Вийшов з друку анотований покажчик архівних кримінальних справ «Основного» фонду архівів тимчасового зберігання регіональних органів СБУ, під загальною назвою «Репресії проти учасників антибільшовицького руху в Україні (1917–1925 рр.)»

Галузевий Державний архів Служби безпеки України, Інститут історії України Національної Академії України підготували анотований покажчик архівних кримінальних справ «Основного» фонду архівів тимчасового зберігання регіональних органів СБУ. Книга вищла у Видавництві Права людини, під загальною назвою «Репресії проти учасників антибільшовицького руху в Україні (1917–1925 рр.)». Упорядник В.М. Василенко та колектив співупорядників.

У покажчику подано анотації архівних кримінальних справ 1919–1948 років провадження, що зберігаються в архівних підрозділах регіональних органів СБУ. Фігурантами анотованих справ є репресовані учасники антибільшовицького руху в Україні 1917–1925 рр. національно-визвольної, анархо-махновської, проросійської і пропольської орієнтацій, а також опозиційного руху національних меншин.

Дослідження історії України 1917–1925 рр. є надзвичайно актуальними, зважаючи на те, що у визначений проміжок часу Україна палала у вогні революції, національно-визвольної боротьби і громадянської війни. До грудня 1920 р. влада змінювалася ніби в калейдоскопі, а наступні 5 років переможці-більшовики невпинно гасили полум’я повстанського руху.

З тих пір пройшло майже століття. Але і тоді, й тепер на шляху до революційних змін в українському суспільстві та національного відродження стала прихована й відкрита російська інтервенція.

Важливим джерелом політичної історії України 1917–1925 рр. стали архівні документи радянських органів державної безпеки. Малодосліджену частину цих матеріалів становлять архівні кримінальні справи на «контрреволюціонерів» – учасників антибільшовицького руху.

До категорії репресованих за «контрреволюційні злочини» належали українські політичні, державні й громадські діячі, а також військові доби Центральної Ради – Гетьманату – Директорії; військовослужбовці ворожих армій А. Денікіна, П. Врангеля, Ю. Пілсудського та представники відповідних військових і цивільних адміністрацій; підпільники й повстанці уенерівської, анархо-махновської, білої проросійської і пропольської орієнтацій; учасники опозиційного руху національних меншин: євреїв, татар, німців та ін.; представники релігійної опозиції тощо.

Підготовку до друку нового видання здійснено впродовж останнього року. Для ознайомлення читачеві запропоновано анотований покажчик, до якого внесено 495 анотацій, що відображають зміст більшої частини тематично опрацьованих справ «Основного» фонду архівів тимчасового зберігання ГДА СБУ. Всі попередньо опубліковані анотації вміщено з частковими уточненнями й суттєвими доповненнями. До анонсованого видання укладено науково-довідковий апарат у вигляді іменного й географічного покажчиків, списку скорочень та ілюстративний розділ (50 документів).

Анотовано справи 1919–1948 років провадження. Причому в зазначеному хронологічному проміжку не представлено лише 1943–1944 рр. Майже 64% анотацій (315) складено за справами 1919–1922 років провадження – періоду найпотужнішого протистояння становленню й утвердженню більшовицької влади в Україні. Понад 76% анотованих справ (377) відображають репресії 1919–1927 рр., риску під якими мала б підвести широка загальна амністія з нагоди десятої річниці «жовтневої революції». Решта матеріалів висвітлює характерні долі колишніх учасників антибільшовицького руху в період розкуркулення, колективізації, Голодомору й масових репресій.

До відкритого покажчика не внесено переважну більшість анотацій справ 1944–1948 років провадження, за якими основним обвинуваченням для колишніх петлюрівців, денікінців та махновців стала їхня співпраця під час Другої світової війни з німецьким окупаційним режимом в Україні. Згідно із чинним законодавством на сьогодні така інформація є конфіденційною. Нечисленні опубліковані відомості за справами передвоєнних, воєнних і повоєнних років стосуються активних учасників антибільшовицького руху, які в роки громадянської війни уникли миттєвих репресій завдяки еміграції. За кордоном вони, як правило, належали до різних «антирадянських контрреволюційних організацій», у зв’язку з чим опинилися під постійною увагою радянських органів держбезпеки і врешті їх було притягнуто до кримінальної відповідальності.