MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 157 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 26.12.2017 – 29.12.2017

26.01.2018   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 73 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 35 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням позачергових місцевих виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 73 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 35 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням позачергових місцевих виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0174 від 26.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Болгарія про співробітництво в разі виникнення катастроф.

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Болгарія про співробітництво в разі виникнення катастроф була вчинена в м. Софія 30 червня 2016 р. Угода визначає принципи і рамки взаємної скоординованої допомоги її сторонами в разі виникнення надзвичайної ситуації на території обох держав. Передбачається, що зазначена Угода стане правовою основою співробітництва між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Болгарія щодо попередження катастроф та ліквідації їх наслідків. Що дасть можливість оперативно і своєчасно надавати взаємодопомогу, здійснювати обмін інформацією з метою запобігання надзвичайним ситуаціям, а в разі їх виникнення – організовано і ефективно вирішувати питання ліквідації їх наслідків.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 7442 від 26.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Пропонується частину першу статті 13 названого закону доповнити новим пунктом 12-1 такого змісту: «безоплатна медична допомога в закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади та військових формувань для категорій осіб, що визначені  в пункті 11 частини другої статті 7 цього Закону, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції  в період її проведення.»

Проект 7456 від 27.12.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо вдосконалення правового регулювання процедури припинення та скасування режиму воєнного стану.

Пропонується ряд уточнень. Зокрема, зазначається, що Указ Президента України про введення воєнного стану, що не був затверджений Верховною Радою України, втрачає чинність з наступного дня після дня прийняття такого рішення, про що оголошується в тому ж порядку, в якому воно було оприлюднене. Також уточнюється, що з пропозицією про скасування воєнного стану до Президента України може звернутися Ради національної безпеки і оборони України або Верховна Рада України. Визначається, що з моменту припинення або скасування воєнного стану: нормативно-правові акти, прийняті для забезпечення режиму воєнного стану, не застосовуються і підлягають скасуванню органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що їх видали, якщо інше не передбачено законодавчими актами  України; військове командування та військові адміністрації (у разі їх створення) в порядку, встановленому Президентом України, припиняють здійснення повноважень в галузі забезпечення режиму воєнного стану.

Уточнення досить цікаві, але в останній частині недостатньо докладні стосовно процедури таких дій.

Проект 7462 від 28.12.2017 (Веселова Н. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо призупинення погашення іпотечних кредитів, якщо об’єкт  іпотеки знаходиться на тимчасово окупованій території України або на території населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» пропонується доповнити новою статтею 11-2 «Мораторій на виконання договірних зобов’язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов’язаннями», в які визначити, що упродовж строку тимчасової окупації громадяни України звільняються від обов’язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків, пені та штрафів за ним, якщо предмет іпотеки розташований (зареєстрований) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора. Цю ж норму пропонується закріпити і в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Натомість із Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» пропонується виключити пункту 14.2 статті 14, яка загалом повторює цю ж норму, але саме щодо нерухомості в АР Крим і з такими виключеннями: «Норми цього пункту не поширюються на нерухоме житлове майно, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 265 Податкового кодексу України» та «На громадянина України, який виїжджає з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим за межі державного кордону України на місце постійного проживання або змінює своє громадянство, не поширюються норми цього пункту».

Як видається, слід було б збалансувати нову та скасовану норму з огляду на їх повний зміст, зокрема щодо випадків, коли загальна площа нерухомого житлового майна перевищує показники, встановлені статтею 265 ПК України, та щодо громадянина України, який виїжджає з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим за межі державного кордону України на місце постійного проживання або змінює своє громадянство. Оскільки відповідні норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вже певний час діють, слід врахувати цей аспект.

Проект 7463 від 28.12.2017 (Веселова Н. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення реєстрації актів цивільного стану для громадян України, що вимушено залишились на тимчасово окупованій території України або території України, де органи влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Пропонується Закони України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» доповнити однаковими наступними положеннями: «Акти цивільного стану про народження фізичної особи та її походження, смерть, що мали місце на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або на тимчасово окупованій території, створюють правові наслідки після перереєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану України. Перереєстрація актів цивільного стану про народження фізичної особи та її походження, смерть, що мали місце на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або на тимчасово окупованій території, відбувається шляхом складання актового запису цивільного стану та внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Особливості проведення державної перереєстрації актів цивільного стану затверджуються Міністерством юстиції України». Натомість статтю 257-1 «Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» Цивільного кодексу України пропонується скасувати.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 7452 від 26.12.2017 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про правовий статус осіб, які незаконно позбавлені волі незаконними збройними формуваннями, правоохоронними органами іноземної держави, або незаконно засуджені.

Проект покликаний забезпечити встановлення правового статусу і соціальних гарантій особам, які незаконно позбавлені волі незаконними збройними формуваннями або правоохоронними органами іноземної держави, і потребують державної допомоги. Згідно з проектом пропонуються такі визначення: «особи, які незаконно позбавлені волі незаконними збройними формуваннями або правоохоронними органами іноземної держави» – особи, зокрема військовослужбовці та співробітники правоохоронних органів, а також особи, які брали участь у антитерористичній операції у складі добровольчих збройних формувань, які не увійшли до складу утворених відповідно до закону військових і правоохоронних органів України, представники підприємств, установ і організацій, задіяних у забезпеченні проведення антитерористичної операції та учасники волонтерських організацій, на яких поширюється чинність Закону України «Про волонтерську діяльність», які незаконно утримуються у місцях позбавлення волі, або у будь-яких інших місцях внаслідок їхнього затримання незаконними збройними формуваннями або правоохоронними органами іноземної держави, у період з 20 лютого 2014 року та під час особливого періоду; «особи, які незаконно засуджені» – особи, відносно яких у період з 20 лютого 2014 року та під час особливого періоду набрав чинності вирок суду іноземної держави, за умови, що такі особи були неправомірно засуджені за недостовірними доказами вчинення кримінальних злочинів та/або за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Особа, яка незаконно позбавлена волі незаконними збройними формуваннями або правоохоронними органами іноземної держави, визнається такою на підставі перевірки інформації про незаконне позбавлення волі Службою безпеки України через надання довідки про незаконне позбавлення волі. Особа, яка незаконно засуджена, визнається такою рішенням суду відповідної юрисдикції за місцем реєстрації адреси проживання даної особи, або за місцем її фактичного перебування у разі, якщо місце реєстрації адреси проживання такої особи є на тимчасово непідконтрольній території України, у порядку, визначеному для справ про встановлення факту, що має юридичне значення, за заявою самої особи, членів сім’ї такої особи, родичів, інших близьких осіб або прокурора. Особам, звільненим від незаконного позбавлення волі або від незаконного засудження гарантується безоплатне забезпечення обстеження, діагностика, лікування, реабілітація, і оздоровлення від захворювань, отриманих під час перебування у місцях незаконного позбавлення волі. Такі особи мають забезпечуватися тимчасовим соціальним житлом. Особам, які незаконно позбавлені волі або незаконно засуджені, надається право на відстрочку платежів за кредитними зобов’язаннями на період незаконного позбавлення волі. Особам, що незаконно позбавлені волі, та звільненим від незаконного позбавлення волі, або незаконного засудження, гарантується надання безоплатної первинної і вторинної правової допомоги у повному обсязі, передбаченому Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Особам, звільненим від незаконного позбавлення волі, також гарантується право на безкоштовне отримання психологічної допомоги, зокрема, заходів психологічної реабілітації, спрямованих на відновлення психологічного та соціального функціонування, соціальну реінтеграцію, подолання та/або попередження психічних і поведінкових розладів, пов’язаних зі стресом та травмою. Порядок реалізації зазначених соціальних гарантій має встановити  Кабінет Міністрів України.

Ініціатива видається такою, що заслуговує на увагу, хоча її юридичне і мовне оформлення мало б бути значно кращим.

Проект 7425-1 від 28.12.2017 (Веселова Н. В.) встановлення справедливості та покарання винних у воєнних злочинах по подіям на території Донецької та Луганської областей.

Формально альтернативний проекту 7425 від 20.12.2017 (Висоцький С. В.) про захист української державності від проявів колабораціонізму (див. Бюлетень № 156). Утім, з основним проектом альтернативний має мало спільного. Він дублює положення міжнародного права щодо складів воєнних злочинів і передбачає, що «особи, які вчинили в період з 20 лютого 2014 року по день завершення антитерористичної операції включно на території Донецької, Луганської областей, на якій проводилась антитерористична операція, діяння, що містять ознаки порушення норм міжнародного гуманітарного права, а саме скоєння воєнних злочинів, несуть відповідальність відповідно до законодавства України та міжнародного права». Водночас пропонується звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які вчинили в цей період діяння, що містять ознаки злочинів (за виключенням воєнних злочинів), передбачених Кримінальним кодексом України, та пов’язані зі збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом або проведенням антитерористичної операції. Такі особи «звільняються від кримінальної відповідальності за умови, що вони до спливу місяця з моменту завершення антитерористичної операції звільнили або не утримують заручників, добровільно здали державним органам або не зберігають вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, військову техніку, не займають будівлі, приміщення державних органів і органів місцевого самоврядування та не беруть участі у блокуванні роботи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій у Донецькій та Луганській областях, про що подали відповідну заяву в орган досудового розслідування, який здійснює кримінальне провадження». Так само передбачається звільнити від адміністративної відповідальності осіб, які вчинили в цей період діяння, що містять ознаки адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Положенням запропонованого закону пропонується надати пріоритет над положеннями Закону України «Про застосування амністії в Україні», Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проект викликає багато запитань і застережень як щодо політичної доцільності подібних пропозицій, так і щодо його місця в чинній системі законодавства України. Некоректною може виявитися і посилання на «завершення антитерористичної операції», оскільки через нові політичні і законодавчі реалії термін «антитерористична операція» втратить свою актуальність ще до завершення російської агресії на Сході України.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 7446 від 26.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про засади державної регіональної політики».

Пропонується провести певний перерозподіл повноважень. Зокрема, на Уряд України покласти завдання із визначення пріоритетів фінансування інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку та пропорцій спрямування коштів державного фонду регіонального розвитку на такі пріоритети, а також затвердження за пропозиціями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, посадового складу комісії з питань оцінки відповідності вимогам законодавства відібраних інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, реалізація яких здійснюється за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку. Крім того, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, позбавляється права відбору названих інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку. Це право передається до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Проект 7447 від 26.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення механізму фінансування регіонального розвитку.

Уточнює порядок розподілу і використання бюджетних коштів для виконання ініціатив попереднього проекту.

Проект 7449 від 26.12.2017 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законів України щодо унормування порядку призначення та звільнення Генерального прокурора, а також висловлення йому недовіри.

Більшість змін вносяться до частини третьої статті 40 «Призначення Генерального прокурора» Закону України «Про прокуратуру». До кандидатів в Генеральні прокурори дається значний перелік вимог: мати вищу юридичну освіту  та стаж роботи в правоохоронному органі не менше десяти років (після здобуття вищої юридичної освіти); володіти державною мовою; мати високі морально-ділові, професійні якості та організаторські здібності, бездоганну репутацію; мати досвід роботи на керівних посадах не менше п’яти років; не бути, зокрема і в минулому, членом жодної політичної партії або організації, забороненої законом або судом; бути спроможним за станом здоров’я виконувати відповідні службові обов’язки. Стосовно кандидата в Генеральні прокурори мають бути відсутні обставини, передбачені частиною шостою статті 27 цього Закону (особа не має бути визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною; не може мати захворювання, що перешкоджає виконанню обов’язків прокурора; не може мати незняту чи непогашену судимість або адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення). Зазначається, що Генеральний прокурор призначається на посаду Президентом України за поданням конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Генерального прокурора. Значний обсяг змін стосується конкурсної комісії, її складу, вимог до членів, порядку діяльності, а також вимоги до порядку проведення конкурсу тощо. Змінами до Регламенту Верховної Ради України пропонується скасувати положення про те, що питання про висловлення недовіри Генеральному прокуророві включається до порядку денного сесії Верховної Ради за пропозицією не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, підтриманою їхніми підписами, і за яку проголосувало більше половини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. До включення питання до порядку денного сесії Верховної Ради підписи народних депутатів можуть бути відкликані. Натомість закріплюється норма про те, що питання про висловлення недовіри Генеральному прокуророві розглядається Верховною Радою на наступному пленарному засіданні Верховної Ради після реєстрації відповідного проекту постанови Верховної Ради.

Проект 7450 від 26.12.2017 (Найєм М.-М.) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих положень з питань діяльності Державного бюро розслідувань.

Зміни пропонується внести до Кримінального процесуального кодексу України та Законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про радіочастотний ресурс України» та «Про Державне бюро розслідувань». Змін доволі багато, зокрема це надання права підрозділам Державного бюро розслідувань на здійснення оперативно-розшукової діяльності. Відповідно пропонується розширити вже існуючий перелік підрозділів ДБР в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» та надати право самостійно здійснювати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, що є необхідним у розслідуванні злочинів, які вчинені працівниками органів Національної поліції та органів безпеки, підрозділи яких на сьогодні єдині мають відповідні повноваження. Пропонується законодавчо закріпити обов’язок офіційної публікації інформації про можливість забезпечення здійснення Державним бюро розслідувань повноважень та виконання функцій, що забезпечить публічність та прозорість початку роботи ДБР, а також визначено кінцевий термін 1 вересня 2018 року, коли бюро повинно розпочати свою діяльність. Перелік інших змін в пояснювальній записці займає більше двох сторінок і наводити їх тут усі немає потреби.

Проект 7453 від 27.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про публічні консультації.

Пропонується прийняти новий закон «Про публічні консультації», який має визначати «порядок проведення публічних консультацій під час формування державної, регіональної політики, вирішення питань місцевого значення, підготовки проектів нормативно-правових актів, документів з питань державної, регіональної політики та з питань місцевого значення (концепцій, стратегій, програм, планів заходів тощо) (далі – проекти актів) суб’єктами владних повноважень з метою врахування громадської думки для узгодження публічних, суспільних та приватних інтересів за принципами, визначеними цим Законом. Публічні консультації передбачається проводити у формі електронних консультацій через оприлюднення консультаційного документа, проекту акта на офіційному веб-сайті суб’єкта владних повноважень або публічного обговорення через проведення публічних заходів. Учасники публічних консультацій під час проведення публічних консультацій матимуть право: здійснювати моніторинг процесу підготовки та прийняття суб’єктами владних повноважень проектів актів; подавати суб’єкту владних повноважень пропозиції з обговорюваних питань державної, регіональної політики, місцевого значення, проектів актів у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону;  отримувати від суб’єктів владних повноважень, посадових осіб суб’єктів владних повноважень відомості та інформацію, що необхідні для участі в публічних консультаціях (матеріали публічних консультацій), за винятком інформації з обмеженим доступом.

Як видається, подібні ініціативи мало відповідають сучасним уявленням про громадянське суспільство, свідомо чи несвідомо спрямовані на те, щоб максимально забюрократизувати процес консультацій з громадськістю і зробити цей процес повністю керованим з боку владних структур. Чого варта лише ідея створення «реєстру заінтересованих осіб», який ведеться суб’єктом владних повноважень! Окрім того, передбачається, що «суб’єкт владних повноважень у терміновому порядку без проведення публічних консультацій розробляє проекти актів з питань запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків, з інших питань, пов’язаних з виникненням загрози життю, здоров’ю, охоронюваним законом правам людини, суспільним інтересам чи інтересам держави, з невідкладних питань, пов’язаних з проведенням антитерористичної операції, та з питань обороноздатності держави, а також з питань особливого періоду, введення воєнного стану та їх фінансування». Вбачається також, що доцільнішим було б закріпити норму про те, що жодний нормативно-правовий акт не може бути прийнятий (підписаний тощо) відповідним органом влади раніше ніж через певний строк (місяць, 4 тижні тощо) з дня його опублікування на офіційній інтернет-сторінці відповідного органу влади, а не як пропонується у статті 11 проекту: «Строк проведення публічних консультацій визначається суб’єктом владних повноважень з урахуванням складності питання, проекту акта, терміновості, пріоритетності, строків виконання завдань, необхідності проведення публічного обговорення». Звісно з такого переліку можуть бути виключення, але їх має бути обмаль. Наразі ж в умовах коли навіть суттєві ініціативи вносяться до законопроектів в день його розгляду чи взагалі «з вуст» у залі засідань парламенту, усі ініціативи про створення діалогу між суспільством і владою видаються не більш ніж профанацією та окозамилюванням.

Проект 7366-6 від 28.12.2017 (Продан О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів народних депутатів України.

Альтернативний низці проектів огляди яких див. у Бюлетенях № 154 (№ 7366) та 156 (№7366-1 – 7366-5). Передбачає вибори за пропорційною системою.  «Родзинкою» цього проекту є запровадження пробного голосування – праймеріз. На підставі такого голосування має складатися пронумерований перелік кандидатів у депутати від кожної партії (блоку), черговість включення до якого визначається в порядку спадання кількості голосів виборців, поданих за кожного претендента у кандидати у депутати від відповідної партії (блоку) у день голосування на праймеріз. «Прохідний бал» передбачається доволі невисокий: 2% для партій і 3% для виборчих блоків від сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до всіх виборчих списків партій і блоків.

Утім, у питанні проведення праймеріз залишається, як видається, багато нез’ясованого та суперечливого.

Проект 7467 від 29.12.2017 (Дехтярчук О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури добровільного об’єднання територіальних громад.

У Законі України «Про місцеві вибори» у статті 14 «Види місцевих виборів та порядок їх призначення» пропонується установити, що Центральна виборча комісія в порядку, визначеному законом, в місячний термін після отримання відповідного звернення призначає додаткові вибори депутатів сільських, селищних рад від територіальної громади, що приєдналася до об’єднаної територіальної громади, та перші вибори депутатів, сільських, селищних, міських голів. Натомість у Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» пропонується черговий раз закріпити положення про те, що об’єднання територіальних громад здійснюється в межах відповідних об’єднаних територіальних громад, затверджених перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області. Одночасно планується передати від рад до відповідних обласних державних адміністрацій (і, відповідно від Верховної Ради АР Крим до Ради міністрів АР Крим) функцію із затвердження Перспективних планів формування територій громад відповідних областей (АР Крим).

Проект 7470 від 29.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України з окремих питань діяльності Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції.

Більшість змін стосуються заміни словосполучень «органи внутрішніх справ» і «міліції» на «органи Національної поліції», «Міністерство внутрішніх справ України» на «Національна поліція України», «органи охорони громадського поряду» на «органи Міністерства внутрішніх справ України» тощо. Інші зміни так само є уточнюючими, як то заміна формули «накладення тимчасової заборони на видачу відомостей про особу, взяту під захист, адресними бюро, паспортними службами, підрозділами державтоінспекції, довідковими службами АТС та іншими державними інформаційно-довідковими службами» на формулу «накладення тимчасової заборони на видачу відомостей з єдиних та державних реєстрів про особу, взяту під захист, а також про її близьких родичів, житло та майно» тощо.

Проект 7474 від 29.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання найменування та ознак належності до Національної поліції України.

Закон України «Про Національну поліцію» пропонується доповнити новою статтею 5-1 «Використання найменування та ознак належності до поліції» в якій визначити, що ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського. Використання найменування поліції або похідних від нього, у тому числі іноземною мовою, ознак належності до поліції здійснюється виключно поліцією, а в інших випадках – за рішенням керівника поліції. Використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та громадськими об’єднаннями, а так само фізичними особами ознак належності, найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, у найменуванні з порушенням вимог частини другої цієї статті заборонено і має наслідком відповідальність відповідно до закону.  Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити новою статтею 184-3 «Незаконне використання найменування та ознак належності до Національної поліції України» якою встановити відповідальність за «незаконне використання фізичною особою ознак належності до Національної поліції України за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, або незаконне використання нею на транспортному засобі найменування Національної поліції України чи похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою» та «незаконне використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами та фізичними особами – підприємцями, а так само громадськими об’єднаннями, ознак належності, найменування Національної поліції України або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, у найменуванні за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України».

Найбільше несприйняття у проекті викликає поширення заборони також і на однострої поліцейських. Справа в тому, що однострій без знаків розрізнення, жетону та відповідного посвідчення це не більш ніж просто одяг. Відповідно, чи не слід розуміти норму таким чином, що без дозволу керівництва Національної поліції забороняється одягати чорні штани з чорною сорочкою та чорним взуттям? Також неясно, що розуміється під найменуванням поліції. Йдеться про повну офіційну назву «Національна поліція України» чи про слово «поліція» загалом, яке має багато значень і тривалу історію застосування?. Тому проект хоча і є слушним по суті, в чинній редакції є недостатньо конкретним і може призвести як до безпідставної репресії, так і до ігнорування відповідних заборон через неможливість належної кваліфікації.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 7469 від 29.12.2017 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (щодо права на пільгове санаторно-курортне лікування членів сімей померлих (загиблих) військовослужбовців).

Проектом  пропонується надати пільгу на санаторно-курортне лікування вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) військовослужбовців та членів сімей, які перебували на їх утриманні, нарівні з членами сімей військовослужбовців.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 7451 від 26.12.2017 (Король В. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян та працівників правоохоронних органів.

Пропонується норму про те, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, поширити також і на відвернення протиправного насильницького вторгнення у транспортний засіб. Крім того, пропонується визначити, що вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв’язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку, вчинені з застосуванням холодної чи вогнепальної зброї, вибухових речовин чи вибухових пристроїв або з застосуванням інших технічних чи транспортних засобів, караються довічним позбавленням волі.

Настільки радикальне посилення санкції, як видається, може призвести скоріше до протилежних результатів – особа, якій у разі будь-якого замаху на життя правоохоронця все одно загрожуватиме найтяжче покарання, позбавляється будь-яких психологічних обмежень щодо тяжкості та суспільної небезпечності своїх діянь, адже гіршого покарання вже не може бути.

Проект 7440-1 від 27.12.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо антикорупційного суду.

Альтернативний проекту 7440 від 22.12.2017 (Президент України) про Вищий антикорупційний суд (див. Бюлетень № 156). Особливістю цього проекту є пропозиція Вищий антикорупційний суд, який є вищим спеціалізованим судом, що здійснює правосуддя як суд першої інстанції у справах, визначених процесуальним законом. Рішення Вищого антикорупційного суду у апеляційному порядку оскаржуватимуться до Касаційного кримінального суду Верховного суду України, а Велика палата Верховного Суду буде переглядати у касаційному порядку судові рішення Вищого антикорупційного суду, що набрали законної сили. Порядок призначення суддів має відрізняється від діючого лише залученням до процесу Конкурсної комісії. Пропонується створити Конкурсну комісію на базі Вищої кваліфікаційної комісії суддів із введенням до її складу 4 представників (експертів), запропонованих міжнародними донорами для участі у процедурі відбору суддів в антикорупційних судах. Зазначених представників (експертів) законопроектом пропонується обирати Вищою радою правосуддя. До суддів Вищого антикорупційного суду висуватимуться дещо підвищені вимоги щодо стажу попередньої судової, адвокатської, прокурорської або наукової діяльності. При цьому звертає на себе увагу дискримінація осіб, які здобули вищу юридичну освіту або науковий ступінь у військових вищих навчальних закладах.

Проект 7461 від 28.12.2017 (Вітко А. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності власників тварин.

Черговий і доволі великий за обсягом проект на зазначену тематику. Основна увага приділена питанням реєстрації тварин, перерозподілу повноважень між державними органами щодо захисту тварин, визначенню прав власників та опікунів тварин. Виключається метод евтаназії для регулювання чисельності домашніх, безпритульних і диких тварин. Як зазначається у пояснювальній записці, проектом передбачається: визначення обов’язків власників, опікунів собак, котів та інших тварин, що утримуються в домашніх умовах; визначення умов утримання та вигулу собак потенційно небезпечних порід та хижих тварин; реєстрація та облік домашніх та  безпритульних тварин в тримісячний строк з моменту народження тварини, її придбання або взяття безпритульної тварини, у тому числі з притулку для тварин; заборона забруднення екскрементами тварини квартир, сходових площадок, будинків, прибудинкових територій, дворів та інших місць загального користування, а також громадських місць; заборона використання тварин для зайняття жебрацтвом; заборона торгівлі тваринами в громадських місцях, не відведених спеціально для цих цілей, та/або без ветеринарних документів; визначення умов вилову та тимчасової ізоляції домашніх, безпритульних та тимчасово безпритульних тварин; регулювання чисельності домашніх, безпритульних і диких тварин методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами. та шляхом їх вилову та розміщенню у притулки для тварин; заборону умертвіння новонародженого приплоду тварин та при регулюванні  чисельності  диких  тварин  і тварин,  що не 
утримуються  людиною,  але  перебувають  в  умовах,  повністю  або 
частково створюваних діяльністю людини; визначення повноважень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері захисту тварин від жорстокого поводження; забезпечення нагляду органами Національної поліції або інших уповноважених органів у сфері захисту тварин від жорстокого поводження. Дуже неоднозначні зміни пропонуються до Кримінального кодексу України. Зокрема, автори проекту пропонують установити, що «суб’єктом злочину також є фізична осудна особа, визначена в абзаці першому частини першої цієї статті [статті 18 – авт.огл.], яка є власником тварини або опікуном, який здійснював безпосередній догляд за твариною, яка утримується в домашніх умовах, у присутності якої тварина вчинила злочини, передбачені статтями 115, 118, 119, 121, 122, 124, 125, 127, 128 цього Кодексу». Формулювання «тварина вчинила злочини» видається вкрай недолугим і таким, що цілковито не відповідає логіці кримінального законодавства, за якою тварина може бути лише засобом вчинення протиправного діяння, а не суб’єктом, тобто особою, яка вчиняє таке діяння. Натомість автори проекту у примітці до все тієї ж статті 18 КК України зазначають, що «Під злочином через необережність, який вчинено твариною, слід розуміти злочин, який вчинений твариною, власником або опікуном якої були порушені обов’язки власників, опікунів собак, котів та інших тварин, що утримуються в домашніх умовах, загальні правила, умови та особливості утримання тварин, що визначені Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження"».

Незважаючи на загалом логічне спрямування, проект є юридично безграмотним і таким, що порушує основні принципи кримінального права. В чинній редакції проект не може сприйматися серйозно.

Проект 7464 від 28.12.2017 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення боротьби з порушниками правил полювання, рибальства та лісокористування).

У статті 20 «Заборони щодо здійснення полювання» Закону України «Про мисливське господарство та полювання» пропонується уточнити, що забороняється полювання  із  застосуванням тепловізорів та інших  приладів нічного бачення, а також полювання з порушенням правил поводження з мисливськими тваринами при полюванні на них, визначених статтею 20 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». У статті 41 «Виділення особливо захисних лісових ділянок» Лісового кодексу України зазначається, що у лісах забороняються суцільні, поступові та комбіновані рубки. Змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується установити, що у переліку органів які можуть здійснювати огляд речей, «природоохоронні органи» пропонується замінити на уповноваженими особами «Державної екологічної інспекції України, служби державної охорони природно-заповідного фонду України». За рахунок статей 241, 242, 242-1 розширюється перелік посадових осіб, які можуть вилучати речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей.

Проект 7468 від 29.12.2017 (Микитась М. В.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо забезпечення якості перевезень у громадському транспорті).

Пропонується доповнити частинами дванадцятою та тринадцятою статтю 133-1 «Порушення правил надання послуг та вимог безпеки при наданні послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом», якою встановити відповідальність за «здійснення перевізниками на автобусних міських, приміських та міжміських маршрутах загального користування регулярних перевезень пасажирів з порушенням обов’язків, вимог, встановлених законодавством, або з порушенням умов договору, укладеного з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, або дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів загального користування» та «здійснення перевізниками на автобусних міських, приміських та міжміських маршрутах загального користування регулярних перевезень пасажирів транспортним засобом без справних у салоні: кнопок вимоги зупинки біля кожного виходу, приладу обігріву, кондиціювання та термометра». Інші зміни стосуються впровадження цих новел: хто має складати щодо них протоколи, хто розглядає такі справи тощо.

Проект 7472 від 29.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо проведення судово-психіатричної експертизи в адміністративному провадженні.

Згідно з пояснювальною запискою метою проекту є впровадження чіткої процедури призначення судово-психіатричної експертизи на підставі достатніх даних та забезпечення дотримання прав людини у відповідності з міжнародними стандартами. Пропонується встановити, що призначенням судово-психіатричної експертизи без згоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливе лише за рішенням суду, яке ґрунтується на підставі достатніх даних. Достатніми даними  проекті пропонується вважати документи, надані медичними установами психіатричних закладів або лікарями-психіатрами, які підтверджують відомості про проходження особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, лікування від психічного розладу та/або висновок щодо необхідності проведення судово-психіатричної експертизи, наданий експертом, який був залучений під час розгляду адміністративної справи. За наявності таких даних і за згодою або клопотанням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, або її законного представника, судово-психіатричну експертизу призначає орган (посадова особа), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. У разі ненадання такої згоди протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами справи для подальшого розгляду та прийняття рішення невідкладно, але не пізніше 24 годин, надсилається органом (посадовою особою) до суду. Передбачається також уточнити традиційне визначення неосудності і викласти її так: стан такого психічного розладу (в чинному законодавстві конкретніше вказується на наявність «хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану»), який позбавляв особу здатності усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними Належні зміни пропонується внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про судову експертизу».

Ініціатива видається цілком зрозумілою, окрім перегляду чинного поняття неосудності, який ініціаторами проекту ніяк не коментується.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 6049-д від 26.12.2017 (Кулініч О. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні.

Проект є доопрацьованої в Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин редакцією проектів 6049 від 07.02.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації використання масивів земель сільськогосподарського призначення (див. Бюлетень № 111) і 6049-1 від 23.02.2017 (Кулініч О. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні (див. Бюлетень № 113). У процесі доопрацювання згідно з пояснювальною запискою проект було доповнено новими  положеннями, зокрема: закріплено правило, за яким умови договорів суборенди, що укладаються при обміні правами користування земельними ділянками, мають бути не гіршими, ніж умови договорів оренди; встановлена обов’язковість оновлення нормативної грошової оцінки землі при проведенні інвентаризації масиву земель с/г призначення з передачею повноважень щодо її затвердження сільським, селищним, міським радам; проведено чітке розмежування правового статусу земель під польовими дорогами, всередині масиву земель сільськогосподарського призначення та польовими дорогами, які обмежують самі масиви загального користування; виключено можливість зміни площі земельних ділянок при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення; встановлено на законодавчому рівні правовий статус земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами як земель сільськогосподарського призначення.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 7443 від 26.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо присвоєння офіційної електронної адреси під час державної реєстрації.

Суть проекту викладена в його назві. Пропонується затвердити такий термін, як офіційна електронна адреса, тобто адреса електронної пошти юридичної особи та фізичної особи – підприємця, що використовується для офіційного листування в електронному вигляді та є незмінною до внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи. Листи та/або повідомлення, надіслані на офіційну електронну адресу вважаються такими, що надіслані офіційно, та не потребують додаткового документального підтвердження. Обов’язкове використання офіційної електронної адреси передбачено лише двічі: один раз заміст «адреси електронної пошти», а другий – щодо необхідності вказувати офіційну електронну адресу серед інформації, яка надається в режимі безоплатного доступу через портал електронних сервісів.

Проект видається вкрай сумнівним з огляду на те, що зміна електронної адреси може відбуватися без особистого бажання особи, зокрема у разі зміни назви домену, на якому вона зареєстрована або у разі закриття такого домену. І такі події можуть відбуватися набагато частіше, а ніж зміна адреси чи телефону особи. Можливо слід було б передбачити спрощений порядок подання уточнень офіційної електронної адреси до Єдиного державного реєстру.

Проект 7444 від 26.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб.

Зміни пропонуються до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». В першому разі відбувається розширення положень статті 163-4 «Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та  подання відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків – фізичних осіб, і суми утриманого з них податку, нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску» як через розширення диспозиції частини першої статті, так і через перенесення зі статті 165-1 «Порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування і загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» положень щодо відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у тому числі авансових платежів. Зміни ж до названої частини першої передбачають заміну положення про відповідальність за «неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян» на «неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків – фізичних осіб, і суми утриманого з них податку». Серед змін до названого закону, зокрема, уточнюється, що платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок саме «до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску». Також зазначимо, що зі статті 6 закону пропонується виключити норму про те, що «у разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю», а з абзацу другого частини восьмої статті 9 – таке положення: «Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй». Передбачені й інші зміни, зокрема уточнення завдань та функцій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

Загалом проект видається дещо неоднозначним і цілковито незрозуміло, як він має сприяти досягненню очікуваних наслідків, декларованих у пояснювальній записці: дерегуляції, спрощенню умов для ведення бізнесу, спрощенню адміністрування податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску, зменшенню  обсягу  податкової звітності. Звернемо увагу і на цілковито формальну пояснювальну записку, яка не розкриває жодних ініціатив проекту.

Проект 7445 від 26.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб.

Проект безпосередньо пов’язаний з попереднім. Зокрема, пропонується замість щоквартального подання інформації про податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, зобов’язати платників податків, у тому числі податкових агентів, платників єдиного внеску подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового (звітного) місяця, податковий розрахунок сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків – фізичних осіб, сум утриманого з них податку, нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Значно розширюються вимоги до   викладені у частині 178.7, а саме положення про те, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, доповнюється наступними ініціативами: «в якій [в декларації – авт. огл.] поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності повинні зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску з доходів від провадження незалежної професійної діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону». Передбачений ще ряд інших, але, як видається, менш принципових змін.

Як і в попередньому проекті, пояснювальна записка є суто формальною і ніяк не пояснює ініціативи. Натомість пропоновані норми, як видається, не зменшать, а лише ускладнять звітність для ряду платників, зокрема самозанятих осіб та платників єдиного внеску. Загалом обидва проекти вимагають дуже прискіпливої уваги спеціалістів і громадськості.

Проект 7448 від 26.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення процедур банкрутства.

Проект дуже радикальний і принциповий. Центральним його положенням є ініціатива скасувати чинне застереження про те, що справа про банкрутство порушується господарським судом, лише якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Проект не передбачає ні часового, ні майнового обмеження для подання такого позову. Також пропонується скасувати положення статті 95 названого закону щодо того, що обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Серед інших ініціатив слід назвати таку: якщо загальна кількість кредиторів не перевищує сім осіб, усі кредитори автоматично включаються до складу комітету кредиторів.

Проект потребує дуже прискіпливої уваги. Зокрема, слід оцінити наслідки можливого зловживання правом у разі прийняття даного проекту, зокрема щодо спрощення перспектив для самозбанкрутіння та для рейдерських операцій.

Проект 7457 від 27.12.2017 (Головко М. Й.) про внесення змін до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» (щодо врегулювання ввезення на територію України легкових автомобілів, що були в користуванні).

Пропонується в абзаці другому статті 2 названого закону усі перелічені обмеження щодо відповідності екологічним нормам (від «Євро-3» до «Євро-6») транспортних засобів, що ввозяться на територію України з метою вільного обігу відкласти рівно на 10 років, до 2023–2030 рр.

Проект 7458 від 27.12.2017 (Головко М. Й.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо створення сприятливих умов для повернення грошових коштів трудових мігрантів).

У Законі України «Про інвестиційну діяльність» пропонується закріпити, що інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок фінансових коштів трудових мігрантів, які заробили їх в іноземних країнах та інвестували в економіку України у вигляді підприємницького або фінансового капіталу. Натомість у Законі України «Про зовнішню трудову міграцію» пропонується чинну норму про те, що «резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні згідно з нормами, встановленими Податковим кодексом України» замінити такою: «резиденти  України – трудові мігранти звільняються від сплати податкових та митних платежів  при переведенні готівкових коштів на територію України».

Проект є дуже цікавий і сама ініціатива має сенс, однак її реалізація викликає певні сумніви. Особливо з огляду на чинну ситуацію із фінансуванням терористичних організацій на теренах України.

Проект 7459 від 27.12.2017 (Головко М. Й.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо звільнення грошових коштів трудових мігрантів від сплати податку на доходи фізичних осіб).

Проект реалізує положення попереднього. Зазначається, що об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи, а саме доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України, але крім доходів, одержаних фізичними особами – громадянами України – трудовими мігрантами в іноземних країнах та ввезених як готівкові кошти через митний кордон України.

Проект 7460 від 27.12.2017 (Головко М. Й.) про внесення доповнень до Митного кодексу України (щодо зняття обмежень на ввезення готівкових коштів в Україну).

Аналогічно попередньому проект спрямований на закріплення ініціатив проекту 7458. Зокрема пропонується названий кодекс доповнити новою статтею 197-1 «Переміщення готівки, отриманої як дохід трудовими мігрантами – громадянами України, через митний кордон України» в якій установити, що: «1. Фізична особа – громадянин України як резидент України, так і нерезидент України, має право ввозити через митний кордон України  готівкові кошти, сума яких не обмежується, якщо вони були одержані нею  як дохід трудовими мігрантами – громадянами України. 2. Сума готівки,  що ввозиться через митний кордон України, особами, зазначеними в частині першій цієї статті, підлягає обов’язковому письмовому  декларуванню митному органу, якщо її сума перевищує суму, еквівалентну двадцяти тисячам доларів США. Вся сума готівки, ввезеної відповідно до частини першої цієї статті, не підлягає оподаткуванню та з неї не сплачуються митні платежі».

Проект 7465 від 28.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» щодо розвитку високоефективної когенерації.

Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є узгодження положень чинного законодавства України з принципами та положеннями законодавства Європейського союзу в сфері розвитку високоефективної когенерації, зокрема, Директиви 2004/8/ЄС та Директиви 2012/27/ЄС. Для досягнення цієї мети та забезпечення зростання ефективності використання палива та підвищення екологічної безпеки проектом Закону передбачено віднесення до принципів державної політики у сфері використання когенераційних установок сприяння перебудові діючих теплогенеруючих об’єктів в високоефективні установки комбінованого виробництва електричної та теплової енергії та економічного стимулювання використання  високоефективних когенераційних установок на підприємствах незалежно від форми власності та галузевої належності. Змінами до статті 1 Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» додані нові терміни, а саме: «мікрокогенераційна установка», «дрібномасштабна когенераційна установка», «високоефективна когенерація», «високоефективна когенераційна установка», «гарантія походження електричної енергії, виробленої високоефективною когенераційною установкою» та інші відповідно до їх визначень, наведених у Директивах. Високоефективна когенерація має визначатися економією енергії, яка отримана за рахунок комбінованого виробництва, замість окремого виробництва теплової та електричної енергії. З цією метою в проекті Закону удосконалено підхід до кваліфікації когенераційної установки. Замість умови відповідно до якої кваліфікуються когенераційні установки, які використовують як основне паливо традиційне (органічне) паливо, а саме: протягом вказаного строку обсяг відпущеної електричної та теплової енергії по відношенню до енергії основного та додаткового палива повинен становити не менше 42 відсотків, вводиться умова про те, що кваліфіковані когенераційні установки мають бути високоефективними когенераційними установками, тобто, забезпечувати за рахунок комбінованого виробництва енергії економію первинної енергії на рівні щонайменше 10 % у порівнянні з контрольними значеннями ефективності для окремого виробництва електричної і теплової енергії, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива. Для отримання кінцевим споживачем можливості обирати між енергією, виробленою когенераційними установками, та енергією, яка отримана за рахунок інших технологій, проектом Закону передбачено надання споживачеві гарантії походження електричної енергії, виробленої на основі узгодженої ефективності контрольних значень високоефективної когенераційної установки. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до Закону. Також частиною 3 статті 3 цього Закону зазначено, що до адміністративних послуг прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади АР Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інших передбачених законом дій, у результаті яких суб’єкту звернення, а також об’єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт. Таким чином, видача гарантії походження енергії є адміністративною послугою. З огляду на це, Закон України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу» приведено у відповідність до вимог частини першої статті 5 Закону України «Про адміністративні послуги».

Проект 7466 від 28.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав.

Проект дуже важливий і принциповий. Слід зазначити, що він багато в чому подібний до проекту 7029 від 17.08.2017 (Іонова М. М.) про колективне управління майновими авторськими та суміжними правами (див. Бюлетень № 138). Проект налічує понад 30 сторінок і повністю розкрити його зміст у межах даного огляду не видається можливим. Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблений з метою реформування системи колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав та унеможливлення незаконної діяльності організацій колективного управління. Очікується, що прийняття проекту дасть змогу: на законодавчому рівні врегулювати питання діяльності організацій колективного управління в Україні; привести нормативно-правову базу у цій сфері у відповідність до Закону України «Про адміністративні послуги»; імплементувати основні положення директиви 2014/26/ЄС про колективне управління авторськими та суміжними правами та мультитериторіальне ліцензування прав на музичні твори з метою онлайн використання на внутрішньому ринку; забезпечити прозорість діяльності організацій колективного управління.

Проект є достатньо неоднозначним і потребує значної уваги спеціалістів.

Проект 7471 від 29.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо безпеки використання ядерної енергії.

У Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначається, що орган, що здійснює державний нагляд за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії, зобов’язаний забезпечити дотримання ряду конкретних вимог цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законами України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та міжнародними договорами. Натомість у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» зазначається, що його дія не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій  на провадження господарської діяльності у сфері використання ядерної енергії і проведення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов у зазначеній сфері, що здійснюються відповідно до Законів України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» та «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Очікується, що реалізації акта забезпечить здійснення державного регулювання у сфері використання ядерної енергії із врахуванням міжнародних вимог до здійснення такої діяльності для забезпечення її безпеки, збереження іміджу України в світі як країни, що виконує свої міжнародні зобов’язання та спроможна забезпечити  безпечне використання ядерної енергії.

Проект 7473 від 29.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Митного кодексу України (щодо деяких питань виконання Глави 5 Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Текст дуже великий (54 сторінки змін), що виключає можливість належної оцінки проекту в межах даного огляду. Зміни доволі різносторонні, від дуже суттєвих (запровадження принципу мовчазної згоди) і до суто термінологічних (як то заміна словосполучень «державні митні органи» на «митні органи»).

 Поділитися