MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Чергове ноу-хау українського правосуддя, або Як використати право на незалежний і безсторонній суд для самовідводу суддів

16.09.2017   
Віталій Погосян
Чи достойні судді, які знаходять формальні підстави, щоб не розглядати справи проти ворогів України, носити горде ім’я судді?

В ніч з четверга на п’ятницю 13 квітня 2012 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та в цілому проект Кримінального процесуального кодексу України. Як свідчать заяви і журналістів, які зараз вже народні депутати, і деяких високопосадовців, які на той час були в опозиції, вказане голосування було проведено з порушенням Конституції України, а отже є незаконним.

Так, колишній журналіст, який зараз є народним депутатом України, Сергій Лещенко зафіксував, що під час цього голосування присутні голосували за себе та шістьох колег, які взагалі були відсутні. По різним даним, у залі під час голосування було від 50 до 152 народних обранців.

Під час Революції гідності громадяни України, які в ній брали участь як в Києві, так і в інших регіонах, на собі змогли переконатися в «гуманності» цього кодексу та можливості безкарного зловживання з боку правоохоронців та суддів для ухвалення необхідного рішення.

Ухвалений похапцем, на швидку руку, Закон «Про очищення влади», – так званий закон про люстрацію, – не вирішив проблему з очищення влади, а навпаки, надав можливість чиновникам уникнути кримінального переслідування, обмежившись лише звільненням їх з посад.

Ті, кого торкнулася «сувора» рука народних люстраторів та кишенькових реформаторів, просто пересиділи скрутні часи для себе і знов пішли працювати на нові посади вже за нової влади. А проведення антитерористичної операції на Сході надало можливість деяким палким прихильникам режиму Януковича з’їздити в зону АТО, яка мала не тільки «передок», але й надійні «тили», де навіть не стріляють, отримати корочку УБД і практично повну амністію від колишньої діяльності та можливість обійняти будь-які посади при новій владі.

А що судді? Здебільшого, вони просто чекали і тримали носа за вітром. Одразу після Майданівських подій рішення суддів були переповнені практикою ЕСПЛ та давали сподівання на позитивні зміни в судовій системі. Але згодом, після того, як судді побачили, що публічне покарання (люстрація) – це лише мильні бульби, а реформи проводяться лише на папері, вони розправили крила й почали працювати по КПК «злочинної влади» ще з більшим ентузіазмом, довільно користуючись необхідними рішеннями ЕСПЛ для отримання необхідних рішень. Наприклад, для взяття під варту – Летельє проти Франції.

А ще новий КПК надав можливість використовувати органу досудового розслідування негласні слідчі (розшукові) дії – НСРД, які також перетворилися в повальне стеження практично за будь-ким, включно і з самими суддями. Про масштабність стеження за громадянами України можна дізнатися з відповідей на журналістські запити.

Одразу наголошую, що йдеться не про всіх суддів.

Коли протягом 2016 року в одній також резонансній справі ми з колегою через явні порушення заявляли відводи суддям практично всіх судів Донецької області, ці судді задовольняли ці відводи лише після того, як були загнані нормами чинного законодавства в глухий кут. Самовідвід – це взагалі був одинокий випадок.

Там практика ЕСПЛ – це не привід для відводу суддів, Конвенція також не зовсім їм подобалася, тим паче рішення про продовження терміну тримання під вартою, які вони ухвалювали за клопотаннями прокуратури, не оскаржуються. (Для довідки – це справа по добровольцях).

* * *

18 липня 2017 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з Вищого спеціалізованого суду України надійшло кримінальне провадження щодо Плотницького І. В., Патрушева А. О., Гуреєва О. В., обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України. Це по подіях 14.06.2014 року, коли в Луганському аеропорту збито літак ІЛ-76.

І ось тут починається цікава історія, яка, на мій погляд, повинна бути записана на сторінках історії – негативної – судової системи України.

19.07.2017 р. автоматизованою системою документообігу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ зазначене кримінальне провадження було розподілене до провадження головуючого судді – Карягіної Н. О., членами колегії визначено суддів Леонова А. А. та Женеску Е. В.

Наступного дня було призначено підготовче судове засідання у вказаному провадженні без офіційного виклику потерпілих. Представник потерпілих дізнався про це по телефону від прокурора.

20.07.2017 р. членами колегії – суддями Леоновим та Женеску – заявлені самовідводи шляхом подання відповідних заяв. Підставою для самовідводу судді Леонова стало порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення судді для розгляду зазначеної справи, згідно з його заявою, Женеску заявила відвід як переселенка. А ось головуюча суддя Карягіна того дня самовідвід не взяла.

Почався процес автоматизованого розподілу суддів для визначення нової колегії, яка була сформована лише 04.08.2017 року. Те, що проходило під час авторозподілу нового складу колегії, описали в своїх заявах про самовідвід вже судді цієї колегії: головуюча суддя Карягіна Н. О., судді Татарчук Л. О. та Марущак С. Л.

Що одразу впадає на очі, авторозподіл здійснено 04.08.2017 р., отже цього дня всі судді дізналися, що вони увійшли до складу колегії, що буде розглядати вказане кримінальне провадження, а підготовче засідання призначено на 12.09.2017 р. Отже, протягом більш ніж місяць ці судді, які є фахівцями в галузі права, достовірно знаючи, що під час авторозподілу, на їх переконання, порушено процедуру, не звернулися з відповідною заявою про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 361 КК України, не повідомили про ці факти своє керівництво чи правоохоронні органи, щоби не допустити порушення розумного строку розгляду справи.

Про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання потерпілим не було повідомлено у встановленому Законом порядку. Якби не пост на ФБ представників потерпілих про це засідання, воно могло відбутися, як і попереднє, тишком-нишком.

Підготовче засідання 12.09.2017 року відбулося в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. На нього з’явилися 16 потерпілих та журналісти регіональних телеканалів (щонайменше 5 камер), які зацікавилися цією резонансною справою. Інших сторонніх осіб в залі суду не було.

Після виходу колегії суддів попри те, що не з’явився адвокат одного з обвинувачених, головуюча розтлумачила права на відводи та самовідводи та запропонувала сторонам, якщо вони такі мають, їх заявити. Одразу було заявлено самовідвід одним із адвокатів обвинувачених, якій є переселенцем, а потім, спочатку головуюча, а потім і члени колегії заявили самовідводи.

По суті всі заявлені самовідводи були однакові за змістом і посиланнями на підстави для самовідводу, які можна поділити на два блоки:

– У зв’язку з порушенням встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення судді для розгляду справи (п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України – безумовна підстава);

– За наявності інших підстав, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України – оціночна підстава, яка потребує відповідної оцінки та доведеності).

Було б, можливо, все зрозуміло з безумовною підставою, що виключає участь судді в кримінальному провадженні, якби не одне, але дуже велике «АЛЕ»: чому ці судді не здійснили відповідних та прямо передбачених чинним законодавством заходів, щоби навіть не виходити на підготовче засідання у зв’язку з незаконними, на їх думку, діями під час авторозподілу?

Тим паче авторозподіл має на увазі саме об’єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями, а не формальний привід для судді у справі, яку він не хоче розглядати, заявити собі самовідвід.

А ось з оціночною підставою для самовідводу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська явно загралися. Тут було скинуто все до купи: і Конвенція, і практика ЕСПЛ, і пости потерпілих в соціальних мережах. Ось тільки судді довільно трактують як статтю 6 Конвенції, яка насамперед передбачає «справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом», так і практику ЕСПЛ, спрямовану на обов’язок суддів розглядати справу в розумні строки та бути суб’єктивно та об’єктивно неупередженими під час розгляду справи.

З іншого боку, самі судді в своїй ухвалі формально визнали, що вони є упередженими та необ’єктивними (справа «Білуха проти України»), та такими, що не викликають довіру громадськості у демократичному суспільстві (рішення «Кастілло проти Іспанії»).

А зараз основне запитання:

«Чи потрібні нам такі судді, які знаходять підстави, щоб не розглядати резонансні справи та не виконують свої прямі обов’язки?»

«Чи достойні судді, які знаходять формальні підстави, щоб не розглядати справи проти ворогів України, носити горде ім’я судді?»

«Чи заради цього стояла Небесна сотня та досі стоять та гинуть хлопці на Сході країни, щоб в Україні існувало таке правосуддя?»


Фотокопію ухвали суду можна подивитися на сторінці адвоката Віталія Погосяна у Facebook.

 Поділитися