Права Людини в Україні

http://khpg.org/index.php?id=1552422190


12.03.2019 | Марко Сировой

Права кримського населення порушуються як Росією, так і Україною – висновок спеціальної місії ООН

   

(ФОТО: cbsnews.com)

Дванадцятого березня у Києві представниками Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) було презентовано доповідь щодо результатів спеціальної місії у Криму. За дорученням Генеральної Асамблеї експерти з 13 вересня 2017 року по 30 червня 2018 року збирали та аналізували інформацію про порушення стандартів прав людини й норм міжнародного гуманітарного права на тимчасово окупованих територіях. Вони дійшли висновку, що порушення відбуваються як з боку Росії, так і України.

Ми виділили основні положення доповіді.

 

Порушення з боку РФ

Найбільшою перепоною у забезпеченні прав і засадничих свобод у УВКПЛ вважають наявність на півострові окупаційної влади та неправомірне підпорядкування нею місцевого населення своїй юрисдикції. Задля зміцнення своїх позицій нова адміністрація намагається усіляко обмежити опозиційні настрої і викорінити у суспільстві мислення, що йде усупереч офіційній риториці. Не цураються окупанти при цьому силових методів впливу. Така ситуація призводить до систематичних порушень прав людини та до розвитку негативних тенденцій у даній сфері. Серед них:

1. Відсутність належного механізму захисту та відновлення порушених прав

Експерти відзначають, що у провадженнях політичного характеру правосуддя здійснюється необ’єктивно. Фактично нереальним лишається і оскарження неправомірних дій з боку органів окупаційної адміністрації. Розслідування подібних справ ведуться не у повному обсязі, а сам розгляд відбувається без дотримання процесуальних вимог та з явним провладним акцентом суду. У результаті порушуються принципи справедливості й неупередженості суду та рівності сторін провадження. Так як обидва вони є системоутворюючими, без їхнього забезпечення стає неможливою реалізація населенням права на справедливий суд, закріпленого міжнародними договорами в царині прав людини як міжнародний стандарт.

Міститься у доповіді і інформація, що співробітниками ФСБ здійснювався тиск на осіб, підозрюваних у «тероризмі» (де-факто опозиціонерів). Спецслужбовці наполягали, щоб підозрювані відмовлялися від «проукраїнських адвокатів», бо такий захист може призвести до «більш суворого вироку».

Окрім того, нехтували окупанти і принципом незворотності дії закону у часі. Так, за законодавством РФ 10 осіб було засуджено за діяння, вчиненні до встановлення Росією своєї юрисдикції на півострові.

2. Свавільні арешти, викрадення і катування

Доповідь містить інформацію щодо 19 свавільних арештів та неправомірних затримань. Також були зафіксовані факти вчинення заборонених заходів щодо осіб, які перебували під вартою. З метою залякування та «вибиття» дізнання до них застосовувалися катування електричним струмом, сексуальне насильство та нанесення побоїв.

Представники УВПЛ кажуть, що за звітний період відбулося 4 насильних зникнення осіб та ще 11 мали місце до початку діяльності місії. Правоохоронні органи часто відмовляються у відкритті справ щодо таких випадків та безпідставно закривають відкриті провадження. У результаті, жодну із справ не було розслідувано.

3. Порушення громадянських та особистих прав

У доповіді йдеться про те, що окупаційна влада вживає заходи із «недопущення або припинення критики чи незгоди». Виражалися вони у різних формах: у забороні одиночних пікетів та «несанкціонованих» мітингів, втручанні у журналістську діяльність, притягненні до відповідальності за розміщення нібито екстремістських постів у Інтернеті та в інших проявах. Кричущим фактом посягання на свободу думки і слова стало засудження 3 осіб до умовного позбавлення волі за публічне вираження позиції щодо української територіальної приналежності Криму.

Закриваються також і нелояльні режиму релігійні організації: їхня кількість скоротилася на 46% у порівнянні з доокупаційним періодом.

4. Притиснення кримськотатарського народу

У УВКПЛ відзначають, що кримські татари часто піддаються тиску з боку правоохоронних органів. Понад 85% усіх поліцейських рейдів та обшуків відбувалися у приватній власності, що належить представникам кримськотатарського народу. Окрім того, відзначають експерти ООН, така власність часто підлягала свавільній конфіскації на основі упереджених судових рішень.

Силовий розгін кримськотатарського мітингу у Криму в 2016 році (ФОТО: Silent View News)

Зазнає обмежень і право кримських татар мати національні представництва на території півострова - досі заборонена діяльність Меджлісу.

Порушення з боку України

Порушення з боку України не є настільки масштабними і кричущими. Однак, як цивілізована правова держава, вона має проявити нульову терпимість до будь-яких загроз правам та засадничим свободам.

Так, представники місії зазначили, що наша держава не забезпечує вихідцям із Криму і тимчасово переміщеним особам належного доступу до адміністративних та банківських послуг. Ще з березня 2014 року усі фізичні та юридичні особи, які мають зареєстровану адресу проживання чи місцезнаходження у Криму, втратили статус «резидентів» на материковій частині України для цілей оподаткування та банківського обслуговування. Це створило ситуацію, що вони фактично не мають можливості для оформлення українських документів та користування послугами українських фінансових установ. Це ненормально. Адже вищенаведені особи мають українське громадянство і на підставі нього мають користуватися рівними правами з іншими громадянами. Дана норма є конституційною. Ненадання ж належного доступу до адміністративних і банківських послуг через реєстрацію на тимчасово окупованій території у УВКПЛ вважають дискримінацією.

УВКПЛ наполягають на необхідності спрощення режиму перетину кордону між Україною та тимчасово окупованими територіями (ФОТО: South China Morning Post)

 

Іншою проблемою кримчан є невизнання українськими судами шлюбів, укладених чи розірваних на території півострова. Слід розуміти, що у людей не завжди є можливість здійснити дану процедуру на материковій частині України. Причин може бути безліч: від  недешевої вартості поїздки до небажання одного із подружжя долати довгий шлях. У результаті, типовою є ситуація, коли особа через невизнання судом розірвання шлюбу, не може укласти новий на території України. Експерти УВКПЛ настоюють на позиції Міжнародного Суду ООН у аналогічній ситуації, що мала місце у 1971 р. між Намібією та ПАР. Тоді Суд, спираючись на принцип утвердження прав людини як найвищої цінності та головної мети діяльності держави, вирішив: «недійсність правових актів, виданих невизнаною адміністрацією, не розповсюджується на акти, невизнання яких нестиме шкоду правам особи». Хоча прецедент Міжнародного Суду ООН і не є офіційним джерелом права в Україні, нашій державі все одно варто б розглянути дане правило як можливий спосіб вирішення проблеми.

Ще одним негативним явищем, зазначеним у доповіді УВКПЛ, стала неправомірна поведінка працівників українських органів публічної влади. Через упереджене ставлення до жителів тимчасово окупованих територій виникають випадки, коли службовці відмовляють їм у наданні послуг, аргументуючи своє рішення тим, що кримчани, можливо, є «сепаратистами» і їм «краще у Крим звертатися». Така зухвала поведінка не тільки йде усупереч із посадовими обов’язками та робочою етикою, а й порушує гарантоване всім громадянам України право на отримання адміністративних послуг, принижуючи до того ж їхню гідність.

 

Висновки УВКПЛ

За результатами розгляду Україні, Росії та міжнародній спільноті в цілому було запропоновано ряд рекомендацій. Зокрема, нашу державу закликали використовувати усі можливі правові та дипломатичні заходи впливу задля покращення ситуації із забезпеченням прав людини в Криму. Також експерти УВКПЛ наголосили на необхідності скасування дискримінаційних правових норм та викорінення нетерпимості до кримчан у суспільстві.

Хоча рекомендації і не мають обов’язкової юридичної сили, Україні все ж краще їх виконати. По-перше, таке рішення зміцнить авторитет держави на міжнародній арені, що набуває особливої важливості у контексті євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу. По-друге, це можливість здобути лояльність кримчан, що є важливим кроком у ідеологічному протистоянні та боротьбі за повернення півострова. І, в-третє, найважливіше, у такий спосіб держава виконає свій конституційний обов’язок – і насправді сприятиме забезпеченню прав людини і засадничих свобод.   

 

Рекомендувати цей матеріал

коментарі