематично порушуються народними депутатами. Так, із ст. 90 зазначеного закону, пропонується виключити норми про те, що «законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта» та про те, що «до законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття». Водночас пропонується закріпити, що «до перехідних положень проекту у разі необхідності також можуть бути включені положення, які регулюють особливості правового регулювання відповідних суспільних відносин, які виникли до прийняття вказаного законопроекту, після його прийняття». Також передбачається до цієї ж статті додати нову частину десяту такого змісту: «10. Законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта, крім випадків внесення змін до такого акту до набрання ним чинності, а після цього – внесення змін до тих його перехідних положень, які не стосуються внесення змін до первинних законів». Ця пропозиція видається цілком доцільною. А у ст. 116 зазначеного у назві закону пропонується зняти обмеження щодо внесення змін при підготовці проекту до другого читання «лише до того тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятий Верховною Радою за основу». І додати нове положення про те, що: «До тексту законопроекту також можуть бути внесені інші пропозиції та поправки, які необхідні для усунення суперечностей та неузгодженостей між положеннями законопроекту, а також між положеннями законопроекту та положеннями чинних законодавчих актів». Остання пропозиція є цікавою, але занадто широкою і такою, що дозволяє різноманітні тлумачення.

Проект 3075 від 11.09.2015 (Гордєєв А. А.) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих положень організації проведення перших місцевих виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Пропонується доповнити ст. 24 Закону України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 низкою положень щодо можливості і наслідків прийняття Центральною виборчою комісією рішення про визнання чергових, перших місцевих виборів депутатів, сільських, селищних, міських голів такими, що не відбулись з підстав, визначених цим Законом. Водночас ст. 7 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 05.02.2015 пропонується доповнити новою частиною дев’ятою такого змісту: «9. У разі отримання Центральною виборчою комісією не пізніше як за три дні до дня чергових виборів звернення, передбаченого частиною восьмою цієї статті з порушенням строків, встановлених Центральною виборчою комісією, чергові місцеві вибори депутатів сільських, селищних, міських рад та відповідних сільських, селищних, міських голів на території добровільно об’єднаної територіальної громади визнаються Центральною виборчою комісією такими, що не відбулися, з подальшим проведенням перших місцевих виборів після закінчення виборчого процесу чергових місцевих виборів».

Черговий проект, що пов’язаний із врегулюванням порядку проведення перших виборів у об’єднаних територіальних громадах. Слід зазначити, що ініціатори проекту є прибічниками тієї точки зору, що такі вибори можуть проводитися без рішення Верховної Ради України. Проте, судячи з поданих за останній час проектів, не менш поширеною є думка про те, що такий порядок порушує Конституцію України. Тож проблема має значний резонанс і бажано б було винести її на публічне обговорення.

Крім того звертає на себе той факт, що проект спрямований на вирішення певного казусу – проведення виборів у разі, коли нова об’єднана територіальна одиниця виникла вже після початку виборчого процесу. На нашу думку, запропонований підхід містить певний ризик зловживання правом для навмисного зриву виборів з боку діючого керівництва територіальних громад.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 3048 від 07.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (щодо підстав для видачі посвідки на тимчасове проживання представникам іноземних засобів масової інформації).

Пропонується в частині 11 зазначеної статті замінити орган, від якого вимагається подання клопотання про надання посвідки з «відповідного державного органу, відповідального за реалізацію державної політики в інформаційній та видавничій сферах» на центральний орган «виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України».

Проект 3060 від 09.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (щодо підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати).

Окрім ряду змін щодо міжбюджетних трансфертів, пропонуються зміни щодо розміру ряду виплат та соціальних стандартів. Зокрема, статті 7 і 8 викласти у такій редакції:

«Стаття 7. Установити у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2015 року – 1176 гривень, з 1 вересня – 1330 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2015 року – 1032 гривні, з 1 вересня – 1167 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2015 року – 1286 гривень, з 1 вересня – 1455 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня 2015 року – 1218 гривень, з 1 вересня – 1378 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року – 949 гривень, з 1 вересня – 1074 гривні.

Стаття 8. Установити у 2015 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня – 1218 гривень, з 1 вересня – 1378 гривень;

у погодинному розмірі – з 1 січня – 7,29 гривні, з 1 вересня – 8,29 гривні.».

Проект був прийнятий «за основу і в цілому» 17.09.2015 та невдовзі підписаний Президентом.

Проект 3060-1 від 11.09.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (щодо підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати з урахуванням рівня інфляції).

Альтернативний попередньому проект змін тих же статей зазначеного закону, поданий опозицією. Пропонувалися помітно вищі розміри підвищення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати:

«Стаття 7. Установити у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2015 року – 1176 гривень, з 1 вересня 2015 року – 2046 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня 2015 року – 1032 гривні, з 1 вересня 2015 року – 1796 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2015 року – 1286 гривень, з 1 вересня 2015 року – 2238 гривень;

працездатних осіб: з 1 січня 2015 року – 1218 гривень, з 1 вересня 2015 року – 2119 гривень;

осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року – 949 гривень, з 1 вересня 2015 року – 1651 гривня.

Стаття 8. Установити у 2015 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня – 1218 гривень, з 1 вересня – 2119 гривень;

у погодинному розмірі: з 1 січня – 7,29 гривні, з 1 вересня – 12,68 гривні».

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 3052 від 08.09.2015 (Яніцький В. П.) про внесення змін до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо повноважень Верховного Суду України у разі прийняття постанови про задоволення заяви).

Пропонується пункт 2 частини 2 зазначеної статті викласти в новій редакції «2) якщо суд встановить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій залежно від того, суд якої інстанції першим допустив порушення норми матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Верховний Суд України може також скасувати судові рішення судів апеляційної або касаційної інстанцій і залишити в силі помилково скасовані судові рішення судів першої або апеляційної інстанцій, а також скасувати судові рішення і постановити нове рішення (якщо у справі правильно і повно встановлені фактичні обставини)».

Ініціатори проекту виходять з того, що «згідно з положеннями глави 3 Розділу IV КАС України Верховний Суд України виконує функцію ревізії судових рішень в адміністративних справах. Це виключає його право встановлювати фактичні обставини у справі, проводити дослідження доказів. Зазначене за положеннями юридичної теорії вправі робити лише суди першої і апеляційної інстанцій». І, відповідно, пропонується «у разі виявлення у справі неправильного і/або неповного встановлення фактичних обставин, скасовувати оскаржені судові рішення повність або частково і направляти справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій (залежно від того, суд якої інстанції допустив відповідне порушення, яке призвело до неправильного вирішення справи)». Втім автори не уточнюють питання щодо порядку нового розгляду справи тим самим чи іншим складом суду, а також щодо порядку нового розгляду справи у разі, коли рішення у справі було скасоване частково.

Проект 3066 від 11.09.2015 (Луценко Ю. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо розширення кола осіб, до яких не можуть бути застосовані окремі види запобіжних заходів).

Проект фактично є альтернативним серії проектів 2324а – 2324а-7, запропонованих в липні цього року (див. Бюлетені №№ 30, 31 та 33) та ряду інших, метою яких є обмеження можливості для підозрюваних та обвинувачених за «корупційними» статтями перебувати на волі під час слідства.

17.09.2015 був поданий на заміну доопрацьований текст проекту, який тут і розглядається. Зауважимо, що він був поданий після того, як 15 вересня проект був включений до порядку денного. Подібна практика видається дещо сумнівною.

Пропонується частину 5 ст. 176 «Загальні положення про запобіжні заходи» КПК України доповнити абзацами другим та третім такого змісту: «Запобіжні заходи, зазначені у абзаці першому цієї частини, протягом трьох місяців з дня надходження до суду клопотання про застосування запобіжних заходів не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні корупційних злочинів, передбачених статтями 189,190,191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 (у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем), а також корупційних злочинів, передбачених статтями 209, 210, 354, 364, 364-1, 365, 365-2, 368-369-2 Кримінального кодексу України, якщо такі особи: 1) займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу»; 2) займають посади, віднесені частиною другою статті 25 Закону України «Про державну службу» до першої та другої категорій; 3) є суддями місцевих та апеляційних загальних судів; 4) є працівниками правоохоронних органів. По закінченню трьох місяців слідчий суддя, суд може прийняти рішення про заміну особі, визначеній в абзаці другому цієї частини, запобіжного заходу на заставу та домашній арешт». Також передбачається доповнити частину 5 ст. 182 «Застава» КПК України новим абзацом третім такого змісту: «У випадках, визначених у абзацах другому та третьому частини п’ятої статті 176 цього Кодексу, застава призначається не менше ніж у двадцятикратному розміру грошових коштів або вартості одержаного злочинним шляхом майна, встановленої органами досудового розслідування на день відкриття кримінального провадження, або сумою грошових коштів чи вартості одержаного злочинним шляхом майна, виявленого чи вилученого при проведенні слідчих дій».

Як вже не раз зазначалося у попередніх оглядах, будь-які популістські спроби законодавчо позбавити гнучкості систему застосування запобіжних заходів суперечать природі таких заходів, перетворюють її на додатковий спосіб досудового покарання особи. Викликає спротив і застосування формули «одержане злочинним шляхом майно» щодо осіб, справа яких ще не розглядалася судом по суті.

Культура та освіта

Проект 3053 від 09.09.2015 (Марченко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» (щодо уточнення статусу коледжів).

Основна ідея проекту – запобігти трансформації сучасних коледжів у заклади професійно-технічної освіти і водночас розмежувати функції коледжів та університетів. Для цього скасовується освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст», за коледжами закріплюється підготовка молодших бакалаврів, а за університетами – бакалаврів і магістрів. Відповідно вдосконалюється поняттєво-термінологічний апарат закону, уточнюються вимоги до керівного складу коледжів, запроваджуються нова структурна одиниця коледжу – циклова комісія і нова посада науково-педагогічних працівників – завідувач циклової комісії тощо.

Запропоновані зміни, принаймні на перший погляд, не викликають принципових заперечень.

Проект Постанови 3064 від 11.09.2015 (Лінько Д. В.) про відзначення 80-річчя створення Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» Академії медичних наук України та 130-річчя з дня народження академіка М. Д. Стражеска.

Проектом передбачається відповідний стандартний набір просвітницько-інформаційних заходів: підготовка радіо- та телепередач, випуск ювілейних поштових марок та конвертів тощо. Водночас пропонується «передбачити виділення необхідних коштів виділення для зміцнення матеріально-технічної бази Національно-наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» Академії медичних наук України, зокрема, придбання медичного обладнання магнітно-резонансної томографії та проведення ремонту приміщень закладу».

Утім слід нагадати, що згідно з указом Президента України «Про впорядкування відзначення пам’ятних дат і ювілеїв» від 02.12.1995 на державному рівні передбачено відзначати ювілеї підприємств, установ і організацій лише у 50-ту, 75-ту, 100-ту і т. д. річницю.

Проект Постанови 3065 від 11.09.2015 (Лінько Д. В.) про відзначення 20-річчя створення ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я України».

Так само як і у попередньому випадку, окрім просвітницько-інформаційних заходів, пропонується «передбачити виділення необхідних коштів для зміцнення матеріально-технічної бази ДЗ «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Міністерства охорони здоров’я України», зокрема, придбання медичного обладнання та проведення ремонту приміщень закладу».

Пропозиція теж суперечить указу Президента України «Про впорядкування відзначення пам’ятних дат і ювілеїв», згідно з яким «пам’ятні дати історичних подій, ювілеї підприємств, установ і організацій вперше відзначаються в 50-ту річницю».

Проект Постанови 3077 від 11.09.2015 (Матвієнко А. С.) про відзначення 80-річчя від дня народження Бориса Олійника.

Проектом передбачено, окрім стандартного набору просвітницько-інформаційних заходів, «видання компакт-диску пісень на слова Бориса Олійника у виконанні провідних артистів та музичних колективів України» та «вивчення патріотичних і філософських творів Бориса Олійника старшокласниками та студентами навчальних закладів гуманітарного профілю», а також конкретне доручення МОН з «оновлення стендів Бориса Олійника в Зачепилівській загальноосвітній школі Новосанжарського району та Новосанжарському навчально-виховному комплексі Полтавської області»..

Постанова прийнята «за основу та в цілому» 17.09.2015 та невдовзі підписана.

Охорона здоров’я

Проект 3054 від 09.09.2015 (Гарбуз Ю. Г.) про фармацевтичне самоврядування.

Проектом визначається, що фармацевтична палата – це вид самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів, засновниками та членами якої є провізори та фармацевти, працівники аптечних закладів, медичних закладів та/або науково-педагогічні працівники, яка в установленому порядку набула відповідного статусу, передбаченого законодавством. Фармацевтична палата є недержавною некомерційною професійною організацією зі статусом юридичної особи, створеною шляхом самоорганізації зазначених вище осіб, яка отримала відповідний статус на підставі критеріїв визначених цим Законом та якій можуть бути делеговані окремі повноваження в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою забезпечення реалізації завдань професійного фармацевтичного самоврядування. Фармацевтичні палати створюються за принципом добровільного об’єднання. Принцип добровільного об’єднання у фармацевтичну палату полягає у праві вибору входити або не входити до її складу. На думку ініціатора проекту, його прийняття сприятиме розвиту фармацевтичної палати в частині підвищення ролі громадськості у формуванні та реалізації фармацевтичної політики, а також розвитку фармацевтичного ринку та його інфраструктури.

Утім ініціатор проекту, на нашу думку, не навів належних аргументів на користь прийняття закону про згадану професійну організацію, яка цілком може бути легалізована звичним шляхом через реєстрацію її статуту. Схоже, весь сенс прийняття проекту зводиться до положення, закріпленого у частині 3 статті 3: «Визначення "фармацевтична палата" та похідні від нього можуть використовувати лише та організація, яка створена і діє відповідно до цього Закону», яке в перспективі має забезпечити певне монопольне становище фармацевтичній палаті (палатам) порівняно з іншими аналогічними громадськими організаціями.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 3043 від 07.09.2015 (Деркач А. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо боротьби з фальсифікацією молочних продуктів).

Основна увага приділяється закріпленню в законодавстві категорії «молоковмісні продукти», які пропонується визначити як «харчові продукти, вироблені з молочної сировини та з сировини немолочного походження, яка повністю або частково замінює будь-яку складову молока (молочний жир, молочний білок, лактозу), а також з додаванням або без додавання харчових добавок». З ряду позицій щодо контролю (маркування, пакування, атестація тощо) молоковмісні продукти пропонується прирівняти до молока та молочних продуктів. Утім навіть таке прирівнювання відбувається із закріпленням особливостей цього продукту, зокрема «на етикетці, упаковці та інших видах маркування під основною назвою молоковмісного продукту та знаком для товарів і послуг обов’язково повинен міститися текст наступного змісту: «Продукт із змінниками складових молока». Розмір такого тексту має бути не меншим ніж 80% від найбільшого розміру тексту основної назви такого продукту або знаку для товарів і послуг». Проект передбачає вимоги щодо умов виробництва та реалізації молоковмісної продукції. Також передбачається внесення до КУпАП окремої статті «Порушення правил маркування, виробництва молоковмісних продуктів та правил торгівлі ними». Окремо в проекті регулюється питання встановлення мінімальних цін на молоко та молочну сировину. Пропонується доповнити Закон України «Про молоко та молочні продукти» новою ст. 16-1 «Державне регулювання закупівельних цін на молоко» такого змісту: «З метою забезпечення соціальних гарантій населення та протидії зловживанням монопольним становищем під час формування закупівельних цін на молоко та молочну сировину, Кабінет Міністрів України у разі потреби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, встановлює мінімально допустимий рівень закупівельних цін на молоко та молочну сировину на відповідні періоди календарного року.». Також пропонується доповнити КУпАП ст. 156-5 «Порушення встановленого мінімально допустимого рівня закупівельних цін на молоко та молочну сировину».

Проекти з інших питань

Проект 3044 від 07.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення доступу до безоплатної правової допомоги та підвищення якості її надання.

Згідно з пояснювальною запискою проект розроблено Міністерством юстиції України з метою удосконалення окремих положень Закону України «Про безоплатну правову допомогу», в частині спрощення доступу до такої допомоги для соціально вразливих верств населення, уточнення правового статусу та повноважень центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, визначення на законодавчому рівні порядку подання документів, що підтверджують належність особи (або осіб) до суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, а також з інших питань, враховуючи практичний досвід роботи системи безоплатної правової допомоги протягом майже двох з половиною років поспіль. Зокрема, пропонується включити до переліку видів вторинної правової допомоги надання правових висновків, а також віднести до вторинної правової допомоги представництво інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в інших державних органах, органах місцевого самоврядування лише у зв’язку із представництвом інтересів таких осіб у судах. А до кола суб’єктів, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, додаються внутрішньо переміщені особи; особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими або щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – у кримінальному провадженні, де такі особи виступають заявниками або визнані потерпілими, тощо.

Проект з деякими критичними зауваженнями редакційного характеру дістав загалом схвальну оцінку ГНЕУ

 Проект 3044-1 від 11.09.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення доступу до безоплатної правової допомоги та підвищення якості її надання.

Альтернативний попередньому проект. За своїм змістом він відрізняється лише колом суб’єктів, яким пропонується надати право на безоплатну вторинну правову допомогу. Порівняно з основним проектом цей перелік доповнюється пенсіонерами, якщо їхній середньомісячний сукупний дохід не перевищує трьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідами І, ІІ і ІІІ групи, інвалідами-дітьми; громадянами, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; батьками і дітьми з багатодітних сімей; батьками-вихователями та прийомними батьками та іншими.

Утім, визначення кола суб’єктів такої допомоги значною мірою є питанням доцільності та фінансових можливостей держави, а тому альтернативний проект дістав від ГНЕУ таку саму оцінку, що й основний.

Проект 3050 від 08.09.2015 (Мельничук І. І.) про внесення змін до статті 12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (щодо встановлення мінімального віку придбання та використання зброї).

Пропонується уточнити, що «правом придбання та використання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 18-річного віку». Такі уточнення, на думку ініціаторів проекту, викликані невідповідністю законодавству та нелогічністю чинної «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», згідно з якою правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї – 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї – 18-річного віку.

Проект 3062 від 09.09.2015 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної власності.

Головні зміни, запропоновані в проекті, стосуються управління «державних унітарних підприємств та акціонерних товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, а також акціонерних товариств, 50 і більше відсотків акцій яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків». Зокрема, уточнюється порядок призначення керівників таких юридичних осіб, а також порядок створення та функціонування відповідних наглядових рад. Крім того, вносяться значні зміни щодо ведення та надання обліку та звітності зазначеними юридичними особами, оприлюднення такої звітності та проведення її аудиту.

Водночас до ГК України пропонується внести ст. 73-1 «Правочин державного унітарного підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість» такого змісту:

«1. Особою, заінтересованою у вчиненні державним унітарним підприємством правочину, вважається посадова особа органів управління підприємства, член її сім’ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їх чоловік (дружина); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів управління підприємством, та/або члену її сім’ї, становить 25 і більше відсотків, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із таких ознак:

1) є стороною такого правочину або членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від державного унітарного підприємства (посадових осіб органів управління підприємства) або від особи, яка є стороною правочину;3) у результаті такого правочину придбаває майно;4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва державного унітарного підприємства посадовими особами).2. Керівник державного унітарного підприємства і члени наглядової ради підприємства зобов’язані протягом п’яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, подати суб’єкту управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість.3. Суб’єкт управління об’єктами державної власності протягом десяти робочих днів з дня отримання інформації стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, приймає рішення щодо вчинення такого правочину державним унітарним підприємством або про відмову у вчиненні. Якщо суб’єкт управління об’єктами державної власності не прийняв жодного рішення у зазначений строк, вважається, що рішення про вчинення правочину було прийнято.

4. Правочин, вчинений з порушенням вимог частин другої і третьої цієї статті, є нікчемним. Відповідальність за шкоду, заподіяну державному унітарному підприємству правочином, вчиненим з порушенням вимог частин другої і третьої цієї статті, несе особа, заінтересована у вчиненні державним унітарним підприємством такого правочину в межах і порядку, визначених законом».

Більшість запропонованих змін видаються доволі слушними, хоча ГНЕУ і висловив деякі зауваження щодо окремих положень проекту. Зокрема викликає певне занепокоєння скасування вимоги про те, що керівникам державних підприємств може виплачуватися винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності цих підприємств виключно «за рахунок їх чистого прибутку». Скасування цього застереження може сприяти перетворенню таких посад на безвідповідальні синекури.

 Поділитися