Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 107 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 03.01.2017 – 06.01.2017 та 10.01.2017 – 13.01.2017
Надійшло 15 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 4 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів і створенням тимчасової слідчої комісії.
Міжнародно-правові відносини
Проект 5636 від 12.01.2017 (Президент України) про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2017 році для участі у багатонаціональних навчаннях.
Проект підготовлено Міністерством оборони України з метою врегулювання питання щодо допуску підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2017 році для участі у багатонаціональних військових навчаннях, визначення їхньої загальної чисельності, типів і кількості озброєнь, військової техніки, строків перебування та місць дислокації на період проведення навчань, а саме українсько-американського навчання «Сі Бриз – 2017» та українсько-американського навчання «Репід Трайдент – 2017».
Прийнятий як закон 19.01.2017 та невдовзі підписаний Президентом.
Відносини між владними суб’єктами
Проект 5637 від 12.01.2017 (Каплін С. М.) про внесення зміни до статті 44 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Пропонується заборонити нагородження відомчими відзнаками «Вогнепальна зброя» і «Холодна зброя» та залишити лише за Верховним Головнокомандувачем право нагородження державною нагородою «Іменна вогнепальна зброя».
Принципових заперечень проект не викликає, окрім необхідності визначення правового статусу тієї зброї, якою вже були відзначені ті чи інші особи відповідно до чинного законодавства.
Проект 5639 від 13.01.2017 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань організації та забезпечення охорони державної таємниці.
Проект спрямований на врегулювання двох самостійних питань. По-перше, це поширення на органи військового управління дії Закону України «Про державну таємницю». Окрім власне відповідного включення в перелік органів, вносяться зміни щодо порядку застосування в таких органах законодавства про державну таємницю. Зокрема пропонується визначити, що особливості організації та забезпечення охорони державної таємниці в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України визначаються Кабінетом Міністрів України. Інша частина змін пов’язана з вимогою про те, що допуск до державної таємниці не надається у разі наявності у громадянина України громадянства (підданства) іншої держави (держав), припинення (втрати) громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Пропонується установити, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі наявності інформації про звернення громадянина до компетентних органів іноземної держави із заявою чи клопотанням про набуття громадянства (підданства) іншої держави. Пропонується зазначити, що Президентові України, Голові Верховної Ради України та іншим посадовцям, названим в частині 6 ст. 27 вищезгаданого закону, доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після взяття ними письмового зобов’язання щодо збереження державної таємниці, а лише в разі «відсутності у них громадянства (підданства) іншої держави (держав)». В змінах до частини 7 тієї ж статті пропонується взагалі вжити таке терміносполучення: «громадяни України, які мають громадянство (підданство) іншої держави (держав)». Також, до обов’язків громадян, яким надано допуск або доступ до державної таємниці пропонується віднести обов’язок «повідомляти орган Служби безпеки України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, про набуття ним громадянства (підданства) іншої держави (держав), про звернення до компетентних органів іноземної держави із заявою чи клопотанням про набуття громадянства (підданства) іншої держави (держав), про припинення (втрату) громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України – в п’ятиденний термін з дня набуття громадянства (підданства) іншої держави (держав) або звернення до компетентних органів іноземної держави із заявою чи клопотанням про набуття громадянства (підданства) іншої держави (держав), отримання інформації про припинення (втрату) громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України». Відповідно, Кримінальний кодекс України пропонується доповнити ст. 328-1 «Неповідомлення громадянином про наявність громадянства (підданства) іншої держави (держав)», якою передбачити відповідальність за «неповідомлення громадянином у зв’язку з оформленням допуску до державної таємниці або громадянином, якому надано допуск чи доступ до державної таємниці, про наявність громадянства (підданства) іншої держави (держав) або про звернення до компетентних органів іноземної держави із заявою чи клопотанням про набуття громадянства (підданства) іншої держави». Кваліфікуючою обставиною, що посилює відповідальність, є зайняття такою особою відповідального становища або особливо відповідального становища в значенні ст. 368 названого кодексу. Передбачені і ще ряд відносно незначних уточнюючих змін до Закону України «Про державну таємницю».
Проект викликає подвійні емоції. Хоча ряд ініціатив загалом є слушними, проект викликає враження суто політичного, спрямованого не стільки на боротьбу з певним протиправним явищем, скільки проти певних осіб. Деякі запропоновані формулювання є юридично некоректними, зокрема і таке: «громадяни України, які мають громадянство (підданство) іншої держави (держав)». По суті в такому викладі мова йде про фактичне визнання подвійного громадянства, що вступає в конфлікт із законодавством про громадянство. Таким чином слід констатувати, що проект потребує щонайменше ретельного доопрацювання термінологічної бази, зокрема її уніфікації.
Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво
Проект 5635 від 10.01.2017 (Голубов Д. І.) про внесення змін до статті 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо підвищення штрафів за незаконну вирубку у зимовий період).
Пропонується названу статтю доповнити новою частиною наступного змісту: «Дії, передбачені частиною першою цієї статті [а саме: «Незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення» – авт. огл.], вчинені у зимовий період, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Як зазначається у пояснювальній записці, кожного року у грудні в Україні вирубують близько мільйона ялинок. І більшість з них – незаконно. Тим часом, аби виростити новорічне дерево висотою у півтора-два метри, має пройти близько десяти років. Та й завдана шкода природі не відповідає мірі покарання за незаконну вирубку та продаж ялинок – адміністративне стягнення від 85 до 204 гривень. Слід зауважити, що незначний розмір санкцій за порушення вимог законодавства у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, як свідчить практика, негативно впливає на стан надходження до бюджетів усіх рівнів коштів, що стягуються з правопорушників. Внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення зумовлено необхідністю посилення адміністративної відповідальності шляхом підвищення розмірів штрафів за незаконну порубку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка.
Навіть виходячи з наведеного пояснення зрозуміло, що метою змін мали б бути не спеціальні штрафи для зимового періоду, а комплексний підхід щодо реформування адміністративної та кримінальної відповідальності за незаконні порубки та інше нанесення збитків лісовому господарству. Власне наприкінці 2016 р. було подано цілий ряд відповідних проектів. З огляду на це даний проект видається неактуальним та таким, що в разі його прийняття не призведене до принципових зрушень у сфері захисту лісового господарства.
Проект 5609-1 від 10.01.2017 (Луценко І. В.) про внесення змін до статті 36 Кримінального кодексу України щодо визначення необхідної оборони. 30.01.2017 був поданий на заміну доопрацьований текст проекту, який далі і розглядається.
Проект формально альтернативний проекту 5609 від 27.12.2016 (Лапін І. О.) про внесення змін до статті 36 Кримінального кодексу України щодо визначення необхідної оборони (див. Бюлетень № 106).
В проекті пропонується уточнити випадки, коли через сильне душевне хвилювання особа не підлягає кримінальній відповідальності при перевищенні меж необхідної оборони (частина 4 ст. 36), а саме якщо таке сильне душевне хвилювання «викликане суспільно небезпечним посяганням, або яке виникло внаслідок знущання, що мало систематичний характер». Також у частині 5 тієї ж статті уточнюється, що незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, а також і «володіння особи».
Слід зазначити, що проект, окрім того, що теж вносить зміни до названої статті, ніяк не пов’язаний з основним проектом. Висунуті в проекті 5609-1 ініціативи є відверто неоднозначними, а пояснювальна записка по суті зупиняється лише на загальних питаннях, не розкриваючи характер пропонованих змін. Так, обмеження підстав, які викликали сильне душевне хвилювання, може призвести до невірної кваліфікації дій особи, яка в момент здійснення проти неї протиправного діяння перебувала в такому стані з інших причин. Але куди більш небезпечною є пропозиція декриміналізувати застосування зброї до осіб, які здійснили вторгнення у володіння особи, яке не є приміщенням. Фактично це дозволяє застосовувати вогнепальну зброю проти осіб, які здійснюють вторгнення на територію земельного володіння незалежно від мети, цілей та суспільної небезпечності такого вторгнення, адже критерій «насильницького вторгнення» є досить розмитим і суб’єктивним. Крім того, така норма дозволить застосовувати зброю проти протестувальників, які відстоюють свої права проти різних огороджувань та забудов тощо. З огляду на це проект викликає значне занепокоєння.
Охорона здоров’я
Проект 5617-1 від 13.01.2017 (Богомолець О. В.) про лікарське самоврядування.
Альтернативний проекту 5617 від 28.12.2016 (Мусій О. С.) про лікарське самоврядування (див. Бюлетень № 106).
Проект має той же обсяг, що й основний проект (50 сторінок), що ускладнює його належний аналіз. Втім загальний огляд показує, що проекти здебільшого ідентичні, хоча й наявні значні редакційні зміни (клятва і присяга, з’їзд і конгрес, реєстр і єдиний реєстр тощо). До числа принципових змін слід віднести відмову від інституту «лікарського запиту» (ст. 19 проекту 5617), відмову від обмеження лікарської практики через досягнення лікарем 70 років, відмова від свободи інформації про донорів тощо. Також дещо відредагована структура та характер діяльності органів лікарського самоврядування, дуже скорочені регіональні та спеціальні структури цього самоврядування, менше уваги приділяється вимогам до посадових осіб самоврядування, порядку виборів тощо.
Проект не є принципово більш досконалим за основний проект. Втім деякі з ініціатив можуть бути враховані при підготовці проектів до винесення в сесійну залу чи при створені єдиного проекту силами профільного комітету.
Проекти з інших питань
Проект 5631 від 04.01.2017 (Ванат П. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження.
Проект вкрай незначним чином відрізняється від проекту 4916 від 07.07.2016 (Горбунов О. В.) про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» щодо надання соціально-економічної компенсації ризику населенню, яке проживає на території зон спостереження підприємств з видобування і переробки уранових руд (див. Бюлетень № 81) який профільний Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки рекомендував за результатами розгляду прийняти у першому читанні за основу. Зміни пов’язані із заміною змісту ст. 12-1 «Порядок визначення і сплати збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження» Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» відсилочною нормою такого змісту: «Порядок визначення і сплати збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження встановлено згідно Розділу XV-1 Податкового кодексу України». Також відповідним чином змінюється відсилочна норма в ст. 4 Закону України «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення».
Дублювання одних і тих самих змін в деяких послідовних проектах видається щонайменше спірним, особливо з огляду на рекомендації профільного Комітету. Про характер податкових змін буде нижче.
Проект 5632 від 04.01.2017 (Ванат П. М.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження.
Окрім незначних процедурних особливостей, головною відмінністю від чинної ситуації (положення ст. 12-1 «Порядок визначення і сплати збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження» Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку») є скасування сплати збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження для підприємств з видобування і переробки уранових руд.
У пояснювальній записці вищеназвані зміни, тобто зменшення кола суб’єктів, які мають сплачувати податок, ніяк не пояснюється і не аргументується. Відповідно проект створює враження лобістського, спрямованого не стільки на вдосконалення впорядкування соціальних відносин, скільки на захист інтересів окремих осіб.
Проект 5633 від 04.01.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо гарантування прав і законних інтересів суб’єктів малого і середнього підприємництва. 17.01.2017 був поданий на заміну доопрацьований текст проекту, який далі і розглядається.
Пропонується частину 2 ст. 3 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» доповнити новим пунктом 8 наступного змісту: «недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації суб’єктів малого і середнього підприємництва», а також доповнити новим пунктом 9-7 Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» наступного змісту: «У разі, якщо платник, зазначений у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), подав заяву про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а платник, зазначений у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, подав до відповідного контролюючого органу заяву про зняття з обліку після припинення незалежної професійної діяльності відповідно до законодавства до 1 квітня 2017 року і такими платниками не отримано дохід (прибуток) протягом першого кварталу 2017 року, такі платники мають право самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску за вказаний період, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом». Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є недопущення несправедливої сплати фізичними особами-підприємцями (що знаходяться на загальній системі оподаткування, а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність) єдиного соціального внеску внаслідок неочікуваної зміни законодавства. З цією метою пропонується забезпечити фізичним особам-підприємцям перехідний період (3 місяці) для проведення необхідних реєстраційних процедур по припиненню господарської діяльності у разі, якщо вони її фактично не здійснюють чи не планують здійснювати.
Проект має гарну мету, але потребує доопрацювання з точки зору юридичної техніки та принципу юридичної визначеності. Власне, таку ж думку висловили і ГНЕУ, і профільний Комітет з питань промислової політики та підприємництва.
Проект 5634 від 10.01.2017 (Бондар В. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати земельного податку національних та державних дендрологічних парків.
Суть проекту повністю викладена в його назві. Як зазначається у пояснювальній записці, Верховною Радою України 20 грудня 2016 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році». Ним було внесено зміни до підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України, яким передбачено, що пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб не розповсюджуються на національні та державні дендрологічні парки, тобто з 2017 року дані парки зобов’язані будуть сплачувати земельний податок відповідно до законодавства України. З огляду на порядок фінансування таких парків, такі зміни призведуть до підвищення цін на квитки та послуги для громадян, а також створять додаткове навантаження на бюджет національних дендрологічних парків, які є державними науково-дослідними установами.
Проект 5624-1 від 11.01.2017 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» щодо підтримки вітчизняного виробника і поетапного запровадження в Україні міжнародних екологічних вимог.
Альтернативний проекту 5624 від 29.12.2016 (Горват Р. І.) про внесення змін до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» щодо посилення адаптаційної спроможності та поетапного запровадження в Україні міжнародних екологічних вимог до транспортних засобів (див. Бюлетень № 106).
Проект повторює уточнюючі зміни основного проекту, але не повторює основну ініціативу щодо відстрочення до 1 січня 2020 року вимоги щодо пропуску на митну територію України з метою вільного обігу та першу державну реєстрацію в Україні транспортних засобів як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня «ЄВРО-6». Натомість пропонується зробити наступне виключення: «Цю норму не поширюють до 1 січня 2020 року на вантажні автомобілі підвищеної прохідності категорії N3G, вироблені в Україні до 31 грудня 2019 року». Пояснювальна записка приділяє увагу зокрема і критиці проекту 5624, що рідко трапляється в практиці парламенту чинного скликання. Автори проекту 5624-1 відкидають ініціативи проекту 5624, як такі, що ведуть до погіршення екологічної ситуації. Натомість пропонується як захід з підтримки в скрутних економічних умовах вітчизняного виробника розглянути питання щодо відтермінування до 1 січня 2020 року запровадження в Україні екологічних норм Євро-6 для вантажних автомобілів підвищеної прохідності категорії N3G, зважаючи на те, що такі транспортні засоби експлуатуються переважно поза межами населених пунктів, де їх техногенний вплив є найменш відчутним.
Вже 25.01.2017 проект було відкликано.