MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 205 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 17.12.2018 – 21.12.2018

02.01.2019   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 144 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 112 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням та рекомендаціями парламентських слухань, присудженням премій та призначенням стипендій, призначенням позачергових виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, створення, ліквідацію та зміну меж адміністративних одиниць тощо.

Надійшло 144 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 112 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням та рекомендаціями парламентських слухань, присудженням премій та призначенням стипендій, призначенням позачергових виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, створення, ліквідацію та зміну меж адміністративних одиниць тощо.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 9407 від 17.12.2018 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо святкування Дня духовної єдності України).

Пропонується додати ще одне державне свято та вихідний день – 15 грудня – День духовної єдності України. Ініціатори проекту зазначають, що 15 грудня 2018 року увійшло в новітню історію України як День духовної єдності України, адже цього дня у Софії Київській відбувся Об’єднавчий Собор Української Православної Церкви. Близько двохсот делегатів (ієрархи, священики та миряни) з трьох православних церков – Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви та Української православної церкви Московського патріархату – утворили Українську Помісну Православну Церкву та обрали її предстоятелем, Митрополитом Київським та всієї України владику Епіфанія. Зазначається, що для мільйонів українських вірян, які з нетерпінням чекали цієї події в Україні та за кордоном, цей день назавжди став Днем духовної єдності, самостійності Української Церкви, яка після понад тисячолітнього перебування у складі частини інших великих Церков виборола своє право на незалежність.

Питання цілковито політичне, якихось принципових правових заперечень чи позитивів тут немає.

Проект 9434 від 20.12.2018 (Рабінович В. З.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення заборони відкривати та використовувати за межами України валютних рахунків в установах банків-нерезидентів особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Змінами до Закону України «Про запобігання корупції» пропонується установити, що особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 3 названого Закону, забороняється відкривати або використовувати за межами України валютні рахунки фізичних осіб в установах банків-нерезидентів, за виключенням часу, коли ці особи є дипломатичними службовцями і проходять дипломатичну службу в закордонних дипломатичних установах України. У разі відкриття членом сім’ї суб’єкта декларування валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента. Водночас зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають посилення у 2-7 разів санкція деяких частин статті 172-6 «Порушення вимог фінансового контролю» та запровадження нової статті 172-9-3 «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків в установах банків-нерезидентів», якою пропонується встановити відповідальність за незаконне відкриття за межами України в установі банку-нерезидента або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб в установі банку-нерезидента.

З огляду на досить тривіальні способи обійти таку заборону (відкриття карткового рахунку третьою особою тощо), а також суто формальний її характер, проект видається доволі популістським і має зайняти гідне місце поряд з іншими аналогічними проектами суб’єкта законодавчої ініціативи на кшталт вимоги медичного обслуговування народних депутатів, які підтримали медичну реформу, та їх близьких осіб на загальних підставах і виключно на території України чи щодо встановлення кримінальної відповідальності за невиконання Президентом України, народними депутатами України, депутатами місцевих рад, сільськими, селищними, міськими головами передвиборної програми. Також звертаємо увагу на порушення нормативів української мови в назві проекту.

Проект Постанови 9442 від 21.12.2018 (Купрій В. М.) про Звернення Верховної Ради України до Президента України щодо оголошення війни, розриву дипломатичних відносин і припинення транспортного сполучення з Російською Федерацією.

У проекті з посиланням на анексію частини території України, окупацію іноземними військами ще окремої її території та збройну агресію з боку Російської Федерації, невиконання Президентом України своїх прямих конституційних обов’язків щодо оборони нашої країни пропонується,звернутись до Президента України з пропозиціями: внести до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни із Російською Федерацією; розірвати дипломатичні відносини із Російською Федерацією; створити Ставку Верховного Головнокомандувача для організації належної відсічі країні-агресору; звернутись до Організації Об’єднаних Націй та країн-учасниць міжнародних конвенцій та договорів з інформацією про стан війни із Російською Федерацією і вимогою застосування міжнародного гуманітарного права для звільнення українських військовополонених, заборони проходження військових кораблів через протоки Босфор і Дарданелли; звернутись до Ради національної безпеки і оборони України та Верховної Ради України з вимогою на час війни ввести воєнний стан на окупованих територіях та вздовж лінії бойових дій на відстані до 50 кілометрів; не допустити порушення конституційних прав людей на території України, де не введений воєнний стан, у тому числі права обирати та бути обраним на посади в органах державної влади та місцевого самоврядування; звернутись до Ради національної безпеки і оборони України з вимогою ввести персональні санкції проти фізичних і юридичних осіб, які мають походження із країни-агресора, а саме у вигляді: блокування активів – тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їм майном; обмеження торговельних операцій; повного припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; вжити заходів для забезпечення енергетичної незалежності від країни-агресора Російської Федерації, зокрема, у вигляді виробництва в Україні пального для атомних електростанцій, від’єднання від російської енергосистеми у сфері електричної енергії тощо; вжити заходів для кримінального переслідування колаборантів країни-агресора, зокрема, Віктора Медведчука та інших агентів російських спецслужб, які становлять загрозу для національної безпеки України.

Як для оголошення війни набір пропозицій цілком адекватний. Але маємо значні сумніви, що саме Україні слід стати ініціатором перетворення «гібридної» війни у реальну. Цікаво, яка, на думку авторів проекту, має бути реакція країни-агресора у відповідь на оголошення війни, якщо раптом Парламент і Президент підтримають такий проект. А якщо ніхто у дійсності не хоче ескалації кровопролиття, то подібні проекти виглядають небезпечним популізмом.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 9426 від 19.12.2018 (Карпунцов В. В.) про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» (в частині класних чинів).

Пропонується скасувати положення про те, що стаття 53 Закону України «Про прокуратуру» щодо класних чинів зберігає чинність щодо осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» 2015 р. У пояснювальній записці зазначається, що до Ради прокурорів України постійно надходять звернення працівників органів прокуратури України з приводу не присвоєння їм класних чинів, що суттєво впливає на стимулювання праці, професійного росту і розвитку, розмір винагороди за виконану роботу і загальний дохід, а також порушує один із основоположних принципів прокуратури – принцип єдності статусу прокурорів, що є складовою засади єдності системи прокуратури загалом. Передбачається, що прийняття даного проекту вирішить зазначенні питання.

Проект 9437 від 20.12.2018 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо максимального розміру заробітної плати державних службовців.

Пропонується установити, що максимальний розмір заробітної плати державного службовця встановлюється в 12 мінімальних заробітних плат на місяць.

Проблема балансу між потребою у належному фінансовому забезпеченні спеціалістів, аби вони йшли на державну службу та не кидали її за першої-ліпшої можливості, та реальним рівнем доходів громадян, щоб заробітна плата посадовців не викликала суспільного невдоволення, є вкрай дискусійною та складною. Будь-які незважені рухи у цьому питанні можуть призвести як до посилення корупції, так і до росту соціальної напруги.

Проект 9441 від 21.12.2018 (Федорук М. Т.) про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання  територіальних громад» (щодо перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, областей).

Пропонується передати функції з підготовки перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, області від Верховної Ради і Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим та раді і державних адміністрацій областей до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що на зазначені перспективні плани зав’язане багато чого, зокрема і фінансування громад, така централізація видається щонайменше дискусійною, а також небезпечною як з точки зору потенційних корупційних ризиків, так і щодо небезпеки неврахування реальних інтересів та потреб саме місцевих громад і підкорення їх одному лише державному інтересу, що зводить нанівець усю реформу.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 9420 від 19.12.2018 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сплати аліментів державою з подальшим їх стягненням з боржника).

Пропонується доповнити Сімейний кодекс України новою статтею 197-1 «Сплата аліментів державою з подальшим їх стягненням з боржника», в якій зазначити, що у разі якщо протягом шести місяців підряд, той з батьків, з ким проживає дитина, фактично не отримує аліменти відповідно до виконавчого документу або заборгованість із сплати аліментів перевищила розмір за шість місяців, має право звернутися до суду з позовною заявою про сплату аліментів державою. Відповідачем у такій справі є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту, а третьою особою на стороні відповідача – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику. На підставі судового рішення, яким задоволено таку позовну заяву, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту за рахунок коштів державного бюджету здійснює сплату наявної заборгованості та подальшу щомісячну сплату аліментів відповідній особі, вживаючи спільно із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, вичерпних заходів для стягнення сплачених коштів з боржника. У разі відновлення сплати аліментів боржником тому з батьків, з ким проживає дитина, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту звертається до суду із клопотанням про припинення сплати аліментів державою. Відповідно пропонується у Законі України «Про судовий збір» звільнити від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачі – у справах про сплату аліментів державою, а також стягнення державою відповідних коштів з боржників, а у Кодексі адміністративного судочинства України прописати особливості провадження у справах з приводу сплати аліментів державою доповнивши його однойменною статтею 286-1. В статті пропонується визначити, що адміністративна справа з приводу сплати аліментів державою вирішується місцевими загальними судами за місцем проживання позивача як адміністративними судами протягом двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Проект фактично переносить стягнення аліментів із приватної сфери в публічну. Це видається  доволі сумнівним із загальнотеоретичних міркувань, не кажучи вже про відсутність реальної можливості у сучасної держави повернути з боржників гроші, яка вона буде виплачувати стягувачам. Аналогічно, наприклад, можна запропонувати, щоб держава компенсувала своїм громадянам все, в них вкрадене або безпідставно не виплачене, з подальшим регресним позовом до правопорушників.

Проект 9421 від 19.12.2018 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо видатків на сплату аліментів державою та зарахування стягнутих з боржників коштів до державного бюджету).

Безпосередньо спрямований на впровадження попереднього проекту. Зазначається, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України має належати і сплата аліментів державою. Натомість до доходів загального фонду Державного бюджету України мають належати кошти, стягнуті із боржників, за яких було сплачено аліменти державою.

Проект 9422 від 19.12.2018 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо пенсій за віком жінкам, які народили та виховали двох і більше дітей).

Пропонується доповнити Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» новою статтею 26-1 «Умови призначення пенсії за віком жінкам, які народили та виховали до вісімнадцятирічного віку двох і більше дітей» у якій передбачити, що: 1. Жінки, які народили та виховали до вісімнадцятирічного віку двох і більше дітей, мають право  на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу меншої тривалості від встановленого цим законом, в залежності від кількості таких дітей: за наявності двох дітей – на один рік менше; за наявності трьох дітей – на два роки менше; за наявності чотирьох дітей – на три роки менше; за наявності п’яти дітей – на чотири роки менше; за наявності шести дітей – на п’ять років менше; за наявності семи дітей – на шість років менше; за наявності восьми дітей – на сім років менше; за наявності дев’яти дітей – на вісім років менше; за наявності десяти дітей – на дев’ять років менше; за наявності одинадцяти і більше дітей – на десять років менше. 2. До досягнення віку 60 років жінки, зазначені у частині першій цієї статті, за наявності відповідного страхового стажу мають право на пенсію за віком в залежності від кількості дітей, яких вони народили та виховали до вісімнадцятирічного віку: за наявності двох дітей – у 59 років; за наявності трьох дітей – у 58 років; за наявності чотирьох дітей – у 57 років; за наявності п’яти дітей – у 56 років; за наявності шести дітей – у 55 років; за наявності семи дітей – у 54 роки; за наявності восьми дітей – у 53 роки; за наявності дев’яти дітей – у 52 роки; за наявності десяти дітей – у 51 рік; за наявності одинадцяти і більше дітей – у 50 років. 3. У разі, якщо жінка, зазначена у частинах першій і другій цієї статті, вже народила відповідну кількість, дітей, яка дає право на застосування страхового стажу меншої тривалості та/або зниження відповідного віку для виходу на пенсію для призначення пенсії за віком, але одна дитина або більше дітей ще не досягли вісімнадцятирічного віку, така жінка має відповідне право, але центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення, має право здійснювати моніторинг факту проживання і виховання такої дитини/дітей цією жінкою до досягнення нею/ними вісімнадцятирічного віку.

Немає сумнівів у тому, що материнство слід підтримувати, але такі проекти мусять мати відповідне фінансове обґрунтування. В пояснювальній записці ж міститься цілковита неправда: «Реалізація положень законопроекту не потребує додаткових витрат з державного або місцевих бюджетів».

Проект 9428 від 20.12.2018 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо приведення його норм у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018.

Пропонується скасувати зміни щодо скасування пільгового проїзду та запровадження обмежень щодо надання пільг, здійснені на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28.12.2014.

Такі ініціативи неодноразово вже подавалися починаючи, ледь не з грудня 2014 р., але наразі в їх основі лежить рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей), яким визнано неконституційними положення згаданого Закону, якими необґрунтовано було скасовано низку пільг для учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.

Проект 9428-1 від 21.12.2018 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо виконання рішення Конституційного Суду України № 12-р/2018 від 18 грудня 2018 року стосовно соціального захисту ветеранів війни та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членів їхніх сімей.

Альтернативний попередньому. Проект відрізняється від основного лише формою внесення абсолютно тих самих змін.

Проект Постанови 9429 від 20.12.2018 (Новинський В. В.) про забезпечення відновлення конституційних прав учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, у зв’язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018.

У проекті зазначається, що з метою забезпечення відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, у зв’язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, пропонується Кабінету Міністрів України в одномісячний строк з дня прийняття цієї Постанови, для забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018: 1) прийняти нормативно-правові акти, привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII у редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII; 2) подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2019 рік у частині збільшення видатків на соціальний захист учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України.

Проект 9431 від 20.12.2018 (Ємець Л. О.) про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Метою проекту є впровадження норм Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Директиви Ради № 2000/78/ЄС від 27.11.2000, що встановлює загальну систему рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності, для забезпечення права на працю людей з інвалідністю без дискримінації, у тому числі підтримки роботодавців та людей з інвалідністю для забезпечення розумним пристосуванням на робочому місці. З огляду на це проектом пропонується: Запровадити механізм державної підтримки на забезпечення розумного пристосування робочих місць людей з інвалідністю, відмовившись від концепту звичайних та спеціальних робочих місць. Окрім цього, в проекті Закону передбачена можливість надання фінансової підтримки на розумне пристосування безпосередньо для людей з інвалідністю, які працюють в бюджетних установах або є самозайнятими особами. Запровадити послугу соціального супроводу на робочому місці. Відмовитись від жорсткого механізму виконання нормативу робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю, який передбачає створення та виділення робочих місць, замінивши його антидискримінаційним стимулюванням, яке передбачатиме, що робочі місця мають бути відкритими для людей з інвалідністю. Водночас обов’язком роботодавця стає створення умов, в тому числі розумного пристосування для отримання роботи, праці, підвищення по службі або проходження навчання. Запровадити механізм підтримуваної зайнятості на відкритому ринку праці, який передбачатиме створення окремих виробничих дільниць для працевлаштування осіб з глибокими порушеннями здоров’я та з інтелектуальними та психо-соціальними порушеннями, у тому числі в закладах стаціонарного догляду. Запровадити розумне пристосування на робочому місці, що, зокрема може передбачати гнучкість у виконанні посадових обов’язків. Привести норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» до стандартів трудового законодавства, зокрема Закону України «Про зайнятість населення». Впровадити виконання роботодавцем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом укладання з підприємствами громадських організацій людей з інвалідністю договорів на виготовлення (виконання) товарів, робіт і послуг для працевлаштування осіб з I групою інвалідності та осіб з психо-соціальними порушеннями. Передбачити, що суми адміністративно-господарських санкцій та пені, що надійшли до державного бюджету використовуються Фондом соціального захисту інвалідів виключно на напрями, спрямовані на реалізацію права на працю особами з інвалідністю.

Не вдаючись до конкретного розгляду окремих аспектів слід зазначити, що бажано було б для початку взагалі унормувати правові, зокрема і податкові питання діяльності само занятих осіб. Без такого названі ініціативи в певній мірі будуть мало,  то й взагалі не ефективними.

Проект 9444 від 21.12.2018 (Кривенко В. М.) про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Пропонується з чинної норми про те, що не допускається здійснення внесків на підтримку політичних партій фізичними та юридичними особами, які мають непогашений податковий борг, виключити фізичних осіб.

Аргументи ініціаторів проекту не є переконливим у частині  необхідності скасувати названу вимогу щодо фізичних осіб. Навіть якщо проблема є цілком реальною, слід уточнити законодавство прямою вказівкою на обов’язок фіскальних органів надавати такі довідки, спираючись на вимогу Закону України «Про політичні партії в Україні» тощо.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 9417 від 19.12.2018 (Кабінет Міністрів України) про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Проект відповідно до пояснювальної записки спрямований на удосконалення та уточнення окремих норм законодавства з питань запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, а також узгодження та покращання положень законодавчих актів, що змінюються, забезпечення реалізації положень нових міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню коштів та боротьби з фінансуванням тероризму. Обсяг його становить понад 100 сторінок, що унеможливлює належний розгляд навіть основних положень проекту у межах цього огляду. Вибірково маємо зазначити, що Урядом пропонується комплексно удосконалити національне законодавство у сфері фінансового моніторингу, зокрема, збільшити до 300 тис. грн (зараз 150 тис. грн) порогової суми та зменшити кількість ознак для обов’язкового звітування про фінансові операції, а також зобов’язати платіжні системи: супроводжувати грошові перекази інформацією про платника та одержувача переказу, забезпечувати наявність та повноту такої інформації, встановлювати запобіжні заходи, спрямовані на протидію маніпуляціям з грошима, одержаними від злочинів, пов’язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму.

Проект 9438 від 20.12.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права.

Відповідно до пояснювальної записки за підписом міністра юстиції України положення проекту спрямовані на забезпечення криміналізації так званих основних злочинів за міжнародним правом (геноцид, агресія, злочини проти людяності та воєнні злочини); забезпечення виконання міжнародних зобов’язань щодо запобігання безкарності зазначених злочинів; вдосконалення правового режиму кримінальної відповідальності за катування у максимальній відповідності з вимогами сучасного міжнародного права. Ці положення утворюють декілька змістових блоків: 1) положення щодо автономного режиму регламентації кримінальної відповідальності за злочини агресії, геноциду, злочини проти людяності та воєнні злочини – стаття 81 КК, зміни до статей 8, 44, 49, 68, 75, 80, 963 КК, зміни до розділу ХХ Особливої частини КК, зміни до Закону України «Про застосування амністії в Україні»; 2) положення, які передбачають структурні зміни законодавства України про кримінальну відповідальність, які випливають із попередньої групи – пропоновані статті 2361, 2951 КК, пропонований розділ ХХІ Особливої частини КК; 3) положення, спрямовані на вдосконалення правового режиму кримінальної відповідальності за катування – зміни до статей 44, 49, 68, 75, 80, 963, 127 КК. Окрім того, передбачається внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України з меті узгодження його положень із запропонованими змінами до Кримінального кодексу України.

Для таких масштабних змін видається необхідним неквапливе постатейне опрацювання проекту в парламентських структурах із залученням провідних фахівців з кримінального права України і міжнародного кримінального права.

Проект 9432 від 20.12.2018 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення норм із запобігання вчиненню адміністративних правопорушень.

У статті 280 «Обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення» КУпАП пропонується встановити, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення встановлюються причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення. Відповідно у статті 282 «Пропозиції про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень» пропонується зазначити, що пропозиції про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, є обов’язковими до розгляду і мають містити рекомендації щодо усунення причин та умов, які призвели до правопорушення, а також відомості щодо адресату пропозицій і найменування органу (посадової особи), який надсилає пропозицію. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції має бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію. У разі ненадходження повідомлення про вжиті заходи чи надходження з порушенням встановлених термінів, зазначені особи можуть бути викликані до органу (посадової особи), який вніс пропозицію з метою надання відповідних роз’яснень.

 

Культура та освіта

 

Проект 9425 від 19.12.2018 (Співаковський О. В.) про внесення змін до статті 80 Закону України «Про освіту» щодо забезпечення освітнього процесу належними умовами для праці та здобуття освіти.

Пропонується чинне положення названої статті про те, що об’єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, замінити таким: Об’єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти та пов’язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майно в межах законодавства.

Проекти подібного ґатунку вже неодноразово пропонувалися протягом роботи Верховної Ради України VIII скликання. Загалом усі позитивні та негативні аспекти таких ініціатив вже неодноразово висвітлювалися.

Проект 9443 від 21.12.2018 (Крулько І. І.) про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (щодо діяльності Спортивної студентської спілки України та Української федерації учнівського спорту).

Пропонується чинну статтю 21 «Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості учнів та студентів» замінити двома новими: 21 «Спортивна студентська спілка України» та 21-1 «Українська федерація учнівського спорту». В статтях дається визначення цих установ та визначаються основні принципи та умови їх діяльності.

Проект видається суцільно неприйнятним, оскільки пропонується нерегульовану систему громадських організацій замінити двома безальтернативними інституціями, яким надати фактично монопольні права.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 9427 від 19.12.2018 (Гопко Г. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення надання першої допомоги.

Метою проекту проголошено створення законодавчої бази, яка буде стимулювати пересічних громадян надавати першу допомогу в екстрених ситуаціях, що загрожують життю іншої людини, тим самим збільшуючи її шанси на виживання. Для цього передусім до Основ законодавства України про охорону здоров’я пропонується включити нову статтю 251-1 «Надання першої допомоги» такого змісту (знак «/» використовується замість абзацного відступу): «З метою запобігання смертності та настання інвалідності людей внаслідок невідкладного стану держава сприяє створенню можливостей для надання населенню першої допомоги. / Особами, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, є особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівники аварійно-рятувальних служб і формувань будь-якої форми власності та підпорядкування, поліцейські, військовослужбовці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за відповідними посадами згідно затвердженого ними переліку, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, стюарди, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками з надання першої допомоги. / За особами, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, зберігається місце роботи, займана посада і середня заробітна плата протягом всього періоду проходження ними підготовки та/або підвищення кваліфікації з надання першої допомоги. / Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів забезпечують осіб, на яких покладено обов’язок з надання першої допомоги, аптечкою першої допомоги на робочому місці відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Вимоги до аптечки першої допомоги поліцейських, військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за відповідними посадами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням відповідно Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, до аптечки першої допомоги бортпровідників – центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації. / Вимоги щодо рівня знань та перелік практичних навичок (стандарти) надання першої допомоги для осіб, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати таку допомогу, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для бортпровідників - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації. / Порядок підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які за своїми службовими обов’язками зобов’язані надавати першу допомогу, встановлюються Кабінетом Міністрів України, бортпровідників - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації. / Особа, яка відповідно до своїх службових обов’язків надавала першу допомогу, не несе цивільної, адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності за завдання шкоди життю, здоров’ю або майну людини внаслідок надання їй першої допомоги, якщо така допомога надавалася відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів її надання, за виключенням випадків наявності у діях такої особи умислу або недбалості, а за завдання шкоди майну, - лише за наявності її умислу. / Особи, які володіють навичками надання першої допомоги відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів, мають право за можливості надавати таку допомогу відповідно до рівня знань і практичних навичок, добровільно та без очікування винагороди до надання медичної допомоги або доставлення людини до закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги. / Перша допомога надається за усною згодою повнолітньої дієздатної особи, а щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) або визнаної в установленому законом порядку недієздатною – за усною згодою її законного представника, за виключенням випадків наявності ознак прямої загрози життю особи за умови неможливості отримання з об’єктивних причин такої згоди від самої особи чи її законного представника. / Особа, яка виявила людину у невідкладному стані, зобов’язана, за виключенням випадків наявності небезпеки для власного життя та здоров’я, залишатись на місці події до прибуття медичних працівників або до організації перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги. / Вимоги щодо рівня знань та перелік практичних навичок (стандарти) надання першої допомоги затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. / Порядок організації навчання населення наданню першої допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. / Особа, яка надавала першу допомогу, не несе цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за завдання шкоди життю, здоров’ю або майну людини внаслідок надання їй першої базової допомоги, якщо така допомога надавалася відповідно до затверджених в установленому порядку стандартів її надання, за виключенням випадків наявності у діях такої особи умислу або недбалості, а за завдання шкоди майну, - лише за наявності її умислу. / Набуття теоретичних знань і практичних навичок надання першої допомоги включається до стандартів середньої, професійно-технічної та вищої освіти в порядку, визначеному законодавством». Важливою новелою є також доповнення Кримінального кодексу України статтею 491-1 «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з наданням першої допомоги». Інші зміни до згаданих актів, а також до Кодексу цивільного захисту України, та Законів України «Про екстрену медичну допомогу», «Про дорожній рух», «Про автомобільний транспорт», «Про Національну поліцію» переважно стосуються заміни терміну «домедична допомога» на «перша допомога» та уточнення тих чи інших положень Основ щодо обов’язків з надання першої допомоги.

Змістовно проект видається цікавим і актуальним, що не виключає необхідності його суто юридичного опрацювання.

Проект 9439 від 20.12.2018 (Куліченко І. І.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про виноград та виноградне вино» (щодо використання вітчизняної сировини).

Із Законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та «Про виноград та виноградне вино» пропонується виключити положення про те, що для виготовлення  коньяків України застосовуються матеріали та речовини українського та/або неукраїнського походження без будь яких обмежень щодо часток їх використання у виробництві. Натомість до другого з названих законів пропонується додати нову статтю 11-1 «Коньяки України» в якій викласти, зокрема, таке: Залежно від походження спирту коньячного, способу та строку його витримки коньяки України поділяються на ординарні та марочні. Ординарні коньяки України виготовляються із спиртів коньячних, витриманих не менше 3 років, і поділяються на: коньяки України «три зірочки» – із спиртів коньячних, витриманих не менше 3 років; коньяки України «чотири зірочки» – із спиртів коньячних середнього віку не менше 4 років витримки; коньяки України «п’ять зірочок» – із спиртів коньячних середнього віку не менше 5 років витримки. Ординарні коньяки України «три зірочки», «чотири зірочки», «п’ять зірочок» можуть мати власну назву. Під час виробництва ординарних коньяків України допускається використання витриманих не менше 3 років спиртів коньячних невітчизняного походження за умови, що частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у перерахунку на 1 літр 100-відсоткового спирту виробленої продукції має бути не менше ніж: 15 % – у 2019 році; 20 % – у 2020 році; 25 % – у 2021 році; 30 % - у 2022 році; 40 % – у 2023 році; 50 % – у 2024 році; 60 % – у 2025 році; 70 % - у 2026 році; 85 % – з 2027 року. Спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників коньячного спирту та закладені для витримки, належать до спиртів коньячних вітчизняного походження за умови використання 100 % вітчизняної сировини для їх виробництва. Інші спирти коньячні належать до спиртів коньячних невітчизняного походження. Частка використання спиртів коньячних вітчизняного походження у готовій продукції під час виробництва ординарних коньяків України обраховується за період календарного року, починаючи з 1 січня відповідного року. Виробник ординарного коньяку України має право закладати на подальшу витримку вітчизняні та імпортні спирти коньячні, в тому числі молоді, придбані у вітчизняних виробників спиртів коньячних, з врахуванням попереднього віку витримки (до моменту продажу) у виробника спирту коньячного. Марочні коньяки України виготовляють зі спиртів коньячних виключно вітчизняного походження, витриманих у дубових бочках, середнього віку не менше 6 років і поділяють на: 1) витримані, групи «КВ» – із спиртів коньячних середнього віку не менше 6 років витримки; 2) витримані, вищої якості, групи «КВВЯ» – із спиртів коньячних середнього віку не менше 8 років витримки; 3) старі, групи «КС» – із спиртів коньячних середнього віку не менше 10 років витримки; 4) дуже старі, групи «ДС» – із спиртів коньячних середнього віку не менше 20 років витримки; 5) колекційні – спеціально відібрані марочні коньяки України, які пройшли післякупажний відпочинок та додатково витримані у дубовій тарі не менше 3 років. Виготовлення спиртів коньячних для марочних коньяків України та їх витримка у дубових бочках здійснюються за місцем виробництва марочних коньяків України. Марочні коньяки України мають власну назву. При цьому власна назва коньяку не може повторюватися у марочних коньяках України різного строку витримки.

Фактично проект є альтернативним та продовжує низку альтернативних проектів 5501 – 5501-3, що були внесені до парламенту у грудні 2016 р. (див. Бюлетені № 103–105).

Проекти 9445 та 9446 від 22.12.2018 (Сюмар В. П.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування деяких лікарських засобів та про внесення зміни до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування деяких лікарських засобів.

Обидва кодекси пропонується доповнити однаковим положенням про те, що звільняються від оподаткування митом незареєстровані лікарські засоби, які ввозяться на митну територію України відповідно до порядку, визначеного центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для лікування рідкісних (орфанних) захворювань чи індивідуального використання громадянами.

Навіть не зосереджуючись на питанні суто медичному, проект видається непослідовним, оскільки названі види ліків зазвичай є вкрай дорогими, а отже потрібно буде все одно сплатити податок на додану вартість за їх ввезення. Ймовірно слід було б передбачити звільнення і від цього податку у разі ввезення окремих упаковок чи ліків в обсязі одного курсу лікування.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 9433 від 20.12.2018 (Івченко В. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання організаційно-правових та майнових питань діяльності садівничих і дачних кооперативів.

Ініціатори проекту цілком слушно зауважують, що на сьогодні немає належного нормативно-правового акта, який би регламентував діяльність садівничих товариств (кооперативів). Існують доволі різні підходи до визначення організаційно-правової форми (ОПФ): за певних умов вони можуть реєструватися і як кооперативи, і як громадські об’єднання (додамо до цього, що як виняток зберігається для вже існуючих суб’єктів і ОПФ «садівницьке (садівниче) товариство»). Ініціатори проекти є прихильниками садівницьких кооперативів у формі обслуговуючого або споживчого кооперативу, але не наполягають на відповідній перереєстрації суб’єктів з іншою ОПФ. Тому більшість їх пропозицій зводиться до запровадження в різних приписах альтернативної форми «садівницьке товариство (кооператив)». Водночас пропонується по суті прирівняти садівницькі і дачні кооперативи (товариства). До переваг свого проекту його ініціатори також відносять       спрощення приватизації громадянами України - членами садівничих та дачних товариств (кооперативів) земельних ділянок, які перебувають у користуванні таких товариств (кооперативів), а також земель загального користування садівничими та дачними товариствами (кооперативами); впорядкування та спрощення державної реєстрації садівничих і дачних товариств, як кооперативів; впорядкування майнових відносин в садівничих і дачних кооперативах; запровадження державної фінансової підтримки кооперативів, які виробляють сільськогосподарську продукцію.

Проект відображає лише одну з позицій щодо розглянутого питання. Свого часу навіть на урядовому рівні було звернуто увагу на корупційну складову тотального перетворення садівницьких товариств в обслуговуючі кооперативи. На часі розроблення єдиного кодифікованого акта про садівницькі товариства, які заслуговують на свій індивідуальний правовий режим, відмінний і від кооперативів, і від «класичних» громадських об’єднань.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 9365-2 від 19.12.2018 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо прийняття в експлуатацію гаражів, збудованих без документа, що дає право на виконання будівельних робіт.

Альтернативний проектам 9365 від 04.12.2018 (Мельник С. І.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо прийняття в експлуатацію гаражів, збудованих без дозвільного документа на виконання будівельних робіт та 9365-1 від 06.12.2018 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо спрощення прийняття в експлуатацію об’єктів, збудованих без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (обидва див. Бюлетень № 203).

Загалом повторює основний проект, але пропонує звузити його ініціативи  до індивідуального гаража площею до 20 квадратних метрів включно, збудованого на індивідуальній (присадибній) ділянці або в гаражних масивах/кооперативах, за умови наявності документів на право власності або права користування земельною ділянкою під таким гаражем.

Обрання певного варіанту має передусім політичний характер. Кожна з ініціатив має як позитивні, так і вельми спірні сторони.

Проект 9406-1 від 19.12.2018 (Мартовицький А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо постачання електричної енергії суб’єктам господарювання, що надають комунальні послуги та коригування цін/тарифів на комунальні послуги.

Формально альтернативний проекту 9406 від 14.12.2018 (Андрієвський Д. Й.) про внесення змін до деяких законів України щодо безперебійного постачання електричної енергії суб’єктам господарювання, що надають комунальні послуги та коригування цін/тарифів на комунальні послуги (див. Бюлетень № 204). Проект повністю співпадає з основним у частині внесення змін до Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» і «Про житлово-комунальні послуги», але замість змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачає зміни до Закону України «Про електроенергетику». А саме пропонується статтю 15-1 доповнити новою частиною такого змісту: Теплопостачальні, теплогенеруючі організації або підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, що надають комунальні послуги, а також отримали ліцензію з постачання електричної енергії виключно для закупівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії для власних потреб, мають право на укладання договорів купівлі-продажу електричної енергії, що укладаються на оптовому ринку електричної енергії  підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, за формою договору купівлі-продажу електричної енергії, яка передбачена Договором між членами оптового ринку електричної енергії України для постачальника універсальної послуги.

Проект має іншу мету та спрямований на уточнення діючого законодавства.

Проект 9418 від 19.12.2018 (Бондар М. Л.) про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо безперебійного постачання електричної енергії деяким суб’єктам господарювання державної та комунальної форми власності.

Фактично альтернативний проекту 9406 від 14.12.2018 (Андрієвський Д. Й.) про внесення змін до деяких законів України щодо безперебійного постачання електричної енергії суб’єктам господарювання, що надають комунальні послуги та коригування цін/тарифів на комунальні послуги (див. Бюлетень № 204) та наведеному вище проекту. На відміну від проекту 9406 зміни пропонується внести лише до Закону України «Про ринок електричної енергії» і доповнити пункт 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення новим абзацом такого змісту: «Тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг бюджетним установам, вугледобувним підприємствам державної форми власності, підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, теплопостачання, вуличного освітлення, міського електротранспорту незалежно від розміру договірної потужності, а також іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи, вугледобувні підприємства державної форми власності, підприємства, установи, організації, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, теплопостачання, вуличного освітлення, міського електротранспорту незалежно від розміру договірної потужності, а також на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов’язки, передбачені Законом України «Про ринок електричної енергії» для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 Закону України «Про ринок електричної енергії». Слід зазначити, що хоча по формі зміни у проектах 9406 та 9418 помітно відрізняються, по суті вони досить близькі.

Загалом цей та попередній проекти у сукупності фактично відповідають проекту 9406 із додаванням змін до Закону України «Про електроенергетику». Як видається, має сенс підготувати в профільному комітеті єдиний проект на основі усіх названих та з урахуванням висунутих до проекту 9406 зауважень ГНЕУ для подання до сесійної зали.

Проект 9423 від 19.12.2018 (Дирів А. Б.) про внесення зміни до статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Пропонується у чинній нормі про те, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом, слова «встановлених законом» замінити словами «встановлених законодавством». У пояснювальній записці зазначається, що відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. Натомість частиною четвертою статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно вказується, що даний проект розроблено з метою приведення у відповідність названих законів та уникнення протиріч між змістом зазначених правових норм, оскільки це створює незручності в правозастосовній практиці.

Нюанс полягає в тому, що термін «законодавство» охоплює не лише власне закони, а й підзаконні акти. Загалом питання про різного виду юридичну відповідальність належить до тих, що регулюються виключно законом.

Проект 9424 від 19.12.2018 (Бабак А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності підприємств у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення.

Проектом пропонується визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та внести зміни до Законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про теплопостачання», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про житлово-комунальні послуги». Запропоновані зміни передбачають, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) здійснюватиме ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, та встановлюватиме відповідним суб’єктам господарювання тарифи на виробництво теплової енергії. Також до повноважень НКРЕКП відноситиметься затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та порядку контролю за їх додержанням, а також розроблення і затвердження порядку (методики) формування тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках. Ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії для решти суб’єктів господарювання, що з не підпадають під регулювання НКРЕКП, а також ліцензування господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом; господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом, здійснюватиметься обласними, Київською міською державними адміністраціями. Відповідно, тарифи для суб’єктів господарювання у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення-ліцензіатів обласних, Київської міської державних адміністрацій встановлюватимуться органами місцевого самоврядування. Таким чином, проектом передбачається передача повноважень з ліцензування господарської діяльності у сферах тепло-, водопостачання та водовідведення та, відповідно, встановлення тарифів на теплову енергію та комунальні послуги від НКРЕКП до місцевих органів влади. Очікується, що впровадження положень проекту сприятиме: удосконаленню механізмів державного регулювання суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення; забезпеченню належної реалізації повноважень органів місцевого самоврядування, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема щодо управління майном, що перебуває у власності територіальних громад; покращенню фінансово-економічного стану підприємств житлово-комунального господарства, більшість з яких є підприємствами комунальної форми власності.

Проект 9430 від 20.12.2018 (Мартовицький А. В.) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо постачання електричної енергії.

Пропонується прикінцеві та перехідні положення названого закону доповнити новим пунктом 3-2 такого змісту: «Тимчасово на строк до 1 березня 2019 року дозволити замовникам при укладенні договору про постачання електричної енергії використовувати переговорну процедуру закупівлі, за умови, що строк дії такого договору не перевищує двох місяців. При цьому обмеження, передбачені статтею 35 цього Закону не застосовуються». Автори зазначають, що нормами Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживачі (крім побутових та малих непобутових споживачів), яким на день набрання чинності названим Законом здійснював постачання електричної енергії постачальник за регульованим тарифом, мають обрати собі електропостачальника та укласти з ним договір постачання електричної енергії споживачу до 01.01.2019 року. У разі необрання таким споживачем нового електропостачальника постачання електричної енергії такому споживачу здійснюється постачальником "останньої надії", тарифи на постачання електричної енергії якого є найвищими. У такій ситуації є актуальним питання щодо забезпечення електричною енергією державних та комунальних установ, підприємств та організацій, що фінансуються з бюджетів різних рівнів.

Шкода, що не наведена статистика щодо реальної кількості таких проблемних договорів, але загалом існування проблеми, з огляду на стан виконавської дисципліни в державі, чомусь не викликає сумніву.

 Поділитися