MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 173 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 23.04.2018 – 29.04.2018

18.05.2018   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 23 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 4 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 23 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 4 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 8263-1 від 27.04.2018 (Лозовой А. С.) про внесення змін до деяких законів України щодо розповсюдження і демонстрування фільмів спільного виробництва і зміни умов розповсюдження іншої аудіовізуальної продукції

Формально альтернативний проекту 8263 від 11.04.2018 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів і зміни умов розповсюдження фільмів та іншої аудіовізуальної продукції (див. Бюлетень № 171), однак спільними між цими проектами, окрім загальної мети, є лише подібні за змістом зміни до абзацу сьомого частини дев’ятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо заборони транслювати аудіовізуальні твори, одним з учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці. Водночас альтернативний проект є радикальнішим, оскільки не робить виключення для фільмів до 1991 р. Центральним же елементом альтернативного проекту є ініціатива доповнити Закон України «Про кінематографію» новою статтею 15-3 «Особливості розповсюдження і демонстрування фільмів спільного виробництва». Загалом пропонується: встановити заборони розповсюдження і демонстрування фільмів, які можуть містити загрозу інформаційній безпеці України; вдосконалити підхід до формулювання обмежень і заборон розповсюдження і демонстрування фільмів через запровадження контролю, який здійснюватиме експертна комісія з питань розповсюдження і демонстрування фільмів; вдосконалити законодавче поняття «учасник фільму», а також запровадити спеціальне регулювання для фільмів спільного виробництва за участі суб’єктів кінематографії – резидентів держави-агресора, які проходитимуть перевірку експертною комісією та мають відповідати встановленим критеріям. Зокрема визначається, що фільм спільного виробництва, одним з виробників якого є виробник держави-агресора, становить загрозу інформаційній безпеці України, якщо сюжет цього фільму має принаймні одну з таких ознак: 1) безпосередньо або опосередковано висвітлює історичні події, пов’язані з державою-агресором в позитивному світлі; 2) демонструє історичне минуле України та її історичні постаті в контексті, що дискредитує або ставить під сумнів ідею української державності; 3) стосується нових трактувань історичних подій, спрямованих на популяризацію самодержавної та/або автократичної ідеології держави-агресора, та/або величі сучасної держави-агресора, що представлені в позитивному світлі.

Проект є набагато більш радикальним та політично ангажованим, ніж основний проект. Він нав’язує суто політичне трактування історії, а також встановлює заборони історико-оціночного характеру, які жодним чином не пов’язані з агресією РФ проти України. Звісно, український парламент може ввести суцільну заборону на сучасне російське кіно та заборонити україно-російську співпрацю в цій сфері, однак подані у проекті формулювання видаються неприпустимими і в цьому випадку.

Проект 8329 від 27.04.2018 (Денисенко А. С.) про внесення змін до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Дніпропетровської області).

Пропонується у частині другій статті 133 Конституції України слово «Дніпропетровська» замінити словом «Січеславська». Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є логічне завершення процесу декомунізації топонімів та назв адміністративно-територіальних одиниць України. Набуття областю назви, яка відповідає українській історичній традиції, органічно зв’язує сучасний етап державотворення з добою УНР та добою Козаччини. Перейменування Дніпропетровської області на Січеславську, на думку ініціаторів проекту, сприятиме відродженню української національної ідентичності та підкреслить значення регіону як сучасного форпосту української державності, що зробив вагомий внесок у відсічі російській агресії та збереженні територіальної цілісності України.

Як видається, після відносно вдалого перейменування м. Дніпропетровськ на м. Дніпро, подальший пошук нових назв не є доцільним.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 8319 від 24.04.2018 (Павелко А. В.) про внесення змін до Закону України «Про Рахункову палату» (щодо окремих питань діяльності Рахункової палати).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблено у зв’язку з необхідністю приведення чинного Закону України «Про Рахункову палату» до вимог інших законодавчих актів, нормативного визначення статусу членів Рахункової палати, встановлення розміру і порядку нарахування заробітної плати членам Рахункової палати та їх соціального захисту, порядку планування заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту), а також уточнення деяких організаційно-кадрових питань забезпечення діяльності апарату та патронатної служби. Для цього пропонується внести зміни стосовно: організаційно-кадрових питань забезпечення діяльності апарату Рахункової палати, в частині порядку встановлення граничної чисельності, призначення секретаря Рахункової палати, ведення протоколу засідань, а також призначення та звільнення радників (статті 17, 18, 25); визначення статусу членів Рахункової палати  та процедури голосування на засіданнях (статті 18, 26); встановлення розміру і порядку нарахування заробітної плати членам Рахункової палати та їх соціального захисту (статті 24, 24-1); уточнення порядку планування заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) (стаття 27). Очікується, що прийняття проекту забезпечить приведення названого закону у відповідність до Закону України «Про державну службу» та інших законодавчих актів, сприятиме оптимальному та справедливому співвідношенню рівня заробітної плати Голови Рахункової палати, заступника Голови та інших членів Рахункової палати, державних службовців апарату Рахункової палати та працівників інших державних органів.

Проект 8270-1 від 25.04.2018 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії порушенням виборчого законодавства.

Альтернативний урядовому проекту 8270 від 13.04.2018 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства (див. Бюлетень № 171). Від основного проекту відрізняється лише тим, що відсутні зміни, які в основному проекті пропонувалося внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проект 8270-2 від 26.04.2018 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства.

Альтернативний згаданим вище проектам. Загалом повторює основний проект, однак містить ряд новел та відмінностей, більшість з яких стосуються змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, пропонується доповнити кодекс новою статтею 212-9 «Порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму з використанням засобів масової інформації та порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів», якою запровадити відповідальність за «Порушення передбаченого законом порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і  проведення референдуму з використанням друкованих, електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації або надання переваги в інформаційних телерадіопередачах чи друкованих засобах масової інформації, в продукції інформаційного агентства будь-якому кандидату, політичній партії (блоку), їх передвиборним програмам власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками засобів масової інформації, інформаційних агентств», «Порушення заборони протягом визначеного законом часу у будь-якій формі коментувати чи оцінювати зміст передвиборної агітаційної теле-, радіопрограми відповідного кандидата, політичної партії (блоку), давати будь-яку інформацію щодо цього кандидата, цієї політичної партії (блоку) власниками, посадовими чи службовими особами, творчими працівниками засобів масової інформації, інформаційних агентств» та «Супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, а також відео-, аудіо записами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування як кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів». Статтю 212-10 «Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації, агітації референдуму» пропонується доповнити новими складами проступків, а саме: «Розповсюдження недостовірних або наклепницьких відомостей про суб’єкта виборчого процесу, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку» та «Використання під час виборчого процесу у комерційній та соціальній рекламі прізвищ чи портретів кандидатів у Президенти України, депутати, назв чи символіки партій - суб’єктів виборчого процесу». Далі, у статтях 212-10, 212-11 і 212-23 пропонується запровадити підвищені проти чинного законодавства і основного проекту санкції. Серед інших змін слід назвати пропозицію у Кримінальному кодексі України не розширювати зміст чинної статті 160 «Підкуп виборця, учасника референдуму» поширюючи її і на кандидатів, як це пропонується в основному проекті, а доповнити кодекс новою статтею 160-1 «Підкуп кандидата, який балотується на виборах», якою встановити відповідальність за «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання кандидатом, який балотується на виборах для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права бути обраним (балотування або відмова від балотування на виборах, внесення кандидатур до складу дільничних виборчих комісій та, офіційних спостерігачів) незалежно від результатів голосування, реєстрації, відмови в реєстрації або скасування рішення про реєстрацію кандидата, який балотується на виборах» та «Пропозиція або надання кандидату, який балотується на виборах, неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права».

Проект видається ще більш неоднозначним, ніж урядовий. Зокрема, дискусійною є пропозиція запровадити адміністративну відповідальність за «Розповсюдження недостовірних або наклепницьких відомостей про суб’єкта виборчого процесу, недостовірний або наклепницький характер яких встановлено у судовому порядку». Наразі законодавство переважно зорієнтовано на цивільно-правовий характер захисту честі і гідності, що має певною мірою убезпечити ЗМІ від зайвого тиску.

Проект 8324 від 26.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про Антикорупційну стратегію на 2018–2020 роки.

Проект підготовлено на заміну і як продовження засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2014–2017 роки, затвердженої Законом України від 14 жовтня 2014 р. № 1699–VII. Ініціаторами проекту зазначається, що за результатами аналізу виконання зазначеної Антикорупційної стратегії та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 265, виконано лише дві третини передбачених заходів. У проекті пропонується затвердити Антикорупційну стратегію на 2018-2020 роки. Сама Антикорупційна стратегія складається з 5 розділів, при цьому перший розділ містить інформацію про стан виконання завдань щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2014–2017 роки, а інші розділи містять характеристику певних «проблем» (послідовно та заходів, які пропонуються для їх розв’язання.

Через значний обсяг документи і його насиченість різноплановими положеннями його аналіз в аспекті доцільності запропонованих ініціатив не видається можливим. Водночас звертають на себе увагу зауваження Мінюсту і ГНЕУ щодо невідповідності проекту вимогам нормопроектувальної техніки. Зокрема, видається слушним зауваження, що за своїм змістом Антикорупційна стратегія не є нормативно-правовим актом і доцільним буде затвердження її не законом, а відповідною постановою парламенту. Слід взяти до уваги і таке зауваження ГНЕУ: «Проект передбачає прийняття великої кількості нових «антикорупційних» законів, що викликає певний подив з огляду на те, що протягом останніх років парламентом, зокрема, й з ініціативи Уряду, уже прийнято чимало законів, які позиціонувались як антикорупційні. У той же час проект містить дуже мало приписів про проведення тих чи інших конкретних організаційних, адміністративних заходів, які б спрямовувались на усунення тих чи інших умов або причин існування корупціогенних чинників. Отже, державі замість реальної діяльності з протидії корупції фактично пропонується обмежитись змінюванням законодавства».

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 8322 від 25.04.2018 (Єфремова І. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення оздоровчими заходами та встановлення ставки єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування залежно від розміру бази нарахування.

Пропонується внести зміни до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», розширити перелік соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, зокрема передбачити надання послуг з медичної реабілітації, санаторно-курортного лікування та оздоровчих заходів. До числа видів матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, пропонується віднести такі оздоровчі заходи, як профілактика тимчасової непрацездатності, через забезпечення: санаторно-курортним лікуванням застрахованих осіб та членів їх сімей; оздоровлення дітей застрахованих осіб у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку; фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи в закладах фізичної культури і спорту застрахованих осіб та членів їх сімей. Натомість зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» стосуються збільшення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску – максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, до двадцяти п’яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок. У разі, якщо база нарахування єдиного внеску перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, пропонується запровадити гнучку систему градації відсотків розміру бази нарахування єдиного внеску на 2018–2019 рр. Також зазначається, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Проект 8326 від 26.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність з Конвенцією про права осіб з інвалідністю та Факультативним протоколом до неї.

Проект має суто технічний характер. Пропонується у першому реченні частини другої статті 17 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та в абзаці шостому частини четвертої статті 57 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» слово «інвалідів» замінити словами «осіб з інвалідністю».

Це вже далеко не перший проект щодо подібних термінологічних замін. Як видається, слід було б більше витратити часу на підготовку, але усі такі зміни провести одним проектом.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 8325 від 26.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання жорстокому поводженню з дітьми, виникненню безпосередньої загрози їх життю або здоров’ю та подолання цих явищ.

Метою проекту проголошена організація безпечного середовища для зростання та розвитку дітей через посилення відповідальності батьків за невиконання своїх обов’язків стосовно дітей. Пропонуються передусім зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими запроваджується поняття «ухилення від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей»; введення за невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей (у разі першого притягнення до відповідальності за відповідне правопорушення) таких адміністративних санкцій, як громадські роботи та проходження корекційних програм, спрямованих на формування навичок відповідального батьківства; загальне збільшення відповідних штрафних санкцій. У Кримінальному кодексі України пропонується посилити відповідальність батьків, опікунів чи піклувальників, інших законних представників дитини за злісне невиконання ними встановлених законом обов’язків із догляду за дитиною. В Сімейному кодексі України передбачається визначити новою підставою для позбавлення батьківських прав улаштування дитини на проживання до закладу охорони здоров’я, освіти або іншого дитячого закладу та відсутність з боку батьків без поважних причин проявів батьківської турботи та піклування про дитину, її виховання та утримання понад шість місяців, що є водночас підставою для усиновлення дитини відповідно до статті 219 Сімейного кодексу України. Через зміни до Законів України «Про Національну поліцію» та «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» пропонується надати працівникам органів Національної поліції права проникнення до житла чи іншого володіння особи у зв’язку із виникненням безпосередньої загрози життю дитини за наявності відповідних підстав. Аналогічно у Законі України «Про охорону дитинства» пропонується закріпити повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо організації невідкладних заходів надання допомоги дітям у разі виникнення безпосередньої загрози їхньому життю або здоров’ю.

Позитивна спрямованість проекту не викликає сумніву. Водночас слід подбати, щоб розширення компетенції відповідних органів і служб не призвело до зловживання правом.

Проект 8327 від 26.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Більшість змін вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Пропонується не лише посилити санкції у статтях 175, 183 та 188-8 (переважно збільшення розмірів штрафів у 10–100 разів), а й внести досить різносторонні зміни. Так, у статті 175 змінюється назва на «Порушення встановлених законодавством вимог техногенної, пожежної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб» та розширюються підстави притягнення до відповідальності: «Порушення встановлених законодавством вимог техногенної, пожежної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної та іншої спеціальної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням». У ст. 183 зміни мають переважно термінологічно-уточнюючий порядок, а саме диспозиція «Завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб» замінюється на таку: «Завідомо неправдивий виклик аварійно-рятувального формування, поліції, екстреної медичної допомоги або аварійних служб». У статтях 188-8, 223 та 255 змінено назву органу та його штатних підрозділів. Також у статті 223 уточнено розміри штрафів, які можуть накладати державні інспектори з нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки. Водночас пропонується скасувати статтю 188-16 «Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань цивільного захисту, нагляду та контролю за станом захисту територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру». Зміни ж до Кримінального кодексу України зводяться до уточнення змісту диспозиції статі 270 «Порушення встановлених законодавством вимог техногенної, пожежної безпеки», а саме викладення її в такій редакції: «Порушення встановлених законодавством вимог техногенної, пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі або аварії, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі», а також до посилення санкції у формі штрафу у 6–7 разів.

Більшість змін є фактично технічними або уточнюючими. Загалом бажано уникати ситуацій, коли зміна назви державного органу чи зміна курсу валют призводять до того, що доводиться екстреним шляхом переглядати чинні закони. Втім, наразі це потребує радикальних законодавчих реформ.

 

Культура та освіта

 

Проект 8321 від 24.04.2018 (Марченко О. О.) про фахову передвищу освіту.

Значний за обсягом проект, який містить 73 статті, а також прикінцеві і перехідні положення. Основна ідея проекту полягає в тому, щоб сформувати «сферу фахової передвищої освіти» (аналог колишньої середньої спеціальної освіти), до якої включити нинішні вищі навчальні заклади I–II рівня акредитації. Наявність в системі освіти такого нового складника вже передбачена новою редакцією Закону України «Про освіту».

Обсяг проекту не дає змогу належним чином охарактеризувати його в межах цього огляду, однак звертаємо увагу читачів на відповідний висновок ГНЕУ, де є чимало слушних зауважень.

Проект 8330 від 27.04.2018 (Вілкул О. Ю.) про встановлення мораторію на ліквідацію та реорганізацію загальноосвітніх навчальних закладів державної і комунальної форм власності.

В основі проекту лежить редакція від 14.03.2017 проекту 2721 від 23.04.2015 (Вілкул О. Ю.) про встановлення мораторію на закриття загальноосвітніх навчальних закладів державної і комунальної форм власності (див. Бюлетень № 19), який 20.03.2018 було знято з розгляду. Від проекту 2721 новий відрізняється чітким визначенням межі мораторію – до 1 липня 2030 року, а також додаванням до нього ініціатив проекту 2760 від 29.04.2015 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про загальну середню освіту» щодо запобігання реорганізації та ліквідації загальноосвітніх навчальних закладів, розташованих у селах, селищах, та наповнюваності класів (див. Бюлетень № 20).

Чергова ініціатива, яка продовжує рух по парламентському колу. Загалом пропозиції щодо недопущення радикального скорочення загальноосвітніх навчальних закладів є зрозумілими, однак обраний шлях їх реалізації через запровадження мораторію видається не беззаперечним. Сільська шкільна освіта вже давно потребує радикальних реформ, які не те що назріли, а й перезріли. Дані ж ініціативи можуть скоріш сприяти поглибленню кризи через заморожування ситуації.

 

Охорона здоров’я, екологія

 

Проект 8250-1 від 24.04.2018 (Юринець О. В.) про професійне самоврядування медичних професій в Україні.

Альтернативний проекту 8250 від 06.04.2018 (Богомолець О. В.) про лікарське самоврядування (див. Бюлетень № 170). Зазначається, що професійне самоврядування медичних професій реалізується шляхом об’єднання всіх їх представників в органи професійного самоврядування – професійні палати. Порівняно з основним проектом пропонується інше структурування медичних професій, яких визначається чотири: лікарі загальної практики; сімейні лікарі; лікарі-стоматологи; фармацевти (в основному проекті пропонується розрізняти лікарів-спеціалістів, лікарів-стоматологів, лікарів загальної практики). Також не передбачається єдиної національної самоврядної організації лікарів, а кожна Палата є відносно самостійною. Центральними органами кожної Палати згідно з проектом має бути: Конференція представників медичної професії; Рада Палати; Голова Ради Палати; Ревізійна комісія Палати; Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія; інші органи, утворені на підставі Статуту Палати чи рішення Конференції представників медичної професії. Регіональні відділення Палати є її регіональними органами. Проект також передбачає запровадження «професійного збору – загальнообов’язкового платежу, який сплачується представниками медичних професій з метою фінансового забезпечення функціонування професійного самоврядування медичної професії. Докладніша характеристика проекту через його значний обсяг не видається можливою.

Загалом проект, на нашу думку, є зваженішим, ніж основний, що не виключає необхідності їх узгодження в процесі розгляду і доопрацювання.

Проект 8250-2 від 24.04.2018 (Сисоєнко І. В.) про основи професійного самоврядування у сфері охорони здоров’я.

Альтернативний згаданим вище проектам. Як і в попередньому проекті, передбачається, що професійне самоврядування реалізується через професійні палати та їх органи, які створюються за галузевою ознакою у сфері охорони здоров’я. Відповідно до проекту рішення про утворення професійної палати приймається на установчій Конференції. Для організації проведення установчої Конференції створюється Координаційна рада з питань запровадження професійного самоврядування при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізаціє державну політику у сфері охорони здоров’я (надалі – Координаційна рада). Координаційна рада має створюватися протягом 45 днів з дня отримання письмового звернення громадських об’єднань зі всеукраїнським статусом за відповідною галузевою ознакою у сфері охорони здоров’я, які створені не пізніше ніж за 12 місяців до дати їх звернення, про організацію проведення установчої Конференції. Координаційна рада формується у складі двох представників від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізаціє державну політику у сфері охорони здоров’я, та двох представників від кожного всеукраїнського громадського об’єднання за відповідною професійною ознакою, що подали письмове звернення про організацію проведення установчої Конференції.

Не маючи змоги (знову ж так через обсяг проекту) докладніше проаналізувати інші його положення, зауважимо, що він також має стати матеріалом для одного узгодженого проекту.

Проект 8328 від 26.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року.

У проекті пропонується визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» і затвердити новим законом аналогічну стратегію на період до 2030 року. Сама стратегія включає такі розділи: І. Загальні положення; ІІ. Мета, засади, принципи та інструменти; ІІІ. Стратегічні цілі та завдання; ІV. Етапи реалізації державної екологічної політики; V. Моніторинг та оцінка виконання; VI. Очікувані результати.

Не вдаючись до розгляду конкретних ініціатив цього значного за обсягом проекту, маємо зауважити, що відсутністю положень власне нормативно-правового характеру він подібний до проекту 8324 від 26.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про Антикорупційну стратегію на 2018–2020 роки. Відповідно, так само доцільним буде затвердження і цієї стратегії не законом, а постановою парламенту.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 8318 від 23.04.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективного функціонування Експортно-кредитного агентства.

У пояснювальній записці зазначено, що створення та функціонування Експортно-Кредитного Агентства (ЕКА) критично необхідно для розвитку українського експорту. Мета проекту визначена як внесення змін до законів України з ціллю підвищення ефективності роботи ЕКА та усунення низки недоліків, що були виявлені Мінекономрозвитку та робочою групою по створенню ЕКА у співпраці з низкою авторитетних міжнародних експертів. А саме, вирішення таких питань: усунення ризику неконтрольованого навантаження на державний бюджет, розширення сфер підтримки українського експорту, усунення невизначеностей або суперечливостей норм тощо. Очікується, що вирішення зазначених питань має забезпечити повноцінне та ефективне функціонування ЕКА, залучить до проекту донорське та експертне  суспільство, що дасть змогу не тільки отримати найкращий світовий досвід, необхідний для якісного запуску ЕКА, але й створити необхідні умови для залучення фінансової допомоги для розширення статутного капіталу та покриття операційних витрат ЕКА. Зокрема, пропонується внести такі зміни до Закону України «Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту»: 1) привести визначення термінів у статті 1 у відповідність до Директиви ЄС 98/29 від 7 травня 1998 року про гармонізацію основних положень щодо страхування експортних кредитів за трансакціями з середньостроковим та довгостроковим покриттям; 2) пропонується залишити лише один вид державної допомоги – державні гарантії для забезпечення виконання боргових зобов’язань ЕКА; 3) гарантії, видані ЕКА, будуть прийматись міжнародними контрагентами лише тоді, коли ЕКА буде мати власний міжнародний рейтинг, власний достатній капітал та сформовані резерви. Щоб забезпечити належний рівень надання цього виду послуг, положення щодо гарантування слід реалізовувати після отримання ЕКА рейтингу міжнародного рейтингового агентства на рівні не нижче суверенного; 4) видалити такий інструмент, як сек’юритизаційна гарантія, бо таке визначення відсутнє у чинному законодавстві України; 5) уточнити можливість страхування інвестицій тільки від некомерційних ризиків на основні загальносвітової практики; 6) розширити сферу підтримки українського експорту з доданою вартістю, спростити порядок реалізації завдань та основних напрямів діяльності ЕКА, який здійснюватиметься у згоді з державною політикою та Експортною Стратегією України; 7) передати право ініціативи передачі функцій іншим установам до правління ЕКА, але залишити обов’язкове погодження наглядовою радою; 8) з метою створення можливості забезпечення контролю використання коштів ЕКА, наданих державними та приватними інвесторами, а також міжнародними організаціями у вигляді донорської допомоги або інших цільових внесків у спосіб, передбачений відповідними договорами, забезпечення прозорості фінансової діяльності, а також зменшення навантаження на державний бюджет, використовуючи найкращій світовий досвід, передбачено необхідність забезпечення ЕКА незалежного і прозорого окремого обліку відповідних цільових внесків та донорської допомоги тощо.

Проект 8323 від 25.04.2018 (Яніцький В. П.) про внесення змін до статті 12-2 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» щодо надання соціально-економічної компенсації ризику населенню, яке проживає на території зон спостереження в об’єднаних територіальних громадах.

Пропонується установити, що кошти від збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, спрямовуються у вигляді субвенції із спеціального фонду Державного бюджету України також до спеціальних фондів бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на територію яких поширюються відповідні зони спостереження платників збору. При чому щодо відсотку отримуваних коштів, бюджети об’єднаних територіальних громад прирівнюються до бюджетів районів. Зазначається, що розподіл коштів збору між спеціальними фондами бюджетів обласних, районних та міських рад міст обласного підпорядкування, об’єднаних територіальних громад здійснюється з урахуванням питомої ваги чисельності населення, яке проживає в зонах спостереження цих адміністративно-територіальних одиниць, та пропорційно до обсягу товарної продукції підприємств ліцензіата, розташованого на відповідній території, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проект 8259-1 від 26.04.2018 (Левченко Ю. В.) про особливості забезпечення діяльності з теплопостачання та енергопостачання в місті Києві.

Альтернативний проекту 8259 від 10.04.2018 (Білоцерковець Д. О.) про особливості забезпечення діяльності тепло-, енергопостачання в місті Києві на період переходу майна теплоенергетичного комплексу міста Києва в управління територіальної громади міста Києва (див. Бюлетень № 171).

Новий проект здебільшого повторює основний, а зміни переважно стосуються докладнішого визначення особливостей використання майна в перехідний період. Крім того, альтернативний проект пропонує внести зміни до статті 22 Закону України «Про теплопостачання» і доповнити її частиною 4 такого змісту: «У випадку повернення цілісного майнового комплексу від суб’єкта господарювання назад власникові, якщо власником є органи державної влади чи місцевого самоврядування, їхні підприємства, установи, організації, передача боргів від суб’єкта господарювання до такого власника не здійснюється». Також пропонується доповнити статтю 21 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» новим пунктом 7-2 такого змісту: Протягом періоду, який починається з дня набрання чинності Законом України «Про особливості забезпечення діяльності з теплопостачання та енергопостачання в місті Києві» та діє до 26 квітня 2021 року, комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у своїй господарській діяльності використовує чинні ліцензії та дозволи,  що були встановлені, видані та/або погоджені для Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на момент передачі майна в управління комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

При підготовці єдиного проекту для внесення до сесійної зали, на нашу думку, цілком можуть бути використані деякі з ініціатив нового альтернативного проекту.

Проект 8331 від 27.04.2018 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування фінансового сектору в Україні.

Ініціатори проекту в пояснювальній записці звертають увагу на те, що незважаючи на ознаки економічного зростання, яке демонструє Україна, у фінансовому секторі, на жаль, існує ряд факторів, які не дають змоги повноцінно використати наявний потенціал. Тому розвиток фінансового сектору потребує якісних змін у відповідному законодавстві. Серед найбільш значущих питань є необхідність врегулювання організації готівкового грошового обігу, внесення ряду змін до системи гарантування вкладів фізичних осіб щодо неприбутковості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, усунення правової прогалини щодо зняття з реєстрації ліквідованих банків, удосконалення механізму управління державними банками. Зважаючи на це, виникає потреба у змінах на законодавчому рівні функцій Національного банку України, які полягають у наданні права центральному банку делегувати свої повноваження в частині забезпечення готівкою регіонів уповноваженим банкам відповідно до окремої ліцензії на надання банкам послуг з інкасації, що забезпечуватимуть зберігання запасів готівки центрального банку та проводитимуть за його дозволом операції з ними.  Законодавча пропозиція дасть змогу вдосконалити організацію грошового готівкового обігу через забезпечення потреб економіки регіонів банкнотами та монетами всіх номіналів і побудувати ефективну структуру готівки в обігу в середньо- та довгостроковій перспективі, зменшивши, при цьому, операційні витрати Національного банку України. Також конкретизовано положення Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» щодо непоширення його дії на всі види діяльності, що ліцензується Національним банком України. Проектом пропонується статтю 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» викласти в новій редакції, якою, зокрема, передбачити, що наглядова рада державного банку складається із дев’яти членів, з яких шість членів повинні бути незалежними, а три члени – представниками держави пропорційно від Президента, Кабінету Міністрів та Верховної Ради України. Також, проектом визначається перелік критеріїв, яким мають відповідати незалежні члени наглядової ради та представники держави у наглядовій раді державного банку. Для визначення претендентів на посади членів наглядової ради державного банку Кабінет Міністрів України має утворювати конкурсну комісію, до складу якої входитиме три представники від Президента України, три представники від Кабінету Міністрів України та один представник Парламенту.

 Поділитися