Демократія доступна чи безпечна: українцям можуть дозволити голосувати поштою та в Інтернеті

(ФОТО: prostir.ua)

Цьогорічні вибори, мов брухт магнітом, збирають навколо себе скандали. Одним із найгучніших стало ухвалення ЦВК постанови, якою було закриті закордонні виборчі дільниці на території Росії. Головним мотивом рішення стало недопущення можливих фальсифікацій через тиск російських агентів. У результаті, близько 3 мільйонів громадян України, що проживають на території РФ, не зможуть взяти участь у президентських виборах на території консульських представництв.

Фактично у контраверсійній дилемі «виборчі права громадян чи національна безпека» було віддано перевагу другому. Здавалося б, вирівняти баланс між цими двома важливими складовими мав законопроект №10129. Ним пропонується внести зміни до виборчого законодавства та закріпити можливість громадян реалізовувати електоральне право за допомогою голосування в Інтернеті або з використанням поштових послуг. Однак, авторський колектив, попри задекларовану у пояснювальній записці відданість правам людини, все одно наполягає на забороні використання альтернативних (як передбачається, більш доступних та безпечних від впливу людського фактору) методів голосування на території РФ.

Логіка абсолютно незрозуміла. Адже ці самі депутати у мотивувальній частині записки називали ненадання належного доступу до голосування через місце проживання особи дискримінаційною практикою та порушенням конституційного принципу рівності громадян у їхніх правах та засадничих свободах. При цьому вони ж наполягали на необхідності якнайшвидшого подолання проблеми задля реалізації норми-цілі Основного Закону – становлення України як правової держави. Чому мотиви і реальні дії народних обранців не співпадають навіть у рамках одного документу – питання риторичне. Напевно, це наша національна традиція.

Україна активно обмінюється досвідом з Естонією, яка ефективно впроваджує сучасні технології у сфері державного управління (ФОТО: Tech Today)

Проте, попри розглянуті дисонанси, сама ідея введення альтернативних методів голосування заслуговує на увагу, оскільки, як свідчить практика іноземних держав, їхнє запровадження де-факто є вимогою сучасного світу. Ми виділили основні положення запропонованих змін та спробували навести аргументи за і проти втілення спірних нововведень.

Голосування онлайн

Право на голосування на президентських, парламентських та місцевих виборах за допомогою гаджету має отримати кожен українець із повною дієздатністю. Щоб реалізувати його, він має не пізніше ніж за 30 днів до дня голосування подати електронну заяву про бажання брати участь у інтернет-голосуванні до органу ведення Державного реєстру виборців. При цьому мають бути дотримані вимоги ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Засвідчувати особу виборця та убезпечувати результат від фальсифікацій депутати пропонують за допомогою електронного підпису.

Зробити свій вибір у мережі можна з 8 до 20 години у день голосування.

Голосування поштою

Аналогічний інтернет-голосуванню принцип зберігається і у наданні громадянам можливості проголосувати поштою. Єдиною відміною є те, що подібна заява має бути поданою не в електронній формі, а у письмовій. До того ж, її слід надіслати поштою. Логічно.

Також, на відміну від інтернет-голосування, «поштові вибори» мають проводитися за 10 днів до загального дня голосування.

Повноваження ж щодо практичної розробки форми заяв, організації, проведення та підбиття підсумків як і інтернет-голосування, так і голосування поштою автори проекту пропонують надати ЦВК.

Аргументи за

Так, якщо введення альтернативних методів голосування відбудеться і проходитиме послідовно, то воно може вирішити низку проблем. Першою чергою, надасть можливість реалізувати виборче право особам, які фізично не зможуть відвідати виборчі дільниці. Слід розуміти, що це не тільки громадяни України, які проживають за кордоном, а також тяжкохворі люди, інваліди, жителі віддалених місцевостей нашої країни тощо. За статистичними даними, які надають автори проекту, 15% українців заявили, що не візьмуть участь у виборах, бо «не матимуть такої можливості». Залучення ж цієї частини населення має забезпечити кращу електоральну явку та мінімізувати можливість здійснення фальсифікацій.

Також запровадження у виборчому процесі нових технологій може стати одним із кроків до модернізації системи державного управління в цілому. Досвід зарубіжних держав (США, Франція, Естонія) демонструє, що такий процес є вимогою ефективного функціонування демократії у сучасному світі. Окрім того, прогресивний розвиток державних інститутів робить їх діяльність більш прозорою та доступною для громадян, що, своєю чергою, сприяє зміцненню авторитету влади в очах населення та викоріненню явища правового нігілізму.

Аргументи проти

(ФОТО: The Satire Time)

Одним із них є неповнота реалізації мети проекту через запропоновані нововведення, про що йшлося у вступі до статті. Іншою проблемою є загроза безпеці результатів виборів.

Першою чергою, мова йде про можливі хакерські напади на виборчі сервери при інтернет-голосуванні. Україна вже мала прецеденти із недостатнім it-захистом державних структур від подібних загроз. Яскравим прикладом є фактичний параліч діяльності органів публічної влади через зараження вірусом «petya» у червні 2017-го. Окрім того, про небезпеку виникнення подібних ситуацій свідчить і практика куди більш технічно розвинених держав. Свідчення тому – скандал щодо можливого втручання російських хакерів у вибори Президента США в 2016 році.

А чи має Україна реальні технічні засоби, щоб убезпечити «електронні вибори» від втручання заінтересованих осіб та можливості зривів?

Завершуючи, хочеться наголосити, що сама ідея проекту є правильною та благородною. Проте задля повноцінної реалізації задекларованої мети він, очевидно, потребує доопрацювання. Чи відбуватиметься це насправді, покаже час. Законопроект вже було надано для ознайомлення комітетами, і ми обов‘язково триматимемо руку на пульсі подій.