MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Висновок

06.09.2019   
Дмитро Мазурок
Щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», №1009 від 29.08.2019, внесений Президентом України.

Щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», №1009 від 29.08.2019, внесений Президентом України.

Згаданий проект закону містить певні позитивні новації, серед яких можна відзначити виключення Державної кримінально-виконавчої служби України з числа органів, що здійснюють досудове  розслідування (зміни у Кримінальному процесуальному кодексі України - КПК). З цього питання вже висловився Конституційний Суд України в своєму рішенні від 24 квітня 2018 року № 3-р/2018, тому відповідні зміни до КПК є цілком слушними.

Також позитивним можна вважати повернення до порядку призначення експертиз, що існував раніше (зміни у Законі України «Про судову експертизу» та КПК). Логічно, що сторони кримінального провадження на власний розсуд збирають докази, зокрема, за допомогою залучення експертів. Судовий контроль тут виглядає зайвою перепоною, яка на практиці лише ускладнює діяльність сторін. За час існування так званих «поправок Лозового», розгляд цього питання слідчим суддею виявився досить формальним, без реальної можливості сторони захисту впливати на хід подій.

Також буде сприяти рівності сторін в процесі і запровадження вступної промови сторони захисту (зміни у КПК). Разом з тим у прокурора, крім такої ж вступної промови, залишається і оголошення обвинувального акту. Таким чином прокурор буде двічі викладати свою позицію, а захист — лише один раз, що не зовсім відповідає принципу рівності сторін. Крім того, логічним видається обмеження на виготовлення копій протоколів негласних слідчих (розшукових) дій лише до того моменту, поки не прийнято рішення про їх розсекречення.  

Крім іншого проектом пропонується можливість закриття кримінального провадження, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчились (зміни у КПК). Разом з тим, вводиться певне обмеження на застосування цієї норми для особливо тяжких злочинів проти життя чи здоров’я особи або злочинів, за які може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Така новела виглядає цілком слушною, оскільки немає сенсу продовжувати розслідування, коли особа не може бути покарана.

Разом з тим, деякі новели не можна вважати позитивними, тому ми хочемо приділити їм окрему увагу. Так, вказаним законопроектом пропонується внести зміни до статей 219 та 294 КПК, а статтю 295-1 КПК виключити, з метою зміни існуючого порядку обчислення та продовження строків досудового розслідування.

Так, у статті 219 КПК пропонується прибрати обмеження строку досудового розслідування для проваджень, в яких жодній особі не повідомлено про підозру. У провадженнях, де є підозрюваний, пропонується залишити існуюче обмеження строку досудового розслідування кримінальних проступків одним місяцем, злочинів — двома місяцями. Частини 2-5 даної статі залишаються без змін. Це означає, що строк досудового розслідування у провадженнях «з підозрюваним», як і раніше, може бути продовжений до двох місяців для кримінальних проступків, а також шести та дванадцяти місяців для злочинів.

Відповідно до даних Міністерства внутрішній справ, навантаження на слідчого у великих містах становить близько 300 кримінальних проваджень. Зрозуміло, що за таких умов закінчити такий обсяг процесуальних дій за два місяці неможливо. Будь-яке обмеження строку досудового розслідування в умовах перевантаженості слідчих погіршує якість слідства та посилює ситуацію загальної безкарності і неможливості притягнення до кримінальної відповідальності навіть у найпростіших провадженнях.

Разом з тим, необмежений строк досудового розслідування до повідомлення особі про підозру знов уможливлює нескінченні допити, обшуки та арешти майна. Для громадянина такі дії слідчих порушують звичайний уклад життя, впливають на відносини з оточенням, стають перешкодою для користування майном тощо. Однак людина не має можливості себе захистити, оскільки не є стороною кримінального провадження, а прав свідка явно замало для захисту від втручання держави.

З метою продовження логіки скасування обмеження строку досудового розслідування у кримінальних провадженнях «без підозрюваного» пропонується внести зміни і до ст. 294 КПК. По-перше, частина перша цієї статті виключається за непотрібністю. Вона передбачала можливість неодноразового продовження строку досудового розслідування в таких провадженнях.

Шляхом внесення змін до частини третьої вказаної статті змінюється порядок продовження строку досудового розслідування. З існуючої процедури пропонується прибрати судовий контроль і залишити вирішення цього питання на розсуд самих прокурорів.

Зрозуміло, що за час існування діючої процедури, роль слідчого судді виявилась, скоріш, простою формальністю, ніж реальним запобіжником від зловживань. Слідчі та прокурори просто витрачають час на черги в судах та очікування на ухвалу слідчого судді. Разом з тим, у практиці Харківської правозахисної групи існують провадження по одному епізоду з одним обвинуваченим, досудове розслідування в яких тривало більше 6 місяців. Не зважаючи на повну відсутність слідчих дій, строк досудового розслідування неодноразово продовжувався і прокурором, і слідчими суддями. Виходить, що ані подання заперечень прокурору, ані виступ перед слідчим суддею не виявились ефективним засобом правового захисту від свавілля сторони обвинувачення і необґрунтованого втручання у права підозрюваного.

Частину п’яту вказаної статті, яка передбачає подання клопотання про продовження строку досудового розслідування не менш ніж за п’ять днів до спливу відповідного строку, пропонується виключити. Чинна норма породжує певну визначеність та передбачуваність у відносинах сторін кримінального провадження. Захист може правомірно очікувати, що якщо за п’ять днів до закінчення строку клопотання не подано, можна готуватися до закриття кримінального провадження, подавати відповідні клопотання, скарги і, загалом, планувати лінію захисту. Виключення з КПК частини п’ятої ст. 294 надає можливість продовження строку слідства в останній день. Це ставить захист у ще більш залежне становище, позбавляє часу на підготовку до захисту і не дозволяє ефективно передбачати хід провадження.

В підсумку запропонованих змін ми знов отримуємо, так звані, «фактові справи», які можуть тягнутися роками без жодної перспективи захиститися від надмірного втручання в права та свободи. Навіть за існуючої редакції КПК слідство тяжіє до неповідомлення про підозру до останнього моменту, щоб не обмежувати себе строками. Це призводить до того, що людину повідомляють про підозру та вручають обвинувальний акт в один день, без можливості клопотати про слідчі дії, подавати скарги та іншим чином захищатись від обвинувачення. Продовження строку досудового розслідування лише прокурором (хоча і вищого рівня) явно не може вважатись запобіжником від свавілля чи надмірної тяганини слідства. Адвокати давно знають ціну скарги до прокуратури, і розуміють неефективність процесуального контролю. В таких умовах запроваджені зміни лише посилять безкарність та безконтрольність прокуратури та слідства.

Крім того, проектом закону передбачається скасування можливості оскарження повідомлення про підозру. Це позбавляє сторону захисту потужного засобу боротьби з обвинуваченням. Якщо підозра об’єктивно є необґрунтованою, то є хоча б шанс довести це у суді. А наслідком може бути скасування запобіжного заходу. Звичайно, можуть бути зловживання стороною захисту такою можливістю оскарження, але все ж-таки скасування можливості довести у суді неспроможність обвинувачення уявляється невиправданим з огляду на принцип презумпції невинуватості особи.

Враховуючи висновок ХПГ щодо зміни ч. 4 статті 183 у цьому ж законопроекті та відзначені нами недоліки, пропонуємо повернути законопроект №1009 для доопрацювання.

 Поділитися