Діти, які подорослішали на ціле життя

Війна не щадить нікого - ні жінок, ні старих, ні тих, хто кликав цю війну і йшов на неї зі зброєю в руках, ні тих, хто був проти неї.
Але є у цієї війни особлива, найстрашніша цифра - загиблі діти і діти травмовані, фізично і психологічно.

Вони вже звикли - до темних вікон, постійних "бабахів" за вікном, переляканих очей батьків і зібраних речей біля входу. Знають, де найближче бомбосховище, і де можна сховатися.

"Ми з мамою ходили в підвал, який у нас в під’їзді. Там раніше було страшно і брудно, а зараз чисто, тому що бабусі там підмели і поставили стіл, стільці і розкладачки. Коли починають стріляти дуже близько, всі йдуть в підвал і читають там книги або газети.
Папа говорить, що в підвалі небезпечно, тому що будинок може завалитися, якщо в нього що-небудь потрапить. І тоді з підвалу ніхто не вибереться",– говорить Каріна із Троїцького під час нашого спілкування.

Тільки протягом першого року військових дій в Україні, за даними ЮНІСЕФ, в одній лише Луганській області загинули 18 дітей, ще 23 - постраждали.

За той же період на території Донецької області загинули 48 дітей, травмовано - 167.

Станом на поточний період 2018 року моніторинговими групами ХПГ зафіксовано понад 3 тисяч смертей серед цивільних з початку конфлікту, в тому числі 138 дітей (91 хлопчик і 47 дівчаток).

8 червня 2014 року в Слов’янську в результаті артилерійського обстрілу житлових кварталів загинув 8-річний хлопчик. Його вбило осколком.

11 червня 2014 року в Слов’янську знову сталася трагедія - осколком артилерійського снаряду вбило двох дітей, хлопчика і дівчинку 12-ти і 6-ти років.

20 червня 2014 року в Слов’янську 5-річний хлопчик, зачеплений осколком, помер в реанімації. За його життя боролися лікарі, але врятувати малюка не змогли.

2 липня 2014 року в результаті авіаудару по селищу Станиця Луганська загинув 5-річний хлопчик.

27 липня 2014 року в Горлівці молода жінка, прикрила своїм тілом дочку Кіру, але не змогла вберегти її від снаряду, що розірвався поруч. Обидві загинули на місці.

У той же день в результаті удару "Граду" загинула ще одна однорічна дитина.

21 серпня 2014 року в результаті обстрілу села Катеринівка загинув 7-річний хлопчик-сирота разом зі своїм дідусем, коли вони від родичів їхали на велосипедах додому. З-за безперервних обстрілів села, онука та діда змогли вивезти з місця події і поховати лише через два дні.

17 листопада 2014 року в Горлівці загинула молода сім’я: чоловік, дружина, син дев’яти і дочка чотирьох років. У вікна їхньої квартири на восьмому поверсі в будинку № 17 по вулиці Бессонова влетіло два снаряда.

7 грудня 2014 року в Дебальцеве загинула ціла сім’я: жінка похилого віку, її син та онук. Снаряд розірвався, коли вони перебували на вулиці.

10 січня 2015 року в Волноваському районі у дворі будинку загинули 14-річна дівчинка, її 64-річна бабуся та 50-річна мама.

14 січня 2015 року внаслідок обстрілу села Гранітне загинула дівчинка - 2,5 року.

17 січня 2015 року в результаті обстрілу Вуглегірська з "Градів" відбулося пряме попадання в приватний будинок. Загинули діти - хлопчики 7 та 16 років, брати. Дівчинка 8 років, їх сестра була важко поранена.

22 січня 2015 року снаряд потрапив у приватний будинок в Мар’їнці. 9-річний хлопчик помер на очах у батьків. Його брат, 14 років, і бабуся отримали осколкові поранення.

Під час обстрілу Мар’їнки 18 серпня 2015 року 5-місячна дівчинка Ліля отримала важке поранення в живіт. 31 серпня малятко померло в реанімації Дніпра.

Цей перелік зовсім нелюдських трагедій можна продовжувати ще довго ...

Нарівні з жахливою ситуацією на сході України, де в результаті невибіркових обстрілів гинуть мирні громадяни і діти в тому числі, правозахисні організації та інші відомства зазначають, що навіть після закінчення активної фази збройних протистоянь зростання статистики щодо жертв не припиниться ще тривалий час – дорослі та діти і далі будуть отримувати тілесні ушкодження в результаті необережного поводження з вибухонебезпечними предметами. І цей фактор на сьогоднішній день є основним, на який варто звернути увагу обом сторонам конфлікту. І саме вирішення питання щодо розмінування територій близ лінії зіткнення повинно стати пріоритетним для обох сторін конфлікту.

Зона бойових дій на сході України є однією з найбільш завантажених за кількістю мін та вибухових предметів в світі. Це створює загрозу для 220 тисяч дітей, які живуть, грають і ходять в школу в районах, де залишається багато мін, боєприпасів та інших смертельних вибухонебезпечних залишків війни.

Найбільша кількість випадків підриву на невстановлених вибухових пристроях фіксуються вздовж 500-кілометрової смуги лінії зіткнення, що розділяє підконтрольні і непідконтрольні уряду райони і бойові дії на якій найбільш інтенсивні.

Протипіхотні міни, що не розірвалися, боєприпаси і вибухонебезпечні залишки війни є причиною приблизно двох третин випадків смерті або поранення цивільного населення, в тому числі дітей. Поранені діти часто отримують інвалідність на все життя.

«Спершу ми ходили в школу по дорозі з мінами. Вони прямо на асфальті лежать, треба через них переступати. Потім батьки вирішили, що через поле ходити буде не так небезпечно. Але там треба слід у слід ступати і, якщо раптом бахне, сховатися ніде. Падаєш в канавку і лежиш, чекаєш, поки стихне. Можна і десять хвилин лежати, а можна і сорок ... », - розповідає підліток з селища Жованка.

Крім того, перед дітьми виникають ризики, пов’язані з тим, що поблизу шкіл і дитячих садів з обох сторін лінії зіткнення знаходяться військові об’єкти, частини, склади боєприпасів і контрольно-пропускні пункти.

За період військових дій правозахисними організаціями зафіксовано не менше ніж півтора десятка випадків, коли військові об’єкти і об’єкти збройних груп розміщувалися в межах 500 метрів від дитячих садків та шкіл, або прямо на їх території.

В середньому щомісяця з початку бойових дій на сході України фіксується не менше трьох випадків підриву на розтяжках або мінах в населених пунктах уздовж лінії зіткнення.

30 вересня цього року троє дітей загинули і один отримав важкі поранення в результаті вибуху протипіхотної міни (ймовірно МОН-50) на околиці Горлівки, поблизу селища Зайцеве. Наймолодшій дитині було всього 10 років, він вижив, і в даний момент знаходиться в лікарні в Горлівці, хлопчик отримав осколкові поранення м’яких тканин усього тіла. Троє його товаришів (13-14 років) загинули на місці події.

Більше чотирьох років діти сидять в підвалах, гинуть під обстрілами, позбавляються рук і ніг. І це відбувається в цивілізованому 21 столітті, в центрі Європи.

Найважливішим у житті діти вважають дружбу, гру із ровесниками, любов, родИну.

При цьому вони бояться страшних мультиків, темряви, війни.

Слово «війна» у дітей зі сходу країни викликає різні емоції. Самі діти або їхні рідні багато говорять про те, як на їхнє життя вплинула війна. Не потрібно бути експертом, щоб розуміти, які психологічні наслідки для них це має і що переживають ці маленькі громадяни.