MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Конституційна скарга на довічне

03.04.2018   
В. О. Човган, експерт з кримінально-виконавчого права

Стаття описує процедуру і підстави подання конституційної скарги на довічне позбавлення волі та містить зразки необхідних документів. Основний акцент робиться на визнанні неконституційними норм кримінального кодексу, які не закріплюють реалістичної перспективи дострокового звільнення.

Конституційний суд почав розглядати перші конституційні скарги. Деякі з них подаються довічниками. Засуджені скаржаться на відсутність реалістичної перспективи звільнення, що суперечить Конституції України та міжнародним стандартам. Поки що таких скарг одиниці, адже неясно як Конституційний Суд України буде на них реагувати. Однак ми прогнозуємо, що у майбутньому їх буде десятки або й сотні.

Масовий характер звернень до КСУ підкреслить суспільне значення проблематики звільнення від довічного. Чим більше таких скарг – тим більша вірогідність, що КСУ рано чи пізно таки візьметься за проблему. Можливо такі скарги навіть будуть об’єднані в одне провадження.

У цій статті ми наводимо приклади документів, необхідних для звернення з конституційною скаргою, а також необхідні інструкції. Хоча їх вже апробував на практиці засуджений Володимир Панасенко, складно сказати чи працюватимуть вони так само у інших випадках. Тим більше, що перспектива скарги Панасенка в КСУ все ще є невизначеною. Отже викладені тут ідеї поки що можуть сприйматись тільки як орієнтири для інших подібних справ.

Тим часом очікується рішення Європейського суду по новій справі засудженого Петухова щодо відсутності перспективи дострокового звільнення від довічного в Україні. Однак навіть у разі прийняття позитивного рішення Європейським судом проблема швидше за все залишатиметься далекою від вирішення поки не будуть внесені зміни до кримінального кодексу. Натомість, рішення КСУ можуть додатково спонукати парламент до створення законодавчих норм. Тому позиція КСУ щодо механізму дострокового звільнення від довічного має особливе значення.

1) З чого почати та на що скаржитись

Конституційну скаргу можна подати на норми закону. При цьому потрібно, щоб такі норми були застосовані в остаточному судовому рішенні. Оскаржувати самé рішення до КСУ не можна, хоча таких намагань спостерігається багато.

У випадку довічників виникає неминуче запитання: як оскаржити відсутність механізму звільнення? Іншими словами: як оскаржити те, чого немає? Тим паче складно домогтись, щоб в остаточному судовому рішенні було застосовано норму закону, яку потім потрібно оскаржити до КСУ.

Цю проблему можна вирішити шляхом клопотання про застосування норм прямої дії Конституції. Посилаючись на частину 2 статті 28 Конституції (заборона катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню), потрібно звернутись з клопотанням до районного суду за місцем відбування покарання.

При цьому посилання на ч. 2 ст. 28 Конституції має супроводжуватись посиланням на: а) статтю 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є подібною до ч. 2 ст. 28; б) рішення Європейського суду по статті 3 Конвенції, в яких вказується, що стаття 3 вимагає існування реалістичної перспективи звільнення від довічного. Це підкріпить позицію, що ч. 2 ст. 28 Конституції вимагає, щоб існувала реалістична перспектива звільнення.

Також слід посилатись на принцип дружнього ставлення до міжнародного права, який використовує КСУ. Згідно з цим принципом, інтерпретуючи положення ч. 2 ст. 28 Конституції, КСУ може брати до уваги рішення ЄСПЛ по статті 3 Конвенції. Тобто рішення, які вказують, що стаття 3 забороняє застосування довічного без перспективи звільнення.

Клопотати потрібно про дострокове звільнення в порядку умовно-дострокового звільнення (ст. 81 КК) та/або заміни покарання більш м’яким (ст. 82). На ці статті посилатись не варто – достатньо посилання на Конституцію та Конвенцію. Суд все одно відмовить, швидше за все пославшись на статті 81 та 82 КК, вказавши, що вони не поширюються на довічників. Для конституційної скарги цього і треба – щоб суд застосував закон, щодо якого буде порушуватись питання про його конституційність.

У клопотанні важливо також наголосити на тому, що існуюча можливість заміни довічного покарання шляхом помилування не є реалістичною перспективою звільнення у розумінні Європейського суду. Цей аргумент детально викладений у клопотанні Панасенка.

Отже, приклад клопотання до районного суду тут. До речі, ось якою була відмова суду.

Зверніть увагу, що копія вироку, яка додається до клопотання, має бути завірена. Характеристики від адміністрації колонії додавати не обов’язково.

Осторонь стоїть питання про перевірку на конституційність кримінального кодексу в цілому. З одного боку, Конституція передбачає можливість скаржитись на закон в цілому (ст. 1511), а з іншого – Закон «Про КСУ» звузив зміст цієї статті. Він вимагає вказувати конкретні положення закону, конституційність яких треба перевірити (п. 5 ч. 2 ст. 55).

У подібних випадках, зарубіжні конституційні суди використовують концепцію «законодавчого упущення» (legislative omission). Йдеться про ситуації, коли закон порушує конституційне право вже тим, що не врегульовує якесь питання. У випадку довічників можна було б вказувати на відсутність норми щодо реалістичної перспективи звільнення. Однак ймовірність застосування цієї концепції в Україні поки що залишається неоднозначною.

2) Як отримати «остаточне судове рішення»

Для того, щоб звернутися з конституційною скаргою, треба оскаржити ту норму закону, яку було застосовано в «остаточному судовому рішенні».

У випадку оскарження відмови в достроковому звільненні чи заміні покарання більш м’яким остаточною інстанцією є не верховний, а апеляційний суд. Річ у тім, що рішення стосовно цих питань згідно з КПК не можуть оскаржуватись у касаційному порядку(статті 424 та 427 КПК). Разом з тим практика Верховного Суду, так само як і практика його попередника ВССУ є неоднозначною. У справі Панасенка з цього приводу навіть була подана окрема касаційна скарга. Сама по собі можливість касаційного оскарження відмови в достроковому звільненні від відбування будь-якого покарання, ймовірно, ще стане важливим предметом дискусій правників.

У конституційній скарзі варто підкреслити неможливість касаційного оскарження, а також, що остаточним рішенням є са́ме рішення апеляційного суду. Бажано також навести приклади відмов Верховного Суду у касаційному оскарженні, хоча це й необов’язково.

Отже після прийняття відмовного рішення районним судом, треба оскаржити його в апеляційному порядку. Апеляційна скарга має подаватись на відповідну аргументацію конкретного рішення районного суду, а тому складно навести приклад універсальної апеляційної скарги. Тому, оскаржуючи рішення районного суду, потрібно уважно дотримуватись вимог до апеляційної скарги згідно з КПК (статті 395-396).

Ось приклад апеляційної скарги В. Панасенка. Ось якою була відмова апеляційного суду.

3) Конституційна скарга

Конституційну скаргу можна подати протягом трьох місяців дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Варто чітко дотримуватись формальних вимог до конституційної скарги (ст. 55 ЗУ «Про КСУ»). Особливо підкреслимо, що скаргу має підписувати засуджений особисто, і лише у виняткових випадках це може зробити уповноважена ним особа (ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про КСУ»).

Крім того, треба вказувати не просто статтю, яку слід визнати неконституційною, а й її частину або частини, а за наявності і підпункти. Такою є позиція Секретаріату КСУ, який вже один раз повернув конституційну скаргу Панасенка через цей формальний недолік.

Крім того, Панасенко просив про перевірку на конституційність тільки частини 1 статті 82 КК. Щоправда спочатку порушувалося питання і про конституційність статті 81, проте згадку про неї довелось виключити. Річ у тому, що в остаточному рішенні, апеляційний суд для обґрунтування відмови послався лише на ч. 1 ст. 82 КК. Тому наголошуємо: для визнання неконституційним важливо, щоб рішення апеляційного суду містило посилання на конкретне законодавче положення, яке потім буде оскаржуватись в КСУ. Домогтись цієї вказівки і є головною ціллю апеляційного оскарження.

Отже після отримання рішення апеляційного суду, можна подавати конституційну скаргу. Приклад скарги тут. Як і у випадку із апеляційною скаргою, її неможливо зробити універсальною. Тому зміст наведеної скарги слід виправляти залежно від змісту рішення апеляційного суду.

Чим раніше подана скарга – тим краще. Адже Секретаріат КСУ може повернути її як таку, що не відповідає формальним вимогам ЗУ «Про КСУ». Це не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою після виправлення недоліків. Тому, в першу чергу, перейматися потрібно за терміновість подання скарги, яку слід відправити одразу після рішення апеляційного суду.

Nota bene: до дискусії про підстави конституційної скарги

Окрім «законодавчого упущення», залишається під питанням можливість визнання неконституційними тих норм, які були застосовані в остаточному судовому рішенні, але які не вказувались у рішенні першої інстанції. Окрім того, складно сказати чи можливо буде оскаржити закон, якщо він не був, так би мовити, «предметом» провадження у попередніх інстанціях.

Наприклад, якщо особі призначено довічне позбавлення волі, чи можливо оскаржувати законодавчі положення, на підставі яких це призначення здійснювалось? Враховуючи, що Конституція порушується вже в момент призначення довічного (за логікою Європейського суду), виникає запитання: чи можливо оскаржувати положення КК, на підставі яких таке покарання було призначено? Адже у такому разі суд застосовує довічне без перспективи дострокового звільнення, що суперечить Конституції. Звісно, судове рішення не може буде предметом конституційного оскарження, йдеться про оскарження норм законодавства як підстав для призначення цього покарання.

Це питання поширюється і на випадки, коли, наприклад, Верховний Суд посилається на будь-яку норму законодавства, незалежно від її згадки у попередніх інстанціях. З цього витікає, що норма закону застосована у «остаточному судовому рішенні». То ж чи може така норма бути предметом конституційної скарги? Якщо відповідь ствердна, то нівелюється сама концепція вичерпання всіх засобів захисту, як передумови для конституційної скарги.

З метою узагальнення, надішліть нам судові рішеннями, які будуть прийняті у Вашій справі, за адресою: [email protected]

Ця стаття відображає тільки індивідуальні погляди автора. Вона не може вважатись такою, що відображає позицію будь-якої організації.

 Поділитися