Права Людини в Україні

http://khpg.org/index.php?id=1546150123


30.12.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 202 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 26.11.2018 – 30.11.2018

   

Надійшло 35 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 16 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначення чергових виборів Президента України, створенням парламентсько-урядової спільної комісії тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0205 від 27.11.2018 (Президент України) про приєднання України до Розширеної часткової угоди про спорт (EPAS).

У пояснювальній записці зазначається, що міжурядове співробітництво України в сфері фізичної культури і спорту в рамках Ради Європи з моменту незалежності нашої держави здійснюється шляхом участі у програмах Постійного комітету з розвитку спорту Ради Європи (далі – CDDS) та моніторингових механізмах спортивних Конвенцій Ради Європи. З метою реформування та оптимізації діяльності CDDS 29 листопада 2006 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив рішення про заснування Розширеної часткової угоди про спорт (далі – EPAS), яка, починаючи з 2007 року, стала новою платформою для міжурядового співробітництва у сфері фізичної культури і спорту в рамках Ради Європи. Приєднання до EPAS дозволить Україні стати активним учасником загальноєвропейських процесів у сфері фізичної культури і спорту. Наразі до EPAS приєдналися 38 країн-членів Ради Європи. Зазначається, що суть проекту полягає в участі України у EPAS, що дасть можливість обмінюватися досвідом роботи європейських країн з різних питань сфери фізичної культури і спорту, брати участь у діючих програмах і проектахEPAS, зокрема, спрямованих на боротьбу з корупцією у спорті, маніпулюванням спортивними змаганнями, насильством під час спортивних заходів, іншими негативними явищами у спорті.

Проект Постанови 9341 від 26.11.2018 (Гопко Г. М.) про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу у зв’язку з черговим актом агресії Російської Федерації проти України.

У зверненні зазначається, що 25 листопада 2018 року Збройні сили Російської Федерації вчинили збройний напад на військові катери Військово-морських сил України, які здійснювали плановий морський перехід з порту Одеса до порту Маріуполь, з дотриманням положень чинних багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів та правил навігації. Такі дії Російської Федерації є актом збройної агресії проти України, як це визначено у статті 2 Статуту ООН та положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 29/3314 від 14 грудня 1974 р. про визначення агресії, а також порушенням статей 2 та 21 Конвенції ООН з морського права. Дії Російська Федерація є продовженням збройної агресії проти України, яка розпочалась 20 лютого 2014 року та результатом якої стала незаконна окупація частини території України - Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та окремих районів Донецької та Луганської областей. Як наслідок, Верховна Рада України: 1) висловлює рішучий протест агресивним діям Російської Федерації у зв’язку зі збройним нападом та захопленням українських військових катерів «Бердянськ», «Нікополь» та буксира «Яни Капу», пораненням та захопленням у полон членів їхніх екіпажів; 2) вимагає від Російської Федерації надання невідкладної медичної допомоги пораненим українським морякам, забезпечення їхнього негайного безпечного повернення в Україну, а також повернення незаконно захопленого військового майна та відшкодування завданих збитків; 3) покладає на кремлівський режим повну відповідальність за ескалацію напруги у регіоні Азовського та Чорного морів та Керченської протоки, яка є продовженням збройної окупації Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей, та за підрив процесу мирного врегулювання українсько-російського збройного конфлікту; 4) закликає міжнародне співтовариство вжити дієвих заходів для припинення російської агресії як на суходолі, так і на морі, у тому числі через застосування нових та посилення існуючих санкцій до повного відновлення суверенітету і територіальної цілісності України у міжнародно визнаних кордонах; 5) запрошує міжнародні організації направити спостерігачів у регіон Чорного та Азовського морів та Керченської протоки і пропонує морським державам направити в регіон військові кораблі, щоб упередити подальшу ескалацію напруги з боку Росії; 6) закликає міжнародних партнерів збільшити надання Україні військової та іншої допомоги для захисту її територіальної цілісності та суверенітету; 7) закликає міжнародну спільноту адекватно реагувати на виклики і загрози, що несе Російська Федерація, оскільки політика умиротворення вже призвела до окупації частини території України – Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та деяких районів Донецької та Луганської областей; 8) вважає обурливим, що Росія проігнорувала чітку позицію міжнародного співтовариства, яке засудило організацію РФ фейкових «виборів» на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях України та закликаємо до їх скасування. Росія несе повну відповідальність за ці незаконні дії та руйнівні наслідки для мирного процесу; 9) підкреслює, що  будівництво «Північного потоку-2» є проектом не в інтересах Європи, а в інтересах Росії, і несе загрозу, зокрема і безпекового характеру, для усього регіону Балтії і Північної Європи; 10) наголошує, що безкарність агресивної політики і дій РФ може призвести до глобальних наслідків.

26.11.2018 постанову прийнято і невдовзі підписано.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 9338 від 26.11.2018 (Президент України) про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Проект у первісному вигляді був спрямований на затвердження відповідного Указу Президента України. Після бурхливого обговорення в парламенті Президент України змінив текст свого Указу. Відповідно, на розгляд Парламенту винесена нова редакція проекту закону. У ній передбачалося: «1. Затвердити Указ Президента України від 26 листопада 2018 року № 393 "Про введення воєнного стану в Україні" з таким застереженням: воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії. 2. У період дії воєнного стану, введеного зазначеним Указом Президента України, часткова мобілізація оголошується Президентом України у строки і в обсягах відповідно до загроз національній безпеці і обороні України. 3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування». В цій редакції проект і був прийнятий як закон, а 28.11.2018 підписаний Президентом України.

Зазначимо, що у тексті затвердженого Указу зазначалося: «Ввести в Україні воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року». Натомість Закон про його затвердження набув чинності лише з 28 листопада 2018 року (дня опублікування), що викликало дискусії щодо визначення часу початку воєнного стану.

Проект 9339 від 26.11.2018 (Купрій В. М.) про внесення змін до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (щодо захисту окремих прав і свобод громадян).

У проекті пропонується в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» виключити статтю 19 «Гарантії законності в умовах воєнного стану», в якій міститься заборона в умовах воєнного стану змінювати Конституцію України, проводити вибори, референдум,  страйки, масові зібрання тощо.

Проект 9349 від 29.11.2018 (Кривенко В. М.) про внесення змін до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Основна ідея проекту полягала в тому, щоб зробити в Законі ще одне застереження до названого Указу Президента України такого змісту: «місцеві вибори, призначені до набрання чинності цим Законом, проводяться у порядку і строки, встановлені Законом України «Про місцеві вибори».

Проект 9340 від 26.11.2018 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до законів України щодо інформаційної безпеки.

У Законі України «Про інформацію» пропонується визначити, що до основних напрямів державної інформаційної політики належить також і забезпечення інформаційної безпеки України, що спрямоване на запобігання, своєчасне виявлення, припинення чи нейтралізацію реальних і потенційних загроз інформаційній безпеці України. Визначити термін «інформаційна безпека» передбачається в Законі України «Про національну безпеку України» як «стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, при якому запобігається завдання шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність поширюваної інформації, порушення цілісності та доступності інформації, несанкціонований обіг інформації з обмеженим доступом, а також через негативний інформаційно-психологічний вплив та умисне спричинення негативних наслідків застосування інформаційних технологій».

Ініціатива важлива, але деякі елементи визначення «інформаційної безпеки», зокрема вказівки на захист від «неповноти, несвоєчасності та недостовірності поширюваної інформації» і «несанкціонованого обігу інформації з обмеженим доступом» видаються занадто широкими та такими, що дають змогу протидіяти на «законних підставах» цілком легальним діям, зокрема і поширенню інформації про корупційні злочини, зловживання владою тощо.

Ідеологічні питання

Проект 9354 від 30.11.2018 (Найєм М.-М.) про засудження діяльності підрозділів міліції «Беркут» під час масових акцій громадського протесту протягом листопада 2013 – лютого 2014 року і тимчасової окупації території України та заборону пропаганди їхньої символіки.

У проекті пропонується засудити діяльність підрозділів міліції «Беркут» під час масових акцій громадського протесту протягом листопада 2013 – лютого 2014 року і тимчасової окупації території України як протиправну та встановити законодавчу заборону пропаганди їхньої діяльності. Визначаються терміни «підрозділи міліції «Беркут», «символіка підрозділів міліції «Беркут» та «пропаганда діяльності підрозділів міліції «Беркут» під час масових акцій громадського протесту протягом листопада 2013 – лютого 2014 року і тимчасової окупації території України». Кримінальний кодекс України пропонується доповнити новою статтею 436-2 «Виготовлення, поширення символіки підрозділів міліції «Беркут» та пропаганда діяльності підрозділів міліції «Беркут» під час масових акцій громадського протесту протягом листопада 2013 – лютого 2014 року і тимчасової окупації території України».

Ініціатор проект наводить у пояснювальній записці і преамбулі проекту доволі розлогу аргументацію на підтримку своїх пропозицій і, зокрема, зазначає, що існування до цього часу як на території України, так і на тимчасово окупованих територіях України правоохоронних органів, у символіці та/або елементах однострою яких очевидною є певна «спадковість» від підрозділів міліції «Беркут», негативно впливає на рівень довіри населення до поліції. Утім, питання не стільки правове (належної правової оцінки, як видається, в суді дії «Беркуту» ще не дістали), скільки політичне.

Права громадян та їх об’єднань

Проект Постанови 9344 від 28.11.2018 (Королевська Н. Ю.) про підтримку Верховною Радою України першочергових вимог матерів України.

З посиланням на поглиблення соціальної кризи, значне зниженням рівня життя та постійне зростання масштабів бідності населення України, беручи до уваги необхідність відновленняналежного соціального захисту сімей з дітьми, забезпечення охорони материнства і дитинства, вжиття заходів для подолання демографічної кризи в Україні, зважаючи на триваючу руйнацію національної системи охорони здоров’я, різке погіршення доступу громадян до якісного медичного обслуговування, зростання рівнів захворюваності та смертності населення України, пропонується надати чимало (біля 20) завдань Уряду України, які, на думку ініціатора проекту, належать до першочергових вимог матерів України, прийнятих на засіданні Ради матерів України 20 листопада 2018 року у місті Києві.

Проект 9345 від 28.11.2018 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (щодо допомоги на дітей одиноким матерям).

Пропонується чинну норму про те, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років «надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців» замінити такою: «надається у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Проект 9346 від 28.11.2018 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо тривалості додаткових відпусток для одиноких матерів).

У статті 182-1 Кодексу законів про працю України та статті 19 Закону України «Про відпустки» пропонується установити, що додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість для одиноких матерів не може мати обмежень.

Враховуючи загальний характер норми, а отже і її поширення на недержавний сектор, слід було б все ж або запропонувати певні обмеження, або передбачити певну компенсацію для роботодавців. Інакше, як видається, запровадження таких положень цілком може стимулювати дискримінаційне ставлення до таких робітників.

Проект 9347 від 28.11.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав осіб з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають інвалідність.

У змінах до статті 256-3 «Прийомні діти» та 256-7 «Вихованці дитячого будинку сімейного типу» Сімейного кодексу України, а також статті 31 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» пропонується зазначити, що особи з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають інвалідність, можуть проживати та виховуватися у прийомній сім’ї (дитячому будинку сімейного типу) до досягнення ними 23-річного віку незалежно від того, чи навчаються вони у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти. Одночасно у названих статтях пропонується слова «у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I–IV» замінити словами «у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти».

Проект 9298-1 від 29.11.2018 (Недава О. А.) про внесення змін до статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Альтернативний проекту 9298 від 16.11.2018 (Кужель О. В.)про внесення змін до статті 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (див. Бюлетень № 200).

Пропонується віднести до повноважень Кабінету Міністрів України також і такі: забезпечує «створення умов для добровільного повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання, у тому числі відшкодування збитків за зруйновані (знищені) або пошкоджені об’єкти приватного житлового фонду під час бойових дій у Донецькій та Луганській областях, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, сприяння інтеграції за новим місцем проживання в Україні» та «вживає всіх необхідних заходів щодо стягування з держави-агресора в повному обсязі коштів, наданих фізичним особам як відшкодування збитків за зруйновані (знищені) або пошкоджені об’єкти приватного житлового фонду під час бойових дій, спричинених збройною агресією».

Вести мову про відшкодування з боку держави-агресора збитків за зруйновані (знищені) або пошкоджені об’єкти житлового фонду необхідно, однак пропонований шлях видається недостатньо належним. Крім того, сумніви викликає і саме формулювання, з якого виходить, що право на компенсацію ніби мають отримати лише особи, що повертаються до свого покинутого місця проживання, а не усі громадяни, що втратили житло.

Проект 9350 від 29.11.2018 (Вадатурський А. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантій соціального захисту громадян, що проживають, працюють або навчаються у важкодоступних населених пунктах із обмеженою законодавством можливістю господарської діяльності.

Основні ініціативи стосуються викладення Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» у новій редакції, яка охоплює усі частини закону включно з назвою, яку пропонується змінити на «Про статус важкодоступних населених пунктів в Україні». Пропонується установити, що до важкодоступних населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у місцевості з недостатньо розвинутими сферами застосування праці та системою соціально-побутового обслуговування, обмеженою транспортною доступністю, а також із обмеженою законодавством можливістю здійснення господарської діяльності. Змін дуже багато. Зокрема пропонується установити, що умови оплати праці осіб, які працюють у важкодоступних районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Тарифні ставки для працівників медичних, освітніх закладів, закладів культури та інших бюджетних установ, в тому числі територіальних представництв органів виконавчої влади, інших державних органів, які розташовані у важкодоступних населених пунктах, підлягають збільшенню на 25%. Пенсіонерам, які проживають у важкодоступних населених пунктах, за рішенням відповідної обласної ради можуть надаватись соціальні допомоги в розмірі до 50 відсотків від розміру встановлених їм пенсій за умови, що загальний страховий стаж роботи на підприємстві, в установі, організації, розташованому на території важкодоступного населеного пункту, становить не менше 15 років для чоловіків та 10 років для жінок. Громадяни – інваліди з дитинства та громадяни, які отримали інвалідність на виробництві, розташованому в населеному пункті, якому надано статус важкодоступного, мають право на отримання передбаченої попереднім абзацом соціальної допомоги незалежно від  тривалості страхового стажу роботи на підприємстві, в установі, організації, розташованому на території населеного пункту, якому надано статус важкодоступного. Особи, які мають статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус важкодоступного, або чиї батьки мають такий статус, мають право брати участь у конкурсі за результатами вступних іспитів з конкурсних предметів у вищому навчальному закладі у межах установлених квот прийому до вищих навчальних закладів (наукових установ) України (за їх вибором). Також пропонуються пільгові умови вступу до вишів для дітей осіб, що проживають у населених пунктах із обмеженою законодавством можливістю господарської діяльності.

Якщо відкинути питання поширення особливого статусу гірських населених пунктів на більш широке коло важкодоступних населених пунктах із обмеженою законодавством можливістю господарської діяльності, більшість інших змін раніше вже пропонувалися, зокрема у проектах 6439 від 12.05.2017 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення державних гарантій для гірських та високогірних населених пунктів (див. Бюлетень № 124) та 6439-д від 14.12.2017 (Власенко С. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення державних гарантій для гірських та високогірних населених пунктів (див. Бюлетень № 155) тощо.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 9348 від 28.11.2018 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна.

Пропонується у санкції названої статті десятикратно підняти розмір штрафу, з 20 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проект 9353 від 30.11.2018 (Алєксєєв С. О.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв’язку із здійсненням спеціального досудового розслідування.

Згідно з пояснювальною запискою, пропонується запровадити такі зміни до названого кодексу: 1. Дві підстави для оголошення розшуку підозрюваного (зміни до ст. 281): 1) якщо «місцезнаходження підозрюваного невідоме»; 2) якщо «підозрюваний ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду та існують обґрунтовані підстави вважати, що він виїхав до іншої країни або до тимчасово окупованих територій України». Також пропонується законодавчо визначити, які саме дані можуть свідчити про виїзд особи до іншої країни. 2. Можливість розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його обрання за відсутності підозрюваного, обвинуваченого у разі наявності постанови про його розшук з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України (зміни до ст. 193). 3. Що у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого у разі наявності постанови про його розшук з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України, строк дії ухвали не зазначається та розмір застави не визначається. 4. Визначити підставами для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження (зміни до ст. 139, 297-1, 323): ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду; винесення постанови про оголошення підозрюваного, обвинуваченого у розшук з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України». 5. Визначити, що у клопотанні про здійснення спеціального досудового розслідування, серед іншого, зазначаються відомості (зміни до ст. 297-2): про наявність постанови про оголошення розшуку підозрюваного з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 281 цього Кодексу; щодо ухилення підозрюваного від явки на виклик слідчого, прокурора чи суду та наявності достатніх даних про його виїзд до іншої країни чи до тимчасово окупованої території України, зокрема наявності у такого підозрюваного закордонного паспорту, повідомлення компетентних органів про реєстрацію перетинання ним кордону, поштово-телеграфна кореспонденція, пояснення свідків тощо». 6. У зв’язку з початком операції Об’єднаних сил на виконання Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у відповідних статтях КПК слова «антитерористичної операції» доповнити словами «чи операції Об’єднаних сил».

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 9355 від 30.11.2018 (Барна О. С.) про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Пропонується продовжити ще на 5 років, до 1 січня  2024 року мораторій про заборону на: внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств; купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Традиційний, фактично щорічний проект, оскільки суспільство і політична еліта в Україні ніяк не можуть зупинитися на певному рішенні щодо приватної власності та можливості відчуження сільськогосподарських земель в Україні.

Проекти з інших питань

Проект 9351 від 29.11.2018 (Помазанов А. В.) про внесення змін до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

У пояснювальній записці зазначається, що проект розроблений з метою забезпечити належну реалізацію корпоративних прав учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. До числа основних ініціатив належать: визначення предмета корпоративного договору, що укладається учасниками товариства; деталізація умов укладення і виконання корпоративного договору; визначення правової долі частки в статутному капіталі, сформованої за рахунок спільного майна подружжя; окреслення умов поділу частки в статутному капіталі товариства між подружжям; визначення умов відчуження частки у статутному капіталі товариства третім особам. Особливо звертає на себе увага остання ініціатива, якою чинну норму про те, що «Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників» пропонується викласти в такій редакції: «Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) безоплатно та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників». Отже, продаж частки (частини частки) не може обмежуватися у Статуті. Такі ініціативи загалом йдуть в розріз з природою товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Проект пропонує ряд доволі принципових змін, які, на нашу думку, далеко не завжди є беззаперечними. З огляду на це, проект потребує прискіпливої уваги з боку спеціалістів.

Проект 9352 від 30.11.2018 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та зупинення дії законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» та «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України».

У пояснювальній записці зазначається, що проект спрямований на захист прав власників автомобілів з іноземною реєстрацією та зупинення дії Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» та «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» до вдосконалення механізму ввезення на митну територію України і розмитнення автомобілів з іноземною реєстрацією. Проектом передбачено, що дія названих законів зупиняється до 1 березня 2019 року. Пропонується продовжити дію податкової пільги для стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів, передбаченої пунктом 15 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 28 лютого 2019 року. У прикінцевих положеннях проекту зазначається, що громадяни України, які порушили з 25 листопада 2018 року до набрання чинності цим Законом умови  ввезення на митну територію України і розмитнення транспортних засобів особистого користування з іноземною реєстрацією, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД, та причепів до них, що класифікуються за товарною позицією 8716 згідно з УКТ ЗЕД, у кількості однієї одиниці на кожну товарну позицію, звільняються від відповідальності за порушення митних правил, податкового та адміністративного законодавства стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту.

Формально ініціатива пов’язана з турботою про те, що вимоги до Кабінету Міністрів України про приведення підзаконних актів виконавчої гілки влади до вимог двох названих законів не були здійснені у дуже стислий відведений для того строк.

Рекомендувати цей матеріал

коментарі